Київський апеляційний суд
Провадження № 33/824/760/2023 Головуючий в суді першої інстанції:Макаренко І.О. Доповідач: Гладій С.
Єдиний унікальний № 761/7173/22 Доповідач: Гладій С.В.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
17 лютого 2023 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Гладій С.В., за участі ОСОБА_1 та її захисника - адвоката Воропай Р.М., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу останнього на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Згідно з постановою суду, 15 січня 2022 року о 01 годині 00 хвилин ОСОБА_1 по проспекту Перемоги, 20, в м. Києві керувала автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. В установленому законом порядку пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога - відмовилась, чим порушила п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись рішенням суду, в апеляційній скарзі захисник Воропай Р.М. просить скасувати постанову місцевого суду від 15 грудня 2022 року та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Так, апелянт зазначає, що в справі відсутні докази того, що ОСОБА_1 була зупинена працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим, на його переконання, всі подальші дії працівників поліції - є незаконними, а зібрані матеріали у справі - є неналежними та недопустими доказами її вини. Захисник звертає увагу на те, що з відеозапису не вбачається, щоб поліцейський вручав ОСОБА_1 письмове направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я, при цому останній не роз'яснювалися права, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, що підтверджується відсутністю її підпису в протоколі про адміністративне правопорушення та є порушенням права на захист. Також посилається на те, ОСОБА_1 не відмовлялась пройти у встановленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння, пропонуючи альтернативний варіант у вигляді забору інших біологічних зразків, як-то кров, оскільки за фізіологічними причинами не могла здати аналіз сечі. Крім того, ОСОБА_1 працівниками поліції не відстороняли від керування автомобілем та ними не здійснювалось тимчасове затримання транспортного засобу, що у сукупності з іншими доказами свідчить про невідповідність дій поліцейських з процедурою оформлення адмінматеріалів. Акцентується увага і на те, що на усну вимогу ОСОБА_1 , останній не була надана можливість скористатися правовою допомогою адвоката, чим були порушені її права.
З огляду на зазначене, захисник вважає, що в матеріалах справи відсутні докази вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим постанова суду є незаконною, необґрунтованою, яка підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 15 грудня 2022 року, який пропущений з поважних причин, з огляду на те, що з повним текстом оскаржуваного рішення учасники провадження мали змогу ознайомитись лише 26 грудня 2022 року.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та адвоката Воропай Р.М. на підтримку доводів клопотання та апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження за протоколом про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи, наведені в клопотанні та апеляційній скарзі, дослідивши відеозапис подій, слід прийти до наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи.
Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Між тим, за матеріалами провадження слідує, що копія постанови суду від 15 грудня 2022 року, відповідно до супровідного листа, направлена на адрес мешкання ОСОБА_1 лише 26 грудня 2022 року.
За наведеним, виходячи з того, що апеляційна скаргабула подана після отримання копії судового рішення зі сплином 10 денного строку на його оскарження, можна погодитися з клопотанням про поновлення апелянтам строку на апеляційне оскарження постанови судді від 15 грудня 2022 року.
Апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги, як указано в ст. 294 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд (суддя), у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Так, частина 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року (з послідуючими змінами і доповненнями) водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , яка реалізуваласвоє право керувати транспортним засобом, тим самим погодиласьнести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 15 січня 2022 року о 01 годині 00 по проспекту Перемоги, 20, в м. Києві керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога на вимогу працівника поліції відмовилась.
За таких обставин суд прийшов до обгрунтованого висновку, що ОСОБА_1 допустилапорушення п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справита підтверджується даними, які містяться:
- в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 217953 від 15 січня 2022 року, відповідно до якого в цей деньо 01 годині 00 хвилин ОСОБА_1 по проспекту Перемоги, 20, в м. Києві керувала автомобілем «Тойота», д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. В установленому законом порядку пройти огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння у лікаря-нарколога - відмовилась (а.с. 2);
- відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, з якої вбачається, що на місці зупинки транспортного засобу на вимогу працівника поліції ОСОБА_1 відмовилась пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, разом з тим погодилась пройти такий огляд в медичному закладі. В закладі охорони здоров'я, на чисельні пропозиції як лікаря нарколога, так і працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу «Драгер» або шляхом забору біологічного матеріалу - сечі, ОСОБА_1 не реагувала, весь час спілкувалась по телефону, отримуючи юридичну консультацію сторонніх осіб стосовно своїх подальших дій. За вказаних обставин, працівники поліції розцінили дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та склали протокол за порушення нею п. 2.5 Правил дорожнього руху (а.с. 6).
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності - відсутні.
Не знайшли свого підтвердження при розгляді справи судом апеляційної інстанції доводи апелянта щодо безпідставної зупинки працівниками патрульної поліції транспортного засобу, яким керувала ОСОБА_1 , оскільки з огляду на правовий аналіз норм Правил дорожнього руху не згода водія із причинами зупинки, або його необізнаність про це, не позбавляє його обов'язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, і такий обов'язок не впливає на причину зупинки.
Доводи апеляційної скарги про те, що проходження огляду в медичному закладі відбувається виключно на підставі письмового направлення, копія якого одночасно вручається особі, яка має проходити такий огляд - апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на наступне.
Так, огляд особи на стан сп'яніння проводиться відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння від 09 листопада 2015 року, а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Згідно вказаних нормативних документів, якщо водій погодився на проведення огляду він направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я. Форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції (п. 8 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року). З метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення (п. 9 розділу ІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року та п. 7 Порядку від 17 грудня 2008 року). Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку, перший примірник якого видається під підпис поліцейському (п.п. 17, 20 розділу ІІІ Інструкції від 09 листопада 2015 року, п. 13 Порядку від 17 грудня 2008 року).
Отже, за змістом даних норм направлення водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння складається не для вручення водію і йому не передається, як помилково вважають апелянти, а складається працівником поліції для лікаря, як підстава проведення цим лікарем огляду особи, і відповідно таке направлення залишається у лікаря. Вся процедура огляду водія у медичному закладі проводиться виключно за участю працівників поліції, якіі доставляють водія до лікарні, а не водій сам прибуває туди із направленням.
Крім того, як вбачається із світлокопії журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції наданої на запит суду КПКМНКЛ «Соціотерапія», ОСОБА_1 на такий огляд направлялась інспектором поліції Стеценком О.К.
Неприйнятними є також посилання щодо порушення прав ОСОБА_1 в частині нероз'яснення їй прав працівниками поліції, оскільки з відеозапису вбачається, що їй були роз'ярені права, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України, разом з тим остання у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення відмовилась від підпису, про що було зроблено відповідний запис (а. с. 1). Це ж стосується і тведжень захисника про незабезпечення працівниками поліції права ОСОБА_1 на користування правовою допомогою при складанні протоколу про адмінітративне правопорушення, так як останні не узгоджуються з її правами, передбаченими тією ж ст. 268 КУпАП.
Безпідставним є і доводи апеляційної скарги, що пропонування медичними працівниками відбору біологічного зразку у виді сечі, а не крові, як наполягала ОСОБА_1 - є порушенням Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, відповідно до п. 3.13 Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції для дослідження біологічного середовища дійсно може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 3.12 цієї Інструкції (слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук).
Разом з тим, будь-яких застережень щодо неможливості надання біологічного зразка у виді сечі за станом здоров'я - ОСОБА_1 на місці не виказувалось, як і не надано в суді апеляційної інстанції будь-яких медичних документів на підтвердження фізіологічних особливостей організму ОСОБА_1 , за якими остання не могла сдати біологічний зразок у виді сечі, яке це передбачено відповідною Інструкцією.
Доводи адвоката в частині того, що ОСОБА_1 не відсторонялась від керування автомобілем та працівники поліції не здійснили тимчасове затримання транспортного засобу, що, у сукупності з іншими доказами, свідчить про невідповідність дій поліцейських з процедурою оформлення адмінматеріалів - не ґрунтуються на положеннях ст. 265-2 КУпАП, за якими стаття 130 КУпАП не входить до переліку статтей цього Кодексу, за якою відбувається тимчасове затримання транспортного засобу.
Посилання захисника на постанову Верховного Суду від 15 березня 2019 у справі № 686/11314/17 не є релевантними, оскільки у наведеній справі, встановлені інші фактичні обставини, а саме водію поліцейським пред'являлося порушення п. 9.8(б) Правил дорожнього руху, у зв'язку з чим вимагалися документи на право керування, які водій не надав, за що винесено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Суд прийшов до висновку про незаконність вимоги про пред'явлення документів з огляду на недоведеність порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема,відсутність протоколу про це. Тоді як у даній справі, що підтверджується відеозаписом, ОСОБА_1 була зупинена працівниками поліції на підставі ст. 35 Закону України «Про національну поліцю».
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , вважаючи, що з боку працівників поліції мали місце протиправні дії за досліджуваних подій, зверталась із заявою до компетентного органу для проведення службового розслідування в частині неправомірних дій працівників поліції, які, на її переконання, виразились: у непрофесійному відношенні до своїх обов'язків, незнанні положень ст. 35 Закону України «Про національну поліцію» (зупинка автомобіля), вимог КУпАП (проведення освідування особи, відмова від проведення освідування, залучення свідків при відмові у підписанні протоколу тощо).
Відповідно до листа заступника начальника УПП у м. Києві ДПП Євдокимова Д. від 16 лютого 2022 року, за результатами службової перевірки в діях патрульних поліцейських не було виявлено порушення службової дисципліни, їх дії в частині складання адміністративного протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 відповідали вимогам Закону України «Про національну поліцію», КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07 листопада 2017 року № 1395, тобто були правомірні (а.с. 22-25).
В судовому порядку дії працівників поліції - не оскаржувались, як і не містять матеріали справи таких відомостей.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненніправопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, грунтовновикладених у постанові.
Таким чином, оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що твердження апелянтів з приводу відсутності в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, передбаченого, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та, відповідно, розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.
Порушень норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування постанови суду першої інстанції, під час апеляційного перегляду справи - не встановлено.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено відповідно до санкції вказаного матеріального закону.
Таким чином, перевіривши усі доводи апеляційної скарги, вважаю, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Клопотання захисника Воропай Руслана Миколайовича задовольнити та поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року.
Постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 15 грудня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на неї за цим законом накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Воропай Руслана Миколайовича - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду С.В.Гладій