Київський апеляційний суд
Провадження № 33/824/1534/2022 Головуючий в суді першої інстанції:Єсауленко М.В.
Єдиний унікальний № 752/4462/22 Доповідач: Гладій С.В.
Категорія: ч. 1 ст. 173-2 КУпАП
09 вересня 2022 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Гладій С.В., за участі потерпілого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Прилепи Р.А., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якій міститься і клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2022 року щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , -
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2022 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 12 лютого 2022 року об 11 годин 40 хвилин ОСОБА_2 не впустила колишнього чоловіка ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_2 , чим вчинила домашнє насильство економічного характеру.
Враховуючи встановленні в судовому засіданні обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, закрив провадження у справі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2022 року скасувати, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти стягнення у виді штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд неповно з'ясував всі обставини справи, надав неправильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки дії ОСОБА_2 щодо позбавлення його житла є економічним насильством по відношенню до нього та підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Факт вчинення ОСОБА_2 12 лютого 2022 року вказаного правопорушення, як зазначає апелянт, підтверджується матеріалами справи, в тому числі відеозаписом досліджуваних подій, який відображає як його перебіг, так і процес складання протоколу про адміністративне правопорушення. Апелянт також звертає увагу на помилковість висновків суду в частині того, що між колишніми подружжями існує спір з приводу користування квартирою з огляду на що вказані в протоколі події носять цивільно-правовий характер, оскільки такого спору не існує і на момент судового розгляду адміністративного матеріалу не існувало.
Одночасно, в апеляційній скарзі поставлено питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду, з посиланням на те, що зі змістом оскаржуваного рішення він ознайомився лише 16 травня 2022 року, коли отримав його копію, а тому, з урахуванням введення на території України воєнного стану, вважає, що строк на подачу апеляційної скарги був пропущений з поважних причин.
ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, до суду апеляційної інстанції не з'явилась. В судовому засіданні, проведеного з використання цифрового засобу зв'язку програмного забезпечення «Viber» ОСОБА_2 повідомила, що перебуває за кордоном та просила проводити апеляційний розгляд у її відсутність за наявними у справі матеріалами, вважаючи постанову суду першої інстанції законною і обґрунтованою, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 - безпідставними.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його представника - адвоката Прилепи Р.А., які підтримали клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу за наведених у ній обставин, вивчивши матеріали адміністративної справи, перевіривши доводи апелянта, суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.
Всупереч наведеним вимогам закону, в матеріалах справи за протоколом про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 відсутній супровідний лист про направлення ОСОБА_3 копії оскаржуваного рішення, разом з тим відповідно до розписки, копія постанови отримана ним в місцевому суді 18 травня 2022 року (а.с. 43).
За таких підстав вважаю причину пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді поважною, у зв'язку із чим він підлягає поновленню, а клопотання таким чином - задоволенню.
Що ж стосується вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 про скасування постанови суду першої інстанції та притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП з накладенням стягнення відповідно до санкції зазначеної статті, то вони задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Як встановлено судом першої інстанції, подружжя ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі, який у 2019 році був розірваний. За час перебування у шлюбі, Шенгальови придбали квартиру АДРЕСА_2 , яка зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстрований в цій квартирі на праві постійного проживання.
Відповідно до матеріалів справи, підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 стала заява//повідомлення адвоката Прилепи Р.А., з якою він звернувся до Голосіївського Управління поліції 12 лютого 2022 року, представляючи інтереси ОСОБА_1 . За змістом цих пояснень слідує, що ОСОБА_2 не впускає ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_2 , яка є їх спільною сумісною власністю. ОСОБА_1 завдано тілесних ушкоджень - розірвано праве вухо, тече кров.
В матеріалах провадження також наявний рапорт оперативного чергового Голосіївського УП ГУНП у м. Києві, відповідно до якого 12 лютого 2022 року о 13:22 прибувши на місце виклику, поліцейськими було зафіксовано аварійне відкриття дверей співвласником- ОСОБА_1 , який пред'явив документи на квартиру. ОСОБА_2 разом із своєю донькою знаходились всередині квартири, після відкриття дверей службою, документи не пред'явила, надала постанову суду.
Разом з тим, дослідивши зазначені письмові документи, суддя прийшла до висновку, що пояснення адвоката, долучені до протоколу, не містять повідомлення про вчинення ОСОБА_2 правопорушення саме 12 лютого 2022 року, а рапорт оперативного чергового, в розумінні ст. 251 КУпАП, не є доказом вчинення певною особою адміністративного правопорушення, а лише способом фіксації певної події.
Крім того, з аналізу пояснень ОСОБА_3 і його захисника Прилепи Р.А., місцевий суд дійшов висновку про наявність конфліктної ситуації між колишнім подружжям та існування спору з приводу права користування і проживання ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 , а тому відносини, які склалися між ОСОБА_4 носять цивільно-правовий характер та є предметом іншого судового розгляду.
З такими висновками суду першої інстанції в певній мірі погоджується і суд апеляційної інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують, а долучені до протоколу про вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення: рапорт оперативного чергового, пояснення адвоката Прилепи Р.А. та ОСОБА_1 - є не достатніми для встановлення вини ОСОБА_5 у вчиненні саме домашнього насильства економічного характеру.
Також чисельні документи, заяви, пояснення, копії процесуальних документів та судових рішень, надані як ОСОБА_2 , так і самим ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції, на противагу доводам апеляційної скарги, тільки підтверджують наявність спору між останніми з приводу користування квартирою АДРЕСА_2 , а звідси і про цивільно-правовий характер їх стосунків щодо спірного житла, яке є предметом окремого судового розгляду.
Не заперечував в апеляційному суді факту наявності на розгляді судів різних інстанцій позовної заяви про визнання права власності та виселення зі спірної квартири і сам ОСОБА_1 , пояснивши, що 12 лютого 2022 року намагався вселитись в квартиру АДРЕСА_2 після закінчення обмежувального припису за постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року.
Це ж підтверджується і дослідженим в суді апеляційної інстанції відеозаписом, наданим ОСОБА_3 , та зафіксованим на ньому перебігом подій та позицій учасників.
Що стосується посилань апелянта на спричинення йому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень (пошкодження правого вуха), то вони не заслуговують на увагу, оскільки останній ставилось у провину вчинення домашнього насильства економічного характеру, а не вчинення фізичного насильства.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У справі «Barbera, MesseguandJabardov. Spain» від 06 грудня 1998 року (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги з приводу наявності в діях ОСОБА_2 домашнього насильства у формі економічного насильства і відповідно ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та не узгоджуються із сукупністю досліджених як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне і обґрунтоване рішення про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях вказаного у протоколі складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя -
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2022 року.
Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 05 травня 2022 року, якою провадження у справі щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду С.В.Гладій