Справа № 552/5488/22 Номер провадження 11-сс/814/475/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
04 квітня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем - ОСОБА_5 ,
за участі прокурора - ОСОБА_6 ,
представника ПІІ „Тойота-Україна" - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 в інтересах ПІІ „Тойота-Україна" на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Полтава від 19 вересня 2022 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією в м.Харків) ТУ ДБР, розташованого в м.Полтава, та накладено арешт на вилучене під час огляду місця події від 26.08.2022 року майно, а саме:
- автомобіль „Toyota RAV4", д.н.з. НОМЕР_1 ;
- ключі до нього та акт прийому-передачі транспортного засобу від 11.03.2022 року.
із встановленням заборони користування, відчуження та розпорядження.
Як вбачається зі змісту клопотання, слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією в м.Харків) ТУ ДБР, розташованого в м.Полтава, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022222030000037 від 29.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.289 КК України.
Відповідно до матеріалів провадження, до Новобаварської окружної прокуратури м.Харків надійшла заява ОСОБА_8 щодо незаконного заволодіння групою невстановлених осіб транспортних засобів, що перебувають у володіння ТОВ „Автоарт", за адресою: м.Харків, вул.Шевченко, 334.
Постановою слідчого від 27.06.2022 року оголошено розшук зниклих транспортних засобів, зокрема автомобіля „Toyota RAV4", д.н.з. НОМЕР_1 , (VIN-code: НОМЕР_2 ), зеленого кольору.
26.08.2022 року на паркувальному майданчику АЗС „КЛО", розташованого за адресою: Київська область, Бориспільський район, Яготинська ОТГ, вул.Київська, 2, працівниками поліції було виявлено та вилучено автомобіль „Toyota RAV4", д.н.з. НОМЕР_1 , (VIN-code: НОМЕР_2 ), зеленого кольору, під керуванням ОСОБА_9 .
З огляду на вказане, в ході досудового розслідування виникла необхідність у збереженні майна, яке є об'єктом кримінально-протиправних дій, а також може бути використано як доказ у кримінальному провадженні. Збереження майна на можливе лише за умови накладення арешту на час проведення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя, посилаючись на положення ст.170 КПК України, вказав на наявність підстав вважати, що зазначене майно може мати відношення до вчинення кримінального правопорушення, а тому вважав за необхідне вжити заходи задля збереження речових доказів.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, в задоволенні клопотання слідчого відмовити, а належне майно повернути власнику, оскільки прокурором не надано достатніх і належних доказів на обґрунтування необхідності накладення арешту.
Вказує, що вилучене під час обшуку майно жодного відношення до кримінального провадження не має, не містить на собі слідів злочину, а тому не відповідає ознакам ст.98 КПК України.
Крім того, майно було вилучено працівниками поліції після проведення огляду місця події, тобто 26.08.2022 року. Однак, із клопотанням про накладення арешту на майно слідчий звернувся до місцевого суду лише 16.09.2022 року, тобто з порушенням визначеного ч.5 ст.171 КПК України строку.
При цьому, у відповідності до положень ч.2 ст.64-2 КПК України правом на звернення із клопотанням про накладення арешту на майно третьої особи наділений виключно прокурор. В даному випадку, слідчий являється не уповноваженою на звернення із відповідним клопотанням особою.
Заслухавши доповідача, представника ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обгрунтованою та просив залишити її без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до такого висновку.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя у відповідності до положень ст.ст. 170, 173 КПК України з'ясував усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна, та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого.
Як вбачається із матеріалів провадження, вилучені під час огляду місця події автомобіль, ключі до нього та акт прийому-передачі транспортного засобу визнано речовими доказами. З огляду на пояснення представника потерпілого ОСОБА_8 , протокол огляду місця події від 26.08.2022 року, витяг з ЄРДР, заяви про кримінальне правопорушення від 26.08.2022 року, є достатні підстави вважати, що виявлене майно може мати відношення до даного кримінального провадження та може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Щодо доводів представника про неможливість накладення арешту на майно осіб, яким не повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, то такі доводи є безпідставними, оскільки відповідно до ч.3 ст.170 КПК України арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Таким чином, з метою запобігання можливого приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження майна необхідно накласти арешт на вказане майно. Отже, висновок слідчого судді про необхідність задоволення клопотання слідчого є правильним.
Не заслуговують на увагу твердження апелянта щодо відсутності процесуальних повноважень у слідчого, у розумінні положень ч.2 ст.64-2 КПК України, на звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна.
Положеннями ч.1 ст.171 КПК України визначено вичерпний перелік осіб, які мають право звернутися до слідчого судді із клопотанням про арешт майна. Такими особами є прокурор та слідчий за погодженням з прокурором.
В свою чергу, норми ст.64-2 визначають лише права та обов'язки третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт майна.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчими Другого слідчого відділу (з дислокацією в м.Харків) ТУ ДБР, розташованого в м.Полтава, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022222030000037 від 29.03.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.289 КК України.
З клопотанням про арешт майна в межах даного провадження до слідчого судді звернувся слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією в м.Харків) ТУ ДБР, розташованого в м.Полтава, ОСОБА_10 , за погодженням прокурора відділу Харківської обласної прокуратури ОСОБА_6 .
Таким чином, в даному випадку, з огляду на приписи ст.171 КПК України, слідчий є належною процесуальною особою, а тому, за наявності погодження прокурора, наділений правом на звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.
Є необґрунтованими і доводи про неможливість накладення арешту з огляду на порушення слідчим визначеного законом строку на звернення із клопотанням про арешт майна .
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Однак, вказаною нормою закону не визначено підстави для відмови в накладенні арешту у разі несвоєчасного звернення із відповідним клопотанням до слідчого судді.
З огляду на викладене, твердження апелянта про безпідставність накладення арешту на майно є необґрунтованими, а ухвала слідчого судді є законною і підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 в інтересах ПІІ „Тойота-Україна" залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Полтава від 19 вересня 2022 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4