Справа № 761/23271/22
Провадження № 2-а/761/686/2022
10 квітня 2023 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі головуючої судді Романишеної І.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 21 жовтня 2022 року Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 і закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 06 жовтня 2022 року на підставі наказу №3335-п від 30 серпня 2022 року Головного управління ДПС у м. Києві розпочато проведення фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Європлюс» за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, 6, корпус 3, за результатами якої складено акт перевірки від 13 жовтня 2022 року №30520/26/15/07/ НОМЕР_1 .
Відповідно до висновків, викладених у акті, як вказує позивач, товариством порушено пункт 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, з огляду на встановлені в ході перевірки факти перевищення граничних сум розрахунків готівкою протягом дня.
Також, у позовній заяві зазначено, що на підставі вказаного акта перевірки, відповідачем відносно позивача, як керівника товариства, складено протокол про адміністративне правопорушення №13379 від 19 жовтня 2022 року, а в подальшому, зокрема, 21 жовтня 2022 року заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві винесено постанову, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у розмірі 3 400,00 грн за порушення частини 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач з вказаною постановою не погоджується, з огляду на таке.
По-перше, позивач вказує, що його не було своєчасно повідомлено про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього, чим, на переконання останнього, порушено вимоги Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №566 від 02 липня 2016 року та статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач також зазначає, що протокол разом з інформацією про дату та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення він тримав 21 жовтня 2022 року о 14:59, а тому, враховуючи, що 21 жовтня 2022 року припадало на п'ятницю та з урахуванням режиму роботи відповідача й оголошення о 15:13 в цей день повітряної тривоги, яка закінчилась о 16:26, на переконання позивач, він не був належним чином сповіщений про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
По-друге, позивач вказує, що його притягнуто до адміністративної відповідальності на накладено штрафу у розмірі 3400,00 грн, що передбачено частиною 1 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, в той час, як у самій постанові зазначено, що позивач скоїв правопорушення, передбачене частиною 2 цієї статті.
По-третє, позивач стверджує, що він не є суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження того, що він є посадовою особою товариства, яка відповідальна за проведення розрахунків в магазині за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, 52.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду від 11 листопада 2022 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву разом з доказами, які обгрунтовують заперечення проти позову у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Копія ухвали суду від 11 листопада 2022 року доставлені на офіційну електронну адресу відповідача kyiv.offscial@tax.gov.ua через систему «Електронний суд» 15 листопада 2022 року о 15:10, про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.
15 грудня 2022 року на електронну адресу суду надійшло повідомлення від управління документального забезпечення та електронного документообігу Головного управління ДПС у м. Києві, в якому зазначено, що відправлення суду не може бути взято до розгляду, у зв'язку з порушенням пункту 150 Типової інструкції з діловодства, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №55 від 17 січня 2018 року, а саме відсутністю супровідного листа.
З цього приводу слід зазначити наступне.
Як вже було зазначено судом копія ухвали про відкриття провадження у справі, позовна заява та додані до неї документи були доставлені на офіційну електронну адресу суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві kyiv.offscial@tax.gov.ua через систему «Електронний суд» 15 листопада 2022 року о 15:10.
Відповідно до частин 1, 5 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їх офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Частиною 6 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Пунктом 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, встановлено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.
Згідно з підпунктами 5.3), 5.4), 5.6), 5.8) пункту 5 зазначеного Положення електронне повідомлення (повідомлення) - автоматично створена та передана в електронній формі інформація, в тому числі про доставку, отримання, реєстрацію чи відмову в реєстрації електронного документа адресатом;
електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов'язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора;
користувач ЄСІТС (користувач) - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.
офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України;
Відповідно до пункту 8 зазначеного Положення підсистема «Електронний кабінет» (Електронний кабінет ЄСІТС, Електронний кабінет) - підсистема ЄСІТС, захищений вебсервіс, що має офіційну адресу в інтернеті (cabinet.court.gov.ua), який забезпечує процедуру реєстрації користувачів в ЄСІТС, а також подальшу автентифікацію таких осіб з метою їх доступу до підсистем (модулів) ЄСІТС у межах наданих прав.
Процедура реєстрації в ЄСІТС (реєстрація Електронного кабінету, реєстрація офіційної електронної адреси) передбачає проходження запропонованої засобами Електронного кабінету процедури реєстрації з використанням кваліфікованого електронного підпису, та внесенням контактних даних особи, зокрема адреси електронної пошти, номера телефону (в тому числі мобільного), зазначенням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.
Користувачі зобов'язані вносити повну та актуальну інформацію в Електронний кабінет в обсязі, визначеному функціональними можливостями ЄСІТС, невідкладно після створення, отримання або зміни такої інформації (пункт 9 зазначеного Положення).
mail.gov.ua - це сервіс електронної пошти, а також перепустка до послуг Електронного суду та Кабінету електронних сервісів.
У постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 279/5407/20 (провадження № 61-8744св21) та від 10 лютого 2022 року у справі № 359/5063/21 (провадження № 61-21505св21) зазначено: «електронна адреса - це адреса електронної пошти, що складається з ідентифікатора, позначки «@» та доменного імені. При цьому ідентифікатором для юридичних осіб є ідентифікаційний код юридичної особи, для фізичних осіб та фізичних осіб-підприємців - ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номера - серія та номер паспорта громадянина). Доменним іменем є ім'я у домені «mail.gov.ua». За таких обставин суд першої інстанції був зобов'язаний надіслати судові рішення у паперовій формі рекомендованим листом або електронним листом на офіційну електронну адресу, зареєстровану в системі, чого зроблено не було. Докази вручення оскаржуваного рішення в матеріалах справи відсутні. Таким чином апеляційний суд дійшов необґрунтованого висновку, що доставка судового рішення електронним листом на особисту електронну пошту є врученням такого рішення, тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження».
Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей Кодексу адміністративного судочинства України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Водночас, у відповідності до пункту 150 Типової інструкції з діловодства, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №55 від 17 січня 2018 року проект акта, супровідні матеріали до нього розміщуються установами, які є розробниками відповідних документів, у відповідному модулі системи взаємодії. Зазначені документи розміщуються: одноразово без права вимагати їх дублетного розміщення іншими установами; одночасно у форматі PDF/A (формат специфікації PDF 1.4 ISO 19005-1:2005) і RTF із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису (кваліфікованої електронної печатки, якщо документ було розміщено у формі фотокопії).
Суд зауважує, що вказані положення Типової інструкції з діловодства, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №55 від 17 січня 2018 року жодним чином не стосуються взаємодії учасника судового процесу з судом за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційна системи, у зв'язку з чим, суд дійщов висновку про те, що відповідачем не подано відзиву на позовну заяву у встановлені судом строки без поважних причин, на підставі частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Крім того, 27 січня 2023 року через систему «Електронний суд» представником відповідача подано клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з викликом сторін, в обгрунтування якого остання зазначила таке.
Відповідно до наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 30 серпня 2022 року №3335-п та на підставі направлень від 13 жовтня 2022 року №12243, від 15 вересня 2022 року №10450, №10451 проведено фактичну перевірку за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 6, корпус 3, де здійснює діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю ОТК «Європлюс» з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).
За результатом проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 13 жовтня 2022 року реєстраційний №30520/26/15/07/ НОМЕР_1 , згідно з яким встановлено порушення суб'єктом господарювання вимог: пункту 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджено постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (зі змінами та доповненнями), а саме, здійснено розрахунок готівкою протягом одного дня з фізичними особами на суму більше 50 000,00 грн.
Актом фактичної перевірки від 13 жовтня 2022 року встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ОТК «Європлюс» порядку проведення розрахунків за товари (послуги). А саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму через ПРРО відповідно до чеків від 09 вересня 2022 року №4000071811, від 30 серпня 2022 року №4000071810.
Таким чином, 30 серпня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю ОТК «Європлюс» відповідно до чеку №4000071811 проведено готівковий розрахунок протягом одного дня на суму 53 999,00 грн, 09 вересня 2022 року відповідно до чеку №4000071810 проведено готівковий розрахунок протягом одного дня на суму 80 000,00 грн.
Тобто, як вказує представник відповідача у своєму клопотанні, відповідачем встановлено вчинення позивачем двох правопорушень та прийнято рішення, що до позивача підлягає застосуванню штраф на підставі статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення у розмірі 200 неоподатковуваних доходів мінімумів громадян - 3400,00 грн.
Також, представник відповідача зазначив, що позивача вже неодноразово притягнуто до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення (Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено більше 15 постанов про накладення адміністративного стягнення на підставі складених протоколів про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення в рамках проведення інших фактичних перевірок, що, на переконання представника відповідача, свідчить про систематичність здійснення позивачем порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги), а відсутність відповідальності за вказані правопорушення зумовить відчуття безкарності за вчинення таких правопорушень.
Тобто, як вважає представник відповідача, позивач фактично має можливість ухилитись від адміністративної відповідальності за правопорушення, які мають постійний характер та відчуваючи безкарність повторювати і надалі правопорушення аналогічного складу.
На підставі вищевикладеного, як вказує представник відповідача, дана адміністративна справа має вагоме значення та є важливою для ДПС та відповідача, а предмет доказування у справі є складним та вимагає розгляду в загальному позовному провадженні з викликом сторін з метою надання грунтовних пояснень щодо заявлених позовних вимог для забезпечення повного та всебічного встановлення обставин справи, які можуть бути предметом розгляду та оцінки у судовому засіданні, щоб унеможливити ухилення від адміністративної відповідальності позивачем за правопорушення, які мають постійний характер, у зв'язку з чим просив подальший розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.
З цього приводу суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності, а частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
При цьому, виключний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження, міститься в частині 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України та в частині 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, до таких справ відносяться справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Обгрунтовуючи своє клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, представник відповідача посилається на те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі потребує надання пояснень щодо заявлених позовних вимог.
В той же час, зі змісту позовної заяви вбачається, що предметом спору є незгода позивача з оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення, що не підпадає під вичерпний перелік справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. В свою чергу, посилання представника відповідача на те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі потребує надання пояснень, на переконання суду, не є належним чином вмотивованою та обґрунтованою підставою, яка дозволяє суду дійти висновку про неможливість розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
При цьому, суд наголошує, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі "Ахеn v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "Varela Assalino contre le Portugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСІІЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Крім цього, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 листопада 2006 року (скарга 73053/01 CASE OF JUSSILA v. FINLAND, суд вказав на те, що: "Європейський Суд не сумнівається в тому, що письмове провадження у справі часто може виявитись більш ефективним, ніж усний розгляд, для перевірки та забезпечення того, що платник податків надав точний звіт про свій майновий стан, підкріплений всіма необхідними документами. Суд не вважає переконливим довід заявника, що в ході розгляду цієї справи виникли міркування щодо достовірності, які потребували надання пояснень в усній формі.... та приймає довід держави-відповідача, що будь - які питання факту та питання права в цій справі могли бути належним чином розглянуті та вирішені на підставі матеріалів, наданих у письмовому вигляді. ... Оскільки заявнику була надана повна можливість наводити свої доводи у письмовому вигляді та надавати коментарі щодо відомостей, які надходили від податкових органів, Суд дійшов висновку, що вимоги справедливого судочинства були дотримані...".
Враховуючи вказану позицію Європейського суду з прав людини щодо застування пункту 1 статті 6 Конвенції, суд вбачає доцільним здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За таких підстав, а також враховуючи, що представником відповідача не наведено переконливих доводів, з яких вбачалась би необхідність призначення судового засідання з викликом сторін або розгляду справи за правилами загального позовного провадження, а доводи, на які посилається представник є такими, що не доводять суду необхідності розгляду даної справи з викликом сторін чи за правилами загального позовного провадження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання представника відповідача.
30 січня 2023 року через систему «Електронний суд» представником позивача подано письмові пояснення, в яких останній послався на аналогічні обставини тим, що викладені у позовній заяві, зазначивши, що позивачем у тому числі понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5470,00 грн.
Крім того, 23 лютого 2023 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву про зміну предмета позову, в якій останній просив змінити предмет позову в даній адміністративній справі шляхом доповнення первісних позовних вимог вимогою про стягнення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5470,00 грн з Головного управління ДПС у м. Києві на користь ОСОБА_1 .
З цього приводу слід зазначити таке.
Частиною 1 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під предметом позову розуміється певна правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.
Водночас, питання розподілу витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, врегульовано статтями 134, 139, 143, 246 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тобто, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги не може вважатись зміною предмета позову, як про це зазначає представник позивача, що, відповідно, дає суду підстави для залишення без задоволення вказаної заяви представника позивача та розгляду справи по суті в межах заявлених позовних вимог, викладених у позовній заяві.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
06 жовтня 2022 року посадовими особами Головного управління ДПС у м. Києві, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві №3335-п від 30 серпня 2022 року та направлень на перевірку від 15 вересня 2022 року №10451/26-15-07-07-03 та №10450/26-15-07-07-01, у присутності старшого касира ОСОБА_2 проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднана торговельна компанія «Європлюс»: магазина, розташованого за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, 6, корпус 3, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних рівнів торговельної надбавки (націнки).
За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки №30520/26/15/07/ НОМЕР_1 від 13 жовтня 2022 року (далі по тексту - Акт), відповідно до якого під час перевірки встановлено порушення вимог пункту 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148, а саме, здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму через ПРРО відповідно до чеків від 09 вересня 2022 року №4000071811 на суму 53 999,00 грн, від 30 серпня 2022 року №4000071810 на суму 80 000,00 грн.
Від ознайомлення та отримання примірника акта старший касир ОСОБА_2 відмовилась, про що зазначено у відповідній графі акта.
19 жовтня 2022 року, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, посадовою особою ГДІ ГУ ДПС у м. Києві Антоненком Д.П. складено протокол №13379 про адміністративне правопорушення (далі по тексту - Протокол №13379), відповідно до якого при проведенні фактичної перевірки магазину за адресою: місто Київ, проспект Степана Бандери, будинок 6, корпус 3 , в якому здійснює діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю Об'єднана торговельна компанія «Європлюс» (посадова особа ОСОБА_1 (керівник)), встановлено порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму, чим порушено пункт 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (зі змінами та доповненнями), що зафіксовано в акті фактичної перевірки від 13 жовтня 2022 року, бланк акта №004207, за що передбачена адміністративна відповідальність за статтею 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту Протоколу №13379 вбачається, що ОСОБА_1 за викликом з питань складання протоколу не з'явився, відомостей щодо себе не надав, у зв'язку з чим складено акт відмови від підписання протоколу та неявки від 19 жовтня 2022 року №5023/26-15-07-07-01-17.
Також, у Протоколі №13379 зазначено про відсутність інформації щодо притягнення до адміністративної відповідальності раніше та про те, що розгляд справи відбудеться 21 жовтня 2022 року у приміщенні Головного управління ДПС у м. Києві за адресою: місто Київ, вулиця Смілянська, 6.
Примірник вказаного Протоколу №13379, як вбачається з матеріалів справи, відправлено позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та отримано останнім 21 жовтня 2022 року (відповідно до інформації за штрихкодом 0315127068799 на офіційному сайті Укрпошта).
21 жовтня 2022 року заступником начальника Головного управління ДПС у м. Києві Якушко І., за наслідками розгляду протоколу від 19 жовтня 2022 року №13379 і доданих до нього матеріалів справи про адміністративні правопорушення: акт фактичної перевірки №30520/26/15/07/ НОМЕР_1 від 13 жовтня 2022 року, щодо ОСОБА_1 , який працює керівником Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднана торговельна компанія «Європлюс» винесено постанову про накладення адміністративного стягнення (далі по тексту - Постанова), відповідно до якої встановлено порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), а саме: здійснення розрахунку готівкою із фізичною особою протягом одного дня, понад установлену граничну суму, чим порушено пункт 6 розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 3 400,00 грн за порушення частини 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Примірник вказаної постанови направлено на адресу позивача засобами поштового зв'язку та отримано останнім 13 грудня 2022 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Не погоджуючись з постановою про накладення адміністративного стягнення від 21 жовтня 2022 року, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення такою, що підлягає закриттю, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з пункту 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно статті 234-2 КУпАП справи про адміністративні правопорушення податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (стаття 188-23). Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.
Відповідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-4 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Наведене в сукупності дозволяє дійти висновку, що порушення порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) , за що передбачена відповідальність КУпАП, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
Так, відповідно до пункту 6 Розділу ІІ «Вимоги до організації готівкових розрахунків» Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року №148 суб'єкти господарювання мають право здійснювати розрахунки готівкою протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами:
1) між собою - у розмірі до 10000 (десяти тисяч) гривень включно;
2) з фізичними особами - у розмірі до 50000 (п'ятдесяти тисяч) гривень включно.
Суб'єкти господарювання у разі зняття готівкових коштів із поточних рахунків з метою здійснення готівкових розрахунків із фізичними особами зобов'язані надавати на запит банку (філії, відділення) підтвердні документи, на підставі яких здійснюються такі готівкові розрахунки, необхідні банку (філії, відділенню) для вивчення клієнта з урахуванням ризик-орієнтованого підходу.
Платежі понад установлені граничні суми проводяться через банки або небанківські фінансові установи/юридичних осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку (далі - небанківські установи), шляхом переказу коштів з поточного рахунку на поточний рахунок або внесення коштів до банку чи небанківської установи для подальшого їх переказу на поточні рахунки в банку. Кількість суб'єктів господарювання та фізичних осіб, з якими здійснюються готівкові розрахунки, протягом дня не обмежується.
Обмеження, установлене в пункті 6 розділу II цього Положення, стосується також розрахунків під час оплати за товари, придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок готівки, одержаної за допомогою електронного платіжного засобу.
Статтею 163-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
1) Щодо доводів позивача в частині відсутності своєчасного сповіщення про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно нього, суд зазначає таке.
Згідно статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Згідно статті 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Частиною 4 розділу ІІІ Інструкції з оформлення органами доходів і зборів матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02 липня 2016 року №566 (в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності зазначеної особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Верховний Суд у своїх постановах від 31 березня 2021 року у справі №676/752/17, від 21 березня 2019 року у справі №489/1004/17, від 30 січня 2020 року у справі №308/12552/16-а та у справі №482/9/17, від 06 лютого 2020 року у справі №205/7145/16-а, від 25 травня 2022 року у справі №465/5145/16-а, від 30 серпня 2022 року у справі № 683/743/17 зробив наступні висновки:
«………закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення…….».
Крім того, суд вважає за необхідне у тому числі зазначити, що вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату Верховний Суд у постановах від 06 березня 2018 року у справі №522/20755/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №591/2794/17, від 06 лютого 2020 року №05/7145/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №286/4145/15-а та від від 30 серпня 2022 року у справі № 683/743/17, дійшов наступного висновку:
«………факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу….».
Тобто, позивач мав бути забезпечений правом завчасно знати про час, дату та місце розгляду справи стосовно себе, оскільки таке право є гарантією реалізації інших прав, зокрема, на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Суд наголошує, що чинне законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи саме на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Проте, відповідачем не було надано доказів, які б підтверджували, що позивач дійсно був завчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду порушеної відносно нього справи про адміністративне правопорушення.
Наведене свідчить, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності позивача, якого при цьому не було своєчасно повідомлено про розгляд справи, що в силу приписів частини 1 статті 268 КупАП виключало можливість розгляду справи.
При цьому, суд також вважає за необхідне зазначити, що інформація про розгляд справи 21 жовтня 2022 року містилася в протоколі про адміністративне правопорушення, який був направлений позивачу рекомендованим листом, проте, як вже зазначалось судом, примірник Протоколу №13379 засобами поштового зв'язку було отримано позивачем саме 21 жовтня 2022 року, тобто, в день розгляду справи про адміністративне правопорушення. Більш того, в самому протоколі не зазначено часу розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо несвоєчасного сповіщення його про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього.
2) Щодо доводів позивача про відсутність обгрунтування розміру накладеного адміністративного стягнення, суд зазначає таке.
Як вже було зазначено судом, статтею 163-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), у тому числі перевищення граничних сум розрахунків готівкою, недотримання установлених законодавством вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
У відповідності до частини 2 статті 163-15 КУпАП дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке ж порушення тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В обгрунтування своїх позовних вимог в цій частині позивач стверджує про те, що у протоколі №13379 відсутня інформація щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення протягом року, у зв'язку з чим, вважає, що відповідач протиправно притягнув його до відповідальності за частиною 2 статті 163-15 КУпАП.
Також, позивач вказує й на те, що санкція частини 2 статті 163-15 КУпАП передбачає накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а частини 1 цієї ж статті - від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Суд звертає увагу, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян- це грошова сума, яка регламентується Податковим кодексом України, а саме пунктом 5 підрозділу 1 розділу XX, яким передбачено, що якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Наведене в сукупності свідчить, що неоподатковуваний мінімум доходів громадян в даному випадку дорівнює 17,00 грн.
Тобто, санкція частини 2 статті 163-15 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у вигляді штрафу (у грошовому еквіваленті) від 8 500,00 грн до 17 000,00 грн, а частини 1 цієї ж статті - від 1 700,00 грн до 3 400,00 грн.
Водночас, суд наголошує, що відповідачем не надано жодних пояснень щодо обгрунтування правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 163-15 КУпАП, а накладення адміністративного стягнення за частиною 1 статті 163-15 КУпАП.
Слід також відмітити, що відповідно до приписів частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Наведене свідчить, що саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності саме за частиною 2 статті 163-15 КУпАП та накладення, в свою чергу, адміністративного стягнення, передбаченого частиною 1 цієї ж статті.
Більш того, відповідачем не надано й доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 163-15 КУпАП повторно протягом року.
Таким доказом, в даному випадку, є постанова про адміністративне правопорушення стосовно позивача, відповідно до якої останнього протягом року було притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 163-15 КУпАП.
Зважаючи, що таких доказів відповідачем суду не надано, суд дійшов висновку про недоведеність останнім вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 163-15 КУпАП повторно протягом року.
3) Щодо доводів позивача про те, що він не є суб'єктом правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 163-15 КУпАП, суд зазначає таке.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю Об'єднана торговельна компанія «Європлюс» зареєстрована у реєстрі як юридична особа приватного права з 30 листопада 1998 року уповноваженою особою (керівником) зазначено ОСОБА_1 , тобто, позивача у даній адміністративній справі.
Так, відповідно до пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
У відповідності до пункту 110.1 статті 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти, а також інші суб'єкти у випадках, прямо передбачених цим Кодексом, несуть фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень.
Юридична особа - платник податку несе фінансову відповідальність за вчинення податкових правопорушень її відокремленими підрозділами (пункт 110.5 статті 110 Податкового кодексу України).
Згідно частини 1 статті 42 Закону України «Про товариства з обмеженою відповідальністю» посадовими особами товариства є члени виконавчого органу, наглядової ради, а також інші особи, передбачені статутом товариства.
Частиною 3 статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) керівника підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді. Керівник підприємства, головний бухгалтер, члени наглядової ради (у разі її утворення), виконавчого органу та інших органів управління підприємства відповідно до статуту є посадовими особами цього підприємства. Статутом підприємства посадовими особами можуть бути визнані й інші особи.
Наведене в сукупності свідчить про те, що позивач, як керівник (директор) Товариства з обмеженою відповідальністю Об'єднана торговельна компанія «Європлюс» є суб'єктом правопорушення у розумінні статті 165-13 КУпАП, а тому твердження позивача в цій частині є безпідставними та такими, що не грунтуються на вимогах чинного законодавства.
Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Щодо вимоги позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 132 КАС України).
Відповідно до частин 1-5 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити саме з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Такий підхід застосовано Великою Палатою Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
За змістом частин 7, 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень закону дає підстави суду дійти висновку про те, що судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
ОСОБА_3 (далі по тексту - адвокат) та ОСОБА_1 (далі по тексту - клієнт) укладено договір № 25/22/10-ФО про надання правової (правничої) допомоги (далі по тексту - договір), відповідно до умов якого адвокат взяв на себе зобов'язання надавати необхідну правову допомогу клієнту у будь-якому статусі, у тому числі, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення (пункт 1.1. договору).
У розділі 4 договору надано визначення поняття «Гонорар», а саме, пунктом 4.1., 4.6., 4.8. передбачено, що гонорар - винагорода адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені договором. Факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг, зразок якого є Додатком №2 до цього Договору. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок адвоката.
Відповідно до додаткової угоди від 28 жовтня 2022 року, сторони договору погодили викласти пункт 4.7. договору в наступній редакції: «4.7. Клієнт сплачує гонорар на підставі підписаного договору акта наданих послуг протягом п'яти днів після винесення судового рішення у справі, в якій адвокат здійснює представництво інтересів клієнта. Сторони можуть встановити сплату гонорару в розмірі 0,00 за принципом «pro bono», про що зазначається у Додатку №1 до цього договору».
Згідно наявної в матеріалах справи копії Акта прийому - передачі наданих послуг №4 до договору №25/22/10-ФО від 25 жовтня 2022 року про надання правової (правничої) допомоги від 01 лютого 2023 року, адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу щодо:
1. вивчення, правовий аналіз матеріалів та надання правового висновку щодо визнання протиправною та скасування постанови від 21 жовтня 2022 року Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), винесеної на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №13379 від 19 жовтня 2022 року та акта фактичної перевірки №30520/26/15/07/ НОМЕР_1 від 13 жовтня 2022 року, і закриття справи про адміністративне правопорушення. Витраченого часу - 0,2 години, розмір винагороди 1094,00 грн.
2. складення позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови від 21 жовтня 2022 року Головного управління ДПС у м. Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), винесеної на підставі протоколу про адміністративне правопорушення №13379 від 19 жовтня 2022 року та акта фактичної перевірки №30520/26/15/07/ НОМЕР_1 від 13 жовтня 2022 року, і закриття справи про адміністративне правопорушення. Витраченого часу - 0,3 години, розмір винагороди 1641,00 грн.
3. складення додаткових пояснень у справі. Витраченого часу - 0, 25 години, розмір винагороди 1367, 50 грн.
4. складення заяви про розподіл судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції. Витраченого часу - 0, 25 години, розмір винагороди 1367, 50 грн.
А разом витраченого часу 1 година, розмір винагороди - 5470,00 грн.
Відповідач не подавав суду заперечення проти стягнення за рахунок його бюджетних асигнувань витрат на професійну (правничу) допомогу.
В той же час, необхідно зазначити, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/19098/21 від 01 лютого 2023 року).
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 грудня 2021 у справі № 927/237/20).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Аналізуючи перелік наданих послуг представником позивача, суд не вбачає підстав для відшкодування витрат на складання заяви про розподіл судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 1367,50 грн., а також додаткових пояснень у справі в розмірі 1367,50 грн., оскільки заявами та суті спору, згідно статті 159 КАС України, є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву, а складання будь-яких інших заяв по справі є правом позивача, а не його обов'язком, а тому на переконання суду складання вказаних заяв адвокатом не обумовлено критерієм неминучості витрат на правничу допомогу, відповідні доводи, які містяться у вказаних заявах могли бути викладені у позовній заяві.
З огляду на викладене, суд, оцінюючи співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу підлягає зменшенню в частині компенсації витрат на складення заяви про розподіл судових витрат, а також додаткових пояснень оскільки вказана послуга не відмовідає критерію неминучості та необхідності в рамках адміністративної справи, яка розглядається.
За наведених підстав, з урахуванням критерію неминучості та необхідності, суд дійшов висновку про часткову обгрунтованість вимоги позивача та про наявність правових підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 735, 00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 496, 20 грн. Відтак, враховуючи задоволення позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 496, 20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління ДПС у Києві про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 3 400, 00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 21 жовтня 2022 року.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 163-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрити на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 496, 20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві понесені ним витрати, пов'язані з наданням професійної правничої допомоги у розмірі 2 735, 00грн. (дві тисячі сімсот тридцять п'ять гривень 00 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням положень частини 4 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів, з дня складання повного тексту рішення.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011.
Повний текст рішення суду складений 10.04.2023 р.
СУДДЯ І.П. РОМАНИШЕНА