Справа № 761/7049/23
Провадження № 1-кс/761/4829/2023
27 березня 2023 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
заявника ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача ВД Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 від 29.01.2022 про закриття кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021105100004794 від 26.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України
установив:
27.02.2023 до Шевченківського районного суду міста Києва звернувся зі скаргою (вхід. № 17031) ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача ВД Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 від 29.01.2022 про закриття кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021105100004794 від 26.12.2021.
Обґрунтовуючи скаргу, заявник зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною, винесена на підставі не повного, всебічного і об'єктивного проведення досудового розслідування, не обґрунтована та підлягає скасуванню, оскільки не проведено достатніх слідчих дій для прийняття відповідного рішення.
У судовому засіданні ОСОБА_3 скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.
Уповноважений дізнавач ВД Шевченківського УП ГУНП у місті Києві, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність дізнавача не є перешкодою для розгляду скарги, у зв'язку з чим слідчий суддя вважає можливим розглянути скаргу у відсутність слідчого за наявності матеріалів, які є в розпорядженні суду.
Заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Слідчий суддя визнає поважними зазначені у клопотанні заявника причини пропуску строку для оскарження постанови про закриття кримінального провадження та вважає можливим поновити пропущений процесуальний строк.
Як вбачається з наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів, відділом дізнання Шевченківського УП ГУНП у місті Києві здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 12021105100004794 від 26.12.2021, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, клопотання про закриття кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.
У відповідності до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ч. 2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Відповідно до ст. 110 КПК України постанова дізнавача про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Згідно із роз'ясненнями, що містяться у п. 3 Узагальнення ВССУ про практику розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування від 12.01.2017 № 9-49/0/4-17 слідчі судді при розгляді скарги на відповідні постанови з'ясовують питання дотримання вимог щодо всебічності та повноти дослідження, оскільки така неповнота може призвести до прийняття необґрунтованого рішення про закриття кримінального провадження.
Таким чином, правова природа даного виду оскарження процесуального рішення дізнавача передбачає необхідність перевірки слідчим суддею не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.
Аналіз наявних у слідчого судді матеріалів скарги свідчать про те, що зазначені вимоги кримінального процесуального закону не були дотримані дізнавачем при прийнятті рішення про закриття кримінального провадження.
Із постанови слідчого старшого дізнавача ВД Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 від 29.01.2022, про закриття кримінального провадження № 12021105100004794 від 26.12.2021 вбачається, що рішення про закриття кримінального провадження є таким, що прийнято передчасно, на підставі неповно проведеного досудового розслідування без всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин кримінального провадження.
Із матеріалів справи вбачається, що дізнавач при винесені оскаржуваної постанови не встановив фактичних обставин та не вжив всіх заходів для їх встановлення, тим самим не дотримався вимог ст. 9 КПК України, оскільки передчасно зробив висновки щодо обставин, які обумовлюють закриття провадження у справі.
Наведені дізнавачем доводи не можуть вважатися достатніми для прийняття рішення про закриття кримінального провадження, оскільки слідчий не спростовує доводи заявника стосовно вчинення кримінального правопорушення.
Крім того, дізнавачем не зазначено належні мотиви ухвалення постанови та її обґрунтування, не вказано зміст обставин, які встановлені дізнавачем і підтверджені доказами та є підставою для прийняття такої постанови.
Також, з постанови дізнавача не вбачається, що проведено достатню кількість слідчих (розшукових) дій для повного та об'єктивного досудового розслідування.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.
У пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 13 січня 2011 року у справі "Михалкова та інші проти України" розтлумачено, що за статтею 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод держава зобов'язана "гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції", що також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування. Розслідування має бути ретельним, безстороннім і сумлінним. Розслідування повинне забезпечити встановлення винних осіб та їх покарання. Органи державної влади повинні вжити всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, показань очевидців, доказів експертиз. Будь-які недоліки у розслідуванні, які підривають його здатність встановити відповідальну особу, створюють ризик недодержання такого стандарту.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (справа "Ассенов та інші проти Болгарії"). Вони повинні вживати всіх заходів для отримання всіх наявних доказів, які мають відношення до події, inter alia, показань очевидців та експертних висновків (рішення у справах "Танрікулу проти Туреччини" та "Ґюль проти Туреччини").
Крім того, слід зазначити, що незважаючи на те, що слідчим суддею вживались заходи щодо витребування з Шевченківського УП ГУНП у місті Києві матеріали кримінального провадження № 12021105100004794 від 26.12.2021, на день розгляду скарги вказані матеріали до суду надано не було, а дізнавач у судове засідання неодноразово не з'явився, жодних доказів, які б спростовували доводи скарги та підтверджували обставини, які є підставою для закриття кримінального провадження, до суду не надав.
Слідчий суддя вважає, що постанова дізнавача ВД Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 від 29.01.2022, про закриття кримінального провадження № 12021105100004794 від 26.12.2021, є формальною та не відповідає критеріям, визначеним у ст. ст. 2, 9, 110, КПК України, оскільки винесена фактично без проведення повного, всебічного та об'єктивного досудового розслідування, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
З огляду на викладене, скарга ОСОБА_3 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Керуючись частиною 2 статті 376, статтями 2, 7, 110, 284, 303, 305-307, 309, 372, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
постановив:
Поновити пропущений строк для оскарження постанови старшого дізнавача ВД Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 від 29.01.2022 про закриття кримінального провадження № 12021105100004794 від 26.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Скаргу ОСОБА_3 на постанову старшого дізнавача ВД Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 від 29.01.2023 про закриття кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021105100004794 від 26.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України - задовольнити.
Скасувати постанову старшого дізнавача ВД Шевченківського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_4 від 29.01.2023 про закриття кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021105100004794 від 26.12.2021, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1