печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30907/22-ц
16 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва
суддя Матійчук Г.О.
секретар судового засідання Чепляка А. С.
справа №757/30907/22-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк»,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов?язання вчинити дії, -
представник позивача - адвокат Осипенко В. Ю.
представник відповідача - адвокат Коваленко С. О.
У листопаді 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить зобов?язати Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі - АТ «Райффайзен Банк») провести перерахунок розміру грошового зобов?язання ОСОБА_1 перед АТ «Райффайзен Банк» у сумі у відповідності до встановленої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» відсотковій ставці та курсу долара, якщо розмір цієї суми встановити неможливо, визначити її за допомогою формули, що закріплена в п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 01.06.2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», було укладено договір про споживчий кредит із забезпеченням №014/3796/73/56083, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» було надано кредит у розмірі 60 000 тисяч доларів США, з початковою ставкою 13 % на момент підписання договору, також 01.06.2007 року було укладено договір поруки №014/3796/73/56083, за яким поручителем виступає ОСОБА_2 .
04.04.2008 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» було укладено кредитний договір №2203253194, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» було надано кредит у розмірі 187 680 тисяч доларів США, з іпотечним зобов?язанням.
27.06.2014 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ» укладено договір комісії №270614/5 про відступлення прав вимоги за договорами №014/3796/73/56083 та №2203253194, за якими сума переуступки прав вимоги станом на 27.06.2014 року становила 435 000, 00 грн.
27.06.2014 року відповідно до укладеного договору комісії №270614/5 АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ» підписали акт приймання-передачі прав вимоги за договором про споживчий кредит з забезпеченням №014/3796/73/56083 від 01.06.2007 року та кредитним договором №2203253194 від 04.04.2008 року.
Зазначає, що в цей же день позивач отримав два повідомлення №114-17-4-00/516 та №114-17-4-00/518 від 27.06.2014 року про відступлення прав вимоги до нового кредитора.
27.06.2014 року ОСОБА_1 укладає з ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ» договір комісії №270614/13, відповідно до якого ОСОБА_1 викупає права вимоги за договором про споживчий кредит з забезпеченням №014/3796/73/56083 від 01.06.2007 року та кредитним договором № 2203253194 від 04.04.2008 року за узгодженою сумою 435 000, 00 грн, про що сторони підписують акт приймання-передачі.
Вказує, що позивач фактично виплатив кредитний договір у сумі 435 000,00 грн, по завищеному курсу долара та не відповідній ставці.
Вважає, що оскільки 23.04.2021 року вступили в силу зміни до Закону України «Про споживче кредитування», які надають право позичальникам реструктуризувати свої кредитні зобов?язання, виражені в іноземній валюті, то позивач бажає релізувати своє право на реструктуризацію кредитних зобов?язань, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.
Просить розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.11.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.
Копію ухвали від 09.11.2022 року було направлено на адреси сторін. Крім того, відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також копію ухвали було направлено на зазначені адреси електронної пошти сторін.
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу представника позивача, останній отримав копію ухвали - 09.12.2022 року.
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 24.11.2022 року.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
22.12.2022 року надійшов відзив відповідача, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що АТ «Райффайзен Банк» з 27.06.2014 року не є кредитором за кредитними договорами №2203253194 та №014/3796/73/56083, укладеними між Банком та позивачем, оскільки 27.06.2014 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ» укладено договір про відступлення прав вимоги за договором №014/3796/73/56083 та №2203253194, договори відступлення прав вимоги є дійсними та не оскаржувались позивачем. При цьому, позивач зазначає, що він «викупив» свої кредити у ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ», тобто, сторонами вказаного правочину є позивач та ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ», з якими позивач узгоджував суму, яку останній має сплатити ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ», після чого зобов?язання за кредитними договорами вважатимуться виконаними. Отже, позивач врегульовував питання погашення заборгованості з новим кредитором - ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ», а здійснити дії щодо реструктуризації заборгованості просить суд зобов?язати АТ «Райффайзен Банк», тобто позов пред?явлено до неналежного відповідача. Також позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт відсутності простроченої заборгованості за вказаними кредитними договорами станом на 01.01.2014 року. Крім того, загальний строк подання заяви на реструктуризацію становить 3 місяці з дня набрання чинності Законом №1381-IX, тобто до 23 липня 2021 року (Закон України №1381-ІX від 13 квітня 2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті»), тобто, позивачем пропущено строк для подання заяви на реструктуризацію боргу за кредитними договорами, доказів свосчасного звернення до кредитора з питання реструктуризації боргу не надано. Також, відповідач наголошує на тому, що позивач вказує, що борг врегульовано ще в 2014 році, тому питання перерахунку заборгованості є неактуальним.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 01.06.2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим Акціонерним Товариством «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є АТ «Райффайзен Банк», було укладено договір про споживчий кредит із забезпеченням №014/3796/73/56083, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» було надано кредит у розмірі 60 000 тисяч доларів США, з початковою ставкою 13 % на момент підписання договору, також 01.06.2007 року було укладено договір поруки №014/3796/73/56083, за яким поручителем виступає ОСОБА_2 .
04.04.2008 року між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк» було укладено кредитний договір №2203253194, відповідно до якого АТ «Райффайзен Банк» було надано кредит у розмірі 187 680 тисяч доларів США, з іпотечним зобов?язанням.
27.06.2014 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ» укладено договір комісії №270614/5 про відступлення прав вимоги за договором №014/3796/73/56083 та договором №2203253194, за якими сума переуступки прав вимоги станом на 27.06.2014 року становила 435 000, 00 грн.
27.06.2014 року відповідно до укладеного договору комісії №270614/5 АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ» підписали акт приймання-передачі прав вимоги за договором про споживчий кредит з забезпеченням №014/3796/73/56083 від 01.06.2007 року та кредитним договором №2203253194 від 04.04.2008 року.
27.06.2014 року ОСОБА_1 отримав два повідомлення №114-17-4-00/516 та №114-17-4-00/518 від 27.06.2014 року про відступлення прав вимоги до нового кредитора.
27.06.2014 року ОСОБА_1 укладено з ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ» договір комісії №270614/13, відповідно до якого ОСОБА_1 викупає права вимоги за договором про споживчий кредит з забезпеченням №014/3796/73/56083 від 01.06.2007 року та кредитним договором № 2203253194 від 04.04.2008 року за узгодженою сумою 435 000, 00 грн, про що сторони підписують акт приймання-передачі.
За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов?язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайновоі) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влоди, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, іхніх посодових і службових осіб.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 2 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.
Стаття 3 Закону України «Про споживче кредитування» визначає, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв'язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.
13 квітня 2021 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» № 1381-IX, який набрав законної сили 23 квітня 2021 року.
Цим законом внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», а саме Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 7 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті».
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» передбачає проведення реструктуризації боргів за кредитами в іноземній валюті, перерахування усіх грошових зобов'язань у гривневий еквівалент та списання неустойки за цими кредитними угодами.
Відповідно до розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» дія цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям.
Відповідно до пп. 1-2 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» обов'язковій реструктуризації підлягають зобов'язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі: наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов'язання (простроченого грошового зобов'язання та/або грошового зобов'язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв'язку з виконанням ним зобов'язань позичальника; відсутності станом на 01 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов'язаний сплатити не пізніше 01 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв'язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 01 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 01 січня 2014 року) у зв'язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації; виконання зобов'язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об'єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об'єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об'єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів, для земельної ділянки - площі, визначеної пунктом «г» частини першої статті 121 Земельного кодексу України.
Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:
- предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об'єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, площа якого не перевищує 250 квадратних метрів, розташованого на зазначеній земельній ділянці, та житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);
- предметом іпотеки є садовий будинок, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі).
Відповідно до пп. 3 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» реструктуризація зобов'язань, передбачених договором, здійснюється за заявою, що подається кредитору позичальником (особою, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) або його представником (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) особисто або надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим пунктом, крім таких випадків:
- у разі смерті позичальника (або особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) протягом строку, передбаченого абзацом першим цього підпункту, спадкоємець, до якого перейшли права та обов'язки позичальника, може подати заяву про проведення реструктуризації протягом двох місяців з дня одержання відповідного свідоцтва про право на спадщину;
- у разі наявності на день набрання чинності цим пунктом у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов'язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов'язань за яким подається заява, та/або права та обов'язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов'язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі;
- у разі залучення позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) у встановленому законодавством порядку до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у період, що припадає на тримісячний строк з дня набрання чинності цим пунктом, заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності цим пунктом, але не пізніше двох місяців з дня завершення такого залучення.
У разі пропуску позичальником строків, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Таким чином, відповідно до абз. 2 пп. 3 п. 7 Закону України «Про споживче кредитування» законодавець встановив два варіанти строків для позичальника на звернення до кредитора із заявою про реструктуризацію зобов'язань у випадку наявності у суді відкритого провадження у справі, предметом спору в якій є права та обов'язки сторін за договором, щодо реструктуризації зобов'язань за яким подається заява, та/або права та обов'язки сторін за іпотечним договором, укладеним для забезпечення виконання передбачених цим договором зобов'язань, та/або договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, та відсутності рішення суду, що набрало законної сили: заява про проведення реструктуризації може бути подана після спливу тримісячного строку з дня набрання чинності пунктом пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» або не пізніше двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду в такій справі.
Абзац 3 пп. 3 п. 7 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює позичальникові додатковий строк - до двох місяців на звернення із заявою про реструктуризацію і не обмежує його права на звернення із такою заявою у тримісячний термін з дня набрання чинності пунктом 7 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пп. 4 п. 7 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у заяві про проведення реструктуризації зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) позичальника; найменування кредитодавця (повне або скорочене); інформація про дату укладення договору, яким передбачені зобов'язання, щодо реструктуризації яких подається заява; інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника); інформація про всі наявні у власності позичальника (особи, до якої перейшли права та обов'язки позичальника) на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса); інформація про зареєстроване та фактичне місце проживання майнового поручителя та про всі наявні у його власності на дату підписання заяви об'єкти нерухомого майна, віднесені до об'єктів житлового фонду (зазначається кожен такий об'єкт нерухомого майна та його адреса), - у разі наявності майнового поручителя; документи, що підтверджують інформацію, зазначену у заяві (документи про склад сім'ї, про доходи іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя) та членів його сім'ї - на вимогу кредитора), розширену інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно стосовно кожного члена сім'ї іпотекодавця (позичальника та/або майнового поручителя).
У разі ненадання позичальником необхідних для проведення реструктуризації документів, зазначених у цьому підпункті, кредитор звільняється від обов'язку проведення реструктуризації зобов'язань за іпотечним кредитом на умовах, визначених цим пунктом.
Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сто рона стверджує.
Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.
Так, звертаючись до суду із вказаним позовом позивач просить зобов?язати відповідача провести перерахунок розміру грошового зобов?язання ОСОБА_1 перед АТ «Райффайзен Банк» у сумі у відповідності до встановленої Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», однак будь-яких доказів, що він звертався до АТ «Райффайзен Банк» із відповідною заявою до відповідача та йому було відмовлено у реструктуризації суду не надано.
Крім того, загальний строк подання заяви на реструктуризацію становить 3 місяці з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», тобто до 23 липня 2021 року, а отже, позивачем пропущено строк для подання заяви на реструктуризацію боргу за кредитними договорами, доказів свосчасного звернення до кредитора з питання реструктуризації боргу позивачем суду не надано.
Посилання позивача на те, що він має право на реструктуризацію кредитних зобов?язань у відповідності до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» ґрунтуються виключно на його припущеннях та не підтверджуються матеріалами справи. При цьому, позивач зазначає, що борг за вказаними кредитними договорами врегульовано ще в 2014 році, а отже відсутні будь-які підстави для перерахунку заборгованості.
Разом з тим, звертаючись до суду позивач пред?являє позовні вимоги до АТ «Райффайзен Банк», яке із 27.06.2014 року не є кредитором за кредитними договорами №2203253194 та №014/3796/73/56083, укладеними між АТ «Райффайзен Банк» та позивачем, оскільки 27.06.2014 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ» укладено договір про відступлення прав вимоги за договором №014/3796/73/56083 та №2203253194, який є дійсним та не оскаржувався позивачем, вказане підтверджується матеріали справи та не спростовуюється позивачем.
Також, як зазначено у позові, ОСОБА_1 врегульовував питання погашення заборгованості з новим кредитором, а саме - ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ», з яким узгодив суму зобов?язання, при цьому, як зазначає сам позивач, вказану суму ним було сплачено саме ТОВ «Фінансова компанія «СІАГАЛ», однак здійснити дії щодо реструктуризації заборгованості позивач просить зобов?язати АТ «Райффайзен Банк», яке не є кредитором за кредитними договорами.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (ст. 51 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 серпня 2021 року в справі № 543/994/17 (провадження № 61-6125св21) зазначено, що: пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Так, позивач пред?являє позовні вимоги до АТ «Райффазун Банк», яке є неналежним відповідечем у справі, оскільки із 27.06.2014 року відповідач не є кредитором за кредитними договорами №2203253194 та №014/3796/73/56083, укладеними між АТ «Райффайзен Банк» та позивачем.
Враховуючи наведене, за відсутності належних та допустимих доказів наявності порушених відповідачем прав позивача, які підлягають захисту в судовому порядку, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв?язку із відмовою у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 15, 16, 626, 627, 628, 638 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» про зобов?язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», адреса: вул. Лєскова, 6, м. Київ, 01011, код ЄДРПОУ 14305909.
Суддя Г.О.Матійчук