печерський районний суд міста києва
Справа № 757/68185/21-ц
Категорія 17
06 квітня 2023 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Соколова О.М.,
за участю секретаря судових засідань Матвійчука В.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду в м. Києві за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики,-
У грудні 2021 року адвокат Чугуєнко Дмитро Віталійович в інтересах ОСОБА_1 (далі-Позивач, Позикодавець), звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 (далі-Відповідач, Позичальник, Боржник) про стягнення заборгованості за договором позики.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 12 лютого 2021 року між ним та Відповідачем було укладено Договір № 1.2 безвідсотковох грошової позики із заставою від 12.02.2021 року (далі-Договір).
Відповідно до умов договору Позикодавець передав Позичальнику позику у розмірі 660 000 грн.,що рівноцінно 23 500 доларам США на момент підписання договору. Так, зворотній бік Договору містить розписку Відповідача про отримання грошових коштів у сумі 660 000,00 грн. Відповідно до п. 2.2 Договору, повернення суми позики має бути здійснене не пізніше «15» травня 2021 року. Після спливу строку позики, а саме 15 травня 2021 року, Відповідач вимоги зазначеного Договору не виконав, суму позики не повернув, чим допустив прострочення та порушення умови Договору. Основний борг за Договором позики становить 660 000,00 грн. На зазначену суму Позивачем нараховано інфляційні втрати та 3 відсотки річних. Крім того, п. 3.1 Договору, передбачено неустойку у виді пені за прострочення повернення позики у розмірі 2 % за кожен місяць прострочення. Так, загальний розмір заборгованості становить 784 332,25 грн.
У зв'язку з вище викладеним, Позивач просить задовольнити позовні вимоги стягнути з Відповідача заборгованість за договором позики у розмірі 784 332,25 грн. та судові витрати у розмірі 7 843,32
За наведених обставин, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 січня 2022 року відкрито провадження у справі та постановлено розглядати дану справу в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05 грудня 2022 року у задоволенні заяви про забезпечення позову у цивільні й справі № 757/68185/21-ц, відмовлено.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 05 грудня 2022 року підготовче провадження у справі закрито, а справу призначено до судового розгляду.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, проте представник позивача подав до суду заяву, в якій позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 4 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, матеріалами справи встановлено, що 12 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір № 1.2 безвідсоткової грошової позики із заставою від 12.02.2021 року.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Позикодавець передав Позичальнику позику у розмірі 660 000 (шістсот шістдесят тисяч) гривень (далі сума позики), що рівноцінно 23 500 (двадцяти трьом тисячам п'ятистам) доларам США на момент підписання договору. Позичальник зобов'язується повернути зазначену суму позики в обумовлений цим договором термін.
Відповідно до пункту 1.2. Договору, за цим договором відсотки користування позикою не встановлюються.
Відповідно до пункту 2.1. Договору, Позикодавець передав Позичальнику зазначену суму позики до моменту підписання договору. Підписання цього договору є розпискою та підтвердженням факту передачі Позикодавцем Позичальнику суми позики в повному обсязі.
Додатково, зворотній бік Договору містить розписку Відповідача про отриманих грошових коштів у сумі 660 000 грн.
Відповідно до пункту 2.2. Договору, повернення суми позики має бути здійснене не пізніше
15 травня 2021 року.
Відповідно до пункту 3.1. Договору, у разі виникнення загрози невиконання Позичальником зобов'язань за цим договором, він зобов'язаний заздалегідь повідомити про це іншу сторону для опрацювання можливості продовження договору, рахувати суму позики фіксованої у розмірі 23500 доларів США за курсом продажу Приватбанку на момент розрахунку та компенсувати щомісячно заподіяні таким невиконанням збитки у розмірі не менше 2% за кожен місяць прострочення від суми, неповерненої у строк до моменту фактичного задоволення.
Відповідно до пункту 4.1. Договору, з метою забезпечення належного виконання своїх коштів по поверненню суми позики до зазначеного у пункті 2.2. цього договору строк, Позичальник надає в заставу наступне майно, зареєстроване в Єдиному державному реєстрі декларацій: Вид об'єкту: Земельна ділянка. Загальна площа (кв.м.): 1200. Населений пункт: Чайки/Києво- Святошинський район /Київська область / Україна.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладеться у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
За змістом ч. 1,2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким. що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовуються сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Відтак, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер с доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно правових висновків Верховного Суду України, висловлених в постановах від 18 вересня 2013 р. по справі № 6-63цс13, від 11 листопада 2015 р. по справі № 6-1967цс15, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами стю323 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язаних є його невиконання: або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1, 2 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до вимог частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі статтею 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду України у справі № 6-2311цс16 від 22 березня 2017 року наведено висновок про те, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Так, відповідно до матеріалів справи, основний борг за Договором позики становить 660 000,00 грн.
Матеріалами справи встановлено, що Позивач звертався з листом до Відповідача про виконання останнім вимог Договору позики, про відповіді від Відповідача не надійшло.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно розрахунку, наданого представником позивача, нарахування 3% відсотків річних: інфляційні встати становлять 19 998,00 грн., заборгованість із 3 відсотків річних становить 11 934, 25 грн.
Крім того, п. 3.1 Договору, передбачено неустойку у виді пені за прострочення повернення позики у розмірі 2% за кожен день прострочення.
Відповідно до матеріалів справи, прострочення виникло починаючи з 16 травня 2021 року, тому пеня нараховується за кожні 30 днів прострочення: червень, липень, серпень, вересен, жовтень, листопад та грудень, тобто за 7 місяців.
Розрахована Позивачем сума неустойки становить - 92 400,00 грн.
Вказаний розрахунок Відповідачем не оспорювався.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач своїх зобов'язань за Договором позики належним чином не виконав та всупереч вимогам цивільного законодавства до цього часу не повернув борг за вказаними договорами, а даних, які б свідчили про повернення відповідачем суми заборгованості позивачу судом не встановлено.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем, всупереч положенню ч. 1 ст. 81 ЦПК України не надано належних та допустимих доказів своєчасної та у повному обсязі сплати заборгованості.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики, підлягають задоволенню.
Оскільки, позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати понесені позивачем з оплати судового збору в розмірі 7 843,32 грн. підлягають стягненню з відповідача.
Інші витрати понесені Позивачем під час розгляду справи, суд не стягує в силу ненадання доказів розміру понесених судових витрати.
Керуючись статтями 3, 4, 10, 13, 76-82, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 273, 280,354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 1.2 від 12 лютого 2021 року, у розмірі 784 332 (сімсот вісімдесят чотири тисячі триста тридцять дві) грн. 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 7 843 (сім тисяч вісімсот сорот три) грн. 32 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Повний текст рішення складено 06.04.2023 року.
Суддя О.М.Соколов