печерський районний суд міста києва
Справа № 757/22437/22-ц
16 березня 2023 року Печерський районний суд міста Києва
суддя Матійчук Г.О.
секретар судового засідання Чепляка А. С.
справа №757/22437/22-ц
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Українська військово-медична академія,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на робот та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У серпні 2022 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить визнати недійсним та скасувати наказ Української військово-медичної академії про звільнення ОСОБА_1 , зобов?язати Українську військово-медичну академію поновити ОСОБА_1 із 01.08.2022 року на займаній згідно укладеного контракту посаді, зберегти за ОСОБА_1 місце роботи і середній заробіток на особливий період (час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій), вилатити середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позову зазначено, що строком із 01.08.2021 року по 31.07.2022 року між Українською військово-медичною академією та ОСОБА_1 укладено контракт, яким призначено ОСОБА_1 на посаду доцента Української військово-медичної академії.
31.07.2022 року ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - закінчення строку контракту.
Позивач зазначає, що згідно п. 6.2.1 контракту підставою розірвання контракту є закінчення терміну його дії. Начальник Академії і працівник повинні за угодою сторін не пізніше як за 2 місяці визначитись у такому: контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий. А якщо сторони не виконають покладеного на них контрактом такого обов?язку, він продовжується на новий термін.
Так, вказує, що сторони не виконали покладеного контрактом на них обов?язку - ніхто взагалі не повідомляв один іншого про те, що контракт припиняє дію, контракт продовжується або укладається на новий термін. А тому контракт продовжений на новий термін без будь-яких додаткових умов. Проте, відповідач порушив умови контракту, звільнивши позивача на підставі закінчення строку його дії - п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Позивач вважає, його звільнення таким, що порушує його право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, і право захисту від незаконного звільнення в особливий період, гарантовані ст. 43 Конституції України, що стало підставою для звернення до суду із позовом.
Просить розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.08.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п'ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз'яснено відповідачу, що він має право не пізніше п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.
Копію ухвали від 30.08.2022 року направлено на адреси сторін, крім того відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також вказану ухвалу було направлено на відомі адреси електронної пошти сторін.
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу позивача, останній отримав копію ухвали - 28.10.2022 року.
Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача, останній отримав копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 26.10.2022 року.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.
Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).
За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.
19.11.2022 року відповідач подав відзив на позов, який надійшов на адресу суду 13.01.2023 року, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що посилання позивача на п.6.2.1. контракту є безпідставними, оскільки сталою формою продовження контракту в УВМА є написання заяви працівником з проханням продовжити термін дії контракту. Так, позивач, як і усі науково-педагогічні працівники УВМА, писав заяву на продовження контракту на 2021-2022 навчальний рік. Така стала практика відома позивачу, оскільки до того, як стати на посаду доцента кафедри військової загальної практики-сімейної медицини факультету підготовки військових лікарів, позивач обіймав посаду начальника цієї ж кафедри, отже знав, що саме так фіксується волевиявлення працівника УВМА на продовження контракту. Проте такої заяви позивачем подано не було. Отже, про своє бажання продовжити контракт у 2022 році позивач не заявляв, проте з боку УВМА його було повідомлено про подальше не продовження контракту на засіданні кафедри 29.07.2022 року, де піднімалося питання трудової дисципліни кафедри і зокрема небажання позивача працювати в умовах воєнного стану, виконувати роботу, визначену посадовими обов'язками з метою забезпечення навчального процесу.
08.12.2022 року позивач подав відповідь на відзив, яка надійшла на адресу суду 22.12.2022 року, у якій зазначає, що відповідачем порушені як умови контракту про його пролонгацію (п. 6.2.1), так і вимоги Закону про збереження за позивачем умовах воєнного стану місця роботи і середнього заробітку (ст. 57-1 Закону України «Про освіту»). Порушення умов контракту тягне за собою часткове задоволення позовних вимог і продовження терміну його дії на новий строк - 31.08.2022 року по 31.07.2023 року.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).
За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що строком із 01.08.2021 року по 31.07.2022 року між Українською військово-медичною академією та ОСОБА_1 укладено контракт, яким призначено ОСОБА_1 на посаду доцента Української військово-медичної академії.
Наказом від 27.07.2022 року №160 ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України - закінчення строку контракту із 31 липня 2022 року.
Відповідно до п. 6.2.1 підставою для розірвання контракту є закінчення терміну його дії. При цьому начальник Академії і працівник повинні за угодою сторін не підзніше як за два місяці визначитись у такому: контракт припиняє дії, контракт продовжується або укладається на новий термін. Контракт не може «переходити» в договір на невизначений термін відповідно до пункту 2 ст. 36 Кодексу законів про працю України (322-08), коли кожна із сторін не поставила питання про його припинення. Якщо у цей термін сторони не визначились, то контракт продовжується на новий термін.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноваженим ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події.
Строк, на який працівник приймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення його строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Припинення трудового договору після закінчення строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.
Закінчення строкового трудового договору (контракту) припиняє трудові відносини тоді, коли вимогу про звільнення заявила одна із сторін трудового договору - працівник чи власник або уповноважений ним орган. При такому волевиявленні однієї зі сторін друга сторона не може перешкодити припиненню трудових відносин.
Такі самі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31 липня 2020 року у справі № 757/34139/18-ц (провадження № 61-6954св19), від 12 лютого 2020 року в справі № 369/7704/18 (провадження № 61-18970св19), від 08 квітня 2020 року в справі № 760/408/19 (провадження № 61-20368св19), від 25 жовтня 2021 року у справі № 607/3393/18 (провадження № 61-13597св21).
Відповідно до п. 1 ст. 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.
Так, судом встановлено, що відповідачем 29.07.2022 року позивача було повідомлено про подальше не продовження контракту, що не спростовується самим позивачем.
При цьому, суд бере до уваги, що укладаючи строковий трудовий договір, позивач був обізнаний про умови договору та зазначений строк його дії, вказаний договір було підписано позивачем, протягом дії договору позивач його умови не оскаржував та не ініціював унесення змін і доповнень до нього.
Посилання позивача, що відповідно до ч. 1 ст. 57-1 Закону України «Про освіту» здобувачам освіти, працівникам закладів освіти, установ освіти, наукових установ, у тому числі тим, які в умовах воєнного стану, надзвичайної ситуації або надзвичайного стану в Україні чи окремих її місцевостях, оголошених у встановленому порядку (особливий період) були вимушені змінити місце проживання (перебування), залишити робоче місце, місце навчання, незалежно від місця їх проживання (перебування) на час особливого періоду гарантується: збереження місця роботи, середнього заробітку, здійснення виплати стипендії та інших виплат, передбачених законом, оскільки дана норма не стосується спірних правовідносин та не враховує специфіку строкової норми трудового договору, а статтею 36 КЗпП України передбачена можливість звільнення працівника, у зв'язку із закінченням строку контракту.
При цьому, у даному випадку звільнення працівника відбувалось саме у зв?язку із закінченням строку контракту, а не з інших підстав, визначених ст. 36 КЗпП України.
Так, оскільки звільнення позивача проведено з дотриманням вимог трудового законодавства і умов укладеного між сторонами трудового договору, суд приходить до висновку, що право позивача на працю відповідач не порушив, у зв'язку з чим правових підстав для поновлення його на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (стаття 235 КЗпП України) немає.
Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В даному випадку судові витрати віднесені за рахунок держави.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. 15 ЦК України, ст. ст. 21, 23, 36, 39-1 КЗпП України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Української військово-медичної академії про визнання недійсним та скасування наказу про звільнення, поновлення на робот та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Українська військово-медична академія, адреса: вул. Князів Острозький, 45/1, корп. 33, м. Київ, 01015, код ЄДРПОУ 22998499.
Суддя Г. О. Матійчук