Справа № 127/29281/22
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаміна Ю.А.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
10 квітня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора батальйону №1 роти №2 взводу №2 Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Черниш Є.І. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
в грудні 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора батальйону №1 роти №2 взводу №2 Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Черниш Є.І. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2023 року адміністративний позов повернуто позивачу.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
27 березня 2023 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від відповідача, в якому останній вказав на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв'язку із чим просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.
04 квітня 2023 року до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора батальйону №1 роти №2 взводу №2 Управління патрульної поліції у Вінницькій області капрала поліції Черниш Є.І. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було сплачено судовий збір та не підтверджено наявності пільг зі сплати судового збору, а також було пропущено десятиденний строк оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції по суті спору, з огляду на таке.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність у позивача пільг при сплати судового збору, як учасника бойових дій, суд відзначає наступне.
Предметом даного спору є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" передбачені пільги щодо сплати судового збору.
Пунктом 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, Герої України у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав, однак, дана категорія справи не пов'язана із вирішенням питань щодо порушень прав учасника бойових дій чи особи з відзнакою - Герой України.
Статус, права, пільги учасників бойових дій встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до частини другої статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини 1 статті 5 Закону "Про судовий збір" в сукупності з частиною 2 статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Враховуючи, що вирішення даного спору не стосується порушення прав заявника на соціальний захист, як учасника бойових дій, то він не звільнений від сплати судового збору на підставі положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а тому судом першої інстанції обґрунтовано зазначено про необхідність сплати судового збору на загальних підставах.
Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020, справа № 545/1149/17 та в подальшому застосована Верховним Судом у постанові від 19.10.2020 у справі №240/934/20.
Стосовно посилання апелянта на ч.4 ст.288 КУпАП відповідно до якої особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита, колегія суддів зазначає наступне.
Першорядним нормативно-правовим актом національного законодавства, який регулює порядок справляння судового збору, є Закон України "Про судовий збір", а тому саме правові приписи, закріплені в цьому законі, застосовуються при визначенні об'єктів, за які не справляється судовий збір та осіб, які звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.
Проте, відповідно до положень ст.ст.3, 5 Закону України "Про судовий збір" серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
Отже, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень ст.288 КУпАП, слід застосовувати норми Закону України "Про судовий збір", як і пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Відтак, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком, викладеним в оскаржуваній ухвалі, що доводи ОСОБА_1 щодо звільнення від сплати судового збору на підставі ст.288 КУпАП є безпідставними.
Аналізуючи позицію апелянта стосовно наявності поважних причин для поновлення строку звернення до суду, на які не звернув уваги суд першої інстанції, колегія суддів вказує на наступне.
Частиною 1 ст.122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно зі ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Тобто, законодавцем чітко визначено, що для звернення до адміністративного суду з позовом щодо оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності законодавством встановлено спеціальний 10-денний строку, який обчислюється з дня вручення постанови.
За приписами ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущений строк. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Із матеріалів справи слідує, що позивач оскаржує постанову у справі про адміністративне правопорушення від 21.12.2020.
При цьому, як на поважність причин пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом зазначав, що копію постанови від 21.12.2020 отримав 08.11.2021 року у головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м.Вінниці Центрально-західного міжрегіонального управління юстиції (м.Хмельницький) Цимбалюк Т.А., та 16 листопада 2021 року звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області.
Колегія суддів критично оцінює вказані доводи апелянта, оскільки на підтвердження своєї позиції апелянтам не додано належних доказів. Більше того, на виконання вимог ухвали про залишення адміністративного позову ОСОБА_1 не наводить належного обґрунтування підстав неможливості звернення до суду з адміністративним позовом в межах десятиденного строку визначеного КАС України. Відсутні зазначені доводи і в апеляційній скарзі позивача.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Також у рішенні ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності.
ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби .
Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Отже, у контексті забезпечення реалізації права на звернення до суду та вирішення питання поновлення строків на таке звернення поновлення строків може бути виправданим, якщо пропуск строку є поважний, об'єктивно незалежний від волі та поведінки особи. Заявляючи клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, позивач несе тягар доказування існування таких обставин, що передбачено ч.1 ст.77 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви і доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 09 січня 2023 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.