Справа № 240/17157/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
10 квітня 2023 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
у серпні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області, в якому просив:
- визнати бездіяльність регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області, яка полягає в невчиненні дій щодо реєстрації належного йому автомобіля СІТROEN ВЕRLINGO, 2001 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 , протиправною;
- зобов'язати регіональний сервісний центр ГСЦ МВС в Житомирській області провести державну реєстрацію належного ОСОБА_1 автомобіля СІТROEN ВЕRLINGO, 2001 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що він імпортував на територію України автомобіль Citroen Berlingo, виконав усі митні формальності та сплатив митні платежі, після чого отримав документи для реєстрації транспортного засобу. Позивач неодноразово звертався до органів реєстрації з питання реєстрації свого автомобіля, однак отримує, на переконання позивача протиправну відмову у проведенні реєстрації через відсутність інформації про оплату митних платежів, незважаючи на те, що митні платежі були сплачені, що підтверджує Українська митниця.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.
Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, позивач 05 липня 2007 року ввіз на митну територію України в зоні діяльності Мостиської митниці Держмитслужби для вільного використання автомобіль Citroen Berlingo 2001 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 (а.с. 7, 10).
Відповідно до даних уніфікованої митної квитанції форми МД-1 серії КА №319630 від 5 липня 2007 року визначена митна вартість автомобіля у розмірі 10187,10 грн та розраховані митні платежі на загальну суму 4502,69 грн (а.с. 11).
ОСОБА_1 сплатив необхідні митні платежі підтвердженням чого є відповідні платіжні доручення (а.с. 9).
У червні 2020 року позивач звернувся до Київської митниці Держмитслужби для отримання посвідчення про реєстрацію транспортного засобу в підрозділі МВС України, та 11 червня 2020 року отримав посвідчення НОМЕР_2 (а.с. 14).
ОСОБА_1 неодноразово звертався до ТСЦ №1843 РСЦ ГСЦ України в Житомирській області з метою державної реєстрації автомобіля, однак 21.07.2020 позивачу було відмовлено у реєстрації транспортного засобу через відсутність в базі даних підсистеми НАІС Єдиного державного реєстру МВС інформації про розмитнення автомобіля (а.с.18, 19), а 12.05.2021 відмовлено у реєстрації транспортного засобу через відсутність митної декларації отриманої органами МВС від митних органів за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та розміщеної в автоматизованій інформаційній системі "Митний документ" (а.с. 25).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пред'явив усі необхідні документи для проведення державної реєстрації транспортного засобу, а у відповідача була наявна інформація як про вартість транспортного засобу так і про сплачені митні платежі, що дозволяє провести державну реєстрацію транспортного засобу та розрахувати платіж до Пенсійного Фонду. Не є перешкодою для реєстрації транспортного засобу і невиконання обов'язку, встановленого пунктом 7 Порядку №1388, про реєстрацію транспортного засобу протягом десяти діб з дня придбання або митного оформлення, відтак відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності.
Колегія суддів, надаючи оцінку спірним правовідносинам, погоджується з позицією суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України 30 червня 1993 року №3353-XIІ "Про дорожній рух" (далі - Закон України "Про дорожній рух"), та Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року №1388 (далі - Порядок №1388).
Згідно із абз.13 ст.4 Закону України "Про дорожній рух" до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить визначення порядку здійснення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів, проведення їх обов'язкового технічного контролю та визначення обсягів перевірки технічного стану транспортних засобів, визначення переліку обладнання, необхідного для одержання суб'єктами господарювання права на здійснення обов'язкового технічного контролю транспортних засобів, призначених для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування та зареєстрованих територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, а також переліку документів, що подаються для одержання такого права та інші повноваження, визначені цим Законом.
Положеннями абз.1 п.8 Порядку №1388 врегульовано, що державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто або уповноваженим представником, і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують повноваження представника (для фізичних осіб - нотаріально посвідчена довіреність, для юридичних осіб - організаційно-розпорядчий документ про проведення державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів та видана юридичною особою довіреність), а також правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів. Не допускаються до державної реєстрації транспортні засоби з правим розташуванням керма (за винятком транспортних засобів, які були зареєстровані в підрозділах Державтоінспекції до набрання чинності Законом України "Про дорожній рух").
Відповідно до абз.19 п.8 Порядку №1388 документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є оформлені в установленому порядку: митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків (абзац тридцятий пункту 8 Порядку №1388).
Пунктом 28 Порядку №1388 передбачено, що ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих митними органами посвідчень про їх реєстрацію в сервісних центрах МВС.
Отже, для державної реєстрації транспортного засобу особа має пред'явити один із документів, визначених пунктом 8 Порядку №1388, яким, зокрема, є видане митним органом посвідчення про реєстрацію транспортного засобу в сервісних центрах МВС, а також сплатити податки, митні та інші обов'язкові платежі.
Окрім того, автомобіль має відповідати обов'язковим вимогам правил та нормативів, що підтверджується сертифікатом відповідності (пункт 10 Порядку №1388) та має бути пред'явлений для огляду під час проведення державної реєстрації (пункт 15 Порядку №1388). Та у разі коли транспортні засоби перебували в експлуатації за межами України і були зареєстровані у відповідних органах іншої держави, обов'язковим є подання до сервісних центрів МВС реєстраційних або прирівняних до них документів такої держави (Пункт 29 Порядку №1388).
Аналізуючи доводи апеляційної скарги стосовно того, що не здійснюючи державну реєстрацію належного ОСОБА_1 автомобіля СІТROEN ВЕRLINGO, 2001 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 відповідач діяв правомірно, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Як слідує з матеріалів справи, згідно листа Галицької митниці Держмитслужби від 30.03.2021 №7.4-2-28-03/10/6820 в Єдиній автоматизованій інформаційній системі Держитслужби наявна уніфікована митна квитанція МД-1 серії КА №319630, згідно якої визначено митну вартість автомобіля та митні платежі, про що свідчить витяг з Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держитслужби (а.с. 23-24).
Крім того, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що посилання відповідача на відсутність митної декларації отриманої органами МВС від митних органів за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та розміщеної в автоматизованій інформаційній системі "Митний документ" не відповідає положенням пункту 8 та 28 Порядку №1388, згідно з якими підставою для реєстрації транспортного засобу може бути як митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або електронна митна декларація так і видане митним органом посвідчення про реєстрацію в уповноважених органах МВС транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери.
Позивачем було пред'явлено для реєстрації транспортного засобу саме видане митним органом посвідчення про реєстрацію (а.с. 14).
Виконав позивач і вимоги пункту 10 Порядку №1388 надавши сертифікат відповідності транспортного засобу (а.с. 15) та пункту 29 Порядку №1388 надавши реєстраційний документ держави, де автомобіль перебував в експлуатації (а.с. 7).
Таким чином, судом першої інстанції було достовірно встановлено, що позивач пред'явив усі необхідні документи для проведення державної реєстрації транспортного засобу, а у відповідача наявна інформація як про вартість транспортного засобу так і про сплачені митні платежі, що дозволяє провести державну реєстрацію транспортного засобу та розрахувати платіж до Пенсійного Фонду.
Не є перешкодою для реєстрації транспортного засобу і невиконання обов'язку, встановленого пунктом 7 Порядку №1388, про реєстрацію транспортного засобу протягом десяти діб з дня придбання або митного оформлення.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не було доведено правомірності вчинення бездіяльності, яка полягала у не проведенні державної реєстрацію належного ОСОБА_1 спірного автомобіля, у зв'язку із чим судом першої інстанції обґрунтовано визнанано таку бездіяльність протиправною та поновлено порушене право позивача шляхом зобов'язання регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області провести державну реєстрацію належного ОСОБА_1 автомобіля СІТROEN ВЕRLINGO, 2001 року виготовлення, кузов № НОМЕР_1 .
Зазначені висновки суду першої інстанції доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують, оскільки повністю повторюють позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, яким ретельно була надано оцінку при винесенні оскаржуваного судового рішення.
Решта ж доводів апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Житомирській області (філія ГСЦ МВС) залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2022 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.