про відмову у забезпеченні позову
07 квітня 2023 року м.Київ № 320/11179/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження про визнання протиправним та скасування рішення,
06.04.2023 до Київського окружного адміністративного суду звернувся представник ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, в якому, просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 15.03.2023 № 49дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури ОСОБА_1 », яким вирішено притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.
Разом із позовом представником ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити наказ Офісу Генерального прокурора від 03.04.2023 № 10дк про накладення на позивача стягнення у виді догани, оскільки він є протиправним та застосування до позивача дисциплінарного стягнення у виді догани створює для нього такі негативні наслідки, а саме з урахуванням положень абз. 11 ч.1 ст. 1, ст. 59, ч.1 ст.65-1 Закону України «Про запобігання корупції» на підставі наказу інформація про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за вчинення пов'язаного з корупцією може бути внесена до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. Зазначене завдасть шкоди честі, гідності та діловій репутації позивача, оскільки дані зазначеного реєстру містяться у відкритому доступі та є загальнодоступними; позивач не зможе претендувати на зайняття вищої посади, оскільки з урахуванням положень ч.5 ст.39 Закону України «Про прокуратуру» під час вирішення питання щодо надання рекомендації для призначення на адміністративну посаду Рада прокурорів України враховує професійні та морально-ділові якості кандидата, а також його управлінсько-організаторські здібності та досвід роботи; негативно вплине на результати оцінювання роботи позивача під час проведення оцінювання відповідно до Положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів, затвердженого наказом Офісу Генерального прокурора України від 29.12.2021 № 407, оскільки згідно з п.6 р.ІІ зазначеного Положення під час оцінювання прокурорів ураховується, зокрема, наявність чи відсутність дисциплінарних стягнень, а також унеможливлять отримання позивачем премії за результатами оцінювання або істотно знизить її розмір, що завдасть йому матеріальних збитків.
Таким чином, у разі невжиття заходів забезпечення позову це може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову, ефективний захист та поновлення порушених прав.
В позовній заяві позивач наводить доводи щодо очевидної протиправності рішення відповідача як такого, що прийняте не на підставі законів України, необґрунтовано, недобросовісно, а відтак таким, що підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
У заяві про забезпечення позову представником позивача зазначено про те, що оскільки наказ є похідним від рішення та прийнятий на його підставі, оскарження такого наказу окремо від рішення є неможливим.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 154. Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Забезпечення позову згідно ч. 2 ст. 150 КАС України допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- ймовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;
- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно з ч.1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За своїм змістом забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
При цьому заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог, бути співмірними з ними, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Також, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Отже, такий спосіб забезпечення позову як зупинення дії пунктів наказу відповідача може бути застосований, зокрема, якщо вчинення таких дій може спричинити значну шкоду правам чи інтересам позивача, поновлення або захист яких неминуче буде пов'язане із труднощами та перешкодами, спричиненими вчиненням таких дій.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд в ухвалі про забезпечення позову повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Так само суд повинен вказати підстави, з яких він дійшов висновку про існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, цим рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі.
Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників процесу переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункті 1 частини другої статті 150 КАС України.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, позивач переслідує мету зупинити дію наказу Офісу Генерального прокурора від 03.04.2023 № 10дк про накладення на позивача стягнення у виді догани, оскільки припускає, що у разі невжиття заходів забезпечення позову це може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду про задоволення позову, ефективний захист та поновлення порушених прав.
Водночас ймовірне настання певних негативних наслідків для позивача у спірних правовідносинах ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення прав позивача, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.
Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість істотного ускладнення ефективного захисту порушеного права або поновлення порушених прав та інтересів позивача, яке призведе до обмеження прав позивача в частині невиплати грошового забезпечення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
У питанні щодо вжиття заходів забезпечення позову Верховний Суд сформував сталу правову позицію щодо застосування норм процесуального права, яка полягає в наступному: «Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб'єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі».
Такий правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі № 640/13245/19, від 20.03.2019 у справі №826/14951/18.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Предметом позову, забезпечити який просив позивач, є рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження від 15.03.2023 № 49дп-23 «Про накладення дисциплінарного стягнення на заступника керівника Чернівецької обласної прокуратури Кіліміченка С.О.», яким вирішено притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді догани.
Таким чином, порушення своїх прав позивач убачає, насамперед, у необґрунтованому прийнятті рішення про догану та позбавленні внаслідок цього його грошового забезпечення, можливості зайняття вищої посади та завдання шкоди честі, гідності та діловій репутації, і саме на захист цих прав був поданий позов.
Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Зазначені підстави є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження.
Тому в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Таким чином, навіть вказані заявником наявні ознаки протиправності оскаржуваного рішення є передчасними та не можуть вважатися підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки вони підлягають оцінці під час судового розгляду справи по суті вимог.
Така правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 року у справі № 826/8556/17, від 26.03.2020 року у справі № 340/2179/19, від 26.03.2020 року у справі № 340/2179/19.
Аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постанові від 28 березня 2020 року у справі №800/521/17 (провадження 11-114заі18), а саме: «позов не може бути забезпечено таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом. У разі задоволення такої заяви позивача суд своєю ухвалою фактично подовжує правовідносини публічної служби для позивача, але ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою для виникнення та зміни таких правовідносин».
Суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у справі №826/13306/18 від 06.02.2019, згідно з якими рішення про визнання протиправними та скасування актів індивідуальної дії не потребують виконання. Їх значення полягає у констатації факту правомірності або неправомірності оскаржуваного рішення і позбавлення його правових наслідків шляхом скасування, тому у справі за таким позовом не може бути ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду, отже і заходів забезпечення позовів вони не потребують. Крім того, предметом судового розгляду не є законність ймовірних наслідків оскаржуваних рішень, позаяк суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
З наведеного суд не вбачає достатніх підстав для висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у частині 2 статті 150 КАС України та не доведено необхідність вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням положень ч.2 статті 150 КАС України, у зв'язку з чим суд вважає, що в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову слід відмовити.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Копію ухвали надіслати (видати) заявнику.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Лисенко В.І.