31 березня 2023 року № 320/7160/19
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря судового засідання Івоніна В.В., представника позивача Шоломіцького І. В., представника відповідача Воловоденко Ю. Т., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007721414 від 23.03.2018;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0007741414 від 23.03.2018.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті за результатом перевірки, яка була проведена з порушенням норм чинного податкового законодавства України, а тому мають бути визнані протиправними та скасовані.
Так, позивач стверджує, що відповідачем не було вручено у встановленому порядку копію наказу про проведення перевірки, а той підпис, який наявний на копії наказу, належить невстановленій особі, а не директору товариства. Відповідно, позивач зауважує, що у контролюючого органу не виникло право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки, а його представники не були допущені до перевірки.
Крім того, позивач стверджує про відсутність у контролюючого органу правових підстав для призначення перевірки за відповідним наказом, оскільки на запит про надання податкової інформації позивач надав обґрунтовану відповідь.
Також позивач зауважив про неможливість надання контролюючому органу первинних документів, які стосуються господарських відносин з контрагентами ТОВ «Аседа», ТОВ «Креатон Плюс» та ТОВ «Оупен Трейд», оскільки такі документи були вилучені в рамках кримінального провадження №12017110000000726 на підставі ухвали слідчого судді.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.12.2019 (суддя Терлецька О.О.) відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
Відповідач проти позову заперечував та пояснив, що податкова перевірка була призначена на підставі п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, яким визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави: виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.
Відповідач стверджує, що ним було виявлено таку недостовірність даних, у зв'язку з чим на адресу позивача було направлено запит від 10.08.2017 №5103/10/10-36-14-14, проте останній листом від 05.09.2017 відмовився від надання запитуваної інформації, що і стало підставою для винесення наказу про призначення перевірки.
При цьому відповідач стверджує, що копію наказу було вручено під підпис 09.02.2018 директору та головному бухгалтеру підприємства Юрковському Ігорю Григоровичу.
В ході проведення перевірки контролюючим органом були направлені позивачеві запити про надання документів, однак такі документи позивачем надані не були, внаслідок чого відповідачем був зроблений висновок про непідтвердження господарських операцій позивача з контрагентами ТОВ «Аседа», ТОВ «Креатон Плюс» та ТОВ «Оупен Трейд», та, відповідно, заниження податку на додану вартість у розмірі 3 464 252,00 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2020 (суддя Терлецька О.О.) зупинено провадження в адміністративній справі №320/7160/19 до вирішення адміністративної справи №320/1684/19.
17.06.2022 на підставі розпорядження Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2022 №78-р-ка у зв'язку з перебуванням судді Терлецької О.О. у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, було проведено повторний автоматизований розподіл справи №280/118/21, за результатами якого справа була передана для розгляду судді Дудіну С.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Дудіна С.О., поновлено провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання.
11.08.2022 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про уточнення підстав позову.
Зокрема, позивач знов зауважив про те, що колишній директор підприємства Юрковський Ігор Григорович не отримував копію наказу про проведення перевірки, а підпис на наказі про його отримання, належить невстановленій особі. Ці обставини підтверджуються нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_1 .
З урахуванням цього, позивач стверджує, що не був обізнаний про проведення перевірки, був позбавлений можливості надавати свої пояснення, зауваження, заперечення, а також документи.
Також позивач стверджує, що контролюючим органом не було направлено на адресу платника податків акт перевірки, а цей документ був отриманий лише у відповідь на адвокатський запит представника позивача.
Крім того, позивач зауважив, що запит про надання податкової інформації від 10.08.2017 №5103/10/10-36-14-14, який передував прийняттю наказу про проведення перевірки, був складений з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки не містив у собі посилання на конкретні факти порушення позивачем профільного законодавства.
Усною ухвалою суду від 11.08.2022, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, було прийнято до розгляду заяву представника позивача про зміну підстав позову та вирішено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням вказаної заяви.
Усною ухвалою суду від 02.02.2023, постановленою без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті.
Присутній у судовому засіданні 28.03.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Присутній у судовому засіданні 28.03.2023 представник відповідача про позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" (ідентифікаційний код 35998376, місцезнаходження: 08322, Київська обл., Бориспільський р-н., с.Проліски, вул.Промислова, буд.9) 29.07.2008 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1, а.с.72).
Судом встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області у період з 12.02.2018 по 16.02.2018 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Еко-Енергопром" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Аседа» та ТОВ «Креатон Плюс» за період з 01.04.2017 по 30.06.2017, з ТОВ «Оупен Трейд» за період з 01.12.2016 по 30.06.2017, за результатами якої було складено акт від 23.02.2018 №122/10-36-14-14/35998376 (т.1, а.с.43-62).
В акті перевірки вказано, що за період з 01.12.2016 по 30.06.2017 ТОВ "Еко-Енергопром" задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 5 734 960,00 грн. по взаємовідносинам з:
- ТОВ «Аседа» - у сумі 583 333,37 грн.;
- ТОВ «Креатон Плюс» - у сумі 1 174 083,39 грн.;
- ТОВ «Оупен Трейд» - у сумі 1 706 835,33 грн.
Відповідач зазначив, що перевіркою правомірності визначення податкового кредиту встановлено його завищення у сумі 3 464 252,00 грн.
Так, контролюючий орган зазначив, що позивач не надав жодних документів та інформації, що належить та пов'язана з предметом перевірки, посадовим особам контролюючого органу, що підтверджується актами відмови платника податків від надання документів від 13.02.2018 №144/10-36-14-14/35998376, від 14.02.2018 №145/10-36-14-14/35998376, від 15.02.2018 №149/10-36-14-14/35998376 та від 16.02.2018 №160/10-36-14-14/35998376.
Ненадання платником податків відповідних підтверджуючих документів було кваліфіковано контролюючим органом у порядку статті 44 Податкового кодексу України як їх відсутність, що стало підставою для викладення в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 3 464 252,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області 23.02.2018 були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- №0007741414, яким до відповідача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. згідно з п.121.1 ст.121 Податкового кодексу України (незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом);
- №0007721414, яким позивачеві було збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 4 330 315,00 грн., у тому числі податкове зобов'язання 3 464 252,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 866 063,00 грн.
Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, з огляду на порушення контролюючим органом процедурних вимог щодо проведення перевірок, визначених Податковим кодексом України, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Так, за змістом статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:
- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (п.п.78.1.4).
Суд зазначає, що саме підпункт 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України був покладений відповідачем в якості підстави для проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача.
Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
Згідно з положеннями статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п.п.81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, серед іншого зазначив, що документальна позапланова виїзна перевірка була призначена та проведена контролюючим органом безпідставно, оскільки запит про надання податкової інформації від 10.08.2017 №5103/10/10-36-14-14, який передував прийняттю наказу про проведення перевірки, був складений з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки не містив у собі посилання на конкретні факти порушення позивачем профільного законодавства.
Крім того, позивач наголосив на тому, що він не отримував від контролюючого органу копію наказу про проведення перевірки.
З цього приводу чого суд зазначає таке.
Зі змісту підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України можна дійти висновку, що передумовою для призначення перевірки на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК України має бути сукупність двох обставин: виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, та ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу.
Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 804/5568/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 106867900).
Отримання податкової інформації та направлення запитів контролюючими органами регламентовано статтею 73 Податкового кодексу та Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245 (далі - Порядок №1245).
Відповідно до п. 73.3 ст.73 ПК України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.
Такий запит підписується керівником (заступником керівника) контролюючого органу і повинен містити:
1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;
2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;
3) печатку контролюючого органу.
Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:
1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;
2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;
3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;
4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:
- податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;
- акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;
5) у разі проведення зустрічної звірки;
6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.
Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).
У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.
Аналогічні положення закріплені в Порядку №1245.
При цьому, пунктами 10-11 Порядку №1245 визначено, що запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу.
У запиті зазначаються:
- посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації;
- підстави для надіслання запиту;
- опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.
Перед тим, як направити запит, орган державної податкової служби перевіряє:
- наявність законодавчих підстав для отримання податкової інформації;
- наявність інформації в системі органів державної податкової служби;
- відсутність підстав для періодичного подання зазначеної інформації відповідно до цього Порядку.
Отже, запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, наявність чітко окреслених обставин, які свідчать про порушення платником податків податкового законодавства. Без повідомлення вказаних фактів платник податків не має об'єктивної можливості надати будь-які пояснення та їх документальне підтвердження.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24 липня 2020 року у справі №1.380.2019.001685 (адміністративне провадження №К/9901/33872/19), від 19 березня 2019 року у справі №803/1542/16 (адміністративне провадження №К/9901/35538/18), від 25 березня 2019 року у справі №806/4875/14 (адміністративне провадження №К/9901/7212/18), але не виключно.
У постанові від 29.07.2021 у справі № 320/7159/19 Верховний Суд зазначив, що законною є перевірка, призначенню якої передує направлення платнику податків запиту, який відповідає встановленим вимогам, та ненадання відповіді на складений у відповідності до вимог ПК України запит контролюючого органу (відповіді на законний запит).
При цьому, запит контролюючого органу про надання відповідної інформації платником податків повинен визначати конкретні підстави, тобто, містити чітко визначені обставини, які свідчать про порушення платником податків вимог податкового законодавства.
Між тим, порушення вимог щодо складання, оформлення, надіслання запиту нівелюють його юридичну значимість та не створюють для платника податків будь-яких правових наслідків для цілей його виконання.
Тобто, платник податків не зобов'язаний виконувати, надавати відповідь на запит, який не відповідає встановленим вимогам.
Судом встановлено, що у запиті про надання податкової інформації від 10.08.2017 №5103/10/10-36-14-14, який передував прийняттю наказу про проведення перевірки, контролюючий орган зазначив, що ним виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях з ПДВ, поданих ТОВ "Еко-Енергопром" за квітень-червень 2017 року по взаємовідносинам з підприємствами ТОВ «Аседа», ТОВ «Креатон Плюс» та ТОВ «Оупен Трейд» на суми податкового кредиту 500 тис. грн., 1052,50 тис. грн. та 1775,1 тис. грн. відповідно.
Контролюючий орган вказав, що про зазначене вказують результати аналізу податкової інформації, отриманої й опрацьованої відповідно до статей 72, 73 і 74 Податкового кодексу України, що відповідно до пункту 74. 3 статті 74 Податкового кодексу України використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань.
Відповідач зауважив, що відповідно до вищевказаних джерел інформації, з'ясовано документальне оформлення господарських операцій за відсутності факту їх реального здійснення, оскільки відсутнє реальне (законне) джерело походження (введення в обіг при первинному продажі) ідентифікованого товару (відсутнє дійсне формування цього активу), а відтак неможливий його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов'язаних нереальних господарських операцій, до ТОВ «Аседа», ТОВ «Креатон Плюс» та ТОВ «Оупен Трейд».
Суд звертає увагу на те, що метою направлення запиту слід визнати перевірку цих фактів та забезпечення Товариству можливості їх спростувати шляхом надання запитуваної інформації. Зміст запиту свідчить, що в ньому зазначено, яка саме недостовірність задекларованих показників позивача виявлена контролюючим органом, в яких податкових деклараціях та за які звітні податкові періоди; наведені обставини, на підставі яких зроблено такий висновок, а також вказані документи, які пропонується надати у зв'язку з витребуванням інформації.
У цьому контексті варто зазначити, що вжите у пунктах 1, 3 абзацу третього пункту 73.3 статті 73 ПК слово «виявлено» не слід ототожнювати із «встановлено». У випадку наявності відомостей, в тому числі, податкової інформації, які дають об'єктивні підстави вважати показники податкової декларації платника податків недостовірними, контролюючий орган вправі надіслати цьому платнику запит із пропозицією підтвердити відповідні дані податкової звітності задля того, щоб пересвідчитися у їх достовірності.
Відповідно до висновку Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 у справі № 813/1757/18, від 28.02.2019 у справі № 820/437/18 щодо застосування норм пункту 73.3 статті 73 ПК у подібних правовідносинах формою реалізації повноважень контролюючого органу є спрямування письмового запиту до платника податків із зазначенням у запиті про правопорушення з боку такого платника та необхідність надання ним пояснень та документів. Метою запиту є підтвердження або спростування інформації, яка є у контролюючого органу, при цьому достовірність такої інформації про правопорушення може бути як категорична, так і умовна. Встановлення факту порушення та формування висновків про це можливо лише після отримання запитуваної контролюючим органом інформації. Наведення у запиті з посиланням на податкову інформацію, як можливого порушення, а не категоричного висновку про правопорушення з боку платника податків, передбачає наявність податкової інформації, яка потребує додаткової перевірки, що можливо реалізувати шляхом здійснення запиту та проведення аналізу після отримання запитуваної інформації. Згідно з висновком Верховного Суду в цих постановах окремі недоліки в оформленні запиту не можуть слугувати підставою для відмови у наданні інформації на запит. Разом з тим, запити контролюючого органу повинні бути оформлені таким чином, щоб платник податків міг усвідомлювати, на які ймовірні порушення податкового законодавства робить посилання контролюючий орган, задля надання необхідного обсягу документів для спростування наявної у контролюючого органу інформації.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 06 червня 2022 року у справі №280/4441/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 104677196).
З урахуванням цього, суд погоджується з твердженням позивача про те, що право контролюючого органу прийняти наказ про проведення документальної позапланової перевірки на підставі підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК може виникнути в разі дотримання ним вимог, встановлених нормами пункту 73.3 статті 73 ПК. Однак, суд вважає непереконливим висновок позивача про те, що запит ГУ ДПС їм не відповідав. Зміст запиту спростовує його оцінку позивачем як такого, що не містить конкретних підстав його надсилання.
За встановленого факту ненадання Товариством пояснень та документів у строк, встановлений пунктом 73.3 статті 73 ПК, на письмовий запит, який відповідав нормам цього пункту, у ГУ ДПС була підстава, передбачена підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК, призначити документальну позапланову перевірку щодо Товариства.
У той же час, суд зауважує, що податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної виїзної перевірки за умови виконання вимог законодавства щодо ознайомлення платника податків у встановлений законом спосіб до початку проведення перевірки з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення.
Невиконання вимог щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених податковим законодавством копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки призводить до визнання перевірки незаконною.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2018 року у справі №823/1294/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75776285).
У постанові від 24 січня 2019 року у справі №805/1941/17-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 79411245) Верховний Суд зазначив, що встановлені главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника. Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.
Водночас, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вручення позивачеві копії наказу про проведення перевірки, як необхідної передумови для здійснення відповідного заходу податкового контролю.
Так, на копії наявного в матеріалах справи наказу ГУ ДФС у Київській області від 07.02.2018 №281 (т. 1, а.с. 154) міститься такий напис: «Получ приказ 9.02.19 (підпис) ОСОБА_2 ».
Відповідач стверджує, що вказаний напис свідчить про вручення примірника наказу директору товариства ОСОБА_1 .
Натомість, позивач спростовує наведений факт, стверджуючи про те, що вищевказаний напис про отримання примірника наказу був зроблений невстановленою особою, а директор товариства стверджує, що цей наказ він не отримував.
Так, в матеріалах справи наявна нотаріально посвідчена заява колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" ОСОБА_1 від 20.05.2019, в якій він підтвердив, що не отримував будь-яких копій наказів щодо проведення та призначення перевірки (т.1, а.с. 187, зв.).
Ухвалою суду від 16.02.2023 було викликано у судовове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_1 , проте явка цієї особи у судове засідання не відбулася.
Натомість, у судовому засіданні 14.03.2023 в якості свідка був допитаний ОСОБА_3 - працівник контролюючого органу, який проводив перевірку позивача.
Свідок повідомив, що наказ про призначення перевірки був вручений колишньому директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" ОСОБА_1 в приміщенні контролюючого органу.
Так, свідок зазначив, що особу, яка представилася йому директором ТОВ "Еко-Енергопром", він зустрів біля адміністративної будівлі ГУ ДФС у Київській області та провів його до начальника відділу ОСОБА_4 , яка і вручала наказ.
На питання суду свідок відповів, що документи у колишнього директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" ОСОБА_1 він не перевіряв, вказану особу бачив вперше, та про обіймання цією особою посади директора товариства повірив на слово. Факт вручення цій особі копії наказу про проведення перевірки свідок підтвердити не зміг, оскільки не був присутній при цьому.
Таким чином, показання свідка не спростовують твердження позивача про те, що вручення наказу про проведення перевірки відбулося невстановленій особі.
Відповідно до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Натомість, відповідачем під час розгляду справи не було надано суду належних та допустимих доказів того, що наказ про проведення перевірки до її початку був вручений директору Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" ОСОБА_1 , а наявний у справі афідевіт свідчить про протилежне та підтверджує те, що відповідна податкова перевірка була проведена з порушенням визначеної Податковим кодексом України процедури, без повідомлення платника податків про її призначення, що, відповідно, не надавало контролюючому органу права на проведення такої перевірки.
Надаючи оцінку правомірності подальших дій контролюючого органу, суд зазначає таке.
12.02.2018 заступником начальника відділу аудиту платників території обслуговування Києво-Святошинської ОДПІ управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Маломановим Г. В. було складено акт відмови від підпису №137/10-36-14-14/ НОМЕР_1 , в якому зазначено, що відповідно до положень Податкового кодексу України та на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 07.02.2018 №281, який вручено особисто під підпис керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" Юрковському Ігорю Григоровичу 09.02.2018, здійснено виїзд за податковою адресою: АДРЕСА_1 та отримано відмову платника податків розписатися у направленні на перевірку від 12.02.2018, виданому ГУ ДФС у Київській області.
В той самий день ОСОБА_3 було складено акт відсутності платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) за місцезнаходженням (податковою адресою) №138/10-36-14-14/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано, що з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки було здійснено виїзд за податковою адресою (місцезнаходженням) ТОВ "Еко-Енергопром": 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вулиця Мала кільцева, 10/1 та встановлено відсутність платника податків (керівника платника податків або уповноваженої ним особи) за місцезнаходженням (податковою адресою).
Аналогічні акти відсутності платника податків за місцезнаходженням та одночасно відмови платника податків від надання документів були складені ОСОБА_3 13.02.2018, 14.02.2018, 15.02.2018 та 16.02.2018 (т.1, а.с.26-41).
З'ясовуючи обставини одночасного складання таких актів судом було допитано в якості свідка ОСОБА_3 , який пояснив, що ним впродовж 12-16.02.2018 були здійснені виїзди за податковою адресою позивача ( АДРЕСА_1 ) та встановлено відсутність платника податків за місцезнаходженням, яка полягала у тому, що двері офісного приміщення були зачинені, на стук у які, а також на телефонні дзвінки позивач не реагував.
Свідок вважає, що відсутність платника податків за його місцезнаходженням може бути одночасно кваліфікована як його відмова надати необхідні для проведення перевірки документи. При цьому, на переконання свідка, направляти запит про надання документів не є обов'язковим, позаяк обов'язок надати необхідні для проведення перевірки документи виникає у платника податків на підставі наказу про проведення перевірки.
У той же час, з матеріалів справи вбачається, що 12.02.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області був складений запит №2495/10/10-36-14-14, в якому контролюючий орган з метою отримання податкової інформації просив позивача протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту, надати інформацію, її документальне підтвердження (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), копії первинних, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують господарські відносини, вид, обсяг і якість операцій та рахунків, що здійснювались з платниками податків ТОВ «Аседа», ТОВ «Креатон Плюс» та ТОВ «Оупен Трейд» (т.1, а.с.93-95).
Вказаний запит був направлений на адресу позивача 14.02.2018, що підтверджується відповідним фіскальним чеком (т.1, а.с.102).
Суд звертає увагу на те, що з акта перевірки від 23.02.2018 №122/10-36-14-14/35998376 вбачається, що перевірка проводилася у період з 12.02.2018 по 16.02.2018, що свідчить про її завершення за оформлення відповідним актом до закінчення строку, наданого позивачу для надання документів (15 робочих днів з дня отримання запиту).
Також суд зауважує, що виїзна перевірка має проводиться виключно за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. В ПК України відсутня норма, яка б встановлювала право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку.
Аналогічний підхід до розуміння суті виїзної перевірки був сформульований (з певними поправками) Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2020 року (справа №520/8836/18), ухваленій у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, а також у постановах Верховного Суду від 17 травня 2019 року (справа №823/2530/18), від 16 травня 2018 року (справа №826/15718/14), від 23 квітня 2020 року (справа №826/20146/15), від 24 січня 2019 року (справа №805/1941/17-а).
Встановлені у цій справі обставини свідчать, що відповідачем в порушення положень податкового законодавства, за ініційованої до проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача, фактично, внаслідок неналежного та несвоєчасного повідомлення платника податку про проведення заходу податкового контролю, а також відсутності платника податків за податковою адресою, було проведено невиїзну перевірку за наявними у контролюючого органу документами у приміщенні останнього, а не за місцезнаходженням товариства, що свідчить про протиправність здійсненого заходу податкового контролю та прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії.
Посилання ж відповідача та свідка на те, що у разі створення платником податків перешкод для проведення виїзної перевірки контролюючим органом, то останній не позбавлений можливості провести невиїзну перевірку діяльності такого платника податків у приміщенні податкового органу не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права. Відсутність платника податків за податковою адресою не є тотожною відмові останнього від проведення перевірки та не дає підстав для подальшого проведення контролюючим органом перевірки в приміщенні останнього.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 808/881/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 97565378).
Також суд зазначає, що одним із прав платника податків відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України є право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Право платника податків на подання письмових заперечень на акт перевірки та/або додаткових документів у порядку, встановленому нормами ПК України, та право брати участь у розгляді заперечень (додаткових документів) передбачено також пунктом 86.7 статті 86 ПК України.
Абзацом першого цього пункту встановлено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Такі заперечення та/або додаткові документи розглядаються контролюючим органом протягом семи робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податків (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень та/або додаткових документів, про що такий платник податків зазначає у запереченнях та/або листі про надання додаткових документів в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу.
Як установлено абзацом другим пункту 86.7 статті 86 ПК України, у разі якщо платник податків виявив бажання брати участь у розгляді його заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів, зазначивши про це в запереченні та/або листі про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, контролюючий орган зобов'язаний повідомити такому платнику податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень та/або листа про надання додаткових документів у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Повідомлення має бути надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення (абзац четвертий пункту 86.7 статті 86 ПК України).
У відповідності до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Отже законодавець закріпив як право платника податків або його законного представника на подачу заперечень на акт перевірки, так і їх право бути присутнім під час розгляду заперечень до акта перевірки.
У той же час, матеріали справи не містять доказів направлення на адресу позивача примірника акта перевірки від 23.02.2018 №122/10-36-14-14/35998376, що призвело до незабезпечення відповідачем права позивача на подачу заперечень та додаткових документів, а також права на участь у процесі прийняття рішень за наслідками проведеної перевірки.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У вказаній конституційній нормі втілений принцип законності, додержання якого направлено на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та який передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.
Стаття 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.
У постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87929522) судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 КАС України.
Отже, за правовим висновком Верховного Суду процедурним порушенням порядку проведення податкової перевірки суди повинні надавати правову оцінку у першу чергу.
Незаконність призначення й проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, встановлена судом, є достатньою правовою підставою для висновку про визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0007721414 від 23.03.2018 та №0007741414 від 23.03.2018.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом та відповідає доктрині під умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованій Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили.
Встановлена судом протиправність наслідків перевірки внаслідок порушення процедури її проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятих за результатами її проведення рішень, що унеможливлює перехід до суті покладених в їх основу податкових правопорушень.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 29 липня 2021 року у справі № 320/7159/19 та від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, при розгляді цієї справи суд виходить з того, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.
Таким чином, податкові повідомлення-рішення, прийняті за наслідками перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не можуть вважатись правомірними та підлягають скасуванню.
За таких обставин, з урахуванням того, що при оскарженні податкового повідомлення-рішення платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність такого рішення, і при цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, суд вважає, що встановлені під час розгляду цієї справи обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, та при цьому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, №303-A, п.29).
На переконання суду, питання, які можуть вплинути на результат розгляду даної справи, судом було розглянуто та надано їм оцінку у повній мірі.
За таких обставин, позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 19.12.2019 №53.
Враховуючи задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.
У судовому засіданні 28.03.2023 були проголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 07.04.2023.
Керуючись статтями 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 23.03.2018 №0007721414 та від 23.03.2018 №0007741414.
3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Енергопром" (ідентифікаційний код 35998376, адреса: 08322, Київська обл., Бориспільський р-н., с.Проліски, вул.Промислова, буд.9) судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код: 44096797, місцезнаходження: 03680, м.Київ, вул.Святослава Хороброго, буд.5-А).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.