ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
про залишення позовної заяви без руху
"10" квітня 2023 р. справа № 300/1638/23
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Панікар І.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.
Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, викладеної у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства”, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос” проти росії”).
Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Крім цього, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття “дізнався” та “повинен був дізнатись”.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19).
За змістом позовної заяви, позивач просить суд визнати протиправними дії Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області щодо відмови позивачу у підготовці і наданні до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 року для перерахунку його пенсії; зобов'язати відповідача підготувати і надати до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.01.2021 року у відповідності до вимог 43 і 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ, та з врахуванням положень постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” щодо визначення посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та з обов'язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01.02.2021 року пенсії позивачу.
В спірному випадку, позивач формуючи такі вимоги, доводить до відома суду про ймовірне порушення його права на належний розмір пенсії, оскільки з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення посадових окладів з розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не відповідає правовим актам вищої юридичної сили. Тому, вважає позивач, починаючи з 01.01.2020 щорічно мав бути перерахований розмір грошового забезпечення з якого обраховується його пенсія. Зокрема, в спірному випадку, мав бути перерахований розмір грошового забезпечення станом 01.01.2021 з визначенням посадового окладу і окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2021 на відповідний тарифний коефіцієнт, та як наслідок - перераховані додаткові види грошового забезпечення та премія. Перерахунок пенсії мав бути проведений на підставі довідки, виданої Управлінням Служби безпеки України в Івано-Франківській області про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.01.2021.
З матеріалів позовної заяви судом встановлено, що 20.02.2023 року позивач звернувся до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області із заявою про надання до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021.
Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області листом від 28.02.2023 року за № 60/12-71/7/21-752 повідомило позивача, що відсутні підстави для виготовлення нових довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
Судом встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2021 встановлено Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX. Цей закон вперше опубліковано 30.12.2020 (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1082-20/ed20201215/card6#Public).
Також постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", якою, в свою чергу, змінено (викладено в новій редакції) пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" щодо врахування при визначенні посадового окладу військовослужбовців прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, повний текст постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 оприлюднений 03.02.2020 (https://reestr.court.gov.ua/Review/87266939).
Таким чином, з 03.02.2020 - дати оприлюднення повного тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - позивач повинен був дізнатися про втрату чинності пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 за № 704 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 за № 103, та з 30.12.2020 - дати публікації Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX - позивач повинен був дізнатися про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, станом на 01 січня 2021 року.
Також суд вказує на те, що: пенсійні виплати здійснюються позивачу щомісяця; позивач мав можливість помісячно отримувати від пенсійного органу відповідну інформацію щодо розміру його пенсії та розміру грошового забезпечення з якого вона обрахована.
Отже, ще в 2021 році позивач знав або щонайменше - мав би знати, що його пенсія обраховується з грошового забезпечення станом на 05.03.2019, і мав би знати, що його пенсія не обраховувалася з грошового забезпечення станом на 01.01.2021.
Натомість позивач звернувся до відповідача про видачу йому довідки про розмір його грошового забезпечення станом на 01.01.2021 лише 20.02.2023, на що отримав відмову 28.02.2023.
Суд звертає увагу на те, що позивач не вказав в позовній заяві жодної інформації щодо того, які об'єктивні обставини перешкоджали йому, починаючи з 01.01.2021 до 20.02.2023 звернутися до відповідача в цій справі про видачу йому довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2021 для перерахунку його пенсії з 01.02.2021.
ОСОБА_1 подав до суду цей позов лише 03.04.2023, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 122 КАС України.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Аналіз зазначеної норми КАС України вказує на те, що необхідною умовою для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи після закінчення встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду є долучення позивачем до позову заяви про поновлення цього строку та доказів поважності причин його пропуску.
Пропустивши строк звернення до суду з вказаним позовом, заяви про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску позивачем суду не надано.
Внаслідок чого, на думку суду, позовну заяву подано без додержання вимог частини 6 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Окрім того, відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України “Про судовий збір” № 3674-VI від 08.07.2011 (надалі, також - Закон України “Про судовий збір”).
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 3 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року складає 2684 гривень.
Зі змісту адміністративного позову слідує, що звернена до суду позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру.
Тобто при зверненні до адміністративного суду з даною позовною заявою, відповідно до положень статтей 4, 6 Закону України “Про судовий збір” та заявлених позовних вимог, позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Проте, як свідчать матеріали позовної заяви позивач не надав суду документ про сплату зазначеного судового збору або належним чином засвідчену копію документу, який підтверджує підстави звільнення особи від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У зв'язку з вищевикладеним, згідно з вимогами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків.
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення вказаних недоліків шляхом подання до Івано-Франківського окружного адміністративного суду:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску;
- квитанції (платіжного доручення) про сплату судового збору в розмірі 1073,60 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вище зазначений строк позовна заява буде повернена.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Панікар І.В.