про залишення позовної заяви без руху
10 квітня 2023 рокум. Ужгород№ 260/2232/23
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Рейті С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , яким просить:
1) Визнати протиправним пп.12.2 п.12 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2022 року № 62-РС (по особовому складу);
2) Скасувати пп.12.2 п.12 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2022 року № 62-РС (по особовому складу);
3) Визнати протиправним п.4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2022 року № 269 (по стройовій частині);
4) Скасувати п.4 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2022 року № 269 (по стройовій частині);
5) Визнати протиправним призупинення виплати грошового та інших видів забезпечення ОСОБА_1 всупереч вимогам п. 15 Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260;
6) Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про поновлення виплати ОСОБА_1 грошового та інших видів забезпечення в порядку визначеного п. 15 Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. ст. 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя з'ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.
Нормами ст. 122 КАС України передбачено диференційований підхід до регулювання тривалості строків звернення до адміністративного суду в залежності від статусу позивача та від категорії публічно - правового спору.
Передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.
Суд зазначає, що військова служба є різновидом публічної служби.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У цій категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, за загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, серед іншого, позивачем оскаржено до суду накази командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2022 року за №№ 62-РС (по особовому складу) та № 269 (по стройовій частині), при цьому, із даним позовом звернувся 01.04.2023 року (згідно відтиску штемпелю на поштовому конверті, в якому надійшла позовна заява).
Так, в матеріалах позовної заяви міститься заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду та в обгрунтування причин пропуску встановленого строку звернення до суду позивач зазначає, що про спірний наказ йому стало відомо тільки 28.03.2023 року з відзиву на позовну заяву, який було подано Військовою частиною НОМЕР_1 в межах розгляду адміністративної справи № 260/1652/23.
При цьому, ОСОБА_1 зазначає, що з текстів спірних наказів (про наявність яких йому не було відомо), 28.03.2023 року йому стало відомо про підстави припинення виплати грошового забезпечення, зняття з усіх інших видів забезпечення, призупинення військової служби, звільнення із займаної посади.
Отже, обставини пропуску строку звернення до суду не залежали від позивача, оскільки останній не був проінформований про наявність виданих щодо нього оспорюваних наказів.
Надаючи оцінку аргументам позивача стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, суд зазначає наступне.
Як уже зазначено судом, позивачем оскаржено до суду окремі пункти наказів командира Військової частини НОМЕР_1 від 19.10.2022 року за № 62-РС (по особовому складу) та № 269 (по стройовій частині), зокрема, пп. 12.2 наказу № 62-РС, згідно якого, солдата ОСОБА_1 з 01.10.2022 року не враховувати до чисельності Збройних Сил України та п. 4 наказу № 269, згідно якого, солдата ОСОБА_1 звільнено з посади, призупинено військову службу та вважати таким, що не виконує (не несе) обов'язки військової служби, а також, призупинено виплату грошового забезпечення та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення з 01.10.2022 року.
При цьому, суд констатує, що підставою звернення до суду із позовом в адміністративній справі № 260/1652/23 слугувала незгода позивача із протиправними діями Військової частини НОМЕР_1 в частині не проведення із ним розрахунків щодо виплати грошового забезпечення (заробітної плати) та додаткової винагороди з жовтня 2022 року по березень 2023 року.
Крім того, судом встановлено, що 19.10.2022 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 в частині недоведення до відома ОСОБА_1 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2022 року №157 (по стройовій частині); 2) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 в частині увільнення від займаної посади і зарахування у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 01.07.2022 року ОСОБА_1 , відповідно до підпункту 13 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008; 3) визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 в частині припинення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 ; 4) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 видати наказ про поновлення виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.07.2022 року; 5) зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 утриматись в майбутньому від протиправних дій в частині недоведення до відома ОСОБА_1 наказів командира військової частини НОМЕР_1 в частині, що стосуються ОСОБА_1 ; 6) визнати пункт 14 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2022 року за № 157 (по стройовій частині) в установленому законодавством порядку недійсним та протиправним з моменту його підписання та реєстрації; 7) скасувати пункт 14 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 ТРО АДРЕСА_1 від 01.07.2022 року №157 (по стройовій частині).
Рішенням суду від 01.03.2023 року (справа № 260/4204/22, головуючий - суддя Ващилін Р.О.) визнано протиправним та скасовано п. 14 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.07.2022 року № 157 (по стройовій частині) в частині припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.07.2022 року та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.07.2022 року по 18.07.2022 року включно.
Так, згідно наказу командира 101 окремої бригади територіальної оборони (по особовому складу) № 42-РС від 01.07.2022 року, відповідно до пп. 13 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, в тому числі, солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира НОМЕР_2 окремої бригади територіальної оборони з 01.07.2022 року як такого, що самовільно залишив військову частину 17.05.2022 року.
Пунктом 14 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.07.2022 року № 157 солдата ОСОБА_1 , відносно якого внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42022071210000088 від 19.05.2022 року, відповідно до пп. 13 п. 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 01.07.2022 року. На час перебування у розпорядженні утримувати в списках особового складу Військової частини НОМЕР_1 з припиненням нарахування та виплати грошового забезпечення.
З наведеного вбачається, що з 01.07.2022 року ОСОБА_1 увільнено від займаної посади і зараховано у розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 з 01.07.2022 року з припиненням нарахування та виплати грошового забезпечення.
Тобто, звертаючись до суду із позовом від 19.10.2022 року позивачу було відомо про наявність відносно нього наказу про увільнення від займаної посади та припинення нарахування та виплати грошового забезпечення.
Більше того, 05.10.2022 року ОСОБА_1 подано до суду позовну заяву до Військової частини НОМЕР_1 , в якій, серед іншого просить, визнати протиправним дії В/ч НОМЕР_1 в частині непроведення нарахування та виплати йому грошового забезпечення, а також, додаткової винагороди за серпень та вересень 2022 року.
Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі “Перетяка та Шереметьєв проти України” від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі “Мельник проти України” від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб'єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.
Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.
Так, обґрунтовуючи неможливість звернутись до суду у встановлені КАС України, позивач покликається на те, що йому не було відомо про наявність спірних наказів, одним з яких, серед іншого, позивачу припинено виплату грошового забезпечення.
Позивач вказує, що про існування оскаржених наказів дізнався наприкінці березня 2023 року отримавши відзив військової частини НОМЕР_1 в межах розгляду адміністративної справи № 260/1652/23, при цьому, з огляду на значну кількість поданих ОСОБА_1 до Закарпатського окружного адміністративного суду позовів щодо припинення нарахування йому грошового забезпечення у різні періоди, не наводить обставин, які не дозволяли йому отримати оскаржені накази, винесені 19.10.2022 року, у встановлений законом строк.
Відтак, суд зазначає, що позивачем до суду не надано доказів звернення до суду з дотриманням строку, визначеного ст.122 КАС України та не надано належним чином обґрунтованої заяви про його поновлення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого кодексом строку.
Отже, клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом не свідчить про наявність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом поважними. В порушення вимог вказаного Кодексу докази поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом до клопотання не додані.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на наведене, позивачу слід надати суду заяву (клопотання) щодо поновлення строку звернення з цим позовом до суду із належним обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку та надати суду підтверджуючі відповідні обставини докази.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення.
Таким чином, позовну заяву належить залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення недоліків останньої, відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст. ст. 160, 161, 169, 171, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху і встановити строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з наступного дня після отримання копії цієї ухвали.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.І. Рейті