Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 квітня 2023 року Справа№200/19260/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Аканова О.О., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Нікольської селищної ради (місцезнаходження: 87000, Донецька область, Маріупольський район, с.Нікольське, вул.Свободи, 87, код ЄДРПОУ 04341614), третя особа Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька область, м.Краматорськ, бульвар Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332, е-mail: donetsk@land.gov.ua, poltava@land.gov.ua) про
визнання протиправним та скасування рішення від 30.09.2021 №8/16-816 “Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара,-
Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги мотивовані протиправними, на думку позивача, діями відповідача щодо прийняття рішення, яким залишено без задоволення його заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нікольської селищної ради, у зв'язку з тим, що запитувана земельна ділянка надана в оренду наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Від відповідача відзиву на позовну заяву до суду на надано.
Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Від третьої особи на виконання ухвали суду надано заяву, в якій вказано, що неможливо ідентифікувати згідно ухвали суду, який саме необхідно надати наказ, за яким змістом, датою та номером. Додатково повідомлено, що позивач до Головного управління з заявами будь-якого приводу, не зверталась.
Ухвалою суду від 03 лютого 2022 року відкрито провадження у справі №200/19260/21; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 03 березня 2022 року о 09:35 год.
У зв'язку з бойовими діями в Донецькій області та з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці учасників справи, судове засідання по справі не відбулось, оскільки згідно повідомлення на сайті Донецького окружного адміністративного суду справу знято з розгляду.
Ухвалою суду від 03 березня 2022 року відкладено розгляд справи.
Ухвалою суду від 03 серпня 2022 року зобов"язано Нікольську селищну раду надати до суду письмові пояснення щодо заявленого позову.
Ухвалою суду від 15 вересня 2022 року залучено в якості третьої особи - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька область, м.Краматорськ, бульвар Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332, е-mail: donetsk@land.gov.ua, poltava@land.gov.ua); зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати до суду наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про надання в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нікольської селищної ради.
Ухвалою суду від 18 жовтня 2022 року зобов'язано Нікольську селищну раду надати до суду наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про надання в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нікольської селищної ради ОСОБА_1 ; повторно зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати до суду наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про надання в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нікольської селищної ради ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 14 грудня 2022 року зобов'язано ОСОБА_1 надати до суду заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки; повторно зобов'язано Нікольську селищну раду надати до суду наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про надання в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нікольської селищної ради.
Ухвалою суду від 20 лютого 2023 року зобов'язано ОСОБА_1 надати до суду заяву про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки; повторно зобов'язано Нікольську селищну раду надати до суду наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про надання в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нікольської селищної ради; повторно зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області надати до суду наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про надання в оренду земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нікольської селищної ради.
Ухвалою суду від 10 квітня 2023 року призначено розгляд справи по суті; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження в межах строків, визначених КАС України для розгляду справи.
Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", згідно якого, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 Про продовження строку дії воєнного стану в Україні, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 21 квітня 2022 року N 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 22 травня 2022 року №2263-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15 серпня 2022 року №2500-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 16.11.2022 р. №2738-IX строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 06.02.2023 №2915-ІХ строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб.
Враховуючи викладене в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України Про правовий режим воєнного стану від 12 травня 2015 року № 389-VIII, в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.
Рішенням Ради суддів України від 24 лютого 2022 року N 9, з урахуванням положень статті 3 Конституції України про те, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю рекомендовано зборам суддів, головам судів, суддям судів України у випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Згідно п. 4 опублікованих 02.03.2022 року Радою суддів України Рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану, судам України рекомендовано усіх доступних працівників, по можливості, перевести на дистанційну роботу.
Місцезнаходження Донецького окружного адміністративного суду визначено м.Слов'янськ Донецької області.
У зв'язку з активізацією проведення бойових дій на території Донецької області та прилеглих областей, виникнення загрози безпеці, здоров'ю та життю людей, головою Донецького окружного адміністративного суду 26 лютого 2022 року прийнято наказ №14/І-г. Про запровадження особливого режиму роботи Донецького окружного адміністративного суду у вигляді дистанційної роботи. Наказом запроваджено особливий режим роботи з 26 лютого 2022 року до закінчення воєнного стану, і до дня відновлення роботи суду у звичайному режимі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_2 , має статус учасника бойових дій відповідно до посвідчення НОМЕР_3 .
Рішенням Нікольської селищної ради від 30 вересня 2021 №8/16-816 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нікольської селищної ради, у зв'язку з тим, що запитувана земельна ділянка надана в оренду наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Не погоджуючись із такими діями, за результатами яких прийнято оскаржуване рішення, позивач звернувся до суду.
Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Земельні відносини в Україні відповідно до статті 3 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України, зі змінами на момент виникнення спірних правовідносин) регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 1 статті 40 ЗК України громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в межах норм, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 2 статті 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Повноваження органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування та порядок надання земельних ділянок комунальної власності у користування передбачені статтями 118, 122 та 123 ЗК України.
Частиною 2 статті 116 ЗК України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ч.3 ст.116 ЗК України, передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення (ч.4 ст.116 ЗК України).
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, клопотання подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6 ст.118 ЗК України).
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).
Таким чином, ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України. Цей перелік підстав відмови є вичерпним.
Так, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).
Відповідно до положень частини 1 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
Отже, Земельним кодексом України встановлюється, що до клопотання про отримання земельної ділянки слід обов'язково додавати графічні матеріали, на яких зазначено її бажане місце розташування земельної ділянки.
Метою надання цих матеріалів є необхідність її ідентифікації для перевірки відповідності місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. З цих матеріалів можна виявити обставини, що можуть бути підставами відмови за ч.6 ст. 118 ЗК України.
За матеріалами справи відслідковується, що позивач, який був зацікавлений в одержанні у власність земельної ділянки 18.08.2021 звернувся до відповідача із відповідною заявою щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою, однак отримав відмову, викладену у рішенні відповідача мотивовану тим, що запитувана земельна ділянка надана в оренду наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Рішення відповідача не містить посилання на номер та дату видачі наказу Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області.
Суд вважає, що прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою має бути суб'єктом владних повноважень обґрунтованим та мотивованим, втім у даному випадку, матеріали справи не містять його обґрунтування. У прийнятому рішення зазначена лише підстава відмови, без деталізації її застосування.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 35 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об'єктів Державного земельного кадастру у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, АР Крим). Викопіювання з кадастрової карти (плану) може бути надане фізичним та юридичним особам. Порядок надання такого викопіювання встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.
Отже, основою землеустрою в Україні є дані Державного земельного кадастру, до якого вносяться відомості про всі без виключення землі. Ведення Державного земельного кадастру відповідно до пункту 4 наведеного Положення здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.
Відтак, графічні матеріали, що подаються громадянами для безоплатного отримання у власність земельних ділянок, мають ґрунтуватись на даних Державного земельного кадастру. Від перевірки цих підстав залежить рішення органу, що уповноважений розпоряджатись земельною ділянкою про надання чи відмову в надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі №822/1424/18.
Відповідачем в рішенні, як підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Нікольської селищної ради, зазначено те, що запитувана земельна ділянка надана в оренду наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, однак не вказано змісту, номеру та дати видачі наказу.
З наведеного слідує, що зазначена у спірному рішенні відмова відповідача є безпідставною, не мотивованою та не обґрунтованою.
Таким чином, не наведена відповідачем визначена у статті 118 Земельного кодексу України підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (невідповідність місця розташування земельної ділянки об'єкта вимогам законів) у спірному рішенні не містить будь-яких обґрунтувань, що свідчить про безпідставну відмову відповідачем у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою.
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що у разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність. Однак, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є безумовним свідченням позитивного рішення про надання її у власність чи користування.
Так, згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Щоб бути ефективним у розумінні положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод засіб захисту має бути спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення.
У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі «Афанасьєв проти України» (заява №38722/02) суд зазначає, що засіб захисту, котрий вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним», як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Так, судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення ділянки у власність, селищна рада прийняла немотивоване рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, тобто здійснено розгляд заяви з порушенням вимог Земельного кодексу України, при розгляді заяви позивача не надана її оцінка на предмет відповідності вимогам статті 118 ЗК України, а тому вказана заява підлягає повторному розгляду, за результатами розгляду якої повинно бути прийнято позитивне рішення, або мотивована відмова.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов'язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.
З урахуванням ч.2 ст. 9 КАС України у цій справі з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як визнання протиправним та скасування рішення від 30.09.2021 №8/16-816 “Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та за результатами розгляду якої прийняти відповідне мотивоване рішення.
Щодо позовних вимог про зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара, суд зазначає.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вищевказана позовна вимога не підлягає задоволенню, оскільки вказані повноваження відносяться виключно до дискреційних повноважень суб'єкта владних повноважень.
Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав до суду належних і достатніх доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.
Ухвалюючи дане судове рішення суд ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази надані суб'єктом владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Законом України від 24.03.2022 № 2145-XI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану", який набрав чинності 07.04.2022, внесені зміни до деяких законодавчих актів України, зокрема до Земельного кодексу України.
Вказаним законом розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 27, згідно з яким під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
5) безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.
Згідно з ч. 6 ст. 246 КАС України у разі необхідності у резолютивній частині рішення суду також зазначаються порядок і строк виконання судового рішення, надання відстрочення чи розстрочення виконання рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, оскільки на дату ухвалення рішення існують обставини, які унеможливлюють виконання відповідачем рішення суду в зобов'язальній частині, в силу встановленої законом імперативної заборони на прийняття відповідних рішень, суд доходить висновку про наявність підстав для відстрочення виконання судового рішення в цій частині до усунення таких обставин.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908 грн., згідно квитанції від 12.01.2022 №0.0.2412340585.1.
В зв'язку з частковим задоволенням позову, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача в розмірі 454 грн.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Нікольської селищної ради (місцезнаходження: 87000, Донецька область, Маріупольський район, с.Нікольське, вул.Свободи, 87, код ЄДРПОУ 04341614), третя особа Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (84313, Донецька область, м.Краматорськ, бульвар Машинобудівників, 16, код ЄДРПОУ 39767332, е-mail: donetsk@land.gov.ua, poltava@land.gov.ua) про визнання протиправним та скасування рішення від 30.09.2021 №8/16-816 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки»; зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Нікольської селищної ради (місцезнаходження: 87000, Донецька область, Маріупольський район, с.Нікольське, вул.Свободи, 87, код ЄДРПОУ 04341614) від 30.09.2021 №8/16-816 «Про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки».
Зобов'язати Нікольську селищну раду (місцезнаходження: 87000, Донецька область, Маріупольський район, с.Нікольське, вул.Свободи, 87, код ЄДРПОУ 04341614) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) від 18.08.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, із врахуванням висновків суду.
В іншій частині позову - відмовити.
Відстрочити виконання рішення суду у зобов'язальній частині до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нікольської селищної ради (місцезнаходження: 87000, Донецька область, Маріупольський район, с.Нікольське, вул.Свободи, 87, код ЄДРПОУ 04341614) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 454 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.О. Аканов