10 квітня 2023 року Справа № 160/2888/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (51140, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Личкове, вул. Центральна, 103, код ЄДРПОУ 04340112) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за № 1109-13/VIII від 02.06.2022р. «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду»;
- зобов'язати Личківську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області, у строк визначений чинним законодавством, затвердити проект землеустрою про відведення земельної ділянки з кадастровим номером №1222384000:01:002:1228, площею 2,0 га., яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населених пунктів), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
- стягнути з Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ: 04340112; код КОАТУУ: 1222384000) на користь гр. ОСОБА_1 70 000 (сімдесят тисяч) грн. 00 копійок, як компенсацію за завдану йому моральну шкоду його протиправними діями та бездіяльністю відповідача щодо неї.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем свідомо, навмисно та штучно створено додаткові перешкоди для належного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021р. по справі №160/4376/21, тобто передачі позивачу у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим № 1222384000:01:002:1228 за процедурою безоплатної приватизації, визначеною нормами Земельного кодексу України.
Ухвалою суду від 17.02.2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
14.03.2023 року представником відповідача надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідач - Личківська сільська рада - в межах своїх повноважень, в порядку, передбаченому Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» розглянула заяву позивача та, маючи дискреційні повноваження при вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин на території сільської ради, Рішенням № 1109-13/VIII у погодженні проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки 1222384000:01:002:1228 у власність позивачу відмовила з наведенням відповідних підстав.
Відтак, позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за № 1109-13/VIII від 02.06.2022р. «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду» є необґрунтованими, оскільки сільська рада діяла в межах і спосіб передбачений законом.
Ухвалою суду від 20.03.2023 року в задоволенні клопотання Личківської сільської ради про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
В задоволенні клопотання Личківської сільської ради про закриття провадження у справі відмовлено.
Ухвалою суду від 06.04.2023 року в задоволенні клопотання Личківської сільської ради про залишення позовної заяви без руху відмовлено.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 14.06.2018 року № 4-2176/15-18 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» позивачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населеного пункту на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, орієнтовним розмір 2 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Проект землеустрою погоджений, про що свідчить висновок експерта державної експертизи про розгляд документації із землеустрою від 09.11.2018 року № 5860/82-18, виданий ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області та земельна ділянка зареєстрована Державним кадастровим реєстратором під кадастровим номером: 1222384000:01:002:1228.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.10.2019 року № 184950140, копія якого міститься у матеріалах справи, земельна ділянка під кадастровим номером: 1222384000:01:002:1228, перебуває у комунальній власності; підстава виникнення права власності: акт приймання передачі нерухомого майна від 18.06.2019 року Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та наказ Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 18.06.2019 року № 4-1565/15-19-СГ.
Однак відповідач своїм рішенням від 14.09.2020 року № 1046-20/VII відмовив у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства (01.03), кадастровий номер 1222384000:01:002:1228.
Підстава для відмови: земельна ділянка, на яку претендує позивач, співпадає із земельною ділянкою, яка передбачена для громадського пасовища; Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не мало повноважень на надання дозволу на розробку проекту землеустрою без погодження з відповідачем, не враховуючи звернення ради про резервування земельних ділянок для створення громадських пасовищ; бажане місце розташування земельної ділянки, на яку претендує позивач, не відповідає вимогам та принципам техніко-економічного розвитку територіальної громади, зокрема, захисту прав і задоволення потреб мешканців громади у створенні громадського пасовища, примноження поголів'я худоби та території громади.
Не погодившись із рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року № 1046-20/VII про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/4376/21 адміністративний позов ОСОБА_1 до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області від 14.09.2020 року № 1046-20/VII про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , загальною площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1222384000:01:002:1228 за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області із земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації.
Зобов'язано Личківську сільську раду Магдалинівського району Дніпропетровської області, у двотижневий строк з моменту набрання рішення суду законної сили, затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1228 , площею 2 га, яка знаходиться на території Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (за межами населеного пункту), у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.
Стягнуто з Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/4376/21 набрало законної сили - 22.07.2021 року.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/4376/21, Личківською сільською радою Новомосковського району Дніпропетровської області прийнято рішення «Про розгляд питання щодо виконання рішення суду» за № 1109-13/VIII від 02.06.2022 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1228 та надання у власність земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.
Відтак, вважаючи таке рішення відповідача незаконним та протиправним, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Так, за приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII).
В частині першій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» йдеться про те, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов'язати суб'єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 686/23317/13-а.
Як встановлено судом, фактично спірним питанням у даній справі є факт неналежного виконання рішення суду по адміністративній справі №160/4376/21, що набрало законної сили.
Згідно ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов'язання суб'єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.
Відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду.
Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.
Такий порядок оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на частину п'яту статті 383 КАС України відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.
Відповідно до частини шостої цієї статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд зазначає, що фактично позивачем подано позов до Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області про зобов'язання виконати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 року у справі №160/4376/21 в загальному порядку, а не в порядку, передбаченому ст. 383 КАС України, що вбачається з позовної заяви.
Набрання рішенням суду законної сили породжує такі правові наслідки: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов'язковим, є незмінним та остаточним та може бути виконано примусово.
Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 22.08.2019 року у справі № 522/10140/17 та від 15.04.2020 року у справі № 367/1240/16-а.
За вказаних обставин, суд зазначає, що позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправним рішення щодо неналежного виконання рішення суду у справі №160/4376/21.
Проте, суд вказує, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.
Таким чином, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими саме ст. 383 КАС України пов'язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 року у справі № 522/10140/17.
Крім того, слід зазначити вважає, що суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення фактично про те ж саме, оскільки цим порушуються норми КАС України, яким передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України, тобто шляхом винесення судом окремої ухвали.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання належного виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/4376/21від 22.06.2021 року, то відповідно ним неправильно обраний спосіб захисту свого порушеного права.
При розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі суд не має права зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки порушуються процесуальні норми Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області (51140, Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Личкове, вул. Центральна, 103, код ЄДРПОУ 04340112) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський