10 квітня 2023 року Справа № 160/20372/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Горбалінського В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
21.12.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 23.05.2022 року.
В обґрунтування позову вказано, що позивач звернувся до відповідача-1 із заявою про призначення пенсії за віком згідно з вимогами ст.55 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак відповідачем-1 було протиправно відмовлено позивачу у призначенні даної пенсії, у зв'язку з відсутністю довідки за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988 року. У зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
22.12.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
12.01.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обгрунтування відзиву відповідач-1 зазначив, що позивачем при зверненні за призначенням пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не надано довідки за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988 року. Відповідач-1 зауважує, що довідка №04/376 від 04.03.2005 року, видана АСК «Укрречфлот «ДРЭБ» про період перебування в зоні відчуження не може підтверджувати участь позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС. На підставі зазначеного позивачу відмовлено в призначенні вищезазначеної пенсії. У зв'язку з чим відповідач-1 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
09.02.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду залучено співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.
Відповідно до ч.6 ст.48 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд адміністративної справи розпочато спочатку.
21.02.2023 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.
В обгрунтування відзиву відповідач-2 зазначив, що Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, передбачено подання довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988 року, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідач-2 наголошує, що позивачем не було подано вищезазначеної довідки. Крім цього відповідач-2 зазначає, що у розрахунковій відомості №7 за липень 1986 року прізвище позивача вказано не правильно, а саме: Рыпка, замість - ОСОБА_2 . На підставі зазначеного відповідач-2 вважає оскаржуване рішення таким, яке не підлягає скасуванню. У зв'язку з чим відповідач-2 просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши повно і всебічно письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява та відзиви на позовну заяву, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС у 1986 році (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29.04.2021 року.
01.06.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
09.06.2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності розглянуло заяву ОСОБА_1 від 01.06.2021 року про призначення пенсії за віком та рішенням за №046550002783 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Дане рішення обґрунтоване тим, що заявником не надано довідки за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988 року та наявністю у розрахунковій відомості №7 за липень 1986 року прізвища заявника ОСОБА_3 , а не Рипка.
Також у даному рішенні зазначено, що вік заявника станом на дату звернення становить 56 років.
З матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 вбачається, що страховий стаж заявника становить 31 рік 09 місяців 02 дні.
Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, визначено статтею 55 Закону №796-ХІІ.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:
Учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів - зменшення віку - 10 років;
- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів - зменшення віку - 8 років;
- - які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році - зменшення віку - 5 років.
Згідно ч.2 ст.55 Закону №796-ХІІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII.
Механізм подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, (далі - Порядок №22-1, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з абзацом 9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1, документами, які засвідчують особливий статус особи є, зокрема, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Як визначено статтею 9 Закону №796-ХІІ, особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:
- учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;
- потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;
- громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.
Відповідно до статті 10 Закону №796-ХІІ учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно статті 15 Закону №796-ХІІ підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.
Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися, відповідно до статті 4 є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення.
Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
Визначення рівнів забруднення, доз опромінення, відновлення їх шляхом розрахунку здійснюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідних державних органів та обласних державних адміністрацій.
Пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 року №551 (далі - Порядок №551), передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. від одного до п'яти календарних днів, у 1987 році - від одного до 14, у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або на їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення “Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році” (категорія 3) серії А зеленого кольору.
Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та працювали визначену кількість днів у зоні відчуження.
Єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом № 796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Зазначеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2021 року по справі №398/494/17.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС у 1986 році (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29.04.2021 року.
Таким чином, наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильскій АЕС у 1986 році 3 категорії обумовлює виникнення права у позивача на призначення пенсії за віком із зменшення пенсійного віку, встановленого Законом №1058-ІV.
Крім цього, з довідки Державної акціонерної судноплавної компанії «УКРРІЧФЛОТ» №33/171 від 14.02.1994 року вбачається, що позивач в липні 1986 рока приймав участь в роботах по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи в медах зони відчуження в населеному пункті (порт Чорнобиль) та відпрацював там 3 дні.
В свою чергу, рішення про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку обумовлене відсутністю довідки про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях №122 від 09.03.1988 року, яка в свою чергу, не є обов'язковим документом, який обумовлює виникнення у позивача права на призначення вищезазначеної пенсії.
Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем-2 протиправно відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Також суд вважає за необхідне звернути увагу, що оскаржуване рішення також обумовлене наявністю у розрахунковій відомості №7 за липень 1986 року прізвища заявника ОСОБА_3 , а не Рипка.
Однак суд звертає увагу, що вказана розрахункова відомість не є документ, який обумовлює виникнення права у позивача на призначення пенсії за віком із зменшення пенсійного віку, встановленого Законом №1058-ІV, а отже відповідач-2 діяв не у спосіб встановлений законом, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії за віком із посиланням на недолік оформлення розрахункової відомості.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №046550002783 від 09.06.2021 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про визнання дій відповідача-1 щодо відмови в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку, суд зазначає наступне.
Дії суб'єкта владних повноважень - активна поведінка, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб, в той час коли бездіяльність - пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод та інтересів фізичної та юридичної особи.
У даному ж випадку право позивача на отримання пенсії за віком порушене саме рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №046550002783 від 09.06.2021 року, у зв'язку з чим вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Як встановлено судом, вік заявника станом на момент звернення за призначенням пенсії за віком становив 56 років, а стаж позивача - 31 рік 09 місяців 02 днів.
Суд звертає увагу, що вік та страховий стаж позивача відповідають статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з урахуванням зменшення, встановленого статтею 55 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а отже, з метою відновлення порушеного права позивача суд дійшов висновку про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Щодо дати з якої позивачу підлягає призначенню пенсія, суд зазначає наступне.
В позовних вимогах позивач просить призначити йому пенсію з 23.05.2022 року, однак жодних обґрунтувань по тексту позовної заяви щодо призначення пенсії саме з цієї дати позивачем не наведено.
В свою чергу, суд зазначає, що пенсія позивачу підлягає призначенню з дати звернення, а саме: з 01.06.2021 року.
Таким чином, позовні вимоги в частині призначення пенсії з 23.05.2022 року є необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно з ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З огляду на вищевикладене, враховуючи той факт, що вимоги позивача, які не підлягають задоволенню є похідними, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 992,40 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Щодо витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1, 2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Як зазначено позивачем в позовній заяві, ним понесено судові витрати на професійну правничу допомогу, орієнтовний розмір яких складає 5 000,00 грн.
В свою чергу, суд зазначає, що позивачем не надано доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі 820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі № 826/1216/16 зробив висновок, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а отже клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №046550002783 від 09.06.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до статті 55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01.06.2021 року.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А, код ЄДРПОУ 20632802) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Горбалінський