Справа № 344/17028/21
Провадження № 2-др/344/29/23
10 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Атаманюка Б. М.,
секретаря Стефанець Г.Я.,
за участі:
представника позивача - адвоката Малетина А.Я.,
представника відповідача Рокетської С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача - адвоката Малетина Андрія Ярославовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів та визнання припиненим виконання зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору,-
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.03.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів та визнання припиненим виконання зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору - частково задоволено. Визнано припиненими виконання зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ комерційним банком «Приватбанк», яке виникло на підставі кредитного договору №IFWGA0000000093 від 25.07.2008 р.
Представник позивача Малетин А.Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 , 03.04.2023 р. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просить стягнути з відповідача АТ КБ «Приват Банк» на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн. На підтвердження витрат долучив відповідні документи.
Частинами 3,4 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Представник позивача - адвокат Малетин А.Я., який діє в інтересах ОСОБА_1 , в судовому засіданні заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат по даній цивільній справі підтримав у повному обсязі, додатково зазначив, що було затрачено більше часу на підготовку процесуальних документів ніж визначено у договорі про надання правової допомоги. Просив суд задовольнити заяву у повному обсязі.
Представник відповідача Рокетська С.В. у судовому засіданні заперечила щодо задоволення даної заяви, зазначила, що є розбіжності між договором надання правової допомоги та актом наданих робіт. Звертає увагу суду на підпункт п.4 договору про надання професійної правничої допомоги, де вказано, що гонорар сплачується після набрання рішенням законної сили. Просила суд відмовити у задоволенні заяви.
Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно ст. ст. 15,60 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно з частиною першою та третьою статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі.
До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.
Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України); 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України).
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина 3 ст. 141 ЦПК України встановлює, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.
У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулось рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як вбачається із матеріалів справи між адвокатом Малетином Андрієм Ярославовичем та клієнтом ОСОБА_1 , було укладено Договір №20/10/21 від 20.10.2021 р. про надання професійної правничої допомоги. Згідно з п.4 вказаного Договору за надання правничої допомоги клієнт має сплатити адвокату гонорар, виходячи з наступних узгоджених цін на послуги: підготовка позовної заяви 3000 грн., відповідь на відзив 2000 грн., участь щонайменше в трьох судових засіданнях (одне підготовче та два по суті) по 2000 грн. кожне засідання. (а.с.155).
Водночас згідно акту про надання професійної правничої допомоги від 30.03.2023 р. адвокат Малетин А.Я. надав у справі наступну правничу допомогу клієнту ОСОБА_1 : підготовка позовної заяви, кількість витрачених годин - 5, вартість однієї години - 800 грн., загальна сума складає - 4000 грн.; підготовка заяв з процесуальних питань, кількість витрачених годин -2, вартість однієї години - 500 грн., загальна сума 1000 грн.; участь у судових засіданнях, 3 засідання, вартість однієї години - 1000 грн., загальна сума - 3000 грн., а всього 8000 грн. (а.с.156).
З врахуванням розбіжностей умов договору та акту, суд вважає, що до стягнення підлягають витрати зазначені в акті в тій частині, що не суперечать умовам договору, та з врахуванням виду конкретно наданої послуги.
Таким чином, до стягненню в повній мірі підлягають витрати за підготовку позовної заяви у розмірі 3000 грн. (згідно з договором), а також витрати за участь в трьох судових засіданнях в сумі 3000 грн.
Разом з тим, слід відмовити у стягненні витрат у сумі 2000 грн. за підготовку та подання до суду відповіді на відзив (згідно акту підготовка заяв з процесуальних питань), оскільки матеріали справи таких документів не містять, з чого слідує, що дана послуга адвокатом не надавалася.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача у користь позивача 6000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, оскільки такий розмір видається пропорційним та обґрунтованим з огляду на складність справи, та відповідає обсягу фактично наданих послуг.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 246, 270, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Заяву представника позивача - адвоката Малетина Андрія Ярославовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат - задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення у цивільній справі № 344/17028/21 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживачів та визнання припиненим виконання зобов'язання, що виникло на підставі кредитного договору.
Стягнути із Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги 50, код ЄДРПОУ 14360570, у користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), витрати за надану професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) грн.
Додаткове рішення суду є невід'ємною частиною рішення суду від 28 березня 2023 року по цивільній справі № 344/17028/21.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Суддя Богдан АТАМАНЮК