Справа № 183/1445/21
№ 2-др/183/2/23
03 квітня 2023 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря судових засідань Краснянської Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивача ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, -
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом про поділ спільного майна подружжя.
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію, що становить вартості автомобіля марки Шевролет «EVANDA» 2006 року випуску, VIN- код НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , у розмірі 72 778,00 грн. (сімдесят дві тисячі сімсот сімдесят вісім гривень 00 копійок), а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
21 березня 2023 року позивачем ОСОБА_1 до суду подано заяву про стягнення судових витрат на правочинну допомогу у розмірі 2000 грн. При цьому, заявник просить поновити строк на подачу такої заяви, мотивуючи поважність пропуску строку звернення тим, що акт наданих послуг адвокатом підписано лише 14 березня 2023 року, отже останнім днем подання заяви вважає 18.03.2023 рік /а.с.123-133/.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, причини неявки до суду не відомі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень на заяву не надав, причини неявки до суду не відомі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного висновку.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо - не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За вимогами ч.1ст.134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи.
У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч.2ст.134 ЦПК України).
Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом встановлено, що в поданій позивачем позовній заяві заявлялись вимоги про відшкодування судових витрат, проте попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, які позивач очікував понести у зв'язку з оплатою правової допомоги позивачем наданий не був /а.с.2-4/.
При цьому, в ході судового розгляду позивачем не надавалось належних і допустимих доказів понесення витрат на правничу допомогу, а також відсутні будь які заяви позивача в порядку, визначеному ст. 246 ЦПК України, щодо наміру подати заяву з доказами про стягнення цих витрат після ухвалення судового рішення.
Статтею 121 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.
У статті 122 ЦПК України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Тобто, цивільним процесуальним законом чітко встановлені строки подання як попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, так і строку подачі стороною доказів щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи - протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду та за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
Якщо учасник справи до закінчення судових дебатів не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу.
Схожих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 січня 2019 року у справі №927/26/18 та від 22 березня 2018 року у справі 910/9111/17.
Крім того, суд критично відноситься до зазначених доводів заявника щодо поважності пропуску строку звернення з наступних підстав.
Статтею 127 ЦПК України не визначено конкретного переліку причин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Однак, суд, керуючись верховенством права та основними засадами судочинства, повинен надати оцінку наведеним особою, яка подає заяву про поновлення строку, обставинам на предмет поважності причин пропуску строку, встановити, чи є такий строк значним, та чи поновлення такого строку не буде втручанням у принцип юридичної визначеності з урахуванням балансу сторін у справі.
З матеріалів справи вбачається, що представнику позивача ОСОБА_1 - адвокату Петренко І.В. було відомо про винесення судового рішення від 20 вересня 2022 року по справі №183/1445/21, що підтверджується заявою про видачу зазначеного рішення від 22 грудня 2022 року /а.с.104/.
Крім того, про обізнаність позивача ОСОБА_1 щодо винесення зазначеного рішення суду, підтверджується заявою позивача від 27.01.2023 року про виправлення описки в рішенні /а.с.106-108/.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що зазначені заявником причини пропуску строку не є поважними, оскільки не пов'язані з непереборними та дійсними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій і не підтверджені жодним належними доказами неможливості їх вчинення, а отже не підлягають задоволенню.
Також, враховуючи правові висновки, викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 643/3720/15-ц, від 14 вересня 2022 року у справі № 466/8921/19, а також те, що заявник не дотримався вимог ч.1,2ст.134 ЦПК України щодо попереднього визначення суми судових витрат, ч.8 ст.141 ЦПК України щодо необхідності зробити відповідну заяву до закінчення судових дебатів у справі, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись 133,134,137,141,223,258,259,263-268,270 ЦПК України, суд,-
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання заяви про стягнення судових витрат - відмовити.
В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про винесення додаткового рішення, - відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на додаткове рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду в тридцятиденний термін з дня його проголошення.
Суддя Сорока О.В.