Справа № 952/324/22
№ 2/183/1132/23
14 березня 2023 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Дубовенко І.Г.,
з участю секретаря судового засідання - Зозулі В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
03 серпня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Зачепилівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4655585 від 18 липня 2021 року у розмірі 22120,00 гривень, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 18 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір № 4655585, відповідно до умов якого відповідачу було кредитні кошти у розмірі 8000 грн., а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін встановлений договором, а саме до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань. У порушення положень договору, відповідач користуючись коштами наданими йому позивачем не виконав своєчасно і в повному обсязі свої зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість. 18 жовтня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу №77-МЛ, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4655585 від 18.07.2021 року. Станом на 15 липня 2021 року заборгованість відповідача становить 22120,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн., заборгованість за відсотками - 12600,00 грн., заборгованість за комісією - 1520,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь, а також судові витрати в розмірі 2481 грн.
Ухвалою Зачепилівського районного суду Харківської області від 07 вересня 2022 року цивільну справу було передано Новомосковському міськрайонному суду Дніпропетровської області для розгляду за підсудністю.
Ухвалою суду від 04 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачем відзиву на позов не надано.
У судове засідання представник позивача не з'явився, але надав суду клопотання, в якому просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 18 липня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір у вигляді анкети-заявки на кредит № 4655585, відповідно до умов якого відповідачу було кредитні кошти у розмірі 8000 грн. (а.с. 17-21).
Згідно Договору, кредитодавець надав позичальнику ліміт в розмірі 8000 грн. на умовах строковості, зворотності, оплатності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах цього кредитного договору в строк до 02 серпня 2021 року зі сплатою процентів в розмірі 2,5% за кожен день користування та зі сплатою комісії за надання кредитну в сумі 1520,00 грн..
ТОВ «Мілоан» повністю виконав взяті на себе за кредитним договором №4655585 від 18.07.2021 зобов'язання, про що свідчить платіжне доручення № 51538834 від 18 липня 2021 року (а.с. 23) .
Відповідно до п. 1.3, 1.4 договору, строк дії кредитного договору встановлений до 02 серпня 2021 року. Кредитний договір набирає чинності у день надання кредиту.
Згідно п.1.5.2., 1.6. зазначеного договору, проценти за користування Кредитом нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитом: у розмірі 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом .
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, з яким погоджується суд, вбачається, що відповідач взяті на себе зобов'язання за вищевказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 15 липня 2021 року заборгованість відповідача становить 22120,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн., заборгованість за відсотками - 12600,00 грн., заборгованість за комісією - 1520,00 грн., які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь. (а.с.26).
Згідно укладеного 18 жовтня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги №77-МЛ, згідно якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4655585 від 18.07.2021 року (а.с.28-32,33). Цей факт також підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 18 жовтня 2021 року до Договору відступлення прав вимоги № 77-МЛ від 18 жовтня 2021 року (а.с.34).
У зв'язку з неналежним виконанням умов вказаного кредитного договору позивачем 04 липня 2022 року на адресу відповідача направлено вимогу про сплату заборгованості за кредитним договором (а.с. 47), яка залишена відповідачем без відповідного реагування.
Положеннями ч.1 статті 6 ЦК України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
За змістом норм ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею шостою ЦК України утверджений принцип свободи договору у цивільних правовідносинах, за змістом якого його учасники вправі врегулювати свої відносини на власний розсуд; учасникам цивільних правовідносин лише забороняється відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин.
Проаналізувавши зміст пунктів 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 кредитного договору, суд приходить до висновку, що сторони добровільно, на свій розсуд визначили загальний строк дії договору до 02 серпня 2021 року, а також періоди і умови нарахування і сплати процентів за користування кредитом в розмірі 2,5% за кожен день користування.
Такий порядок і умови нарахування та сплати процентів узгоджується із нормами ст.1048, ст.1056-1 ЦК України, тому суд вважає за можливе стягнути проценти, які нараховані відповідно до п.1.5 кредитного договору, так як цим пунктом передбачено нарахування процентів у межах дії договору.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази підтверджують укладення між ТОВ «Мілоан» та відповідачем кредитного договору, отримання відповідачем грошових коштів та їх неповернення позивачу, тобто невиконання відповідачем умов, укладеного договору.
Конституційний Суд України у рішенні щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11.07.2013 року у справі № 1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З аналізу постанови Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) зроблено висновок, що умова договору, яка передбачає комісію, є нікчемною, оскільки суперечить публічному порядку (стаття 228 ЦК України) і суд може відмовляти в позові про стягнення комісії.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) зроблено висновок, що «під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 серпня 2022 року в справі № 180/1434/20 (провадження № 61-9418св21) зазначено, що «оцінюючи зміст оспорюваного положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту, та зміст положень пункту 6.9.3 Загальних умов кредитування розділу 6 «Умови надання споживчих кредитів» Універсального договору банківського обслуговування клієнтів - фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро» версія 13.0, чинними на час укладення оспорюваного договору, якими визначено, що послуга банку по обслуговуванню кредиту полягає у тому, що банк здійснює нагадування про дати сплати заборгованості за кредитом та суму заборгованості, шляхом направлення SMS - повідомлень; вносить зміни до графіку погашення у випадку здійснення клієнтом часткового дострокового погашення кредиту, за письмовою вимогою клієнта надає оновлений графік погашення або інформацію про залишок заборгованості, тощо, Верховний Суд дійшов висновку, що дії банку, які складають обслуговування кредиту, відповідають зобов'язанням банку, визначеним пунктом 6.9.7 Загальних умов кредитування, про надання не частіше одного разу на місяць безоплатно інформації про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої банку, надання виписок по рахунку, щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за договором, які сплачені та які належить сплатити і дати сплати, та зобов'язанням кредитодавця про надання інформації споживачу, визначених статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому такі послуги не можуть бути оплатними. Наведене дає підстави для висновку, що положення пункту 1.2 кредитного договору, яким передбачено сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту - 3,5 % від суми кредиту суперечать положенням частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а тому таке положення є нікчемним».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 серпня 2022 року в справі № 202/5330/19 (провадження № 61-18751св21) зазначено, що: «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку послуг з обслуговування кредитної заборгованості, їх погодження зі споживачем при укладенні кредитного договору. За таких обставин положення заяви № 1001479444701 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 05.12.2019 в частині встановлення позичальнику обов'язку із сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2,99 % щомісячно, що становить 112175,18 грн щомісяця, є нікчемним.
Статтею 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За період існування кредитних правовідносин між сторонами відповідач не сплачував позивачу комісію (а.с. 15-16).
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно з нормою ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст.611 ЦК). Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк. Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за комісією в сумі 1520 гривень є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи вищенаведене суд приходить по переконання, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за кредитом в розмірі 20600 гривень, що складається з заборгованості за тілом кредиту - 8000 гривень та заборгованості за відсотками - 12600 гривень, і підлягають задоволенню в цій частині.
В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №4655585 від 18.07.2021 року у розмірі 20600,00 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 8000,00 грн., заборгованість за відсотками - 12600,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» витрати на оплату судового збору у розмірі 2481 гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28, місто Львів, 79018; адреса для листування: а/с 45, м. Львів, 79000, адреса електронної пошти: aorliuk@primocollect.com.ua).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішення суду складено і підписано 14 березня 2023 року.
Суддя І.Г.Дубовенко