Справа № 177/414/23
Провадження № 3/177/374/23
Іменем України
10 квітня 2023 року м. Кривий Ріг
Суддя Криворізького районного суду Дніпропетровської області Суботіна С. А.
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 , 20.02.2023 о 12 год. 10 хв., повторно протягом року, керував транспортним засобом марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 , у с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п. 2.1а) ПДР України.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Заяв про відкладення судового розгляду справи з поважних причин, а також інших клопотань, заяв з процесуальних питань чи письмових пояснень по суті правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, не надав.
Суддя враховує, що неявка особи, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, належним чином повідомленої про дату, час та місце судового розгляду справи, являється її волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав. ОСОБА_1 , з огляду на його належне повідомлення про розгляд справи, мав вживати заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження щодо нього, а тому нехтування ним своїми процесуальними обов'язками об'єктивними причинами не обумовлено, з огляду на що, суддя вважає такі дії позицією захисту, спрямованою на уникнення від відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, шляхом створення штучного затягування строків розгляду справи. Беручи до уваги викладене, зважаючи на положення ст. 268 КУпАП, що не містить імперативної заборони щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, судове засідання проведено без ОСОБА_1 .
Суддя, дослідивши матеріали справи дійшов до наступного висновку.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов?язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ст. 2.1 а) ПДР України, затверджених постановою КМ України № 1306 від 10.10.2001 зі змінами, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Недотримання вказаних правил дорожнього руху має наслідком притягнення до адміністративної відповідальності.
Диспозицією ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених ч. ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.
Згідно з ч. 2 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У розумінні ст. 280 КУпАП, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тобто перевірити правильність кваліфікації її дій.
З аналізу ст. ст. 251, 252 КУпАП слідує, що доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 342931 від 20.02.2023, слідує, що в порушення вимог п. 2.1 а) ПДР України, ОСОБА_1 20.02.2023, повторно протягом року, керував транспортним засобом марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом.
Протокол про адміністративне правопорушення підписаний ОСОБА_1 без будь-яких зауважень чи застережень.
Судом встановлено, що постановою серії БАВ № 599480 від 14.10.2022 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.
Відповідно до довідки з Національної автоматизованої інформаційної системи ОСОБА_1 посвідчення водія на право керування транспортним засобом не отримував.
Таким чином, на переконання суду, наявний обсяг доказів та зафіксовані в протоколах про адміністративне правопорушення обставини свідчать про допущення ОСОБА_1 порушення п. 2.1а) ПДР України, а відтак, доводять його вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП за ознаками повторного протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Обираючи вид і міру стягнення, суд, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховує особу ОСОБА_1 , його ухилення від явок до суду, явне зневажливе ставлення до встановленого порядку керування транспортними засобами, суспільну небезпечність адміністративного проступку, тому вважає за необхідне піддати його адміністративному стягненню у виді штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки посвідчення водія ОСОБА_1 не отримував.
На переконання суду, таке стягнення відповідатиме меті адміністративного стягнення, визначено згідно зі ст. 23 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 КУпАП, оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, полягає в його примусовому вилученні за рішенням суду і наступній реалізації з вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат по реалізації вилученого предмета.
Як визначено абз. 4 п. 28 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 № 14 (із змінами і доповненнями від 19.12.2008 № 18) - не можна накладати оплатне вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.
Тобто, за змістом вищезазначеного, оплатному вилученню підлягає лише той предмет чи об'єкт адміністративного правопорушення, власником якого є сам правопорушник.
Оскільки до матеріалів справи додано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки ВАЗ 21013, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджує його власника - ОСОБА_2 , суд дійшов висновку, що при накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, питання про оплатне вилучення транспортного засобу вирішити неможливо.
Згідно зі ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні в справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 23, 33, 40-1, 126 ч. 5, 283, 284, 289 КУпАП, суддя, -
ОСОБА_1 визнати винуватим за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) гривень 80 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення шляхом подання апеляційної скарги через Криворізький районний суд Дніпропетровської області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до ст. 305 КУпАП питання, зв'язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішується органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу у вище вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Суддя: