Справа № 191/2008/22
Провадження № 2/202/637/2023
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
21 березня 2023 року м. Дніпро
Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська у складі головуючої судді Марченко Н.Ю., за участю секретаря судового засідання Різниченко Я.М., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , третьої особи ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів, -
У серпні 2022 року позивач звернувся до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним, батьком, та припинити стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_4 на підставі заочного рішення Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року.
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 жовтня 2022 року зазначену цивільну справу було направлено за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська.
Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 25 листопада 2022 року у даній справі було відкрите загальне позовне провадження.
При цьому ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська 10 січня 2023 року було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_3 .
В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.
Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні також просив визначити місце його проживання з батьком, пояснивши, що з червня 2018 року проживає разом із батьком.
Третя особа - орган опіки та піклування Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області явку свого представника в судове засідання не забезпечив, повідомлявся про розгляд справи.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку:
Згідно зі статтею 6 СК України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом (ч. 3 ст. 29 ЦК України).
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч.2 ст. 29 ЦК України).
Частина друга статті 47 ЦПК України надає можливість неповнолітнім особам віком від 14 до 18 років особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом.
Аналогічно відповідно до частини першої статті 18 СК України кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу, а частиною четвертою статті 152 СК України визначено право дитини на звернення за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.
У статті 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.
При цьому, згідно частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до роз'яснень, наданих Верховним Судом України в п. 18 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року № 11, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з'ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Таким чином, у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла чотирнадцяти років, слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями статті 29 ЦК України.
Наведене відповідає позиції Верховного Суду, висловленій у постановах від 12 листопада 2018 року по справі № 344/16920/16-ц та від 25 січня 2018 року по справі № 537/5119/15-ц.
Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто він досяг чотирнадцяти років ІНФОРМАЦІЯ_3 , а, відтак, з цього часу втратив статус малолітньої дитини.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що законом не передбачено вирішення судом спору між батьками про місце проживання дитини, яка досягла 14 років, тобто право, що підлягає судовому захисту, відсутнє, це виключає можливість вирішення такого спору у порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини необхідно закрити.
Керуючись ст. 255 ЦПК України, суд
Закрити провадження у цивільній справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , про визначення місця проживання дитини.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду у п'ятнадцятиденний строк з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення або проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.Ю. Марченко