Справа № 161/19904/21
Провадження № 2/161/544/23
(заочне)
06 квітня 2023 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі головуючого судді - Пушкарчук В.П.
за участю секретаря судового засідання - Швед Н.В.
представника позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Боратинської сільської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання права власності на спадкове майно,
04.11.2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вищевказаною позовною заявою, на обгрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба ОСОБА_3 , після смерті якої залишилась спадщина, що складається з житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 2,66 га для ведення особистого селянського господарства згідно Державного акта серії ВЛ-ІІ №029565 від 14.08.2003 року. На випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіт не залишила , а тому спадкування відбувається за законом. Вказує, що спадкоємцями першої черги за законом після померлої ОСОБА_3 на день її смерті були її дочка (матір позивачки) - ОСОБА_4 та її син - ОСОБА_5 . Діти померлої не прийняли спадщину, оскільки не проживали разом з померлою та не подали відповідні заяви до нотаріуса. У свою чергу, вона, як внучка померлої, є спадкоємцем п'ятої черги. Зазначає, що прийняла спадщину, оскільки проживала з бабцею на день її смерті. ЇЇ проживання з ОСОБА_3 зумовлено тим, що вона перебувала в неблагополучній сім'ї в смт. Берестечко і баба забрала її до себе на постійне проживання. Однак, оскільки вона була неповнолітньою, то залишилась бути зареєстрованою з матір'ю в смт. Берестечко (18 років виповнилось 22.04.2004 року). Зазначає, що до дня смерті баби вона прожила з нею більше трьох років, разом з близькими людьми провела її захоронення. Після її смерті певний період ще проживала в її будинку, потім навчалась, згодом виїжджала на заробітки, в тому числі за кордон. Оскільки, в неї не було ніяких проблем з користуванням будинком та земельною ділянкою, то вона не займалась вирішенням питань з оформлення спадщини. Вказує, що спадкова справа після смерті бабці не заводилась. Разом з тим, їй нотаріусом було роз'яснено, що за її заявою не можна в даний час завести спадкову справу, оскільки в неї немає письмових документів щодо проживання з померлою, а тому нотаріус вважає, що спадщина не прийнята. На підставі викладеного просила суд, встановити факт, що ОСОБА_2 , постійно проживала разом із бабою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день її смерті, тобто на час відкриття спадщини, а також визнати за ОСОБА_2 після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за законом право власності на спадкове майно - житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 2,66 га для ведення особистого селянського господарства згідно Державного акта серії ВЛ-ІІ № 029565 від 14.08.2003 року.
Ухвалою суду від 17.02.2022 року провадження по справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступників померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачки ОСОБА_4 .
Ухвалою суду від 17.02.2022 року у справі замінено відповідача ОСОБА_4 на її правонаступника - Боратинську сільську раду.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Клопотання про відкладення розгляду справи, відзиви на позов від відповідача на адресу суду не надходили.
Статтею 280 ЦПК України закріплена можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, у разі належним чином повідомленого відповідача про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається з житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 2,66 га для ведення особистого селянського господарства згідно Державного акта серії ВЛ-ІІ № 029565 від 14.08.2003 року.
Відповідно до ст. ст. 1217, 1233 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповіт є розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
На випадок своєї смерті ОСОБА_3 заповіту не залишила, а тому, у даному випадку, процедура спадкування здійснюється за законом.
Згідно ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Згідно з ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину.
Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа.
Як вбачається із відповіді Луцької районної державної нотаріальної контори Волинської області № 1277/01-16 від 15.12.2021 року, спадкова справа щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , згідно даних Спадкового реєстру не заводилась.
Із матеріалів справи вбачається, що єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 яка не заявила відмови від прийняття спадщини, є її внучка - позивачка ОСОБА_2 .
У своїй заяві ОСОБА_2 зазначила, що постійно проживала разом з своєю бабою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день її смерті, хоча не була зареєстрована за даною адресою, що позбавляє її можливості реалізувати її спадкові права.
Положеннями ст. ст. 80, 81 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як передбачено ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно до вимог ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Таким чином, ст. 1268 ЦК України, для спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори.
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
У свої постанові від 07.11.2018 року у справі № 336/709/18-ц Верховний суд звернув увагу на те, що згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
При цьому, Верховний Суд в постанові від 10.01.2019 року у справі №484/747/17 вказав, що відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, допитані в ході розгляду даної справи свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 беззаперечно підтвердили ту обставину, що до моменту своєї смерті ОСОБА_2 проживала разом із бабою ОСОБА_3 на день її смерті, тобто на час відкриття спадщини.
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання і відмову від дачі показань за ст. ст. 384, 385 КК України, що підтверджується їх підписами, а тому у суду відсутні підстави ставити під сумнів дані покази.
За вказаних обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що під час розгляду справи, знайшли підтвердження обставини, на які посилається позивачка, і вони є такими, що дозволяють встановити факт її постійного проживання разом зі своєю бабою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
За наведених обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_2 до Боратинської сільської ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання права власності на спадкове майно, в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст.ст. 1217, 1223, 1261, 1268, 1270 ЦК України, суд, -
Позов задовольнити.
Встановити, що ОСОБА_2 , постійно проживала разом із бабою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день її смерті, тобто на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_2 право власності на спадкове майно після смерті баби ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: на житловий будинок з господарсько-побутовими спорудами АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розміром 2,66 га, для ведення особистого селянського господарства згідно Державного акта серії ВЛ-ІІ № 029565 від 14 серпня 2003 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ,РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Боратинська сільська рада, адреса, Волинська обл., Луцький р-н, с. Боратин, вул. Центральна, 20, код ЄДРПОУ 04332207.
Рішення в повному обсязі складено 10 квітня 2023 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.П. Пушкарчук