154/1528/23
1-кс/154/305/23
07 квітня 2023 року Слідчий суддя Володимир-Волинського міського суду Волинської області
ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника сектору дізнання Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023035510000142 від 29.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,
31 березня 2023 року до Володимир-Волинського міського суду Волинської області надійшло вищезазначене клопотання начальника сектору дізнання Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна, яке він обґрунтовує тим, що 29 березня 2023 року в м. Устилуг, Володимирського району, Волинської області, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час проходження паспортного контролю на ПП Устилуг пред'явив тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, яке містить ознаки підробки.
29.03.2023 відомості про даний кримінальний проступок внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023035510000142 з попередньою кваліфікацією за ч. 4 ст. 358 КК України.
29.03.2023 під час огляду місця події було вилучено тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 16.11.2021, довідку ВЛК №2326 від 16.11.2021, мобільний телефон «Ксіомі» імей: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , пред'явивши які працівникам прикордонної служби, ОСОБА_4 намагався проїхати через державний кордон України.
Згідно ч.7 ст.237 КПК України, вилучені речі вважається тимчасово вилученим майном.
Дізнавач вважає, що вилучені в ході огляду предмети є безпосереднім об'єктом кримінально протиправних дій, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 98 КПК України.
Таким чином, на думку дізнавача, вилучені тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 16.11.2021, довідку ВЛК №2326 від 16.11.2021, мобільний телефон «Ксіомі» імей: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 , підлягають арешту із забороною відчуження, розпорядження та користуванням, оскільки мають значення речового доказу для кримінального провадження.
Дізнавач у судове засідання не з'явився, просив розглянути клопотання за його відсутності.
Власник майна в судове засідання не з'явився за невідомими суду причинами, про час та місце розгляду клопотання повідомлений належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття вказаних осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Дослідивши долучені до клопотання документи, слідчий суддя дійшов таких висновків.
Згідно ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження (ч.2 ст.131, ч.1 ст.170 КПК України).
Відповідно до ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу. При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема : правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя доходить висновку, що наявні достатні підстави для накладення арешту на тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 16.11.2021 та довідку ВЛК №2326 від 16.11.2021, з метою їх збереження, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що ці документи є доказом кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
Разом з тим, з матеріалів кримінального провадження, наданих слідчому судді, не можливо зробити висновок, яким чином зазначений у клопотанні мобільний телефон може мати значення речових доказів у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України.
Жодних доказів на те, що вилучений у ОСОБА_4 мобільний телефон відповідає критеріям, передбаченим ст.98 КПК України, начальником СД ОСОБА_3 не надано.
Постанова дізнавача про визнання предметів речовими доказами від 29.03.2023 носить суто формальний характер, оскільки в самій постанові не надана оцінка вказаним речам на їх відповідність положенням статті 98 КПК України, та не обґрунтовано їх значення для даного кримінального провадження, яке здійснюється за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.
Зважаючи, що органом досудового розслідування не доведено існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що мобільний телефон є доказом кримінального правопорушення, не доведено наявності підстав для накладення арешту на дане майно, не доведено необхідності накладення арешту на дане майно та не наведено ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання у цій частині.
Керуючись ст.ст.170-174 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання начальника сектору дізнання Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області капітана поліції ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023035510000142 від 29.03.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України - задовольнити частково.
Накласти арешт на вилучені 29.03.2023, під час огляду місця події у Скарги ОСОБА_5 , тимчасове посвідчення військовозобов'язаного НОМЕР_1 від 16.11.2021, довідку ВЛК №2326 від 16.11.2021, шляхом заборони розпоряджатися та користуватися цим майном.
В іншій частині клопотання про накладення арешту на мобільний телефон «Ксіомі» імей: НОМЕР_2 та НОМЕР_3 - відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1