Постанова від 29.03.2023 по справі 913/720/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 913/720/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представника Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" - Горбатюка О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича

на ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.11.2021

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022

у справі № 913/720/20

за заявою Компанії Індумет С.А. (INDUMET S.A.)

до Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.01.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" (далі - ПАТ "Алчевський коксохімічний завод", боржник), введено процедуру розпорядження майном боржника.

Постановою суду від 09.07.2021 припинено процедуру розпорядження майном боржника, визнано ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців; призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Марченка Р.В.

У серпні 2021 року Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (далі - Управління) звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" щодо капіталізації платежів у сумі 22 345 794,70 грн (з них: 18 339 899,59 грн - капіталізовані платежі по страховим виплатам; 4 005 895,11 грн - капіталізовані платежі на медичну та соціальну допомогу) та 4 540,00 грн витрат на оплату судового збору.

Заява обґрунтована перебуванням на обліку в органах Фонду соціального страхування України 47 осіб, які отримали травми від нещасного випадку на виробництві або профзахворювання під час роботи на ПАТ "Алчевський коксохімічний завод", тому у відповідності до вимог пункту 2 частини першої статті 64 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), статті 11 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та положень Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 (далі - Порядок №986) Управління наділене правом звернення із вимогами про визнання капіталізованих платежів щодо зазначених осіб.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 25.11.2021 у справі №913/720/20 визнано грошові вимоги Управління до ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" у вигляді капіталізованих платежів на загальну суму 8 053 898,76 грн - вимоги із зобов'язань, що виникли із заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів та суму судового збору - 4540,00 грн; ухвалено ліквідатору включити визнані господарським судом вимоги до реєстру вимог кредиторів у відповідності з вимогами статті 64 КУзПБ.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована таким:

- матеріалами справи підтверджується доведеність та обґрунтованість заявлених грошових вимог Управління у вигляді капіталізованих платежів на загальну суму 8 053 898,76 грн, яка складається з розрахунку потреби капіталізації коштів щодо 11-ти потерпілих, оскільки ці особи звернулися із заявками про поновлення (продовження) виплат до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де перебувають на обліку за місцем фактичного проживання/перебування;

- оскільки іншими потерпілими, щодо капіталізації платежів яким Управлінням заявлені кредиторські вимоги, не було здійснено відповідних дій, а саме: відкриття банківського рахунку в АТ "Ощадбанк", звернення в установленому законодавством порядку із наданням відповідного пакету документів до Фонду соціального страхування (далі - Фонд), - у останнього не виникає зобов'язання здійснювати перерахування страхових виплат таким особам;

- потерпілі особи, які не звернулись у встановленому порядку із заявою про виплату страхового відшкодування, не втрачають право на відповідну виплату, а Управління не звільняється від обов'язку щодо виплати страхового відшкодування вказаним особам у разі їх звернення в порядку чинного законодавства;

- капіталізовані платежі є лише одним з джерел формування коштів фонду, а відтак невизнання кредиторських вимог у зв'язку з недоведеністю Управлінням обґрунтованості капіталізованих платежів щодо вже виявлених осіб, які не звернулись із заявою про поновлення їм страхових виплат, жодним чином не впливає на можливість здійснення таких виплат після здійснення ними усіх передбачених чинним законодавством дій за рахунок інших джерел.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у визнанні грошових вимог на загальну суму 14 291 895,94 грн, Управління оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 апеляційну скаргу Управління задоволено, скасовано частково ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.11.2021 у справі № 913/720/20 в частині відхилених вимог заяви Управління у сумі 14 291 895,94 грн; прийнято в цій частині нове судове рішення, яким задоволено вимоги заяви Управління в частині визнання кредиторських вимог у сумі 14 291 895,94 грн; частину першу резолютивної частини ухвали Господарського суду Луганської області від 25.11.2021 у цій справі викладено у наступній редакції: "Визнати грошові вимоги Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області до Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" у вигляді капіталізованих платежів на загальну суму 22 345 794,70 грн - вимоги із зобов'язань, що виникли із заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян, шляхом капіталізації у ліквідаційній процедурі відповідних платежів, та суму судового збору - 4 540,00грн". В іншій частині ухвалу залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції у своїй постанові підтримав висновок місцевого господарського суду щодо прийняття наданих заявником витягів з електронної справи (скріншот) з програмного забезпечення (далі - ПЗ) "Реєстр потерпілих" в якості доказів підтвердження у потерпілих осіб прав на отримання призначених на підставі вимог закону щомісячних страхових виплат, однак не погодився з позицією щодо відхилення грошових вимог Управління у сумі 14 291 895,94 грн у вигляді капіталізованих платежів щодо зареєстрованих у зоні проведення антитерористичної операції 36-ти потерпілих, які не звернулися із заявами про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб та продовження здійснення страхових виплат.

Апеляційним судом враховано, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту припинення згідно з частиною першою статті 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" зазначеним 36 особам страхових виплат, відтак ці особи не втратили права на призначені їм зазначені виплати, а нездійснення Фондом їх нарахування та виплат пов'язане із неможливістю належного здійснення органами державної влади своїх повноважень на тимчасово окупованій території України та особливістю реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У наведених висновках суд керувався правовою позицією Верховного Суду, викладеною у подібних правовідносинах у постанові від 16.02.2022 у справі №905/2340/20.

Також суд апеляційної інстанції встановив правомірність та правильність розрахунку капіталізованих платежів щодо зазначених вище 36-ти потерпілих та погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що цей розрахунок підписаний уповноваженою на те особою.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Ліквідатор ПАТ "Алчевський коксохімічний завод" (далі також скаржник) арбітражний керуючий Марченко Р.В. подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.11.2021 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 у цій справі скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у визнанні кредиторських вимог Управління.

Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження судових рішень, скаржник посилається на пункти 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України та зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій:

- застосували положення частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) всупереч правовим висновкам, які викладені в постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 926/326/21, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 16.03.2021 у справі № 911/1357/18. У контексті зазначеної судової практики, скаржник стверджує, що певні обставини було встановлено судами за відсутності належних та допустимих доказів, а висновки зроблено на припущеннях;

- не врахували, що встановлення права на капіталізацію платежів можливе виключно на підставі, щонайменше, встановлення факту перебування фізичної особи в трудових відносинах з боржником. У цих доводах скаржник наводить правові висновки Верховного Суду про те, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а записи у ній мають пріоритет перед іншими документами, які можуть підтверджувати пільговий стаж (постанова від 22.07.2021 у справі № 240/7604/19, від 16.01.2023 у справі № 171/843/17(2-а/171/46/17)), щодо документального підтвердження стажу роботи (постанови від 18.11.2022 у справі №560/3734/22, від 06.12.2021 у справі № 450/2533/16-а, від 10.12.2020 у справі № 522/18073/16-а, від 02.12.2021 у справі № 263/9464/16-а) щодо встановлення факту наявності трудових відносин між робітником та роботодавцем (постанови від 04.08.2022 у справі № 761/20215/19, від 16.06.2022 у справі № 638/16444/19);

- порушили норми процесуального права, оскільки застосували положення Методичних рекомендацій щодо розрахунку капіталізованих платежів управлінням Фонду соціального страхування України у Луганській області та його відділеннями у випадку ліквідації страхувальників, затверджені наказом Управління від 16.04.2020 № 149-ОД (далі - Методичні рекомендації № 149-ОД). При цьому, скаржник під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій неодноразово наголошував, що Методичні рекомендації № 149-ОД не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а отже не є нормативно-правовим актом та, відповідно, їх положення не можуть бути законною підставою для обчислення показників розрахунку капіталізованих платежів. У зазначених доводах скаржник посилається на правовий висновок Верховного Суду (постанови від 29.01.2019 у справі № 805/1066/13-а, від 21.08.2018 у справі № 826/14982/14, від 31.07.2018 у справі № 826/8873/14), згідно якого суд визнає неприйнятними застосування судами попередніх інстанцій до спірних правовідносин приписів Методичних рекомендацій, які затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008 № 266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" (надалі рекомендації), з огляду на те, що ці Методичні рекомендації не зареєстровані Міністерством юстиції України, не є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції України, не підлягали застосуванню при вирішення справи судами попередніх інстанцій відповідно до положень принципу законності, закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України (до 15.12.2017) та не підлягають застосуванню як джерела права відповідно до статті 7 цього кодексу (в редакції, яка діє з 15.12.2017);

- не взяли до уваги, що наданий заявником розрахунок капіталізованих платежів станом на 09.07.2021 підписано неуповноваженою особою, а саме в.о. начальника Сєвєродонецького відділення Пушкарьовим Є.О., у якого, на думку скаржника, відсутнє право здійснювати самопредставництво Управління. Скаржник стверджує, що відповідно до Положення про Сєвєродонецьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України "юрисдикція" відділення обмежується м.Сєвєродонецьк Луганської області, тому у Пушкарьова Є.О. відсутні будь-які права підписувати документи (Розрахунок) щодо фізичних осіб, які обліковуються у м. Слов'янську, м. Старобільську, м. Лисичанську, м. Сватове, м. Попасна, смт. Станиця Луганська (всі Луганська область), м. Павлоград Дніпропетровської області, м. Лозова Харківської області та в інших. У питанні представництва скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 27.07.2018 у справі №910/9224/17, від 13.03.2018 у справі № 910/23346/16, від 21.03.2018 у справі № 916/3283/16, від 14.03.2018 у справі № 910/22324/16, від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20 та ухвалах від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19, від 21.01.2020 у справі № 924/440/19, від 21.01.2020 у справі № 924/440/19, від 07.02.2020 у справі № 17/495-08, від 17.02.2020 у справі № 914/1002/19, від 20.01.2020 у справі № 910/3245/19, від 13.03.2020 у справі № 922/2844/19, від 01.04.2020 у справі № 922/2733/19, від 31.03.2020 у справі № 910/7694/19, від 22.02.2021 у справі № 908/183/20;

На переконання скаржника, судами допущено й інші порушення норм процесуального права, що, серед іншого, полягає у неповноті оцінки доказів та встановленні обставин справи, а саме:

- не перевірено повноважень осіб, якими засвідчено додані до заяви про визнання кредиторських вимог копії документів щодо кожного потерпілого;

- залишено поза увагою, що розрахунок капіталізованих платежів не відповідає Порядку № 986; з розрахунку не можливо встановити, яким чином визначалася сума капіталізованих платежів по страховим виплатам, які складові цих страхових витрат та яка формула такого нарахування;

- не враховано, що заявником не підтверджено обґрунтованість розрахунку в частині капіталізації витрат на медичну та соціальну допомогу (забезпечення застрахованих осіб стаціонарним лікуванням та медичною реабілітацію, санаторно-курортним лікуванням, забезпечення лікарськими засобами та виробами медичного призначення, технічними засобами реабілітації, побутовим забезпеченням), здійсненого на підставі показників, затверджених Наказом Фонду від 23.02.2021 № 51-ОД "Про затвердження сум на медичну та соціальну допомогу при розрахунку капіталізованих платежів" (далі - Наказ №51-ОД).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Управління подало відзив, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення з викладених у відзиві підстав, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.

Наведені у відзиві доводи Управління зводяться до такого:

- надані в якості доказів витяги з бази даних "Реєстр потерпілих" Центральної інформаційно-аналітичної системи Фонду у повній мірі відповідають вимогам статей 76-79 ГПК України щодо їх належності, допустимості та достовірності та є незаперечними доказами правомірності, заявлених Управлінням вимог щодо капіталізованих платежів по потерпілим;

- Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України та Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", проте цей документ деталізує порядок розрахунку капіталізованих платежів, визначений постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 986 "Про затвердження Порядку капіталізації платежів до Фонду соціального страхування України у випадках ліквідації страхувальників" (далі - Порядок № 986). Більш того, правомірність застосування методичних рекомендацій вбачається з правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.10.2021 у справі № 910/9851/20 та від 21.07.2021 у справі №910/12930/18;

- в.о. начальника Сєвєродонецького міського відділення Управління Пушкарьов Е.О. не здійснював представництво Управління при розгляді справи №913/720/20 у суді, адже заява про визнання кредиторських вимог та всі інші процесуальні документи, які подавались до суду, підписані безпосередньо керівником Управління Машко Н.М. Таким чином, скаржником здійснено підміну понять представництва в суді та підготовку і підписання документів посадовими особами Фонду в процесі здійснення їх посадових обов'язків;

- розрахунок капіталізованих платежів у повній мірі відповідає вимогам Порядку №986 і містить відомості щодо кожного визначеного пунктом 4 цього Порядку платежу окремо, зокрема щодо страхових виплат, на стаціонарне лікування та медичну реабілітацію, на лікарські засоби та вироби медичного призначення, на санаторне-курортне лікування, на технічні засоби реабілітації та на побутове обслуговування.

Установлені судами обставини справи

Згідно заяви про визнання кредиторських вимог до банкрута Управлінням заявлено грошові вимоги щодо капіталізації платежів по 47-ми потерпілим у загальній сумі 22 345 794,70 грн, з яких 18 339 899,59 грн - капіталізовані платежі по страховим виплатам та 4 005 895,11 грн - капіталізовані платежі на медичну та соціальну допомогу.

На підтвердження заявлених вимог Управлінням надано такі документи: розрахунки потреб у капіталізації коштів по страхувальнику - ПАТ "Алчевський коксохімічний завод", постанови Фонду про призначення потерпілим перерахованої страхової виплати, роздруківки з бази даних "Реєстр потерпілих" Центральної інформаційно-аналітичної системи Фонду (далі - ЦІАСФ).

Також, до господарського суду Луганської області від Управління надійшла заява про долучення доказів до матеріалів справи, а саме належним чином завірених копій документів стосовного зазначених 47 - ми потерпілих, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 .

З наявних у справі доказів судами встановлено такі обставини:

- для визначення періоду, на який розраховується капіталізація платежів по кожному з потерпілих, Фондом використано дані середньої очікуваної тривалості життя осіб, надані Державною службою статистики України;

- відповідними постановами відділень Управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України (далі - УВД ФСС) в Донецькій, Луганській, Дніпропетровській, Харківській областях та у місті Києві призначено перераховану щомісячну страхову виплату відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" безстроково таким потерпілим: ОСОБА_1 (постанова від №14022/502403/5308/30 від 29.03.2021) у розмірі 3 529,16 грн; ОСОБА_3 (постанова від №44037/677808/20077/20077/747 від 30.03.2021) у розмірі 2681,35 грн; ОСОБА_5 (постанова №44027/624446/1482/43 від 29.03.2021) у розмірі 4976,02 грн; ОСОБА_6 (постанова №44043/673500/42/61 від 29.03.2021) у розмірі 1171,63 грн; ОСОБА_8 (постанова №44020/639834/1248/722 від 30.03.2021) у розмірі 1074,15 грн; ОСОБА_11 (постанова №44036/702764/1575/17 від 26.03.2021) у розмірі 894,25 грн; ОСОБА_12 (постанова №12024/374840/20830/456 від 29.03.2021) у розмірі 1567,01 грн; ОСОБА_14 (постанова №44037/676486/2175/2175/752 від 30.03.2021) у розмірі 1669,65 грн; ОСОБА_18 (постанова №44042/591/705936/591/695 від 29.03.2021) у розмірі 5438,92 грн; ОСОБА_19 (постанова в області №63021/201988/20063.7/23 від 29.03.2021) у розмірі 6504,42 грн; ОСОБА_28 (постанова №44030/668912/1273/38 від 30.03.2021) у розмірі 1541,87 грн; ОСОБА_48 (постанова №44022/623100/656/808 від 29.03.2021) у розмірі 4627,79 грн; ОСОБА_49 (постанова №44026/618728/1054/64 від 29.03.2021) у розмірі 1757,57 грн; ОСОБА_35 (постанова №44037/678825/9324.3/92/919 від 30.03.2021) у розмірі 5904,43 грн; ОСОБА_50 (постанова №44042/655/708153/655/462 від 26.03.2021) у розмірі 3861,05 грн; ОСОБА_51 (постанова №44037/676129/1081/108/1/805 від 30.03.2021) у розмірі 2029,18 грн; ОСОБА_52 (постанова №80001/729485/00041.0/64 від 29.03.2021) у розмірі 5265,55 грн; ОСОБА_53 (постанова №63001/521676/23181/21 від 31.03.2021) у розмірі 1655,94 грн;

- за висновками Медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) потерпілим безстроково встановлено стійку втрату професійної працездатності у таких розмірах: ОСОБА_1 - 40% (ІІІ група інвалідності); ОСОБА_3 - 25%; ОСОБА_5 - 60% (ІІІ група інвалідності); ОСОБА_6 - 15%; ОСОБА_8 - 15%; ОСОБА_11 - 10%; ОСОБА_12 - 20%; ОСОБА_14 - 20%; ОСОБА_18 - 35% (ІІІ група інвалідності); ОСОБА_19 - 50% (ІІІ група інвалідності); ОСОБА_28 - 20%; ОСОБА_48 - 40% (ІІІ група інвалідності); ОСОБА_49 - 25%; ОСОБА_35 - 80% (ІІ група інвалідності); ОСОБА_50 - 30%; ОСОБА_51 - 30% (ІІІ група інвалідності); ОСОБА_52 - 50% (ІІІ група інвалідності); ОСОБА_53 - 40% (ІІІ група інвалідності); ОСОБА_2 - 70%; ОСОБА_4 - 40%; ОСОБА_9 - 5%; ОСОБА_10 - 25%; ОСОБА_13 - 60%; ОСОБА_15 -25%; ОСОБА_17 - 25%; ОСОБА_20 - 25%; ОСОБА_24 - 25%; ОСОБА_25 - 25%; ОСОБА_26 - 25%; ОСОБА_27 - 45%; ОСОБА_54 - 20%; ОСОБА_55 - 30%; ОСОБА_56 - 10%; ОСОБА_36 -15%; ОСОБА_57 -15%; ОСОБА_58 - 20%; ОСОБА_59 - 15%;

- заявником надано витяги з електронної справи (скріншот) з ПЗ "Реєстр потерпілих", де містяться відомості (згідно довідок про взяття на облік) про реєстрацію як переселенців таких потерпілих: ОСОБА_1 (з 20.11.2019), ОСОБА_5 (з 23.03.2017); ОСОБА_8 (з 25.11.2015); ОСОБА_11 (з 14.09.2017); ОСОБА_12 (з 24.11.2015); ОСОБА_18 (з 01.12.2014); ОСОБА_19 (з 04.12.2014); ОСОБА_48 (з 25.12.2014); ОСОБА_60 (з 06.12.2017); ОСОБА_37 (з 22.06.2016); ОСОБА_61 (з 13.11.2014);

- заяви про продовження перерахування раніше призначених щомісячних страхових виплат від ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_28 , ОСОБА_35 , ОСОБА_39 , ОСОБА_52 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_36 , ОСОБА_41 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_38 , ОСОБА_43 , ОСОБА_46 , ОСОБА_62 не надходили.

- ОСОБА_2 з 01.10.1967 перебуває на обліку в Перевальському відділенні УВД ФСС України у Луганські області, номер електронної справи 635517(05320.0), потерпілій призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 4123,94 грн. Виплати провадити з 01.10.1967 безстроково;

- ОСОБА_4 з 24.11.1994 перебуває на обліку в Перевальському відділенні УВД ФСС України у Луганські області, номер електронної справи 635513(05314.0), потерпілій призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 4339,06 грн. Виплати провадити з 24.11.1994 безстроково;

- ОСОБА_9 з 01.05.2013 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенні УВД ФСС України у Луганські області, номер електронної справи 693306(01474.0), потерпілій призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 370,54 грн. Виплати провадити з 01.05.2013 безстроково;

- ОСОБА_10 з 01.01.2009 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенні УВД ФСС України у Луганські області, номер електронної справи 692095(00032.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 3969,45 грн;

- ОСОБА_13 з 16.05.2000 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенні УВД ФСС України у Луганські області, номер електронної справи 693111(00093.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1669,65 грн. Виплати провадити з 01.04.2013 безстроково;

- ОСОБА_15 з 01.12.1990 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенні УВД ФСС України у Луганські області, номер електронної справи 692093(00030.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 3580,18 грн. Виплати провадити з 01.03.2021 безстроково;

- ОСОБА_17 з 01.04.2008 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенні УВД ФСС України у Луганські області, номер електронної справи 692840(01270.0), потерплому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2202,73 грн. Виплати провадились з 01.04.2008 безстроково;

- ОСОБА_20 з 10.09.1993 перебуває на обліку в Перевальському відділенні УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 635545(05352.0), потерпілій призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 3282,81 грн. Виплати провадити з 10.09.1993 безстроково;

- ОСОБА_24 з 28.12.1992 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 693104(00084.0), потерпілій призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1863,65 грн. Виплати провадити з 28.12.1992 безстроково;

- ОСОБА_25 з 06.02.1995 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 693086(00053.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2827,16 грн. Виплати провадити з 06.02.1995 безстроково;

- ОСОБА_26 з 20.10.1998 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 693097(00067.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1980,24 грн. Виплати провадити з 20.10.1998 безстроково;

- ОСОБА_27 з 03.04.1989 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 693068(00044.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 3056,92 грн. Виплати провадити з 03.04.1989 безстроково;

- ОСОБА_29 з 14.10.2008 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області та має зареєстрований страховий випадок - втрата годувальника (безстроково), номер електронної справи 693303(01456.1), призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2326,73 грн. Виплати провадити з 14.10.2008 безстроково;

- ОСОБА_54 з 01.03.2014 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 693502(01561.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1617,61 грн. Виплати провадити з 01.03.2014 безстроково;

- ОСОБА_55 з 01.07.2006 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 692749(01154.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2195,82 грн. Виплати провадити з 01.07.2006 безстроково;

- ОСОБА_56 з 01.11.2008 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 692171(00426.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1084,56 грн. Виплати провадити з 01.11.2008 безстроково;

- ОСОБА_36 з 14.01.1997 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 692097(00034.0), потерпілій призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 759,06 грн. Виплати провадити з 14.01.1997 безстроково;

- ОСОБА_57 з 21.06.2005 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 692101(00039.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2713,03 грн. Виплати провадити з 21.06.2005 безстроково;

- ОСОБА_58 з 24.03.2004 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 692807(01234.0), потерпілій призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1323,06 грн. Виплати провадити з 24.03.2004 безстроково;

- ОСОБА_59 з 01.02.1989 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 693089(00056.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1872,11 грн. Виплати провадити з 01.02.1989 безстроково;

- термін дії довідок МСЕК скінчився щодо таких потерпілих: ОСОБА_7 , ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 ;

- ОСОБА_7 з 11.02.2009 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенні УВД ФСС України у Луганські області, потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 1664,10 грн. Виплати провадити з 01.06.2014 по 01.06.2015;

- ОСОБА_16 з 07.10.2009 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенні УВД ФСС України у Луганські області, номер електронної справи 693064(01499.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 7157,54 грн. Виплати провадити з 01.01.2014 по 01.01.2015.

- ОСОБА_21 з 01.10.2013 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 693599(01592.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 3138,66 грн. Виплати провадити з 01.10.2013 по 01.10.2014;

- ОСОБА_22 з 01.01.2014 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 692905(01347.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 16988,83 грн. Виплати провадити з 01.01.2014 по 01.01.2016;

- ОСОБА_23 з 01.11.2014 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 693423(01545.0), потерпілій призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 17734,00 грн. Виплати провадити з 01.11.2014 по 01.11.2016;

- ОСОБА_63 з 01.04.2014 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 692855(01287.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 2172,25 грн. Виплати провадити з 01.04.2014 по 31.03.2015;

- ОСОБА_64 з 01.11.2013 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 693327(01478.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 7964,79 грн. Виплати провадити з 01.11.2013 по 31.10.2015;

- ОСОБА_65 з 01.12.2013 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 693272(01451.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 4520,46 грн. Виплати провадити з 01.12.2013 по 31.12.2015;

- ОСОБА_66 з 01.08.2014 перебуває на обліку в Алчевському міському відділенню УВДФСС України у Луганській області, номер електронної справи 693407(01536.0), потерпілому призначено перераховану щомісячну страхову виплату в розмірі 18873,42 грн. Виплати провадити з 01.08.2014 по 31.07.2016.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Предметом розгляду у цій справі є заява Фонду про визнання у справі про банкрутство грошових вимог за зобов'язаннями боржника з капіталізації платежів, призначених для здійснення страхових виплат особам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

За змістом поданої касаційної скарги, ліквідатор банкрута не погоджується з висновками судів щодо визнання зазначених вимог кредитора та просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 та ухвалу Господарського суду Луганської області від 25.11.2021 у цій справі, ухвалити нове рішення про відмову у визнанні кредиторських вимог Управління щодо усіх 47-ми потерпілих.

Втім, предметом апеляційного перегляду була ухвала суду першої інстанції лише в частині відмови у визнанні грошових вимог Управління у вигляді капіталізованих платежів по 36-ти потерпілим, відтак об'єктом касаційного перегляду є постанова апеляційного господарського суду та зазначена ухвала виключно в цій частині.

Оскільки ухвала суду першої інстанції в частині задоволення заяви про визнання грошових вимог Управління у вигляді капіталізованих платежів по 11-ти потерпілим у апеляційному порядку не оскаржувалась та, відповідно, не переглядалась, тому відсутні правові підстави для її касаційного перегляду у зазначеній частині Верховним Судом.

Отже, предметом касаційного дослідження є правильність застосування судами попередніх інстанцій норм права у частині розгляду грошових вимог Управління у вигляді капіталізованих платежів щодо 36-ти потерпілих, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 .

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, а також правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно з частинами першою, другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі Закон № 1105-XIV).

За змістом частини другої статті 1 Закону № 1105-XIV (тут і надалі - у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) терміни "застрахована особа", "страхувальники" та "роботодавці" вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Так, згідно з пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Принципами державного соціального страхування, зокрема, є: обов'язковість страхування осіб відповідно до видів соціального страхування та можливості добровільності страхування у випадках, передбачених законом; державні гарантії реалізації застрахованими особами своїх прав; обов'язковість фінансування Фондом витрат, пов'язаних із наданням матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; формування та використання страхових коштів на засадах солідарності та субсидування; відповідальність роботодавців та Фонду за реалізацію права застрахованої особи на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за цим Законом (стаття 3 Закону № 1105-XIV).

Пунктом 1 частини другої статті 15 Закону № 1105-XIV передбачено, що роботодавець зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг згідно із цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом і також є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням. Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Пунктом 5 частини першої статті 11 Закону № 1105-XIV визначено, що одним і джерел формування коштів Фонду є капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Наведені норми кореспондуються з положеннями частини другої статті 1205 ЦК України, за якими у разі ліквідації юридичної особи платежі, належні потерпілому або особам, визначеним статтею 1200 цього Кодексу, мають бути капіталізовані для виплати їх потерпілому або цим особам у порядку, встановленому законом або іншим нормативно-правовим актом.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що страхувальники у разі їх ліквідації не звільняються від фінансування Фонду соціального страхування України шляхом внесення капіталізованих платежів (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №200/1353/21-а, від 16.02.2022 у справі № 905/2340/19).

У справі, що розглядається, грошові вимоги Управління обґрунтовані необхідністю капіталізації платежів щодо страхових виплат потерпілим особам, які отримали травми від нещасного випадку на виробництві або профзахворювання під час роботи на ПАТ "Алчевський коксохімічний завод", щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство.

Відхиляючи грошові вимоги Управління за зобов'язаннями боржника з капіталізації платежів щодо вищезазначених 36-ти потерпілих, суд першої інстанції виходив з того, що без вчинення зареєстрованими особами визначених чинним законодавством дій, а саме отримання особами, які мають право на такі виплати банківського рахунку в АТ "Ощадбанк", звернення в установленому законодавством порядку із наданням відповідного пакету документів до Фонду, у останнього не виникає зобов'язання здійснювати перерахування страхових виплат таким особам.

З наведеного місцевий господарський суд дійшов висновку, що не виникло і зобов'язань боржника з капіталізації платежів, призначених для здійснення страхових виплат таким потерпілим особам.

Суд апеляційної інстанції з такими висновками не погодився, врахувавши правову позицію Верховного Суду (постанова від 16.02.2022 у справі № 905/2340/20) про те, що не звернення осіб до Фонду із заявами для відновлення раніше призначених їм соціальних виплат згідно з Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядок № 365), не позбавляє права таких осіб на призначені їм страхові виплати, а нездійснення Фондом їх нарахування та виплат пов'язане із неможливістю належного здійснення органами державної влади своїх повноважень на тимчасово окупованій території України та особливістю реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Апеляційний господарський суд у своїй постанові з'ясував, що: (1) 36 осіб, які мають право на страхові виплати, не звернулись до відповідного органу, що здійснює соціальні виплати; (2) цим особам не здійснюється фактична виплата Фондом страхових виплат, однак здійснюється їх нарахування;(3) матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту припинення згідно з частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV зазначеним 36-ти особам страхових виплат.

Керуючись наведеним та перевіривши обґрунтованість наданого заявником розрахунку капіталізації платежів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення заяви Управління у повному обсязі та визнання грошових вимог щодо капіталізації платежів також за виплатами 36-ти зазначеним потерпілим, що у загальній сумі становить 22 345 794,70 грн.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що не звернення застрахованих осіб до Фонду із заявами про відновлення раніше призначених їм соціальних виплат згідно з Порядком № 365 не позбавляє права таких осіб на призначені їм страхові виплати.

Колегія суддів також вважає, що, за відсутності факту припинення у визначеному законом порядку страхових виплат, обставини не подання застрахованою потерпілою особою до органів Фонду заяви про відновлення раніше призначених їй соціальних виплат не спростовують обов'язку страхувальника щодо здійснення у ліквідаційній процедурі капіталізації відповідних платежів.

Наведене свідчить про обгрунтованість заявлення у ліквідаційній процедурі грошових вимог Фонду у вигляді капіталізованих платежів, у тому числі щодо страхових виплат потерпілим особам, які мають право на такі виплати, однак не подали до органів Фонду заяви про відновлення раніше призначених їм виплат згідно з Порядком № 365.

Поряд з цим, впродовж усього розгляду справи ліквідатор доводив неправомірність розрахунку капіталізованих платежів з інших підстав, зокрема стверджуючи про помилковість застосування методичних рекомендацій (які не є нормативно-правовим актом), а також вказував про відсутність повноважень підписантів заяви та розрахунку на представництво інтересів Управління та неналежність поданих заявником доказів. Такі ж аргументи покладені в основу касаційної скарги, що підтверджується наведеними у описовій частині цієї постанови доводами.

Надавши оцінку доводам скаржника, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов таких висновків.

Щодо представництва заявника

Відповідно до частин першої, третьої статті 56 ГПК України cторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина 4 статті 56 ГПК України).

Згідно із частиною першою статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, представництво інтересів Управління у цій справі може здійснювати адвокат, як представник, або керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) в порядку самопредставництва.

З матеріалів справи вбачається, що заява Управління про визнання кредиторських вимог та всі інші процесуальні документи, які подавались до суду, підписані безпосередньо начальником Управління Машко Н.М., при чому судами попередніх інстанцій встановлено, що наявну у справі копію наказу №02-22-к від 04.03.2021 "Про призначення Машко Н.М." (т.1, а.с.174) завірено уповноваженою на те особою Овсянніковою К.М. згідно довіреності №2608/10-1 від 08.06.2021 (т.1, а.с.203).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що за загальним правилом у теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси за законом, статутом, положенням (аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом, серед іншого, у постановах від 02.07.2020 у справі № 9901/39/20, від 13.08.2021 у справі №910/21107/20).

Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначено її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Частиною третьою статті 8 Закону № 1105-XIV (у зазначеній вище редакції станом дату звернення із заявою про визнання грошових вимог) визначено, що робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління Фонду на підставі затвердженої ним структури органів Фонду. Управління виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, а також мають відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення провадять свою діяльність від імені виконавчої дирекції Фонду в межах та порядку, визначених цим Законом, статутом Фонду, типовим положенням про робочі органи виконавчої дирекції Фонду та їх відділення, що затверджується правлінням Фонду, та положенням, затвердженим директором виконавчої дирекції Фонду.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону № 1105-XIV керівників управлінь виконавчої дирекції Фонду призначає директор виконавчої дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду. Керівники відділень управлінь виконавчої дирекції Фонду призначаються керівниками управлінь виконавчої дирекції Фонду за погодженням з директором виконавчої дирекції Фонду. Керівники управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень виконують свої повноваження на умовах контракту.

Як вбачається з наявної у справі копії наказу № 02-22-к від 04.03.2021, підставою призначення Машко Н.М. начальником Управління є Постанова правління Фонду соціального страхування України від 25.02.2021 № 14, Заява від 04.03.2021, Контракт з керівником управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Луганській області від 04.03.2021.

Згідно з підпунктом 19 пункту 8 Типового положення про управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Фонду від 20.04.2001 № 17, начальник управління організовує захист прав і законних інтересів управління, у тому числі в суді.

Оскільки у відповідному положенні чітко визначено право начальника (керівника) діяти від імені управління виконавчої дирекції Фонду, відтак у цій справі самопредставництво інтересів Управління у суді правомірно здійснює його начальник - Машко Н.М.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийняли до розгляду підписану Машко Н.М. заяву Управління про визнання грошових вимог з капіталізації платежів, у зв'язку з чим Верховний Суд відхиляє помилкові доводи скаржника про порушення судами положень статті 56 ГПК України.

Не вбачає колегія суддів і підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами попередніх інстанцій не було враховано висновків Верховного Суду у питанні представництва та самопредставництва, які наведено в перелічених у скарзі постановах та ухвалах у справах №№ 910/9224/17, 910/23346/16, 916/3283/16, 910/22324/16, 9901/39/20, 922/2844/19, 924/440/19, 924/440/19, 17/495-08, 914/1002/19, 910/3245/19, 922/2844/19, 922/2733/19, 910/7694/19, 908/183/20, 924/440/19, адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням.

Окрім зазначеного суд враховує, що, за змістом викладених у скарзі доводів, ліквідатор стверджує про порушення судами вимог процесуального закону, з огляду на безпідставне залишення поза увагою обставин того, що: (1) наданий заявником розрахунок капіталізованих платежів підписано неуповноваженою особою, а саме в.о. начальника Сєвєродонецького відділення Пушкарьовим Є.О., у якого відсутнє право здійснювати самопредставництво Управління; (2) не перевірено повноважень осіб, якими засвідчено додані до заяви про визнання кредиторських вимог копії документів щодо кожного потерпілого.

Перевіривши наведені аргументи, Верховний Суд зазначає про помилкове ототожнення скаржником понять представництва в суді та підписання документів чи засвідчення їх копій посадовими особами Фонду в процесі здійснення їх посадових обов'язків, оскільки розрахунок капіталізованих платежів, інші документи (письмові докази) та паперові копії електронних доказів (витяги з електронних справ з ПЗ "Реєстр потерпілих") не є процесуальними документами, що подаються до суду.

Разом з тим, з вищезазначених обставин вбачається, що самопредставництво інтересів Управління у суді здійснював його начальник - Машко Н.М., а не в.о. начальника Сєвєродонецького відділення Пушкарьов Є.О. При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що Пушкарьов Е.О. уповноважний на підписання розрахунку капіталізованих платежів на підставі Положення про Сєвєродонецьке відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України та Довіреності від 31.07.2020 №2750/10-1.

Доводи скаржника про відсутність повноважень Пушкарьова Е.О. на підписання документів (Розрахунку) щодо фізичних осіб, які обліковуються поза містом Сєвєродонецьк, з огляду на обмежену юрисдикцію Сєвєродонецького відділення, колегією суддів відхиляються як такі, що спрямовані на переоцінку доказів та обставин справи, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи вищезазначене, Верховний Суд не встановив порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права у питанні представництва інтересів Управління у цій справі.

Щодо належності та допустимості доказів

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України визначено, що допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Як зазначалось вище, на підтвердження заявлених кредиторських вимог Управлінням надано такі документи: розрахунок потреб у капіталізації платежів, постанови Управління про призначення потерпілим перерахованої страхової виплати, роздруківки з бази даних "Реєстр потерпілих" ЦІАСФ.

Судами обох інстанцій з пояснень Управління встановлено, що справи на паперових носіях про страхові виплати потерпілим з незалежних від Фонду причин залишились у відділеннях, які знаходяться на непідконтрольній українській владі території.

Поряд з цим, суди з'ясували, що заявником надано витяги з електронних справ (скріншот) потерпілих осіб з ПЗ "Реєстр потерпілих" в якості доказів підтвердження у цих осіб прав на отримання страхових виплат.

Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 14 від 31.01.2002 затверджено Тимчасове положення про реєстр потерпілих від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Положення №14), відповідно до якого:

- Реєстр потерпілих від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (далі - Реєстр) - це автоматизований список потерпілих, який містить дані про фізичні особи, що мають право на страхові виплати відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (пункт 1.1);

- Реєстр створюється на основі національної системи класифікації та кодування персонографічної, техніко-економічної, соціальної інформації з метою автоматизованого: обліку потерпілих; подання необхідних даних про потерпілого при призначенні, виплаті (припиненні) перерахунках, індексації та оподаткування страхових виплат; обліку страхових виплат; розробки рекомендацій та профілактичних заходів, спрямованих на усунення шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням та іншим випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаних умовами праці; аналізу роботи по соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, в якому використовуються дані про потерпілого (пункт 2.1);

- створення і ведення Реєстру здійснює виконавча дирекція Фонду, яка є його розпорядником. Реєстр створюється і ведеться на трьох рівнях - відділення в районах та містах обласного значення (далі - відділення Фонду) - управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - управління Фонду) - виконавча дирекція Фонду (пункт 3.1);

- збір даних та їх введення в Реєстр потерпілих здійснюється відділенням Фонду. Відділення Фонду здійснює також автоматизоване ведення і актуалізацію Реєстру потерпілих. Підставою для внесення даних, змін і доповнень до Реєстру є документально оформлене рішення начальника відділення Фонду (пункт 3.2);

- в Реєстр потерпілих вноситься інформація тільки з офіційних документів, оригіналів або завірених в установленому порядку копій (пункт 3.3).

За змістом пункту 4.1 Положення № 14 Реєстр складається з інформаційної пошукової системи та інформаційного фонду, який, у свою чергу, відповідно до пункту 4.3 складається, серед іншого, з: бази персонографічних даних про потерпілих (додаток 3); бази даних нещасних випадків та професійних захворювань (у т.ч. бази даних з актів розслідування нещасного випадку, бази даних з актів розслідування професійного захворювання, бази даних з рішень медичної соціальної експертної комісії (МСЕК), бази даних наслідків нещасних випадків); бази даних особових справ потерпілих (у т.ч. бази даних з трудових книжок, бази даних з свідоцтв про смерть потерпілого); бази даних страхових виплат (у т.ч. бази даних про щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку); бази даних про витрати на медичну та соціальну допомогу; бази даних з загальних інформаційних ресурсів.

Відповідно до частини першої статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно з частиною третьою статті 96 ГПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Ураховуючи вищезазначені норми та прийняті до уваги судами обставини, що мають істотне значення, а саме: перебування на тимчасово окупованій території України паперових справ про страхові виплати потерпілим особам, - Верховний Суд вважає цілком обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про можливість прийняття наданих заявником витягів з електронних справ (скріншотів) з ПЗ "Реєстр потерпілих" в якості належних та допустимих доказів підтвердження у потерпілих осіб прав на отримання страхових виплат.

Більш того, місцевим господарським судом за результатом оцінки доказів було встановлено, що подані Управлінням паперові копії електронних документів були посвідчені в порядку, передбаченому законом, оскільки у відповідності до вимог ДСТУ 4163-2003 на кожній сторінці документу є відмітка про засвідчення копії зі словами "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису повноважної особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

За таких обставин, доводи скаржника в цій частині не знайшли свого підтвердження, тому вони відхиляються колегією суддів як такі, що спрямовані на переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України.

Твердження заявника касаційної скарги про неможливість застосування вимог Положення № 14 (затвердженого постановою Правління Фонду) колегія суддів відхиляє, з огляду на їх невідповідність нормам частини шостої статті 6 Закону №1105-XIV, за змістом яких рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується; рішення правління Фонду оформляється постановою, що підлягає обов'язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті Фонду протягом 20 робочих днів після їх прийняття.

Верховний Суд вважає за необхідне також зазначити, що згідно наведеного вище пункту 4.1 Положення № 14 Реєстр потерпілих осіб складається, серед іншого, з бази даних особових справ потерпілих, у т.ч. бази даних з трудових книжок, що спростовує аргументи скаржника про не врахування судами необхідності встановлення факту перебування фізичних осіб-потерпілих в трудових відносинах з боржником - ПАТ "Апчевський коксохімічний завод".

Посилання скаржника на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 22.07.2021 у справі № 240/7604/19, від 16.01.2023 у справі № 171/843/17(2-а/171/46/17)), від 18.11.2022 у справі № 560/3734/22, від 06.12.2021 у справі № 450/2533/16-а, від 10.12.2020 у справі № 522/18073/16-а, від 02.12.2021 у справі № 263/9464/16-а, від 04.08.2022 у справі № 761/20215/19, від 16.06.2022 у справі № 638/16444/19, колегією суддів відхиляються, оскільки не є релевантними до цієї справи, адже такі висновки прийняті за результатом розгляду трудових спорів у позовному провадженні, а не розгляду грошових вимог Фонду щодо капіталізованих платежів у справі про банкрутство.

Щодо повноти оцінки доводів

Відповідно до частини п'ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення у справі "Олюджіч проти Хорватії").

Як вбачається з матеріалів справи, у поданих скаржником процесуальних документах (поясненнях та відзиві) ліквідатор банкрута впродовж всього розгляду справи вказував на те, що методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом в розумінні статті 117 Конституції України, а отже не є джерелом права, тому їх положення не можуть бути законною підставою для обчислення показників розрахунку капіталізованих платежів. У цих доводах посилався на правовий висновок Верховного Суду щодо правомірності застосування приписів методичних рекомендацій, викладений у постановах від 29.01.2019 у справі № 805/1066/13-а, від 21.08.2018 у справі №826/14982/14, від 31.07.2018 у справі № 826/8873/14.

Наведену позицію ліквідатора було підтримано ініціюючим кредитором у справі - Компанією Індумет С.А. (INDUMET S.A.) у поданих письмових поясненнях (т.с .2, а.с. 153-155).

Втім, у порушення вимог процесуального закону, зазначені доводи скаржника та ініціюючого кредитора щодо неможливості застосування методичних рекомендацій не були досліджені ні судом першої інстанції, ані апеляційним господарським судом.

Верховний Суд зауважує, що вагомість вказаного процесуального порушення пояснюється тим, що без належного з'ясування вищенаведених обставин та оцінки таких доводів скаржника, висновки суду про правильність розрахунку капіталізованих платежів не можуть вважатися обґрунтованими.

За таких обставин, без належної оцінки правомірності застосування методичних рекомендацій, а також можливості врахування вищенаведених правових висновків Верховного Суду до спірних правовідносин, викладені у оскаржуваній постанові апеляційного суду (якою було скасовано ухвалу суду першої інстанції в частині відхилення грошових вимог заявника щодо капіталізації платежів по 36-ти потерпілих та прийнято в цій частині нове рішення про визнання таких вимог) висновки про обґрунтованість розрахунку капіталізованих платежів по зазначеним 36-ти потерпілим Верховний Суд вважає передчасними.

Дійшовши такого висновку, колегія суддів погоджується з аналогічними доводами заявника касаційної скарги в цій частині.

Щодо повноти оцінки доказів та встановлення обставин

У доводах касаційної скарги позивач вказує про залишення судами попередніх інстанцій поза увагою обставин того, що розрахунок капіталізованих платежів не відповідає Порядку № 986, заявником не підтверджено обґрунтованість розрахунку в частині капіталізації витрат на медичну та соціальну допомогу, з розрахунку не можливо встановити, яким чином визначалася сума капіталізованих платежів по страховим виплатам, які складові цих страхових витрат та яка формула такого нарахування.

Судова колегія Верховного Суду вважає, що вказані доводи, які наводились відповідачем під час всього розгляду справи, не є очевидно необґрунтованими, що вимагало від судів попередніх інстанцій їх повного дослідження та надання їм належної оцінки і відображення у судових рішеннях.

Так, порядок капіталізації платежів врегульовано Порядком № 986, відповідно до вимог якого (у редакції на дату звернення кредитором із заявою про визнання грошових вимог):

- у цьому Порядку термін "капіталізація платежів" означає визначення суми грошових зобов'язань страхувальника у випадку його ліквідації (зокрема у зв'язку з банкрутством), що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю застрахованим особам, які належить сплатити до Фонду соціального страхування України для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (абзац 1 пункту 2);

- капіталізація платежів проводиться щодо кожної застрахованої особи з урахуванням заборгованості за попередні роки та необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. Під час капіталізації платежів враховуються заробітна плата потерпілого, відсоток втрати професійної працездатності, витрати на догляд за потерпілим, на реабілітацію, протезування, придбання транспортних засобів, види соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого, а також інші виплати, передбачені законодавством (пункт 3);

- капіталізація платежів перед застрахованими особами або перед особами, визначеними у статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", розраховується на період, що визначається як різниця між середньою очікуваною тривалістю життя для чоловіків і жінок у країні та віком особи на момент її проведення, та обчислюється щодо кожного платежу таким чином: 1) щомісячні страхові виплати втраченого заробітку - з урахуванням середньомісячного заробітку та ступеня втрати професійної працездатності; 2) витрати на догляд за потерпілим відповідно до медичного висновку - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 3) витрати на забезпечення потерпілого автомобілем безоплатно чи на пільгових умовах, організацію та оплату навчання водінню автомобіля, а також на виплату компенсації на бензин (пальне), ремонт і технічне обслуговування автомобілів або на транспортне обслуговування - згідно з нормами, встановленими нормативно-правовими актами; 4) витрати на санаторно-курортне лікування - із розрахунку середньої вартості санаторно-курортної путівки: для осіб з інвалідністю I групи - щороку, для інших осіб з інвалідністю - не рідше одного разу на три роки (пункт 4);

- капіталізація платежів включає заборгованість страхувальника з виплат, пов'язаних із його зобов'язаннями відшкодувати шкоду, заподіяну життю або здоров'ю застрахованої особи, а саме суми одноразової допомоги, щомісячних виплат втраченого заробітку, витрат на догляд за потерпілим і виплат за листками непрацездатності (пункт 7);

- у кредиторських вимогах Фонду соціального страхування України до страхувальника, щодо якого розпочато ліквідацію, зазначається сума грошових зобов'язань, обчислена з урахуванням кожного платежу, що підлягає капіталізації (абзац 1 пункту 8).

За наведеними положеннями Порядку № 986 капіталізація платежів включає як заборгованість страхувальника за попередні роки, так і необхідних подальших платежів для забезпечення страхових виплат і витрат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Ураховуючи зазначені норми у контексті спірних правовідносин, Верховний Суд вважає, що визначаючи розмір капіталізованих платежів, суд зобов'язаний перевірити правильність зробленого розрахунку цих платежів, належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

Отже, попри наведені вище мотиви касаційного суду про правомірність прийняття судами витягів з електронних справ (скріншотів) з ПЗ "Реєстр потерпілих" в якості належних та допустимих доказів підтвердження у потерпілих осіб прав на отримання страхових виплат, Верховний Суд акцентує на необхідності перевірки обґрунтованості розрахунку капіталізованих платежів, зокрема у частині доведення розміру страхових виплат та заборгованості за ними відповідними доказами.

Однак, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду у відповідній частині (щодо платежів по вищезазначеним 36-ти потерпілим) суд апеляційної інстанції в силу наявних у нього повноважень, визначених статтями 86, 269 ГПК України, належним чином не перевірив обґрунтованості розрахунку капіталізованих платежів, що вбачається з такого.

Щодо капіталізованих платежів на медичну та соціальну допомогу

Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що у питанні обґрунтованості розрахунку капіталізованих платежів на медичну та соціальну допомогу суд керувався такими актами та документами:

- Порядком 986, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України;

- Методичними рекомендаціями № 149-ОД, затвердженими наказом Управління;

- Сумами витрат на медичну та соцiальну допомогу потерпілим на виробництві на одну особу по Управлінню на 2021 рік для використання їх при розрахунку капіталізованих платежів страхувальника по потерпілим в разі ліквідації, затвердженими наказом Управління № 51-ОД від 23.02.2021 "Про затвердження сум на медичну та соціальну допомогу при розрахунку капіталізованих платежів";

- Звітом щодо витрат Фонду станом на 01.01.2021 за КЕКВ 2715 "Оплата лікування в реабілітаційному відділенні санаторно-курортного закладу після перенесених захворювань" та КЕКВ 2740 "страхові витрати на медичну та соціальну допомогу" (даті - Звіт), форма якого затверджена наказом виконавчої дирекції Фонду 11.06.2018 № 267-од;

- Постановою Правління Фонду від 24.05.2017 № 33 "Про затвердження Порядку відшкодування витрат за надані послуги санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання" (далі - Порядок № 33);

- Постановою Правління Фонду №4 від 29.01.2021 "Про затвердження Граничних розмірів витрат для відшкодування вартості одного ліжко-дня санаторно-курортного лікування потерпілого та перебування супроводжуючої особи санаторно-курортним закладам за вибором потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання на 2021 рік" (далі - Постанова № 4);

- Постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 23 від 25.03.2008 "Про затвердження Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих у наслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання" (далі - Положення № 23);

- Наказом Міністерства соціальної політики України № 1208 від 06.08.2019 "Про організацію забезпечення окремих категорій населення технічними та іншими засобами реабілітації» встановлені граничні ціни на технічні та інші засоби реабілітації для осіб з інвалідністю, в тому числі для осіб, інвалідність яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.08.2019 за № 1003/33974 (далі - Наказ № 1208).

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону № 1105-XIV рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління Фонду оформляється постановою. Постанови правління Фонду підлягають обов'язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті Фонду протягом 20 робочих днів після їх прийняття.

Частиною сьомою статті 6 цього Закону встановлено, що рішення правління Фонду, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Ураховуючи наведені норми, Верховний Суд зазначає про правомірність застосування апеляційним судом затверджених постановами правління Фонду Порядку № 33, Постанови № 4 та Положення № 23, оскільки такі постанови відповідно до вимог закону є обов'язковими для виконання, зокрема, всіма страхувальниками, яких ці постанови стосуються.

Обґрунтованим також є застосування положень нормативно-правових актів, а саме Порядку 986 (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України) та Наказу № 1208 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України).

Разом з тим, апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові не зазначеного належного обґрунтування правомірності застосування Методичних рекомендацій № 149-ОД, затверджених саме наказом Управління, а не постановою правління Фонду.

Крім того, у порушення норм процесуального права (що зазначалось вище) судом апеляційної інстанції не надано правової оцінки викладених у відзиві на апеляційну скаргу (т.с. 4, а.с 120-132) доводів скаржника щодо неможливості застосування цих Методичних рекомендацій.

Таким чином, без належної правової оцінки правомірності застосування Методичних рекомендацій № 149-ОД висновки суду апеляційної інстанції про обґрунтованість розрахунку у частині капіталізованих платежів на медичну та соціальну допомогу (потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_24 , ОСОБА_28 , ОСОБА_54 , ОСОБА_56 , ОСОБА_35 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_57 ), Верховний Суд вважає передчасними.

Щодо капіталізованих платежів зі щомісячних страхових виплат

Як встановлено судом апеляційної інстанції у частині розгляду розрахунку платежів щодо 36-ти потерпілих, лише щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_28 , ОСОБА_35 , ОСОБА_39 та ОСОБА_40 розмір перерахованих щомісячних страхових виплат підтверджується наявними у матеріалах справи копіями постанов відділень УВД ФСС у відповідній області.

При цьому апеляційним судом з'ясовано, що для визначення періоду, на який розраховується капіталізація платежів за кожним із зазначених потерпілих, Управлінням використано дані середньої очікуваної тривалості життя осіб, надані Державною службою статистики України у Таблиці смертності та середньої очікуваної тривалості життя, що також міститься у матеріалах справи.

З огляду на зазначене, Верховний Суд вважає, що відповідні складові розрахунку капіталізованих платежів зі щомісячних страхових виплат щодо зазначених 7-ми потерпілих належним чином підтверджені наявними у справі доказами, що встановлено апеляційним судом.

Разом з тим, щодо потерпілих ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_32 , ОСОБА_34 , ОСОБА_36 , ОСОБА_38 , ОСОБА_41 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_62 , судом апеляційної інстанції з'ясовано лише обставини перебування цих осіб на обліку в Управлінні, надано оцінку довідок МСЕК щодо присудження строково чи безстроково стійкої втрати професійної працездатності цих осіб, вказано розміри перерахованих щомісячних страхових виплат.

Однак, зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції неможливо встановити, на підставі яких доказів судом визначено розміри перерахованих щомісячних страхових виплат.

Крім того, апеляційним судом не перевірено документальне підтвердження підстав виникнення включеної до розрахунку заборгованості за такими виплатами зазначеним потерпілим; не надано правової оцінки "Розшифровкам суми заборгованості по страховим виплатам" перед цими потерпілими, що надані заявником в якості відповідних доказів та містяться у матеріалах справи; не перевірено правових підстав індексації щомісячних страхових виплат, зазначених у вказаній заборгованості.

Ураховуючи вищезазначене у сукупності, суд апеляційної інстанції не надав мотивованої правової оцінки кожному вагомому аргументу сторін та не здійснив належним чином дослідження обставин справи та оцінки доказів.

Відповідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувана постанова таким вимогам не відповідає, оскільки апеляційним судом допущено неповне з'ясування фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відтак висновки суду про доведеність та обґрунтованість заявлених грошових вимог Управління у вигляді капіталізованих платежів щодо 36-ти потерпілих (що були предметом перегляду у апеляційному порядку) в цілому є передчасними.

З огляду на обмеження, визначені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути допущені судом апеляційної інстанції процесуальні порушення, оскільки оцінка доказів та достовірне з'ясування усіх фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених вказаною статтею процесуального закону.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає частково обґрунтованими підстави касаційного оскарження та погоджується з тими доводами скаржника, які відповідають висновкам суду, наведеним у мотивувальній частині цієї постанови.

У іншій частині доводи скаржника щодо не врахування судом правових висновків Верховного Суду колегія суддів відхиляє з огляду на нерелевантність зазначеної судової практики обставинам цієї справи.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За змістом частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

Зважаючи на допущене апеляційним господарським судом порушення норм процесуального права щодо неповного дослідження зазначених вище обставин та доказів у справі, а також ураховуючи обґрунтованість заявлених скаржниками підстав касаційного оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваної постанови з направленням матеріалів цієї справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи апеляційному суду необхідно врахувати викладене у цій постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, за результатом чого дати належну правову оцінку доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу, і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Судові витрати

Оскільки за результатами касаційного перегляду оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з направленням справи для нового розгляду до суду апеляційної інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Алчевський коксохімічний завод" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Марченка Романа Вікторовича задовольнити частково.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.12.2022 у справі № 913/720/20 скасувати.

3. Справу № 913/720/20 в скасованій частині передати на новий апеляційний розгляд до Східного апеляційного господарського.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Я. Погребняк