Іменем України
05 квітня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/142/23
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Ноувен М.П.,
за участю секретаря судового засідання Одинець І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №927/142/23, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО"
вул. Промислова, 20, м. Обухів, Київська область, 08702;
електронна адреса: Tamara.Bokhan@spektr-agro.com
до відповідача 1: Фермерського господарства "Бахмацьке",
вул. Кошевого, 10, м. Бахмач, Чернігівська обл., 16500;
електронна адреса: fh.bahmacke@gmail.com
до відповідача 2: ОСОБА_1 ,
АДРЕСА_1
електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1
про стягнення 990 323,17 грн;
за участю
представника позивача: Бохан С.О. - адвокат;
представника відповідача 1: не з'явився,
представника відповідача 2: не з'явився.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕКТР-АГРО" звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Фермерського господарства "Бахмацьке" та ОСОБА_1 про солідарне стягнення 990 323,17 грн заборгованості, з яких 686 337,66 грн - основна заборгованість, 85 668,32 грн - пеня, 61 681,19 грн - 36% річних, 156 636,00 грн - штрафу.
Дії суду щодо розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 13.03.2023, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив.
Судове засідання, призначене на 13.03.2023 на 10 год.50хв. не відбулося у зв'язку з оголошенням масштабної повітряної тривоги на території України (акт №40-23 від 13.03.2023, а.с.77).
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.03.2023 повідомлено сторін про те, що судове засідання по розгляду справи по суті відбудеться 05.04.2023.
Судове засідання, призначене на 05.04.2023 відбувалось в режимі відеоконференції, в якому брав участь представник позивача адвокат Бохан С.О.
У зв'язку з несправністю системи відеоконференцзв'язку, що зафіксовано в Акті № 66-23 від 05.04.2023, судове засідання продовжувалось за відсутності представників сторін.
05.04.2023 у нарадчій кімнаті підписана вступна та резолютивна частина рішення на підставі ст. 240 ГПК України.
Повідомлення сторін.
Позивач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи в суді, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованої кореспонденції.
Ухвали суду направлялись відповідачу 1 та відповідачу 2 на адреси місця реєстрації, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та інформації Бахмацької міської ради, викладеної в листі № 03-07/346 від 01.02.2023, наданої на запит суду щодо місця реєстрації фізичної особи ОСОБА_1 .
Ухвали суду повернуті відділенням зв'язку на адресу суду як неодержані з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
В розумінні положень ст. 242 ГПК України відповідачі належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді.
Позиції учасників справи.
Свої вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням договору поставки № 068/22-ЧН від 20.04.2022 року та договору поруки №П/068/22-ЧН від 20.04.2022.
За загальними принципами здійснення судочинства, що також відображені у ст. 13, 14 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористалися, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.
Будь-яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.
Фактичні обставини справи.
20.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - Постачальник) та Фермерським господарством «Бахмацьке» (далі - Покупець) укладено договір поставки №068/22-ЧН (далі - Договір поставки).
Відповідно до п. 1.1 Договору поставки у строки, визначені Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену Договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом у сумі, визначеній відповідно до умов Договору.
Найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю та базис поставки (згідно правил Інкотермс), порядок та термін оплати Товару та нарахованих відсотків, інші умови визначені у Додатках до Договору, які є невід'ємною його частиною та у видаткових накладних. У випадку розходження між умовами Договору та умовами певного Додатку до Договору пріоритет мають умови такого додатку до Договору (п. 1.2 Договору поставки).
Пунктом 2.1. Договору поставки сторони визначили, що ціна Договору становить загальну вартість Товару, визначену із врахуванням вимог п.п.2.2.-2.3. Договору, що передається за цим договором та сума належних до сплати відсотків за користування товарним кредитом. Вартість Товару вказується у Додатках до Договору та у видаткових накладних, складених на підставі цього Договору. Ціна Товару встановлюється у гривнях і відображається в додатках до Договору. Вартість тари, упакування та маркування Товару включена до ціни Товару.
Відповідно до п. 2.6 Договору поставки за користування товарним кредитом Покупець сплачує на користь Постачальника відсотки в розмірі 12% річних, якщо інший розмір відсотків не передбачений Додатком до Договору. Сума відсотків підлягає оподаткуванню податком на додану вартість. Податок на додану вартість додається до нарахованої суми відсотків та підлягає обов'язковій оплаті покупцем.
Строк користування товарним кредитом починається з дня, передбаченого Додатком до Договору, але не раніше дня, наступного за днем отримання Товару покупцем. Та закінчується в день розрахунку покупцем за поставлений Товар (п. 2.7. Договору).
Згідно з п. 2.10 Договору поставки у випадку недостатності коштів, отриманих від Покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань за цим Договором, Постачальник має право провести зарахування коштів, зокрема, у наступному порядку: 1) в рахунок оплати нарахованих відсотків за користування товарним кредитом, передбачених п. 2.6 Договору; 5) в рахунок оплати вартості (ціни) Товару, пропорційно кожній номенклатурі неоплаченого Товару.
У п. 2.11 Договору поставки сторони визначили, що відсотки за користування товарним кредитом нараховуються Постачальником відповідно до п. 2.6 та п.2.7. Договору. Постачальник складає акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом та надсилає його в двох примірниках на адресу місця знаходження Покупця, що вказане в тексті Договору. Покупець зобов'язується підписати акт та повернути один примірник підписаного акта Постачальнику протягом 1 робочого дня з дня отримання. У разі якщо підписаний акт не повертається Постачальнику, акт вважається схваленим та підписаним Покупцем. Нараховані відсотки за користування товарним кредитом Покупець зобов'язується сплатити у строки, визначені в Додатках до Договору для оплати вартості (ціни) Товару.
Відповідно до п. 4.2. Договору поставки Факт передачі Товару Покупцю підтверджується видатковою накладною на Товар та/або, при необхідності, іншими документами, що посвідчують факт передачі Товару.
Відповідно до п. 7.2 Договору поставки у випадках порушення умов даного Договору, Постачальник має право притягти Покупця до відповідальності за несвоєчасне виконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором. За порушення даних умов Договору Покупець:
а) сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу, за кожен день прострочення виконання грошового зобов'язання;
б) у випадку прострочення оплати більше, ніж на 5 банківських днів, сплачує на користь Постачальника штраф в розмірі 20% від несплаченої суми, яка склалася на наступний день після прострочення виконання грошового зобов'язання;
в) сплачує на користь Постачальника 36 відсотків річних від простроченої суми та індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання (ст. 625 Цивільного кодексу України).
Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди про збільшення строку позовної давності по всім зобов'язанням(сплаті заборгованості, пені, штрафу, відсотків та індексу інфляції), що виникли на підставі цього Договору до 3 років. Сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань припиняється через три роки з дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України) (п. 7.3. Договору поставки).
20.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (далі - Кредитор), ОСОБА_1 (далі - Поручитель) та Фермерським господарством «Бахмацьке» (далі - Боржник) укладено договір поруки №П/068/22-ЧН (далі - Договір поруки).
Відповідно до п. 1.1 Договору поруки в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником усіх грошових зобов'язань за договором, передбаченим п. 2 цього Договору (далі - Основний договір).
У випадку порушення Боржником обов'язку за Основним договором, Боржник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п. 1.2 Договору поруки).
Згідно з п. 2.1 Договору поруки під Основним договором у цьому Договорі розуміється Договір поставки № 068/22-ЧН від 20.04.2022, укладений між Кредитором (в Основному договорі іменується "Постачальник") та Боржником (в Основному договорі іменується "Покупець").
Передбачений цим Договором обов'язок Поручителя перед Кредитором поширюється на суму усіх, без винятку, грошових зобов'язань Боржника за Основним Договором (п. 3.1 Договору поруки).
Пунктом 3.2 Договору поруки передбачено, що підписанням цього Договору Поручитель, без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором за Основним договором, відповідно збільшується обсяг обов'язку Поручителя перед Кредитором. Кредитор не зобов'язаний повідомляти Поручителя про зміну обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором.
Поручитель несе відповідальність за сплату Боржником основного боргу, курсової різниці, процентів за користування товарним кредитом, за відшкодування збитків, за сплату неустойки (штрафу, пені), відсотків річних, інфляційних втрат, судових витрат та інших витрат Кредитора, пов'язаних з одержанням виконання грошового зобов'язання за Основним Договором (п. 3.3. Договору поруки).
Відповідно до п. 4.1 Договору поруки Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за Основним договором самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором у строк 3-х банківських днів після настання строку оплати за Основним договором, шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора, вказаний у даному Договорі.
У пункті 6.1 Договору поруки сторони визначили, що цей Договір набуває чинності з дати його укладення і діє до моменту припинення поруки. Порука припиняється через 5 років з дати укладення даного Договору.
Сторонами Договору поставки підписано Додатки до цього договору, у яких зазначено найменування, кількість, ціна Товару, строки поставки, графік оплати Товару Покупцем, а саме:
- №1/СА000012891 від 20.04.2022, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 406980,00 грн. Строк поставки - до 29.04.2022. Вид платежу - відстрочений платіж, строк оплати - до 30.10.2022;
- №1/СА000013395 від 25.04.2022, відповідно до якого Покупець купує Товар на загальну суму 376200 грн. Строк поставки - до 05.05.2022. Вид платежу - відстрочений платіж, строк оплати - до 30.10.2022
Відповідно до Договору поставки та Додатків до нього позивачем поставлено, відповідачем-1 отримано Товар на загальну суму 783180 грн, що підтверджується видатковими накладними № 17009 від 04.05.2022 на суму 406980,00 грн, № 17010 від 04.05.2022 на суму 376200 грн.
Позивачем складено акти нарахування відсотків за користування товарним кредитом № 22731 від 31.05.2022 на суму 695,21 грн, № 27762 від 30.06.2022 на суму 772,45 грн, №29894 від 29.07.2022 на суму 798,20 грн, № 32988 від 31.08.2022 на суму 798,20 грн, № 35950 від 30.09.2022 на суму 772,45 грн, № 37802 від 31.10.2022 на суму 798,20 грн, № 38903 від 30.11.2022 на суму 772,45 грн. Зазначені акти були підписані позивачем і відповідачем 1 та скріплені печатками підприємств.
Акт нарахування відсотків за користування товарним кредитом № 39904 від 30.12.2022 на суму 788,81 грн підписані тільки позивачем.
На виконання п.2.11. Договору поставки 09.01.2023 позивач направив зазначені акти на адресу відповідача 1 цінним листом з описом вкладення, що підтверджується фіскальним чеком та накладною № 4161510650547 (а.с.44-45).
Відповідач 1 зазначені акти позивачу не повернув, а тому, за умовами Договору поставки, а саме п. 2.11., вони вважаються схваленими і підписаними Покупцем.
Усього розмір нарахованих відсотків за користування товарним кредитом становить 6195,97 грн.
Відповідно до кредитових повідомлень відповідач 1 здійснив наступні проплати:
13.06.2022 сплачено 695,21 грн, 01.07.2022 - 772,45 грн, 15.09.2022 - 798,20 грн, 23.12.2022 - 772,45 грн, призначення платежу «оплата відсотків ….»;
26.12.2022 сплачено 50000 грн, 10.01.2023 - 50000 грн, призначення платежу « оплата по договорам товарного кредиту № 68/22-ЧН від 20.04.2022».
Отже, відповідач 1 сплатив 3038,31 грн відсотків за користування товарним кредитом та 100000 грн за отриманий Товар.
Відповідно до п. 2.10 Договору позивач із суми коштів, сплачених 26.12.2022 (номер платежу 2535) зарахував 2368,85 грн в рахунок сплати відсотків за користування товарним кредитом, із суми коштів, сплачених 10.01.2023 (номер платежу 2547) зарахував 788,81 грн в рахунок сплати відсотків за користування товарним кредитом.
Залишок коштів, сплачених відповідачем 1 26.12.2022 та 10.01.2023 (номери платежу 2535 та 2547 відповідно), в сумі 47631,15 грн та 49211,19 грн зараховано позивачем на часткове погашення основного боргу по спірному договору поставки.
Таким чином, заборгованість щодо погашення вартості отриманого товару ФГ «Бахмацьке» перед ТОВ «Спектр-Агро» згідно з Договором поставки № 068/22-ЧН від 20.04.2022 становить 686337,66 грн.
За порушення умов Договору позивачем нараховано:
85668,32 грн пені за період прострочення з 31.10.2022 по 20.01.2023;
61681,19 грн 36% річних за період прострочення з 31.10.2022 по 20.01.2023;
156636,00 грн - 20 % штрафу.
З врахуванням вищезазначеного, заборгованість відповідача 1 та відповідача 2 станом на день звернення позивача до суду становила 990323,17 грн.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з неналежним виконанням умов договору відповідачами.
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України можливе одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень щодо передбачення умовами договору одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі № 3-24гс12.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
Як встановлено судом, позивач на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором поставки поставив відповідачу-1 Товар на загальну суму 783180,00 грн, що підтверджується видатковими накладними, наявними у матеріалах справи.
Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів, які свідчили б про повернення (повне або часткове) отриманого за Договором поставки Товару, наявність зауважень щодо якості, кількості, строків поставки товару тощо, суд доходить висновку, що відповідач-1 отримав Товар згідно із вказаними вище видатковими накладними, у зв'язку з чим у відповідача-1 виник обов'язок щодо оплати цього Товару у строк, вказаний у Додатках до Договору поставки, а саме до 30.10.2022.
Відповідач-1 прострочив сплату вартості отриманого Товару та лише 26.12.2022 і 10.01.2023 здійснив часткову оплату у сумі 100000 грн, що підтверджується кредитовими повідомленнями № 2534 та № 2547 відповідно.
Відповідно до положень п. 2.6 Договору поставки позивачем нараховано відповідачу-1 відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 6195,97 грн.
Відповідач 1 в повному обсязі сплатив позивачу відсотки за користування товарним кредитом, що підтверджується наявними у матеріалах справи кредитовими повідомленнями.
Крім того, як встановлено судом , відповідно до п. 2.10 Договору позивач із суми коштів, сплачених 26.12.2022 (номер платежу 2535) зарахував 2368,85 грн в рахунок сплати відсотків за користування товарним кредитом, із суми коштів, сплачених 10.01.2023 (номер платежу 2547) зарахував 788,81 грн в рахунок сплати відсотків за користування товарним кредитом.
Відтак, сума оплати відповідачем 1 вартості отриманого Товару становить 96842,34 грн.
Заборгованість відповідача 1 перед позивачем за поставлений Товар становить 686337,66 грн.
Оскільки відповідач-1 прострочив виконання своїх зобов'язань за Договором поставки, позивачем нараховано 85668,32 грн пені, 61681,19 грн - 36% та 156636,00 грн штрафу.
Здійснивши перерахунок зазначених сум, судом встановлено, що останні нараховані позивачем правомірно, у відповідності до умов Договору поставки та вимог законодавства і підлягають задоволенню у повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Порука є спеціальним заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання, чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов'язання. Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким встановлено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами було укладено договір поруки від 20.04.2016, за якими відповідач-2 поручився за виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань за Договором поставки.
Главою 50 Цивільного кодексу України визначені правові засади припинення зобов'язання. Так, статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Тобто, закон пов'язує припинення договору поруки, на підставі частини першої статті 559 Цивільного кодексу України, зі зміною основного зобов'язання за відсутності на це згоди поручителя та зумовленим такою зміною збільшенням обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких умов основного зобов'язання, забезпеченого порукою.
Так, зміна умов зобов'язання, забезпеченого порукою, без згоди поручителя може припинити поруку лише у випадку, коли зазначене призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя за забезпеченим порукою зобов'язанням.
Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за наявності двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає у разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 17.02.2016 у справі № 6-3176цс15, від 23.12.2014 у справі № 3-196гс14, від 20.02.2013 у справі № 6-172цс12, від 21.05.2012 у справі № 6-18цс11, від 10.10.2012 у справі № 6-112цс12.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 у справі № 6-43цс13 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.
Пунктом 3.2 Договору поруки передбачено, що підписанням цього Договору Поручитель, без додаткового повідомлення Поручителя та без укладення окремої угоди, надає безумовну згоду на те, що у випадку збільшення обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором за Основним договором, відповідно збільшується обсяг обов'язку Поручителя перед Кредитором. Кредитор не зобов'язаний повідомляти Поручителя про зміну обсягу обов'язку Боржника перед Кредитором.
За змістом ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Оскільки відповідач-2 в укладеному договорі поруки надав свою згоду на збільшення обсягу своєї відповідальності, а строк дії договору поруки, укладеного на 5 років, не закінчився, порука не є припиненою.
Згідно зі ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до п. 4.1 Договору поруки Поручитель зобов'язаний у разі порушення Боржником обов'язку за Основним договором самостійно виконати зазначений обов'язок Боржника перед Кредитором у строк 3-х банківських днів після настання строку оплати за Основним договором, шляхом оплати грошових коштів на розрахунковий рахунок Кредитора, вказаний у даному Договорі.
З огляду на встановлене судом порушення основного зобов'язання, допущене відповідачем-1, суд дійшов висновку, що відповідачі мають відповідати перед позивачем як солідарні боржники за вимогами по стягненню 686337,66 грн боргу, 85668,32 грн пені, 61681,19 грн - 36% річних та 156636,00 грн штрафу.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, за наведених у їх сукупності обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем заявлено до стягнення 990323,17 грн заборгованості.
Отже, з урахуванням норм ЗУ "Про судовий збір" судовий збір становить 14854,84 грн.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів.
Крім того, у позовній заяві позивачем визначено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які останній поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема визначено розмір витрат на професійну правову допомогу.
Враховуючи те, що позивач скористався своїм процесуальним правом та у позові повідомив суд про подання в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, належних доказів на підтвердження понесених витрат на правову допомогу (орієнтовний розмір яких визначався в заявах по суті) в межах строків, обумовлених вказаною нормою, підстави для вирішення питання щодо розподілу між сторонами судових витрат на професійну правничу допомогу на момент ухвалення рішення відсутні.
Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО», код 36348550 до Фермерського господарства «Бахмацьке», код 21404374, ОСОБА_1 , код НОМЕР_1 , про стягнення 990323,17 грн заборгованості задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фермерського господарства «Бахмацьке», вул. Кошового, 10, м. Бахмач, Чернігівська обл., 16500, код 21404374 солідарно з ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕКТР-АГРО», вул. Промислова,20, м. Обухів, Київська обл., 08702, код 36348550, борг в сумі 686337,66 грн, пеню в сумі 85668,32 грн, 36% річних в сумі 61681,19 грн, штраф в сумі 156636,00грн, судовий збір в сумі 14854,84 грн.
3. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 10.04.2023.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя М.П. Ноувен