18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
30 березня 2023 року м. Черкаси справа № 5026/1357/2012
Вх.суду №2162/23 від 08.02.2023
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Хабазні Ю.А., із секретарем судового засідання Садоновою А.Р.,
у судове засідання не з'явились: ліквідатор банкрута, представники від ОСОБА_1 , Подобєдова С.М. Компанії "Муано Трейдінг Лімітед", АТ "ОТП Банк",
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду заяву від 07.02.2023 №02-01/25
заявника, боржника у особі ліквідатора банкрута,
про застосування до засновника і колишнього керівника боржника заходів процесуального примусу
у справі за заявою
ініціюючого кредитора, Компанії "Муано Трейдінг Лімітед",
до боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Концерн Нафтаенерго",
про банкрутство юридичної особи
1. Боржником у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Постоленка В.О. подано заяву від 07.02.2023 №02-01/25 з вимогами:
стягнути в дохід державного бюджету з громадянина України ОСОБА_1 (адреса - АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , дата народження - невідома) штраф у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання вимог пункту 5 резолютивної частини постанови Господарського суду Черкаської області від 24.02.2021 у справі №5026/1357/2012;
стягнути в дохід державного бюджету з громадянина України ОСОБА_2 (адреса - АДРЕСА_2 ; інша відома адреса - АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , дата народження - невідома) штраф у сумі десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за невиконання вимог пункту 5 резолютивної частини постанови Господарського суду Черкаської області від 24.02.2021 у справі №5026/1357/2012;
2. Ухвалою суду від 14.02.2023 відкрито провадження за заявою та призначено її для розгляду у спрощеному провадженні по суті.
3. Учасники справи були належним чином повідомлені про дату і час розгляду справи, однак участі своїх повноважних представників у судовому засіданні не забезпечили, про причини неявки до суду не повідомили.
У справі наявне поштове повідомлення №1801605473462 про вручення ухвали суду ОСОБА_1 .
Ухвали суду від 07.03.2023 №1 та від 08.03.2023 були направлені на адресу ОСОБА_2 за адресою його місця проживання/перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку ( АДРЕСА_3 , приватний будинок), оскільки ця особа не повідомила суду іншої адреси. Зокрема, вказана адреса міститься у довідці органу місцевого самоврядування від 21.02.2023 №074/06/2-464 (вх.суду №3036/23 від 06.03.2023) про реєстрацію місця проживання/перебування особи (а.с.217 т.16).
Оголошення про виклик ОСОБА_2 було здійснене 09.03.2023 (а.с.195 т.16) на сайті Господарського суду Черкаської області у мережі Інтернет).
Згідно із статтями 3, 4 і 5 Закону України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні": декларування та реєстрація місця проживання (перебування) особи здійснюється з метою ведення офіційного листування та здійснення інших комунікацій з особою; особа одночасно може мати лише одне задеклароване або одне зареєстроване місце проживання (перебування); громадянин України, який проживає на території України, а також іноземець чи особа без громадянства, який на законних підставах постійно або тимчасово проживає на території України, зобов'язані протягом 30 календарних днів після прибуття до нового місця проживання (перебування) задекларувати або зареєструвати його. Відповідно до п.4 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265, особа може задекларувати/ зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Відповідно до ст.27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцем проживання фізичної особи, яка не є підприємцем, визнається зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання або перебування.
Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу (…), за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до п.5 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки (…) про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч.4 ст.122 ГПК України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Отже ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, однак участі повноважного представника у судове засідання не забезпечив, про причини його неявки до суду не повідомив.
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з чим суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами без участі учасників справи, які не з'явились.
4. При вирішенні поданої на розгляд заяви судом застосовуються положення Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до ст.233 ГПК України у судовому засіданні приєднано до матеріалів справи вступну та резолютивну частини судового рішення.
5. Ліквідатор банкрута у заяві від 07.02.2023 №02-01/25 (а.с.94 т.16) на обґрунтування заявлених вимог пояснив,
що постановою суду у цій справі від 24.02.2021 боржника визнано банкрутом та, серед іншого, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута; зобов'язано посадових осіб банкрута протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора, передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору;
що згідно з ч.2 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору; у разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону;
що відповідно до ч.1 ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства ліквідатор з дня свого призначення, здійснює, зокрема, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута;проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; що згідно із ст.62 Кодексу усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належить йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси;
що неодноразові вимоги ліквідатора банкрута, направлені на адреси колишнього керівника боржника ОСОБА_1 та його засновника ОСОБА_2 від 19.03.2021 №02-01/39, від 26.04.2021 №02-01/45, від 26.07.2022 №02-01/57 та від 08.12.2022 №02-01/113 були вказаними особами проігноровані;
що рішенням учасника ТОВ "Концерн "Нафтоенерго" ОСОБА_2 від 01.10.2019 №5 ОСОБА_1 був звільнений з посади директора Товариства за власним бажанням, проте, виходячи з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, залишається керівником підприємства до цього часу;
що колишній керівник ТОВ "Концерн "Нафтоенерго" ОСОБА_1 та засновник цього підприємства ОСОБА_2 у добровільному порядку не передали ліквідатору бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута;
що вказані вище обставини перешкоджають арбітражному керуючому ОСОБА_3 у здійсненні покладених на нього обов'язків ліквідатора банкрута;
що відповідно до ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом;
що згідно з ч.3 ст.42 ГПК України у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом;
що відповідно до п.1, 2 ч.1 та ч.6 ст.135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов'язків;
що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 умисно не виконують вимоги постанови суду щодо передання ліквідатору документів боржника, чим перешкоджають проведенню процедури банкрутства.
6. ОСОБА_1 у відзиві від 01.03.2023 (а.с.137 т.16) та поясненні від 27.03.2023 (а.с.219 т.16) проти вимог заперечив і пояснив,
що на день відкриття ліквідаційної процедури у цій справі про банкрутство ТОВ "Концерн Нафтаенерго" (24.02.2021) він не працював у вказаному підприємстві;
що припинення трудового договору ніяким чином не зобов'язує працівника, який звільняється, вносити відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
що згідно з рішенням учасника від 01.10.2019 №5 про звільнення ОСОБА_1 з посади, який засвідчено нотаріально, уповноважено ОСОБА_4 , яка є представником ОСОБА_2 за довіреністю, на вчинення дій по внесенню змін у дані про підприємство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отже після звільнення, ОСОБА_1 не мав права вносити будь-які зміни до вказаного Реєстру;
що про те, що він рахується у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як кредитор, дізнався лише із заяви ліквідатора банкрута;
що у ТОВ "Концерн Нафтаенерго" він працював з 08.04.2019 до 01.10.2019, тобто на момент прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та призначення арбітражного керуючого ліквідатором банкрута ОСОБА_1 вже 1 рік 5 місяців не був керівником вказаного підприємства, отже виконати вимоги п.5 резолютивної частини постанови суду у цій справі від 24.02.2021 не міг юридично;
що ліквідатор банкрута має надати докази, що його права як арбітражного керуючого порушені ОСОБА_1 і це порушення ґрунтується на конкретному зобов'язанні між ним та ОСОБА_1 ;
що при прийнятті ОСОБА_1 на посаду директора інвентаризація усього майна підприємства не проводилася, акт приймання-передачі майна і документів від попереднього директора не складався;
що при звільненні ОСОБА_1 з посади директора інвентаризація майна підприємства також не проводилася, акт приймання-передачі майна і документів не складався;
що записи про прийняття та звільнення ОСОБА_1 з посади директора внесені у його трудову книжку, яка знаходиться у нього вдома, оскільки він є пенсіонером і ніде не працює;
що на посаді директора ОСОБА_1 працював усього 6 місяців, з дати його звільнення минуло 3,5 роки, відомості про рухоме та нерухоме майно підприємства у нього відсутні;
що про те, хто перебував на посаді головного бухгалтер, не пам'ятає;
що про місце зберігання документів він не знав, оскільки вони йому не були потрібні для роботи;
що печаток і штампів підприємства у нього не було;
що рішення (протоколи) засновника ТОВ "Концерн Нафтаенерго" про прийняття його на посаду та звільнення з посади, які були посвідчені нотаріально, не містять розпоряджень засновника щодо необхідності проведення інвентаризацій чи складання актів прийому-передачі майна та документів;
що арбітражний керуючий ОСОБА_3 був призначений у справу про банкрутство ТОВ "Концерн Нафтаенерго" задовго до призначення ОСОБА_1 на посаду директора цього підприємства, однак до цього часу інформації щодо майна банкрута у ліквідатора немає і вини у цьому ОСОБА_1 немає.
7. Дослідивши наявні у справі докази суд установив наступні обставини.
12.09.2012 ухвалою суду порушено провадження у справі про банкрутство боржника.
Згідно з наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостями, засновником (учасником) та кінцевим бенефіциарним власником (контролером) ТОВ "Концерн Нафтаегерго" є ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 ); розмір частки засновника (учасника): 110 000,00 грн.; керівником підприємства (до внесення 12.04.2021 даних про припинення юридичної особи у зв'язку з банкрутством) був ОСОБА_1 (а.с.92 т.16).
27.06.2019 згідно із новою редакцією Статуту ТОВ "Концерн Нафтоенерго", затвердженою рішенням №4 учасника Товариства Учасником Товариства є громадянин України ОСОБА_2 (а.с.114 т.16).
05.04.2019 згідно з наказом ТОВ "Концерн Нафтаенерго" №5 з 08.04.2019, на посаду директора підприємства прийнято ОСОБА_1 не неповний робочий день. Відповідні відомості внесені також до трудової книжки ОСОБА_1 (а.с.140,220 т.16).
01.10.2019 рішенням Учасника ТОВ "Концерн Нафтаенерго" №5 ухвалено звільнити ОСОБА_1 з посади директора ТОВ "Концерн Нафтаенерго з 01.10.2019; уповноважено ОСОБА_4 на вчинення дій по внесенню змін у дані про підприємство в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з правом передоручення (а.с.139 т.16).
01.10.2019 згідно з наказом ТОВ "Концерн Нафтаенерго" №9 ОСОБА_1 звільнено з посади директора Товариства за власним бажанням з 01.10.2019, про що здійснено відповідний запис у його трудовій книжці (а.с.141,220 т.16).
24.02.2021 постановою суду боржника визнано банкрутом, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Постоленка В.О. та, зокрема, припинено повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута; зобов'язано посадових осіб банкрута, протягом п'ятнадцяти днів з дня призначення ліквідатора, передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору.
19.03.2021 ліквідатор банкрута направив на адреси ТОВ "Концерн "Нафтаенерго" (вул.Куценка,91Б, с.Березняки, Смілянський район, Черкаська область, 20746) та його засновника ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) вимогу за вих.№02-01/39 про передачу у визначений ч.2 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства строк бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута ліквідатору. При цьому, вказав на передбачену Кодексом України з процедур банкрутства відповідальність посадових осіб банкрута у разі ухилення від виконання зазначеного вище обов'язку (а.с.100 т.16). Вимога боржнику вручена не була, повернута поштою з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.101, 102 т.16).
30.04.2021 ліквідатор банкрута вдруге звернувся до ТОВ "Концерн "Нафтаенерго" та його засновника ОСОБА_2 з вимогою від 26.04.2021 №02-01/45 про необхідність виконання вимог постанови суду у цій справі та ст.59, 61 Кодексу України з процедур банкрутства щодо передачі бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута його ліквідатору. Одночасно звернув увагу на те, що Кодексом України з процедур банкрутства передбачено відповідальність посадових осіб банкрута у разі ухилення від виконання зазначеного вище обов'язку (а.с.103 т.16). Поштове відправлення із вказаною вимогою боржнику не вручене, повернуто відправнику поштою з відміткою: "за закінченням терміну зберігання" (а.с.104, 105 т.16).
27.07.2021 ліквідатор банкрута втретє направив ТОВ "Концерн "Нафтаенерго" (в особі директора) та засновника вказаного підприємства (Подобєдова С.М.) вимогу від 26.07.2022 №02-01/57 про виконання обов'язку щодо передачі бухгалтерської та іншої документації, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута його ліквідатору. Поряд з цим, зазначив, що Кодексом України з процедур банкрутства передбачено відповідальність посадових осіб банкрута у разі ухилення від виконання зазначеного вище обов'язку (а.с.106 т.16). Вимога адресатам не вручена, повернута поштою з відмітками (відповідно): "відмова від одержання..." та "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.107 т.16).
09.12.2022 та 13.12.2022 ліквідатор банкрута звернувся відповідно до засновника ТОВ "Концерн "Нафтаенерго" ОСОБА_2 та директора цього підприємства ОСОБА_1 з вимогою від 08.12.2022 за №02-01/113 про обов'язок передати йому бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута. Одночасно звернув увагу на положення Кодексу України з процедур банкрутства, якими передбачено відповідальність посадових осіб банкрута у разі ухилення від виконання зазначеного обов'язку, а також можливість застосування до таких осіб субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника (а.с.109 т.16). Поштове відправлення від 09.12.2022 ОСОБА_2 вручене не було, повернуте відправнику поштою з відмітками: "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с.110, 111 т.16). Поштове відправлення від 13.12.2022, адресоване директору ТОВ "Конецерн Нафтоенерго", вручено останньому 23.12.2022 (а.с.112,113 т.16). Разом з тим, будь-якої відповіді на вимогу останній не надіслав.
08.02.2023 за вх.№2162/23 ліквідатор банкрута звернувся до суду із заявою, що розглядається.
14.03.2023 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області за вих.№2300-0704-8/16984 (на запит арбітражного керуючого Постоленка В.О. від 03.03.2023 №02-01/39) повідомило про те, що за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страхувальником ТОВ "Концерн Нафтоенерго" подано відомості про прийняття на роботу ОСОБА_1 08.04.2019 за професійною назвою роботи "Директор (начальник, інший керівник) підприємства"; подано відомості про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) по ОСОБА_1 за квітень-вересень 2019 року; звітні відомості щодо звільнення ОСОБА_1 страхувальником ТОВ "Концерн Нафтаенерго" не подавалися (а.с.222 т.16).
8. При вирішенні спору судом застосовано наступні норми законодавства.
Відповідно до Господарського процесуального кодексу України:
ч.1 ст.2 Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави;
ч.1,2 ст.4. Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексу порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. (…) фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями (…) мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням;
ч.1, 2 ст.5. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону;
ч.6 ст.12. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом";
п.2,4 та 6 ч.2 ст.42. Учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом;
ч.1 ст.131. Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства;
п.4 ч.1, ч.2 ст.132. Заходами процесуального примусу є штраф. Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом;
ч.1,2 ст.135. Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною десятою статті 188 цього Кодексу. У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд, з урахуванням конкретних обставин, стягує в дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від п'яти до п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
Згідно з кодексом України з процедур банкрутства:
ч.1 ст.2. Провадження у справах про банкрутство регулюється цим кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України;
п.1,5 ч.1 ст.12. Арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: звертатися до господарського суду та суду загальної юрисдикції у випадках, передбачених цим Кодексом;
ч.2 ст.59. Протягом 15 днів з дня призначення ліквідатора відповідні посадові особи банкрута зобов'язані передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. У разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до закону (…);
ч.1 ст.61.Ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; (…) аналізує фінансовий стан банкрута; (…) формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; (…) вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб (…);
9. Аналізуючи установлені обставини справи та норми чинного законодавства суд прийшов до таких висновків.
9.1. У пункті 5 постанови від 24.02.2021 у цій справі суд фактично повторив норму закону, якою прямо передбачено обов'язок посадових осіб органу управління банкрута передати бухгалтерську та іншу документацію, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності ліквідатору банкрута.
Відповідно до ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Тобто, у своїй постанові суд лише наголосив на тому, що у посадових осіб боржника існує передбачений законом обов'язок передати усі документи та майно банкрута його ліквідатору, і такий обов'язок повинен виконуватись безумовно, оскільки кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Суд наголосив на цьому виключно з тих мотивів, що постанова суду підлягає направленню і була направлена на юридичну адресу органу управління боржника, тобто у даному випадку відбулося безпосереднє повідомлення посадових осіб про установлений законом обов'язок передати майно та документи банкрута його ліквідатору.
Цей обов'язок у посадових осіб банкрута виник не у зв'язку з тим, що суд визначив його у п.5 постанові від 24.02.2021 у цій справі (суд міг і не відтворювати норму закону), а у зв'язку з фактом визнання боржника банкрутом цією постановою. Тобто у зв'язку з подією банкрутства боржника у посадових осіб боржника почався перебіг 15-ти денного строку (ст.253 Цивільного кодексу України) для виконання установленого законом обов'язку передати документи та майно (ч.2 ст.59 Кодексу України з процедур банкрутства).
9.2. Виходячи з системного аналізу ст.15, 16 ЦК України, ст.20 ГК України та ГПК України, застосування певного способу судового захисту для захисту порушеного права вимагає доведення належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) іншою особою (відповідачем); належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої з вищевказаних умов унеможливлює задоволення позову.
Тобто, відповідно до ГПК України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних інтересів конкретною посадовою особою покладено саме на позивача (заявника), а наявність чи відсутність факту порушення права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення.
На момент ухвалення постанови суду від 24.02.2021 у цій справі не було і не могло бути установлено факту порушення права ліквідатора банкрута на отримання майна і документів від посадових осіб банкрута, оскільки обов'язок їх передачі виникає саме з моменту її ухвалення.
9.3. Заходи процесуального примусу за своєю суттю - це процесуальні дії, що застосовуються за ухвалою суду до осіб, які своїми діями або бездіяльністю перешкоджають розгляду і вирішенню справи по суті. Отже, заходи процесуального примусу є реакцією суду на ті правопорушення, які допустили учасники процесу і які заважають подальшому розгляду справи по суті. Застосування процесуального примусу не є кінцевою метою, воно є засобом для забезпечення виконання учасниками тих чи інших процесуальних обов'язків з метою забезпечення руху справи (динаміки процесу) та вирішення спору по суті.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити які ж права (інтереси) заявника порушені, невизнані або оспорені і за захистом яких прав (інтересів) останній звернувся до суду. При оцінці обраного заявником способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Об'єктом складів правопорушень, за які штраф може застосовуватись як форма господарської процесуальної відповідальності, є правовідносини, які складаються під час розгляду справи господарським судом між учасниками справи, між учасниками справи і судом, а також правовідносини між особами, присутніми в залі судових засідань, і судом або учасниками справи.
Об'єктивна сторона правопорушень, за вчинення яких передбачено застосування штрафу як форми господарсько-процесуальної відповідальності, власне, являє собою діяння (дії або бездіяльність), що передбачені у ч.1 ст.135 ГПК України.
Суб'єктами за деякими формами об'єктивної сторони визнаються сторони, свідки, перекладачі, експерти, а за деякими- інші особи.
Суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. У ГПК України по суті прямо презюмується винний характер діянь, про що свідчать формулювання, наприклад, "неподання доказів суду без поважних причин". Вина як обов'язкова ознака суб'єктивної сторони може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності, особливо у випадку, якщо учасник справи допустив господарсько-процесуальне правопорушення, не знав цього, але повинен був знати відповідно до принципу, втіленого в ст.68 Конституції України, згідно з яким незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Мета і мотив виступають лише факультативними ознаками, і мають місце у формулюванні законодавцем конструкцій складів господарсько-процесуальних правопорушень, передбачених у ст.135 ГПК України, лише залежно від конкретних обставин, наприклад, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності вчиняється з метою перешкоджання судочинству.
Вжиття заходу процесуального примусу у вигляді штрафу є правом суду, яке не стає його обов'язком у зв'язку з клопотанням сторони, та вирішується із застосуванням обґрунтованого розсуду суду. Ні Господарський процесуальний кодекс України, ні Кодекс України з процедур банкрутства не передбачають обов'язку господарського суду розглядати у відкритому судовому засіданні заяви учасників провадження у справі з вимогами винести ухвалу про застосування до іншого учасника справи чи третьої особи заходів процесуального примусу.
9.4. У справі відсутня будь-яка заява з вимогами конкретно до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , у якій було б обґрунтовано порушення ними прав ліквідатора банкрута і до якої було б додано докази фактів таких порушень, за результатами розгляду якої судом було б постановлено судове рішення стосовно цих осіб, та за невиконання якого суд міг би застосувати до цих осіб заходи процесуального примусу.
Отже, заява ліквідатора про застосування до колишнього директора та до засновника боржника штрафу (як заходу процесуального примусу) не ґрунтується на нормах процесуального закону, не може бути самостійною вимогою, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.234, 235 ГПК України, суд
1. Відмовити у задоволенні заяви боржника у особі ліквідатора банкрута, арбітражного керуючого Постоленка В.О., від 07.02.2023 №02-01/25 повністю.
Ухвала суду набрала законної сили 07.04.2023. Ухвала суду може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду в порядку та у строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено і підписано 07.04.2023.
Направити цю ухвалу ліквідатору банкрута, членам комітету кредиторів (2), Расулову Ю.С., ОСОБА_2 ..
С у д д я Хабазня Ю.А.
Я-6