Рішення від 03.01.2023 по справі 11/б-1203

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 січня 2023 року м. ТернопільСправа № 11/б-1203 (921/666/20)

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Сидорук А.М.

при секретарі судового засідання Шмир А.І.

розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді", 46020, м.Тернопіль, проспект Степана Бандери, 33 /представник позивача Кавійчик Віта Петрівна, АДРЕСА_1/

до відповідача: Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с. Зарубинці, ідентифікаційний код 00375065

третя особа, яка заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд державного майна України, вул. Генерала Алмазова, 18/9 м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 00032945.

про стягнення 4 382 133,16 грн.

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фонду державного майна України, вул. Генерала Алмазова, 18/9 м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 00032945.

до відповідачів:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді", 6020, м.Тернопіль, проспект Степана Бандери, 33 /представник позивача Кавійчик Віта Петрівна, 46008, м.Тернопіль, вул..Гайова, 8А/305/;

2. Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с.Зарубинці;

про визнання недійним договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 року, укладеного між ТОВ "Саванді" та ДП "Зарубинський спиртовий завод"

За участю представників:

Позивача: Кавійчик В.П. - представник ТОВ "Саванді"

Відповідача: Денис А.І. - представник ДП "Зарубинський спиртовий завод"

Третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: Ткач Р.М. - представник Фонду державного майна України

Суть справи: Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21.10.2020 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" про стягнення 3 076 206,75 грн - до розгляду в межах провадження у справі №11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод"; призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 26.03.2021 прийнято до розгляду позовну заяву № 2431-05/147 від 18.03.2021 (вх.№ 183 від 22.03.2021 року) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до участі у справі № 921/666/20 за позовною заявою ТОВ "Саванді" до державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" про стягнення заборгованості в розмірі 3 076 206,75 грн за договором поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 в межах справи №11/Б-1203 про банкрутство ДП "Зарубинський спиртовий завод"; вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді".

10.11.2020 на адресу суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшло Клопотання № 2431-05/828 від 05.11.2020 (вх.№ 8125 від 10.11.2020) про залучення до участі у справі № 11/Б-1203(921/666/20) третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

07.12.2020 на адресу суду від Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» надійшов Відзив на позовну заяву № б/н від 02.12.2020 (вх.№ 8961 від 07.12.2020), в якому відповідач вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення з наступних підстав:

- До копії позовної заяви позивачем не було додано жодних копій документів; згідно ст.174 ГПК України недодержання вимог ст.164 ГПК України є підставою для залишення судом позовної заяви без руху;

- В підтвердження суми заборгованості в розмірі 2 881 286,90 грн позивач посилається лише на акт звірки розрахунків за 2017 рік, в той же час, не посилаючись та не додаючи жодних інших підтверджуючих документів (банківських виписок), які б засвідчували саме таку суму боргу згідно Договору № 27/01/17/01 від 27.01.2017року. Відповідач зазначає, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом;

- Відповідач не погоджується із нарахуванням пені на суму 2 881 286,90 грн за період з 15.04.2020р. по 15.10.2020р. в сумі 194 919,85грн., оскільки вважає, що позивачем порушено строк позовної давності як для стягнення суми основного боргу, так і для стягнення суми пені.

24.12.2020 на адресу суду від ТОВ «Саванді» надійшла Відповідь на відзив (Вх. № 9544 від 24.12.2020), та заява про збільшення позовних вимог (вх.№ 9617 від 24.12.2020 року), в якій позивач просить стягнути з ДП «Зарубинський спиртовий завод», код ЄДРПОУ 00375065 на користь ТОВ «Саванді» код ЄДРПОУ 38739959 кошти в сумі 2 881 286, 90 грн заборгованості та пеню, що становить 1 500 846,26 грн.

11.01.2021 року від ДП «Зарубинський спиртовий завод» надійшли заперечення на заяву про збільшення позовних вимог від 31.12.2020 (вх.№ 98 від 11.01.2021р.), в якій відповідач просить в задоволенні заяви про збільшення позовних вимог відмовити, оскільки до заяви не долучено доказів сплати судового збору за подання такої заяви, доказів направлення такої заяви та доданих до неї документів відповідачу по справі. Також, відповідач, наголосив, що період, за який позивачем нараховано пеню становить три роки та дев'ять місяців, однак нарахування періоду обмежене шістьма місяцями від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11.01.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Міністерство розвитку, торгівлі та сільського господарства України, вул. Грушевського 12/2, м.Київ,01008, ідентифікаційний код 37508596.

29.01.2021 року від ДП «Зарубинський спиртовий завод» надійшли заперечення на відповідь на відзив від 18.01.2021 (вх..№788 від 29.01.2021), у яких відповідач зазначив, що посилання ТОВ «Саванді» на те, що заборгованість в сумі 2 881 286,90 грн встановлена, визнана та підтверджена господарським судом Тернопільської області у рішенні № 11/Б-1203 від 13.06.2018 , є безпідставною, оскільки ухвалу господарського суду Тернопільської області у справі № 11/Б-1203 від 13.06.2018 скасовано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 року. Зазначена постанова Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 року у справі № 11/Б-1203 залишена без змін постановою Касаційного господарського суду Верховного суду від 06.02.2019 року.

01.02.2021 року на електронну адресу суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшло Клопотання про витребування доказів № 2431-05/20 від 29.01.2021 (вх. № 821 від 01.02.2021), а саме Статуту ТОВ «Саванді»(ЄДРПОУ 38739959); Видаткових та транспортних накладних на поставку сільськогосподарської продукції, а саме: на поставку 700 тонн побічного продукту кукурудзи з зерновою 50%-70% врожаю 2016 року (відповідно до додаткових угод від 27.01.2017 №1, від 01.03.2017 № 2) , на поставку 100 тонн зерновідходів кукурудзи І категорії (зернова домішка 30%-50%) врожаю 2016 року) (відповідно до додаткової угоди №3 від 14.03.2017), та на поставку 70тонн кукурудзи врожаю 2016 року (відповідно до даткові угоди №4 від 17.03.2017); оборотно-сальдові відомості по субрахунках 361, 631 за Договором поставки № 27/01/2017/1 від 27.01.2017 та додатковими угодами до Договору від 27.01.2017 № 1 від 01.03.2017 №2 , від 14.03.2017 №3, від 17.03.2017 №4 січень-березень 2017 року; витребувати у ДП «Зарубинський спиртовий завод» оборотно-сальдові відомості по субрахунках 361, 631 за Договором поставки № 27/01/2017/1 від 27.01.2017 та додатковими угодами до Договору від 27.01.2017 № 1 від 01.03.2017 №2, від 14.03.2017 №3, від 17.03.2017 №4 січень-березень 2017 року

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2021 року Клопотання Міністерства розвитку, торгівлі та сільського господарства України про витребування доказів № 2431-05/20 від 29.01.2021 (вх.№ 821 від 01.02.2021) задоволено.

15.02.2021 на адресу суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшли Пояснення №2431-05/63 від 05.02.2021(вх.№ 1301 від 15.02.2021) на позовну заяву ТОВ «Саванді» про стягнення заборгованості, згідно яких вважає позовні вимоги ТОВ «Саванді» до ДП «Зарубинський спиртовий завод» такими, що підлягають задоволенню, оскільки позивачем не доведено обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та не надано доказів, якими вони підтверджуються.

До пояснень, третьою особою долучено Баланс (Звіт про фінансовий стан станом на 31.12.2016) та Баланс (Звіт про фінансовий стан станом на 31.12.2017)

22.02.2021 на адресу суду від ТОВ «Саванді» надійшла заява від 18.02.2021 (вх. № 22.02.2021), якою долучено до матеріалів справи докази, витребувані ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2021.

23.02.2021 року на адресу суду від ДП «Зарубинський спиртовий завод» надійшло клопотання №46 від 19.02.2021 (вх..№ 1564 від 23.02.2021) про долучення доказів витребуваних ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 02.02.2021 року.

22.03.2021 року на адресу суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшла Позовна заява № 2431-05/147 від 18.03.2021 (вх.183 від 22.03.2021) про визнання недійсним договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017року.

У позовній заяві № 2431-05/147 від 18.03.2021 (вх.183 від 22.03.2021) заявлено клопотання про залучення Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до участі у справі за позовною заявою ТОВ «Саванді» до державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» про стягнення заборгованості в розмірі 3 076 206,75грн про банкрутство ДП «Зарубинський спиртовий завод».

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 26.03.2021 року прийнято позовну заяву № 2431-05/147 від 18.03.2021 (вх.№ 183 від 22.03.2021 року) Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, вул. Грушевського, 12/2, м.Київ, 01008 до розгляду; залучено Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, вул.Грушевського, 12/2, м.Київ, 0108 третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору до участі у справі № 921/666/20 за позовною заявою ТОВ "Саванді" до державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" про стягнення заборгованості в розмірі 3 076 206,75 грн за договором поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 в межах справи №11/Б-1203 про банкрутство ДП "Зарубинський спиртовий завод"; вимоги за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України об'єднано в одне провадження з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді".

12.04.2021 року на електронну адресу суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшло клопотання № 2431-05/182 від 08.04.2021 (вх..№ 3078 від 12.04.2021) про долучення доказів повторного відправлення позовної заяви від 18.03.2021 № 2431-05/147 про визнання недійсним договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 разом з додатками, а саме: опис вкладення від 08.04.2021 № 0209077342504, поштова накладна від 08.04.2021 № 0209077342504, фіскальний чек від 08.04.2021 № 0074930.

27.04.2021 року на електронну адресу суду від Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України надійшли Письмові пояснення № 2431-05/213 від 27.04.2021 (вх..№ 3654 від 27.04.2021 року), у яких вважає за необхідне залучити розпорядника майна ДП «Зарубинський спиртовий завод» арбітражного керуючого Стрельникова В.В. до участі у справі № 11/Б-1203 до ДП «Зарубинський спиртовий завод» про стягнення заборгованості в розмірі 3 076206,75грн за договором поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 та позовом Мінекономіки до ТОВ «Саванді» та ДП «Зарубинський спиртовий завод» про визнання договору недійсним в межах справи № 11/Б-1203.

21.05.2021 року на адресу суду від ТОВ «Саванді» надійшов Відзив на позовну заяву Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, згідно якого позивач вважає, що Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України є неналежною особою, яка звернулась за судовим захистом відповідного права або охоронюваного законом інтересу відповідно до статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а відтак не могло звернутися до суду з заявою про визнання недійсним Договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 адже відсутня наявність права на позов у матеріальному розумінні.

26.05.2021 року на електронну адресу суду від Міністерства економіки України надійшло Клопотання № 2431-05/265 від 26.05.2021 (вх.№ 4372 від 26.05.2021) про здійснення перейменування учасника у справі, а саме: Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на Міністерство економіки України.

28.05.2021 на електронну адресу суду від Міністерства економіки України надійшла Відповідь на відзив ТОВ «Саванді» від 19.05.2021 на позовну заяву, в якій Міністерство наголосило, що є органом управління ДП «Зарубинський спиртовий завод» з 22.10.2019 року, що підтверджується Актом приймання-передачі від 22.10.2019 року.

Мінекономіки не було відомо про існування договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017, оскільки Боржник не звітував та не міг звітувати перед Мінекономіки про укладення даного договору, оскільки вказаний правочин був укладений за два роки до прийняття Розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання управління Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства об'єктами державної власності» від 09.10.2019 № 954-р, підписаний 22.10.2019 акту приймання-передачі ДП «Зарубинський спиртовий завод» до сфери управління Мінекономіки та винесення ухвали Господарським судом Тернопільської області від 20.11.2019 року.

Таким чином, доводи Позивача за первісним позовом, що викладені у Відзиві про те, що Мінекономіки є неналежною стороною - не заслуговують на увагу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2021 року клопотання №2431-05/265 від 26.05.2021 Міністерства економіки України (ідентифікаційний код 37508596, адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) про перейменування учасника у справі № 11/Б-1203 (921/666/20) задоволено. Здійснено заміну (перейменування) Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на - Міністерство економіки України (ідентифікаційний код 37508596, адреса: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2) у справі № 11/Б-1203 (921/666/20).

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2021 року в задоволенні клопотання Міністерства економіки України, вул. Грушевського 12/2, м. Київ, 01008, ідентифікаційний код 37508596 про залучення до участі у справі 11/Б-1203/921/666/20) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні Відповідача 2 - розпорядника майна арбітражного керуючого Стрельнікова Валерія Вікторовича - відмовлено.

15.06.2021 року на адресу суду від ДП «Зарубинський спиртовий завод» надійшло Клопотання (вх..№ 5031 від 15.06.2021) про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 15.06.2021 року поновлено ДП "Зарубинський спиртовий завод" пропущений процесуальний строк для подання клопотання про витребування доказів; клопотання про витребування доказів задоволено; витребувано у ТОВ "Саванді", 46020, м.Тернопіль, проспект Степана Бандери, 33: оригінал /для огляду/ та належним чином засвідчену копію статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" в редакції, що діяла на дату підписання договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017; оригінал акту звірки від 27.12.2017.

23.06.2021 ТОВ «Саванді», заявою від 22.06.2021 (вх..№5315 від 23.06.2021) долучено копію Статуту ТОВ «Саванді».

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 29.06.2021 року закрито підготовче провадження, справу 11/Б-1203 ( 921/666/20) призначено до судового розгляду по суті на 16 липня 2021 о 10 год. 00хв.

16.07.2021 року на адресу суду від ТОВ «Саванді» надійшло клопотання від 15.07.2021 (вх..№ 5888 від 16.07.2021) про поновлення строку позовної давності визнання таким, що з поважних причин не заявлене в підготовчому засіданні; поновлення строку позовної давності щодо стягнення з державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод», ЄДРПОУ 00375065 на користь ТОВ «Саванді» ЄДРПОУ 38739959 коштів в сумі 2 881 286,90 грн заборгованості згідно Договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2021 року та пені з врахуванням поданої заяви про збільшення позовних вимог що становить 1 500 846,26грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.08.2021 року зупинено розгляд справи № 11/Б-1203(921/666/20) до розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2021 у справі №11/Б-1203(921/666/20) та повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.10.2021 у справі № 11/Б-1203(921/666/20) закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2021 року у справі № 11/Б-1203(921/666/20).

03.11.2021 матеріали справи № 11/Б-1203(921/666/20) повернулись на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.11.2021 року поновлено провадження у справі № 11/Б-1203(921/666/20) .

29.11.2021 року на адресу суду від Міністерства економіки України надійшло клопотання № 2431-05/588 від 26.11.2021 року про здійснення процесуального правонаступництва , замінивши учасника у справі № 11/Б-1203(921/666/20): Міністерство економіки України на Фонд державного майна України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30 листопада 2021 року було здійснено заміну учасника провадження у справі № 11/Б-1203 (921/666/20) Міністерство економіки України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, ідентифікаційний код 37508596 на його правонаступника - Фонд державного майна України, вул. Генерала Алмазова, 18/9 м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 00032945; відкладено розгляд справи № 11/Б-1203(921/666/20) по суті на 15 грудня 2021 .

Станом на 15.12.2021 на адресу господарського суду Тернопільської області не повернулось поштове відправлення про вручення ухвали суду від 30.11.2021 Фонду державного майна України, відтак ухвалою господарського суду від 15.12.2021 розгляд справи по суті відкладено на 21.01.2022.

В судове засідання 21.01.2022 з'явилися представники позивача та відповідача; представник Фонду Державного майна України в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, будь яких заяв та клопотань від третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на адресу суду не надходило.

Як з'ясовано в судовому засіданні, 17.01.2022 на адресу господарського суду Тернопільської області від Західного апеляційного господарського суду надійшов запит про витребування матеріалів справи № 11/Б-1203 ( 921/666/20) на підставі апеляційної скарги від 05.01.22 ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021 у справі № 11/Б-1203(921/666/20).

Як вбачається з Ухвали Західного апеляційного господарського суду від 13.01.2022, ОСОБА_1 поновлено строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Тернопільської області від 30.11.2021 у справі № 11/Б-1203(921/666/20); відкрито апеляційне провадження та розгляд справи призначено на 09.02.2022.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 21.01.2022 року розгляд справи № 11/Б-1203(921/666/20) відкладено до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

26.01.2022 року матеріали справи № 11/Б-1203(921/666/20) супровідним листом № 11/Б-1203 (921/666/20)/29/2022 надіслано до Західного апеляційного господарського суду.

12.05.2022 року матеріали справи № 11/Б-1203 (921/666/20) повернулись на адресу Господарського суду Тернопільської області.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 20 травня 2022 року справу № 11/Б-1203(921/666/20) призначено до судового розгляду по суті на 24 червня 2022 року.

Супровідним листом № 11/б-1203 (921/666/20)/265/2022 від 03.06.2022 матеріали справи № 11/б-1203 (921/666/20) були направлені на адресу Верховного суду для здійснення касаційного провадження.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24 червня 2022 року розгляд справи № 11/Б-1203(921/666/20) по суті відкладено до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.08.2022 року справу № 11/Б-1203 ( 921/666/20) призначено до судового розгляду по суті на 13 вересня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.09.2022 року, розгляд справи № 11/Б-1203 ( 921/666/20) по суті відкладено на 11 жовтня 2022.

11.10.2022 судове засідання не відбулось в зв'язку з перебуванням судді Сидорук А.М. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 27.10.2022 року розгляд справи № 11/Б-1203 ( 921/666/20) по суті відкладено на 22 листопада 2022року.

Відповідно до ч. 3, ст. 201 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив судове засідання відкритим та розпочав розгляд справи по суті, та надав учасникам справи вступне слово.

Частиною 2, статті 216 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо спір, розгляд якого розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

В судовому засіданні до 22 листопада 2022 року оголошено перерву до 09 грудня 2022 року.

Ухвалою суду від 09.12.2022 відкладено розгляд справи № 11/Б-1203 ( 921/666/20) по суті на 27 грудня 2022 о 14 год. 00 хв.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 14 год. 44 хв. до 16 год. 32 хв. 27.12.2022 у Тернопільській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Тернопільській область"), у судовому засідання було оголошено перерву до 29.12.2022 року о 15 год. 00 хв.

29.12.2022 судове засідання не відбулось в зв'язку з перебуванням судді Сидорук А.М. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 30.12.2022року розгляд справи по суті відкладено на 03.01.2023 року о 14год.00хв.

В судовому засіданні 03.01.2023 року представник позивача просила позовні вимоги задовольнити, наголосивши при цьому, що підписуючи Договір поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 року сторонами / Товариством з обмеженою відповідальністю «Cаванді» та боржником по справі № 11/Б-1203 Державним підприємством «Зарубинський спиртовий завод»/ погоджено умови договору. Крім цього до Договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 року сторонами укладено Додаткові угоди № 01 від 27.01.2017, № 02 від 01.03.2017, № 03 від 14.03.2017, № 04 від 04.03.2017 до Договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 і саме в додаткових угодах сторони погодили назву товару, кількість товару та ціну товару; товар Відповідачем, прийнято без зауважень.

Щодо позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фонду державного майна України, представник позивача, не погодилась із твердженням щодо порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та звернула увагу суду на те, що законодавець, саме у статті 20 цього Закону, передбачив умови за якими можна визнавати договір недійсним. Де вказано, що майнові дії боржника, що було вчинено боржником після порушення справи про банкрутство, можуть бути визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах проваджень у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого, або конкурсного кредитора.

Також, чітко визначено підстави, за яких такі правочини визнаються недійсними, зокрема, боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних правових дій відмовився від власних майнових вимог, боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку, боржник до порушення у справі про банкрутство взяв на себе зобов'язання внаслідок чого став неплатоспроможним, або виконання його грошовим зобов'язанням частково або повністю стало неможливим, боржник придбав майно за цінами від

Представник позивача вважає, що правочин був схвалений, оскільки по даному правочину відбулись поставка, прийняття товару і відповідно проплати, які відображено в Акті звірки взаєморозрахунків. Тому, правочин з цих підстав визнати недійсним неможливо.

Представник відповідача, в судовому засіданні господарських відносин між ТОВ «Саванді» та ДП «Зарубинський спиртовий завод» не заперечив, однак наголосив, що Акт звірки взаєморозрахунків не є тим доказом, що підтверджує фактичний стан заборгованості.

На думку відповідача, зобов'язання зі сплати виникло 17.03.2017 року, строк нарахування пені закінчився 17.09.2017 року і відповідно спеціальний строк позовної давності закінчився 17.09.2018 року.

Тому, вважає, що пеня нарахована з порушення ст.258 Цивільного кодексу України, з пропуском строку позовної давності, з огляду на наведене просить в задоволені позову ТОВ «Саванді» до ДП «Зарубинський спиртовий завод» відмовити.

Щодо позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фонду державного майна України, представник відповідача підтримав позовну заяву, оскільки згода на укладення такого договору не надавалась.

Представник Фонду державного майна України в судовому засіданні проти позовних вимог ТОВ «Саванді» заперечила, вважає, що Договір поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 року укладено з порушенням законодавства, що регулює процедуру банкрутства.

Щодо позову про визнання недійним Договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 року, просила позов задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Дослідивши фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне:

27.01.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Cаванді» та боржником по справі № 11/Б-1203 Державним підприємством «Зарубинський спиртовий завод» укладено Договір поставки № 27/01/17/1 (надалі-Договір).

Відповідно до умов п.1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти (придбати) та оплатити на умовах і протягом дії цього Договору сільськогосподарську продукцію в асортименті (надалі - Товар). Сторони домовилися не обмежуватися в даному Договору однією культурною, а при необхідності та за домовленістю про проведення операції з іншою культурою укласти відповідно Додаток до Даного Договору.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що оплата вартості поставленого товару проводиться Покупцем у безготівковій формі в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на банківський рахунок Постачальника на протязі строків встановлених у відповідних додатках.

Додатковими угодами № 01 від 27.01.2017, № 02 від 01.03.2017, № 03 від 14.03.2017, № 04 від 04.03.2017 до Договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017, Постачальник передав у власність, Покупець прийняв Товар, а саме - 870 тонн сільськогосподарської продукції на загальну суму 3 131 286,90 грн.

Згідно пункту 6 вищезазначених Додаткових угод до Договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017, кінцевим терміном оплати є виконання обов'язків продавця щодо фактичної поставки товару.

Товар прийнятий Покупцем в узгоджені строки, однак оплата зі сторони покупця відсутня.

Так, згідно Акта звірки розрахунків станом за період 2017 рік між Товариством з обмеженою відповідальністю «Саванді» та Державним підприємством «Зарубинський спиртовий завод» існує заборгованість в сумі 2 881 286,90грн (два мільйони вісімсот вісімдесят одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень дев'яносто копійок).

Таким чином, Покупець, не виконав свої зобов'язання з оплати приймання Товару.

З метою досудового врегулювання спору 09.02.2018 року ТОВ «Саванді» надіслано ДП «Зарубинський спиртовий завод» претензію у якій зазначалось, що у відповідності до ст.ст.526,530,612,622,625,691,692,Цивільного кодексу України, ст.ст.222,230,231 Господарського кодексу України, ст.5,6,7,8,9 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ «Саванді» вимагає сплатити основну суму заборгованості у розмірі 2 881 286,90грн (два мільйони вісімсот вісімдесят одна тисяча двісті вісімдесят шість гривень дев'яносто копійок) упродовж 20 (двадцяти) календарних днів з дня отримання цієї претензії за платіжними реквізитами, які знаходяться в Договорі.

У разі повної чи часткової відмови в задоволенні цієї претензії в указаний строк ТОВ «Саванді» буде змушений звернутися з позовною завою до суду в установленому законодавством порядку із вимогою про стягнення не лише розміру основного боргу, а й стягнення всіх штрафних санкцій передбачених умовами даного Договору.

Позивач зазначає, що з моменту надіслання претензії, Державним підприємством «Зарубинський спиртовий завод» не вчинено жодних дій, спрямованих на досудове врегулювання спору та забезпечення виконання зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, до Договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 року було укладено наступні Додаткові угоди: Додаткова угода № 01 від 27.01.2017 року на суму 772 000,00грн, відповідно до пункту 6 якої термін оплати становить до 10 лютого 2017 року; Додаткова угода № 02 від 01.03.2017 на суму 1 930 000,00грн, відповідно до пункту 6 якої термін оплати: по факту поставки товарів; Додаткова угода № 03 від 14.03.2017 року на суму 386 000,00 грн відповідно до пункту 6 якої термін оплати: по факту поставки товарів; Додаткова угода № 04 від 17.03.2017 на суму 308 000,00грн. відповідно до пункту 6 якої термін оплати: по факту поставки товарів.

На виконання умов Договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" відправило Державному підприємству "Зарубинський спиртовий завод" товар відповідно до наступних документів:

- Довіреність № 5 від 27.01.2017, видана повноваженому представнику Сус М.М. на отримання товару, а саме побічний продукт кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 200 тонн від Товариства з обмеженою відповідальністю «Саванді» /довіреність підписана керівником та головним бухгалтером ДП "Зарубинський спиртовий завод" та завірена печаткою Підприємства/; видаткова накладна № 15 від 27.01.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 29,44 тонн на суму 113 638,40 грн та товарно-транспортна накладна від 27.01.2017;

- видаткова накладна № 19 від 30.01.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 82,62 тонни на суму 318 913,20 грн та товарно-транспортні накладні від 30.01.2017;

- видаткова накладна № 20 від 01.02.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 155,64 тонни на суму 600 770,40 грн та товарно-транспортні накладні від 31.01.2017, 01.02.2017;

- Довіреність № 25 від 01.03.2017, видана повноваженому представнику Сус М.М. на отримання товару; видаткова накладна № 36 від 01.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем товару: побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 38,88 тонн на суму 150 076,80 грн та товарно-транспортна накладні від 13.02.2017;

- видаткова накладна № 37 від 02.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 91,1 тонни на суму 351 646,00 грн та товарно-транспортні накладні від 13.02.2017;

- видаткова накладна № 42 від 03.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 94,66 тонни на суму 365 387,60 грн та товарно-транспортні накладні від 02.03.2017, 03.03.2017;

- видаткова накладна № 43 від 06.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 40,94 тонни на суму 158 028,40 грн та товарно-транспортна накладна від 03.03.2017;

- видаткова накладна № 44 від 06.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 137,02 тонни на суму 528 897,20 грн та товарно-транспортні накладні від 03.03.2017, 04.03.2017;

- видаткова накладна № 49 від 11.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 58,48 тонни на суму 225 732,80 грн та товарно-транспортні накладні від 10.03.2017;

- видаткова накладна № 53 від 15.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 12,96 тонни на суму 50 025,60 грн та товарно-транспортна накладна від 14.03.2017;

- видаткова накладна № 55 від 16.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 30,04 тонни на суму 115 954,40 грн та товарно-транспортна накладна від 15.03.2017;

- Довіреність № 34 від 15.03.2017, видана повноваженому представнику Сус М.М. на отримання товару; видаткова накладна № 57 від 17.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 18,86 тонни на суму 72 799,60 грн та товарно-транспортна накладна від 15.03.2017;

- видаткова накладна № 58 від 18.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем кукурудзи в кількості 70,16 тонни на суму 308 704,00 грн та товарно-транспортна накладна від 18.03.2017 про відправку відповідачу кукурудзи 3 класу врожаю 2016 року.

Тобто, відповідно до видаткових накладних, товарно-транспортних накладних ДП "Зарубинський спиртовий завод" отримано товар на загальну суму 3 360 574,40 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 479 287,50 грн, допустивши заборгованість за Договором поставки № 27/01/17/01 від 27.01.2017 року в сумі 2 881 286,90 грн.

Дана сума заборгованості зафіксована в Акті звіряння взаємних розрахунків за період 2017 року між ТОВ «Саванді» та ДП «Зарубинський спиртовий завод» за Договором поставки № 27/01/17/01 від 27.01.2017 року.

Що ж стосується заперечень відповідача з приводу долученого позивачем до позову акта звірки взаєморозрахунків як доказу на підтвердження заборгованості, який підписано сторонами, суд зазначає наступне:

У постанові Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 викладено правову позицію, згідно з якою відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.

Суд зазначає, що в матеріалах даної справи наявні первинні документи, які підтверджують факт отримання відповідачем товару на спірну суму та відсутні докази на підтвердження повної сплати отриманого товару.

В додаткових угодах до договору поставки сторони домовились і визначили вимоги до якості товару, де зазначили, що якість товару повинні відповідати вимогам ДСТУ, а також медико-біологічним вимогам та санітарним показникам. Товар повинен бути якісним, мати колір, властивий здоровому зерну, без карантинних шкідників, без під карантинних рослин, не містити сторонній запах та не мати скритої зараженості.

Як вбачається з матеріалів справи, товар відповідачем був прийнятий в повному обсязі без жодних зауважень.

За наведених вище обставин суд встановив, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором, оскільки не здійснив оплату поставленого товару у повному обсязі у встановлені умовами Договору строки, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у сумі 2 881 286,90 грн.

У відзиві на позов та в судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності як щодо суми основного боргу, так і щодо суми нарахованої пені.

Представник позивача в судовому засіданні заявила усне клопотання про залишення без розгляду клопотання про поновлення позовної давності, оскільки строк позовної давності не пропущено.

З цього приводу суд зазначає наступне:

Позовна давність відповідно до статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, під позовною давністю слід розуміти строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред'явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Позовна давність характеризується наявністю предмета, на який вона спрямовує свою дію. Ним є матеріально-правова вимога особи про захист права або інтересу.

Під захистом прав розуміється сукупність дозволених законом певних дій, прийомів, способів, що використовуються особою, право якої порушено або може бути порушено чи оспорюється, з метою відновлення порушеного (оспорюваного) права, припинення правопорушення чи запобігання вчиненню правопорушення та відшкодування спричиненої шкоди.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до частин першої, другої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя статті 264 ЦК України).

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (Постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 663/2070/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 ).

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (Постанова Верховного Суду України від 27.04.2016 у справі № 3-269гс16 ).

Суд враховує, що одним з елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне порівняно з опонентом.

Наведений принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" та від 23.10.1996 у справі "Ankerl v. Switzerland").

Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").

ЄСПЛ наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Водночас ЄСПЛ у свої рішеннях неодноразово звертав увагу, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності , а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Гнучкість механізму застосування позовної давності означає можливість для суду врахувати різноманітні особливості конкретної справи при визначенні початку, перебігу та закінчення позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи:

- 02 квітня 2018 року на адресу господарського суду Тернопільської області від Товариства з обмеженою "Саванді", проспект Степана Бандери,33, м.Тернопіль, 46020 надійшла заява № б/н від 29.03.2018 року (вх.№8708 від 02.04.2018року) року про визнання поточних кредиторських вимог відносно Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" в сумі 2 881 286грн. 90 коп. та включення їх до Реєстру вимог кредиторів.

- Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 13.06.2018 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" відносно Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", с. Зарубинці Збаразького району Тернопільської області, ідентифікаційний код 00375065 в сумі 3 068 688 грн. 95 коп.; черговість задоволення грошових вимог кредитора: в сумі 2 881 286 грн. 90коп. - четверта; в сумі 187 402 грн. 05 коп. - шоста; в сумі 3 524 грн. 00коп. - перша.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 11/Б-1203 ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 13.04.2018 у справі №11/Б-1203 скасовано, прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Саванді" про визнання поточних кредиторських вимог у справі № 11/Б-1203.

Постановою Верховного суду від 06.02.2019 Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 у справі № 11/Б-1203 залишено без змін.

- 30.04.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Саванді" на адресу Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" була надіслана претензія щодо стягнення заборгованості за договором поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 в сумі 4 265 464,65 грн.

- 19.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Саванді" звернулось з позовом до Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод" про стягнення заборгованості в розмірі 2 881 286 грн. 90коп. за отриманий товар та про стягнення штрафних санкцій.

- Таким чином, ТОВ «Саванді» протягом всього періоду після отримання відповідачем товару згідно умов договору поставки, намагалось отримати вартість поставленого товару, шляхом подання заяви про визнання кредитором на суму основного боргу, пред'явлення претензії, звернення до суду з позовною заявою.

Суд зазначає, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій, на думку добросовісного розсудливого спостерігача, виключає необхідність вчинення процесуальних дій, спрямованих на припинення цього процесу, а саме подання інших позовів, заяв про закриття провадження у справі тощо (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/19, згодом підтриманий Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).

Враховуючи те, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77 ГПК України на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів позивачу у сумі 2 881 286,90 грн., то вимоги позову у цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до розділу 6 договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 у випадку порушення взятих на себе зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. У разі порушення строку здійснення оплати за товар покупець зобов'язується сплатити постачальникові пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день такого прострочення.

Позивач зазначає, враховуючи, що днем останньої поставки товару є 17.03.2017 року, та Покупцем не оплачено вартість отриманого Товару в повному обсязі, тому таке нарахування необхідно здійснити за період з 17.03.2017 по 15.12.2020 року.

Відтак, позивач просить суд, стягнути з відповідача 1 550 846,26 грн. пені за період з 17.03.2017 року по 15.12.2020 року/з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх.№ 9617 від 29.12.2020 року).

Відповідач заперечує проти стягнення пені у розмірі 1 500 846,26 грн. та просить застосувати строк позовної давності до вимог щодо нарахування пені.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України передбачено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, зважаючи на подану відповідачем заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог ТОВ "Саванді" про стягнення з відповідача пені за період з 17.03.2017 року по 12.09.2017 року /180 днів/ в зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Щодо пені, нарахованої поза строком 180 днів, а саме з 13.09.2017 по 15.12.2020 року, суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині за безпідставністю.

Розглянувши позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Фонду державного майна України про визнання недійним договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 року, укладеного між ТОВ "Саванді" та ДП "Зарубинський спиртовий завод", судом встановлено наступне:

Згідно з частиною 1 статті 133 Господарського кодексу України основу правового режиму майна об'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом частин 1 та 2 статті 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкти підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів мийна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Право господарського відання разом із правом оперативного управління за своїм правовим змістом є правовою формою реалізації права державної і комунальної власності спеціально створеними суб'єктами різних організаційно-правових форм, які у встановленому порядку набувають статусу юридичної особи, при цьому власником їх майна залишається держава, або відповідна територіальна громада.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2,3 статті 180 Господарського процесуального Кодексу України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключати повністю або частково задоволення первісного позову.

Відповідно до частини четвертої статті 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначити найменування (номенклатуру асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів та послуг.

Так, відповідно до пункту 1.1. Договору поставки № 27/01/17-1 від 27.01.2017 Постачальник (ТОВ «Саванді») зобов'язується поставити у власність Покупцеві (ДП «Зарубинський спиртовий завод»), а Покупець зобов'язується прийняти (придбати) та оплатити на умовах і протягом дії цього Договору сільськогосподарської продукції в асортимент. Сторони домовились не обмежуватися в даному Договорі однією культурою укласти відповідний Додаток до даного Договору».

Пунктом 2.2 Договору встановлено, що загальна ціна даного договору сторонами не обмежується визначається на підставі фактично поставленого товару протягом дії цього Договору та узгодженої на нього ціни відповідно до Додатків до Договору».

Пунктом 2.3 Договору визначено, що «розмір загальної ціни Договору підлягає кінцевому уточненню виходячи з фактично поставленої Покупцю кількості Товару протягом дії цього Договору, вартість якого відображається в накладних, що складаються сторонами по кожному Додатку до Договору».

Відповідно до додаткових угод до Договору від 27.01.2017 № 1, від 01.03.2017 №2, від 14.03.2017 № 3 від 17.03.2017 №4 ТОВ «Саванді» взяло на себе зобов'язання поставити Боржнику 870 тонн сільськогосподарської продукції, а саме: 700 тонн побічного продукту кукурудзи з зерновою 50%-70% врожаю 2016 року) (додаткова угода №3 від 14.03.2017), 70 тонн кукурудзи врожаю 2016 року (додаткова угода № 4 від 17.03.2017).

Третьою особою у позовній заяві наголошено, що поставка Продавцем Покупцю Товару підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи. Так, згідно з видатковими накладними ТОВ «Саванді» здійснено поставку 860 тонн сільськогосподарської продукції, а відповідно до транспортних накладних доставлено лише 835,12 тонн продукції, а саме, показники маси відвантаженої продукції видаткових накладних не відповідають таким показникам транспортних накладних.

Відповідно до частини 2 статті статті 266 Господарського кодексу України загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

В обгрунтування заявлених позовних вимог Фонд державного майна України наголошує, що укладаючи Договір поставки № 27/10/17/1 від 27.01.2017 сторони знехтували нормами частини 2 статті 266 Господарського кодексу України, не вказали ані в предметі договору, ані в зазначеній специфікації асортимент товару, який має поставлятися. У специфікації, так само і у видаткових накладних вказано лише назва кукурудза, однак що саме кукурудза (назва, сорт, клас) не відомо, якісних характеристик, за якими можна ідентифікувати саме цей товар ніде не зазначено; укладаючи договір поставки сторонами порушено вимоги статтей 180,266,268 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті Закону України «Про відновлення платоспроможності божника або визнання його банкрутом» /в редакції на момент укладення договору поставки № 27/01/17/1/, розпорядження майном боржника - система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження та ефективного використання майнових активів боржника та проведення аналізу його фінансового становища.

Розпорядник майна - фізична особа, на яку у встановленому цим Законом порядку покладаються повноваження щодо нагляду та контролю за управлінням та розпорядженням майном боржника на період провадження у справі про банкрутство в порядку, встановленому цим Законом.

Значні угоди - угоди щодо розпорядження майном боржника, балансова вартість якого перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника на день укладення угоди.

Відповідно до частини тринадцятої статті 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції чинній на момент укладення договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 керівник або управління боржника виключно за погодженням з розпорядника майна укладає угоди щодо розпорядження іншим майном боржника, балансова вартість якого складає понад один відсоток балансової вартості активів боржника.

Відповідно до Договору поставки № 27/04/17/1 від 27.01.2017 ДП «Зарубинський спиртовий завод» зобов'язувалось оплатити товар на суму 3 396 000 грн, що перевищує один відсоток балансової вартості активів Боржника, який станом на 01.01.2017 року склав 29 454 000 грн.

Фонд Державного майна України зазначає, що укладення директором ДП «Зарубинський спиртовий завод» Договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 року є неправомірним, так як не було погоджено з розпорядником майна, чим порушено норми спеціального законодавства.

Фонд Державного майна України в позовній заяві зазначив, що власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Відтак, Фонд Державного майна України вважає, що оскільки сторонами не погоджено предмет договору, що є істотною умовою договору; укладення договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 не було погоджено з розпорядником майна ДП "Зарубинський спиртовий завод"; договір укладено з порушенням норм господарського права та норм спеціального законодавства, відтак є підстави для визнання даного договору поставки недійсним.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Отже, відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання оспорюваного правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці. Це підтверджується висновками, що містяться в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав (такий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20).

Отже, крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (аналогічний висновок викладений у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 387/515/18). Разом з тим, право на судовий захист, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване в законах України, вимагає, щоб порушення, про яке стверджує особа, було реальним, обґрунтованим і стосувалось індивідуально виражених прав або інтересів такої особи.

Тобто у разі, якщо договір оскаржує особа, яка не є стороною цього договору, така особа, звертаючись з відповідним позовом до суду, має навести обґрунтування, в чому полягає порушення її прав та охоронюваних законом інтересів цим правочином.

При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і тому суд має встановити не лише наявність передбачених законом підстав недійсності правочину, але й визначити, чи було порушено цивільне право особи (позивача), за захистом якого позивач звернувся до суду; яке саме право та/або інтерес позивача є порушеним, не визнаним або оспореним; в чому полягає порушення цього права та/або інтересу та залежно від установленого встановити, чи є належним обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце, а також вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права. Такі правові висновки щодо застосування статті 20 Господарського кодексу України, статей 15, 16 та частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України, статей 4, Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності щодо необхідності доведення наявності порушеного права при зверненні до суду позовом про визнання правочину недійсним особи, яка не є стороною оспорюваного правочину, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі 910/3907/18, а також у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного господарського суду від 04 грудня 2019 року у справі № 910/15262/18, 03 березня 2020 року у справі № 910/6091/19 та інших, правовідносини в яких є подібними правовідносинам у цій справі.

Відповідно до п.1.1. договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 постачальник зобов'язується поставити у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти (придбати) та оплатити на умовах і протягом дії цього Договору сільськогосподарську продукцію в асортименті. Сторони домовилися не обмежуватися в даному Договору однією культурною, а при необхідності та за домовленістю про проведення операції з іншою культурою укласти відповідно Додаток до Даного Договору. Постачальник засвідчує відсутність претензій третіх осіб на товар, а також те, що на момент передачі він не знаходиться під арештом або забороною, не виступає предметом будь-якого іншого договору, а право власності на нього не перебуває піж жодним обтяженням.

Матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство "Зарубинський спиртовий завод" прийняло товар без зауважень, про що свідчать, зокрема:

- видаткова накладна № 15 від 27.01.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 29,44 тонн на суму 113 638,40 грн та товарно-транспортна накладна від 27.01.2017;

- видаткова накладна № 36 від 01.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем товару: побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 38,88 тонн на суму 150 076,80 грн та товарно-транспортна накладні від 13.02.2017;

- видаткова накладна № 57 від 17.03.2017, яка свідчить про отримання відповідачем побічного продукту кукурудзи з зерновою від 50% до 70% урожаю 2016 в кількості 18,86 тонни на суму 72 799,60 грн та товарно-транспортна накладна від 15.03.2017;

Таким чином, в видаткових накладних, товарно-транспортних накладних постачальником зазначено найменування товару, що постачається.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за 2017 рік, відповідачем за отриманий товар сплачено 479 287,50 грн.

При розгляді даної справи відповідачем не спростовано факту часткової сплати за отриманий товар.

Крім того, відповідно до розділу 3 договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017, п.7 додаткових угод № 01 від 27.01.2017, № 02 від 01.03.2017, № 03 від 14.03.2017, № 04 від 17.03.2017 сторони передбачили, що якість товару повинна відповідати вимогам ДСТУ, а також медико-біологічним вимогам і санітарним нормам якості продовольчої сировини і харчових продуктів, а також відповідати наступним показникам: товар повинен бути якісним, мати колір властивий здоровому зерну, без карантинних шкідників, без під карантинних рослин, не містити сторонній запах та не мати скритої зараженості. Крім того, сторони дійшли згоди, що при виникненні розбіжностей щодо кількості товару, вказаної в товарно-транспортній накладній при завантаженні товару і фактичній кількості товару при його розвантаженні, остаточною буде вважатися кількість товару, визначена на сертифікованих вагах в пунктах поставки.

Матеріали справи не містять доказів звернення Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Саванді» про отримання товару неналежної якості та в неналежній кількості.

Відтак, доводи Фонду державного майна України про те, що укладаючи Договір поставки № 27/10/17/1 від 27.01.2017 сторони знехтували нормами частини 2 статті 266 Господарського кодексу України, не вказали ані в предметі договору, ані в зазначеній специфікації асортимент товару, який має поставлятися; у специфікації, так само і у видаткових накладних вказано лише назва кукурудза, однак що саме кукурудза (назва, сорт, клас) не відомо, якісних характеристик, за якими можна ідентифікувати саме цей товар ніде не зазначено, - суд вважає необґрунтованими.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Щодо доводів Фонду державного майна України про укладення договору з порушенням вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» / в редакції, чинній на дату укладення спірного правочину/ правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав:

боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку;

боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим;

боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна;

боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Кредитор за недійсним правочином (договором) або спростованою майновою дією має право вибору: погашення свого боргу в першу чергу в процедурі банкрутства або виконання зобов'язання боржником у натурі після закриття провадження у справі про банкрутство.

За результатами розгляду заяви арбітражного керуючого або конкурсного кредитора про визнання недійсним правочину (договору) або спростування майнових дій боржника господарський суд виносить ухвалу.

Під час провадження у справі № 11/Б-1203 про банкрутство Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» ані арбітражний керуючий, ані конкурсний кредитор не звертались до господарського суду з заявою в межах справи про банкрутство про визнання недійсним договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017.

До матеріалів справи Міністерством економіки /Фонд Державного майна/ долучено копію статуту Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод», затвердженого Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 31.03.2020 № 554, з якого вбачається, що директор Підприємства погоджує з уповноваженим органом управління у випадках, визначеними законами України, учинення господарського зобов'язання, щодо якого є заінтересованість, та значного господарського зобов'язання.

Як встановлено судом, зазначена редакція Статуту Державного підприємства «Зарубинський спиртовий завод» зареєстрована в 2020 році, станом на дату укладення договору поставки від 27.01.2017, редакція статуту ДП «Зарубинський спиртовий завод» в матеріалах справи відсутня.

Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначив, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Дослідивши наявні в справі матеріали, суд дійшов висновку про не доведення Фондом державного майна України, в чому полягає порушення його прав та інтересів при зверненні до господарського суду з позовом про визнання недійним договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 року, укладеного між ТОВ "Саванді" та ДП "Зарубинський спиртовий завод".

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.42, 46, 73, 74, 76-79, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Зарубинський спиртовий завод", 47343, Тернопільська обл., Збаразький район, с. Зарубинці, ідентифікаційний код 00375065 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Саванді", 46020, м.Тернопіль, проспект Степана Бандери, 33, ідентифікаційний код 38739959 - 2 881 286 грн 99 коп заборгованості за поставлений товар та 4 204,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В решті частині позову відмовити.

4. В задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Фонду державного майна України про визнання недійним договору поставки № 27/01/17/1 від 27.01.2017 року - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 10.04.2023.

Суддя А.М. Сидорук

Попередній документ

110106573

Наступний документ

110106575

Інформація про рішення:

№ рішення:	110106574
№ справи:	11/б-1203
Дата рішення:	03.01.2023
Дата публікації:	11.04.2023
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Тернопільської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (23.09.2025)
Дата надходження:	21.05.2021
Предмет позову:	cтягнення 20 9911,60 Євро або 702 798,77 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (148)

26.11.2025 13:17	Західний апеляційний господарський суд
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Західний апеляційний господарський суд
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Західний апеляційний господарський суд
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Західний апеляційний господарський суд
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Західний апеляційний господарський суд
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Західний апеляційний господарський суд
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Західний апеляційний господарський суд
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Західний апеляційний господарський суд
26.11.2025 13:17	Західний апеляційний господарський суд
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Західний апеляційний господарський суд
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Господарський суд Тернопільської області
26.11.2025 13:17	Західний апеляційний господарський суд
24.03.2020 10:00	Господарський суд Тернопільської області
03.04.2020 10:00	Господарський суд Тернопільської області
02.06.2020 11:00	Господарський суд Тернопільської області
23.06.2020 11:40	Господарський суд Тернопільської області
11.08.2020 12:20	Господарський суд Тернопільської області
14.08.2020 10:00	Господарський суд Тернопільської області
21.08.2020 12:30	Господарський суд Тернопільської області
25.08.2020 11:20	Господарський суд Тернопільської області
27.08.2020 12:00	Господарський суд Тернопільської області
08.09.2020 10:30	Господарський суд Тернопільської області
08.09.2020 15:00	Господарський суд Тернопільської області
02.10.2020 12:00	Господарський суд Тернопільської області
06.10.2020 11:00	Господарський суд Тернопільської області
06.10.2020 12:10	Господарський суд Тернопільської області
09.10.2020 10:00	Господарський суд Тернопільської області
12.10.2020 10:45	Західний апеляційний господарський суд
16.10.2020 14:00	Господарський суд Тернопільської області
26.10.2020 15:00	Господарський суд Тернопільської області
16.11.2020 11:00	Західний апеляційний господарський суд
17.11.2020 10:40	Господарський суд Тернопільської області
08.12.2020 11:00	Господарський суд Тернопільської області
14.12.2020 10:00	Західний апеляційний господарський суд
29.12.2020 12:00	Господарський суд Тернопільської області
11.01.2021 15:00	Господарський суд Тернопільської області
02.02.2021 11:00	Господарський суд Тернопільської області
23.03.2021 14:00	Господарський суд Тернопільської області
19.04.2021 12:00	Західний апеляційний господарський суд
28.05.2021 14:20	Господарський суд Тернопільської області
28.05.2021 15:00	Господарський суд Тернопільської області
15.06.2021 11:00	Господарський суд Тернопільської області
29.06.2021 11:00	Господарський суд Тернопільської області
29.06.2021 12:00	Господарський суд Тернопільської області
29.06.2021 15:20	Господарський суд Тернопільської області
09.07.2021 12:00	Господарський суд Тернопільської області
16.07.2021 10:00	Господарський суд Тернопільської області
06.08.2021 10:00	Господарський суд Тернопільської області
11.08.2021 12:00	Господарський суд Тернопільської області
03.09.2021 15:20	Господарський суд Тернопільської області
06.09.2021 10:45	Західний апеляційний господарський суд
24.09.2021 14:30	Господарський суд Тернопільської області
04.10.2021 10:15	Західний апеляційний господарський суд
13.10.2021 11:30	Господарський суд Тернопільської області
09.11.2021 14:00	Господарський суд Тернопільської області
16.11.2021 11:30	Господарський суд Тернопільської області
17.11.2021 12:00	Господарський суд Тернопільської області
19.11.2021 12:00	Господарський суд Тернопільської області
23.11.2021 10:00	Господарський суд Тернопільської області
30.11.2021 10:30	Господарський суд Тернопільської області
07.12.2021 10:00	Господарський суд Тернопільської області
14.12.2021 12:00	Господарський суд Тернопільської області
14.12.2021 14:00	Господарський суд Тернопільської області
15.12.2021 14:00	Господарський суд Тернопільської області
24.12.2021 09:30	Господарський суд Тернопільської області
28.12.2021 12:00	Господарський суд Тернопільської області
25.01.2022 11:00	Господарський суд Тернопільської області
28.01.2022 12:00	Господарський суд Тернопільської області
22.02.2022 14:00	Господарський суд Тернопільської області
22.02.2022 15:30	Господарський суд Тернопільської області
25.02.2022 10:30	Господарський суд Тернопільської області
02.03.2022 10:10	Західний апеляційний господарський суд
02.03.2022 10:20	Західний апеляційний господарський суд
02.03.2022 10:40	Західний апеляційний господарський суд
11.03.2022 11:00	Господарський суд Тернопільської області
11.03.2022 11:40	Господарський суд Тернопільської області
19.08.2022 14:00	Господарський суд Тернопільської області
07.09.2022 10:20	Західний апеляційний господарський суд
16.09.2022 09:30	Господарський суд Тернопільської області
20.09.2022 10:00	Господарський суд Тернопільської області
20.09.2022 10:20	Господарський суд Тернопільської області
20.09.2022 10:40	Господарський суд Тернопільської області
05.10.2022 11:20	Західний апеляційний господарський суд
11.10.2022 11:40	Господарський суд Тернопільської області
11.10.2022 12:00	Господарський суд Тернопільської області
11.10.2022 12:20	Господарський суд Тернопільської області
17.10.2022 12:30	Господарський суд Тернопільської області
18.10.2022 14:00	Господарський суд Тернопільської області
21.10.2022 14:20	Господарський суд Тернопільської області
26.10.2022 11:20	Західний апеляційний господарський суд
26.10.2022 11:40	Західний апеляційний господарський суд
02.11.2022 09:45	Західний апеляційний господарський суд
08.11.2022 11:10	Господарський суд Тернопільської області
18.11.2022 14:30	Господарський суд Тернопільської області
18.11.2022 14:45	Господарський суд Тернопільської області
18.11.2022 15:00	Господарський суд Тернопільської області
18.11.2022 15:20	Господарський суд Тернопільської області
18.11.2022 15:40	Господарський суд Тернопільської області
23.11.2022 10:20	Західний апеляційний господарський суд
06.12.2022 10:30	Господарський суд Тернопільської області
06.12.2022 10:45	Господарський суд Тернопільської області
06.12.2022 11:30	Господарський суд Тернопільської області
09.12.2022 14:30	Господарський суд Тернопільської області
13.12.2022 10:45	Касаційний господарський суд
20.12.2022 10:00	Господарський суд Тернопільської області
20.12.2022 10:30	Господарський суд Тернопільської області
20.12.2022 11:00	Господарський суд Тернопільської області
27.12.2022 14:30	Господарський суд Тернопільської області
03.01.2023 14:00	Господарський суд Тернопільської області
17.01.2023 12:00	Господарський суд Тернопільської області
17.01.2023 12:30	Господарський суд Тернопільської області
24.01.2023 11:00	Господарський суд Тернопільської області
21.02.2023 14:00	Господарський суд Тернопільської області
21.02.2023 15:00	Господарський суд Тернопільської області
14.03.2023 15:00	Господарський суд Тернопільської області
14.03.2023 16:00	Господарський суд Тернопільської області
03.05.2023 10:20	Західний апеляційний господарський суд
06.07.2023 10:40	Західний апеляційний господарський суд
03.08.2023 11:15	Західний апеляційний господарський суд
21.09.2023 11:00	Західний апеляційний господарський суд
01.04.2025 11:40	Господарський суд Тернопільської області
23.09.2025 11:30	Господарський суд Тернопільської області