вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
14.03.2023 Справа № 917/1283/22
Суддя Паламарчук В.В. при секретарі судового засідання Олефір О.І., розглянувши заяви відповідача (вхід. №1527 від 07.02.2023 та вхід. №1968 від 14.02.2023р.) про розподіл судових витрат у справі №917/1283/22
за позовною заявою Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул.Соборна, 1, м.Горішні Плавні, Кременчуцький район, Полтавська область, 39800
до Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" пров. Користівський, буд. 41, м.Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28001
про стягнення 3 147 053,65грн
Представники сторін: згідно портоколу
До Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява (вхід. №1389/22 від 13.10.2022) Комунального підприємства "СПЕЦЕКО" Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" про стягнення 3 147 053,65грн, з яких: 1 806 600,00 грн. - попередня оплата за неякісний товар згідно Договору поставки товару №1603 від 16.03.2020 року, 136 053,65грн - проценти за користування чужими грошовими коштами, 1 204 400,00грн - штраф.
Ухвалою суду від 21.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.
25.11.2022 від відповідача надійшли:
- заява про відкладення підготовчого засідання разом з відзивом на позовну заяву (вхід. №9115);
- клопотання про передачу справи за підсудністю до іншого суду (вхід. №9116).
Ухвалою суду від 30.11.2022 призначено підготовче засідання на 20.12.2022.
06.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вхід. №9525).
12.12.2022 від відповідача надійшли:
- клопотання про передачу справи за підсудністю до іншого суду (вхід. №9755);
- заява про відкладення підготовчого засідання (вхід. №9756).
20.12.2022 від відповідача надійшла заява з додатками постанов апеляційних інстанцій (вхід. №10071).
29.12.2022 від позивача в порядку ст. 226 ГПК України надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду (вхід. №10412).
02.01.2023 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі (вхід. №18).
17.01.2023 від відповідача надійшли клопотання про долучення доказів (вхід. №541) та заява про закриття провадження у справі (вхід. №546).
Ухвалою суду від 17.01.2023р., згідно з п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, за клопотанням позивача від 29.12.2022 р. (вхід. №10412) позов залишено без розгляду. Заяви відповідача про передачу справи за підсудністю до іншого суду та про закриття провадження у справі, також залишені судом без розгляду.
07.02.2023р. на електронну адресу суду та 14.02.2023р. до суду надійшли заяви відповідача (вхід. №1527 від 07.02.2023 та вхід. №1968 від 14.02.2023р.) про поновлення строку для подання заяви про розподіл судових витрат та вирішення питання про розподіл судових витрат.
В обґрунтування заяви позивач посилається на положення ч.5 ст.130 ГПК України, відповідно до якої у разі закриття провадження справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідач вказує що, у поданих ним до суду відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях по справі, клопотанні про передачу справи за підсудністю до іншого суду, клопотанні про закриття провадження у справі неодноразово наголошувалось на необґрунтованості дій позивача при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 806 600,00 грн. попередньої оплати за товар згідно договору поставки товару №1603 від 16.03.2020, 136 053,65 грн. - процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 204 400,00 грн. - штрафу та наявності ознак зловживання позивачем процесуальними правами. За наслідками вирішення спору у справах №912/1792/20, №912/3418/20 господарськими судами спростовані усі твердження позивача про порушення ПП «Підйомно-транспортне обладнання» своїх зобов'язань постачальника за Договором як в частині строку поставки товару, так і його посилання на поставку товару неналежної якості та ненадання супровідної документації на товар, а також встановлено факт поставки ПП «Підйомно- транспортне обладнання» на виконання умов договору поставки №1603 від 16.03.2020 КП «СпецЕко» товару належної якості та у визначені строки, та відсутність доказів оплати за поставлений товар в сумі 4 215 400,00 гри. у відповідності до п. 6 Договору.
Судові витрати Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" на професійну правничу допомогу адвоката у фактично понесеному розмірі 50 000,00 грн., які відповідачем заявляються до відшкодування, складаються із гонорару (винагороди) адвоката у фіксованому розмірі на підставі договору про надання правової допомоги № 10-08/1 від 10.08.2022.
Вказаний фіксований розмір гонорару адвоката визначений в укладеній Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання" з адвокатом додатковій угоді № 2 від 09.11.2022 до договору про надання правової допомоги №10-08/1 від 10.08.2022 і не залежить від тривалості надання правової допомоги та обсягу роботи Адвоката у зв'язку з представництвом інтересів Клієнта у визначеній цією Додатковою угодою справі у суді першої інстанції (п.3.1. Додаткової угоди № 2 від 09.11.2022).
Відповідач до заяви надав суду докази понесених втрат па професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 50 000,00 грн.: договір про надання правової допомоги №10-08/1 від 10.08.2022 з додатковою угодою №2 від 09.11.2022, укладені Приватним підприємством "Підйомно-транспортне обладнання" з адвокатом Пашковським А.А.; акт від 01.02.2023 приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правової допомоги №10-08/1 від 10.08.2022 (з урахуванням додаткової угоди № 2 від 09.11.2022), складений між відповідачем та адвокатом Пашковським А.А.; відомості про виконані роботи (надані послуги) адвокатом та здійснені витрати, необхідні для надання правничої допомоги станом на 01.02.2023; платіжне доручення № 574 від 03.02.2023 на суму 50 000,00 гри.
20.02.2023 від позивача по справі надійшла заява про відмову у компенсації витрат на правничу допомогу (вхід. №2194).
14.03.2023 від відповідача по справі надійшли заперечення на заяву позивача про відмову у компенсації витрат на правничу допомогу (вхід. №3173).
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються заяви відповідача, суд дійшов до висновку, що заяви відповідача у компенсації витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частинами 1 та 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч.ч. 5. 6 ст. 130 ГПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
У випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За ч. ч. 1.2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсяг) наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи: 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо: 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом ГПК України (ст. 129 (розподіл судових витрат) та ст. 130 (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) при вирішенні питання про розподіл судових витрат у разі залишення позову (заяви) без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч.5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною по відношенню до загальних правил розподілу судових витрат, встановлених ст.129 ГПК України. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 904/9024/16. від 26.04.2021 у справі №910/12099/17. додаткових ухвалах від 12.07.2021 у справі № 903/317/20. Від02.09.2021у справі № 922/2568/20.
Відповідно до ч.5 ст.130 ГПК України однією із умов для компенсації особі (одній стороні) здійснених нею витрат, пов'язаних з розглядом справи, мають бути необґрунтовані дії іншої сторони, що і зумовили відповідні витрати під час розгляду справи та пов'язані з цим розглядом.
Стороні/особі, що заявляє про компенсацію здійснених нею витрат, внаслідок необґрунтованих дій іншої сторони (у разі залишення заяви без розгляду) необхідно довести, а суду встановити, які саме необґрунтовані дії іншої сторони були ним вчинені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяла ця сторона недобросовісно: чи недобросовісна сторона мала на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів іншої сторони; чи були дії недобросовісної сторони умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується тощо. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо, позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Отже, бажання залишити позов без розгляду є практичною реалізацією принципу диспозитивності господарського судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджатися своїми правами щодо своїх позовних вимог (предмета спору) на власний розсуд.
Подання КП "СпецЕко" заяви про залишення позовної заяви без розгляду у справі №917/1283/22 в порядку п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України, є реалізацією суб'єктивного процесуального права юридичної особи у даній справі, однак не є свідченням необґрунтованості поданої юридичною особою позовної заяви та не дає підстави для висновку, що внаслідок саме неправильних дій позивача було ініційовано провадження у даній справі №917/1283/22 (подібна правова позиція викладена в додаткових ухвалах Верховного Суду від 12.07.2021 у справі №903/317/20, від 02.09.2021 у справі №922/2568/20, від 23.07.2021 у справі №910/13025/19).
Отже, твердження відповідача, що сам факт звернення позивача з заявою про залишення позову без розгляду вже свідчить про необґрунтовані дії позивача, є таким, що не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема і у постанові № 924/804/20.
Заявником не доведено та судом не встановлено обставин безпідставного ініціювання провадження у справі; протиправності мети подання такої заяви, зокрема у вигляді ущемлення прав та інтересів відповідача.
Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень частини п'ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.
Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі №922/3787/17, від 09.07.2019 у справі №922/592/17, від 24.03.2021 у справі №922/2157/20, від 21.01.2020 у справі №922/3422/18, від 26.04.2021 у справі №910/12099/17, від 19.04.2021 у справі №924/804/20, від 15.09.2021 у справі №902/136/21.
З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні заяв відповідача - Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" (вхід. №1527 від 07.02.2023 та вхід. №1968 від 14.02.2023р.) про розподіл судових витрат у справі №917/1283/22 - слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 232-235, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяв відповідача - Приватного підприємства "Підйомно-транспортне обладнання" (вхід. №1527 від 07.02.2023 та вхід. №1968 від 14.02.2023р.) про розподіл судових витрат у справі №917/1283/22 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту підписання (ч.5 ст.231, ст. 235, 255, 256 ГПК України). Згідно ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали складено та підписано після виходу судді з лікарняного 10.04.2023р.
Суддя Паламарчук В.В.