30 березня 2023 року Справа № 915/144/23
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ", код 44055420 (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, 49, e-mail: rados-2009@ukr.net; представник позивача адвокат Кобеляцький Д.М., електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1), яка пред'явлена до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546), про стягнення грошових коштів на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в сумі 197199,63 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - адвокат Кобеляцький Д.М.
від відповідача - Кравченко А.М.
Рух справи.
07.02.2023 року позивач звернувся до суду із позовом.
13.02.2023 року ухвалою суду прийнято позов до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Судове засідання із розгляду справи по суті призначене на 15.03.2023 року. Зазначену ухвалу суду позивач отримав 13.02.2023 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, відповідач отримав 21.02.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5400501118296.
15.03.2023 року судове засідання не відбулось, у зв'язку з оголошенням у Миколаївській області повітряної тривоги.
15.03.2023 року ухвалою суду позивача та відповідача повідомлено про дату та час наступного судового засідання із розгляду справи по суті - 30.03.2023 року.
30.03.2023 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заяви по суті.
Позивач просить стягнути 3% річних та втрати від інфляції у розмірі 197199,63 грн., в зв'язку із простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати поставленого товару за договором на постачання товару №53-123-01-21-07003 від 25.06.2021 року.
У відзиві на позов, який надійшов на адресу суду 02.03.2023 року, зазначено, що позивачем невірно визначено строк оплати поставленого товару та період прострочення виконання грошового зобов'язання, що потягнуло неправильне нарахування 3% річних та втрат від інфляції. Крім того, на можливість здійснення своєчасної оплати товару вплинула криза неплатежів покупців електричної енергії - контрагентів відповідача.
У відповіді на відзив, яка надійшла на електронну пошту суду 15.03.2023 року, позивач просить суд задовольнити позовну заяву щодо стягнення 197199,63 грн. у повному обсязі, зазначає, що з урахуванням п. 2.2 договору граничним строком для здійснення оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної № 141 від 06.12.2021 є 10.02.2022 року. Саме з 11.02.2022 року, а не з 04.03.2022 року як про це зазначає відповідач, почалося прострочення оплати на суму 714480,00 грн. з ПДВ.
Заяви та клопотання сторін (учасників).
02.03.2023 року на адресу суду надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому відповідач, керуючись ст. 126 ГПК України, просить суд зменшити витрати позивача на оплату правничої допомоги адвоката до 1000 грн.
08.03.2023 року на електронну пошту суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 09.03.2023 року ухвалою суду у задоволенні клопотання представника позивача було відмовлено.
13.03.2023 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 13.03.2023 року ухвалою суду у задоволенні клопотання представника позивача було відмовлено.
15.03.2023 року на електронну пошту суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи без його участі.
15.03.2023 року на електронну пошту суду надійшло клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. 16.03.2023 року ухвалою суду клопотання представника позивача було задоволене.
20.03.2023 року на електронну пошту суду від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в яких позивач просить суд відмовити повністю в задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч 1 ст. 74 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на представлені докази на підтвердження обставин, викладених у заявах по суті, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, позиції сторін, викладені у заявах по суті, судом встановлено наступне.
25.06.2021 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) був укладений договір на постачання товару № 53-123-01-21-07003, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код СРV 18140000-2 по ДК 021:2015 - аксесуари до робочого одягу (засоби індивідуального захисту), у кількості, асортименті і цінами, зазначеними у специфікації №1 та 2 (додаток до договору №1 та №2), що є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п. 2.2 договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 та №2 (додаток до договору № 1 та № 2) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 6.1 цього Договору.
Відповідно до п. 3.2. договору постачальник надає покупцю:
- видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно;
- електронну податкову накладну, оформлену та зареєстровану в ЄРПН у встановленому чинним законодавством порядку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про довірчі послуги» у строки, визначені для реєстрації податкової накладної в ЄРПН;
- копії сертифікатів перевірки або експертизи типу, декларацій про відповідність, копій висновків Державної санітарно-епідеміологічної експертизи на товар або сировину, з якої виготовляється товар.
Пунктом 3.3 договору визначено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
Згідно п. 6.1 договору приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій № П-6 «Про порядок приймання продукції по кількості» і № П-7 «Про порядок приймання продукції по якості», та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК «Енергоатом»: «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС» СОУ НАЕК 038:2021.
Відповідно до п. 12.1 договору покупець зобов'язаний:
12.1.1 своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари;
12.1.2 приймати поставлені товари згідно розділу 6.
Відповідно до п. 12.4 договору постачальник зобов'язаний:
12.4.1 своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлені товари.
Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою з боку покупця і діє до 31.12.2022 включно, а в частині виконання сторонами гарантійних зобов'язань - до повного їх виконання. Продовження строку дії договору можливе до його закінчення, шляхом укладання відповідної додаткової угоди (п. 13.1 договору).
21.04.2022 року ухвалою господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Радос СВ" (код 44055420) з вимогою про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Південноукраїнська атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заборгованості за договором на постачання товару № 53-123-01-21-07003 від 25.06.2021 року у розмірі 714480 грн.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням господарського суду Одеської області у справі № 916/1204/22 від 08.09.2022 року, яке набрало законної сили 12.12.2022 року, встановлено, що:
"позивачем поставлено відповідачу на умовах договору від 25.06.2021 року у строк відповідно до п. 3.1 договору товар за видатковою накладною №141 від 06.12.2021 року на суму 714480 грн. Відповідальна особа відповідача вантаж прийняла, про що свідчить особистий підпис на супровідному документі на вантаж - видатковій накладній №141 від 06.12.2021 року. Докази оплати відповідачем 714480 грн. за видатковою накладною №141 від 06.12.2021 року у матеріалах справи відсутні."
Посилаючись на пункти 1.1, 2.1, 2.2, 3.1, 3.2, 6.1 договору, положення ст. ст. 11, 509, 712, 530, 629 ЦК України, 193 ГК України господарський суд Одеської області дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 714480 грн. підлягають задоволенню. Згідно п. 1 та п. 2 резолютивною частини зазначеного рішення суду позов задоволено у повному обсязі та стягнуто на користь позивача 714480 грн.
При цьому, господарським судом Одеської області у рішенні не зазначено з якої дати розпочався період у 45 робочих днів, протягом якого покупець мав оплатити поставлений товар постачальнику з огляду на положення п. 2.2, 3.2 та п. 6.1 договору та з якої дати розпочалося прострочення виконання зобов'язання по оплаті товару.
Позивач вважає, що прострочення оплати товару розпочалося з 11.02.2022 року і обґрунтовує свою позицію тим, що позивачем були виконані зобов'язання по поставці товару, який був прийнятий відповідачем 06.12.2021 року без зауважень, складанню і подачі для реєстрації податкової накладної №148 від 06.12.2021 року. На підтвердження цих обставин позивачем додано до позову завірені копії видаткової накладної №141 від 06.12.2021 року та податкової накладної №148 від 06.12.2021 року.
Відповідач у відзиві зазначив, що прострочення розпочалося з 04.03.2022 року з огляду на те, що позивачем умови п. 3.2 та 6.1 договору були виконані 13.12.2021 року (дата проходження вхідного контролю якості товару) та 28.12.2021 року (дата реєстрації податкової накладної у реєстрі податкових накладних). Доказів, що відповідні обставини мали місце саме 13.12.2021 року та 28.12.2021 року відповідач до відзиву на позов не надав.
Враховуючи рішення господарського суду Одеської області, яким встановлено, що обов'язок відповідача по оплаті товару на суму 714480 грн. є невиконаним, доводи позивача, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку, що прострочення по оплаті товару наступило з 11.02.2022 року.
Отже, з 11.02.2022 року боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.
Таким чином, оплата товару відповідачем здійснена з порушенням строків, визначених п. 2.2 договору, у зв'язку з чим позивачем нараховано відповідачу 3 % річних та втрати від інфляції, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1. ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У ч. 2 ст. 193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано відповідачу 18733,08 грн. - 3 % річних від суми заборгованості 714480,00 грн. за період з 11.02.2022 року по 26.12.2022 року. Детальний розрахунок позивача наявний в матеріалах справи.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що розрахунок 3 % річних є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам законодавства (ст. 625 ЦК України).
Отже, вимога про стягнення 3 % річних в сумі 18733,08 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем також нараховано відповідачу втрати від інфляції у розмірі 178466,55 грн. у зв'язку із простроченням виконання грошового зобов'язання. Нарахування інфляційних втрат здійснено за період з 11.02.2022 року по 26.12.2022 року (лютий 2022 - грудень 2022).
Перевіривши нарахування індексу інфляції, судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам законодавства (ст. 625 ЦК України).
Отже, вимога про стягнення втрат від інфляції в сумі 178466,55 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
З огляду на порушення відповідачем умов договору щодо своєчасного виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги про стягнення втрат від інфляції та 3% річних є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2957,99 грн., що підтверджується платіжним документом №604 від 30.01.2023 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач в прохальній частині позовної заяви також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.
До позовної заяви на виконання ст. 124 ГПК України позивачем долучено попередній розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу становлять 4000,00 грн., а саме:
- 4000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу (ст. 126 ГПК України) відповідно до п. 6.2 прайс-листа АБ "Шашликов та партнери" - у справах по ГПК України участь у суді першої інстанції (підготовка позовної заяви) згідно договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 № 1/2023;
- 9859,98 грн. - у разі задоволення позовних вимог 5 % від ціни позову відповідно до п. 6.10 прайс-листа АБ "Шашликов та партнери" - у справах по ГПК України участь у суді першої інстанції (Гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі (незалежно від інстанції суду) згідно договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 №1/2023.
Відповідачем подано суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, до 1000 грн.
В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що доводи позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. та 5 % у разі задоволення позовних вимог у сумі 9859,98 грн. зводяться лише до наявності в матеріалах справи копії договору про надання правничої допомоги (адвокатської угоди) від 02.01.2023 року, копії ордеру про надання правової допомоги, копії свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, але відсутнє платіжне доручення про попередню оплату судового супроводу.
Відповідач зазначає, що в договорі про надання правничої допомоги не зазначено розрахунку вартості професійної допомоги; відсутній опис виконаної роботи; заявлені витрати не відповідають критеріям реальності та розумності, мають неспівмірний розмір з обсягом наданих адвокатських послуг, зі складністю справи, ціною позову, значенням справи для сторін. Позивач не довів надання йому адвокатських послуг.
20.03.2023 року до Господарського суду Миколаївської області позивачем надані заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в яких позивач просить суд в задоволенні клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відмовити в повному обсязі.
Судом встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджуються останнім наступними доказами:
- договором про надання правової допомоги № 1/2023 від 02.01.2023 року, укладеним між адвокатським бюро "Шашликов та партнери" та ТзОВ «РАДОС СВ» (клієнт);
- актом про надання правової допомоги б/н від 30.01.2023 року на суму 13859,98 грн. згідно договору про надання правової допомоги від 02.01.2023 року № 1/2023.
- листом АБ "Шашликов та партнери" без дати та номера, в якому зазначено про отримання останнім винагороди за правову допомогу в сумі 4 000 грн.
- ордером серії АЕ № 1177238 від 30.01.2023 року;
- свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП № 4250 від 22.12.2019 року;
- посвідченням адвоката України Кобеляцького Д.М. № 1973 від 22.04.2019 року.
Розглянувши питання відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Отже, позивачем документально підтверджено користування послугами адвоката з метою захисту своїх прав та інтересів в судовому порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанови об'єднаної палати КГС ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19; від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19; додаткова постанова КГС ВС від 01.11.2018 у справі № 911/3650/17; постанова КГС ВС від 26.03.2019 у справі № 904/1798/18).
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, то суд зазначає, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Проте, відповідачем не подано суду жодних належних та допустимих доказів у справі в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, які б підтверджували наявність правових підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
З огляду на складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних послуг, суд з урахуванням клопотання відповідача дійшов висновку, що співмірним розміром судових витрат на професійну правничу допомогу є оплата у розмірі 4000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "РАДОС СВ", код 44055420 (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Запорізька, 49) з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі відокремленого підрозділу «Південноукраїнська атомна електрична станція» державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) грошові кошти в сумі 197199 (сто дев'яносто сім тисяч сто дев'яносто дев'ять) грн. 63 коп. з яких: 18733 (вісімнадцять тисяч сімсот тридцять три) грн. 08 коп. - 3 % річних, 178466 (сто сімдесят вісім тисяч чотириста шістдесят шість) грн. 55 коп. - втрати від інфляції, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2957 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 99 коп. та правничої допомоги в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 10.04.2023 року.
Суддя А.П. Алексєєв