Ухвала від 10.04.2023 по справі 5015/118/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

10.04.2023 р. Справа № 5015/118/11

Суддя Господарського суду Львівської області Артимович В.М., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські заводи автомобілебудування» про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи № 5015/118/11

за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина", м. Київ,

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", с. Коростів Сколівського району Львівської області

Учасники провадження у справі: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Львівської перебуває справа № 5015/118/11 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" (суддя Чорній Л.З.).

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 17.05.2010 № 28/45 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтозапчастина" прийнято до розгляду і порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач". 15.09.2010 припинено провадження у справі № 28/45.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.11.10 р. апеляційну скаргу ТзОВ „Укравтозапчастина", м. Київ задоволено повністю, ухвалу господарського суду Львівської області від 15.09.2010 у справі № 28/45 скасовано, матеріали справи скеровано на розгляд господарського суду Львівської області в іншому складі суду.

Ухвалою суду від 12.01.2011 прийнято справу № 28/45 до розгляду та присвоєно справі № 5015/118/11.

Ухвалою від 08.02.2011 введено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач".

Постановою господарського суду від 15.07.2011 ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський автонавантажувач" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. 06.08.2011 в газеті "Голос України" №143 (5143) опубліковано оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Ухвалою суду від 06.12.2011 заяву арбітражного керуючого - ліквідатора Скочка І.Я. про дострокове припинення його повноважень, як ліквідатора ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" задоволено, повноваження арбітражного керуючого Скочка Івана Ярославовича, як ліквідатора банкрута - припинено. Ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Хомишина Ігора Григоровича (ліцензія серії АВ №499060 Державного департаменту з питань банкрутства від 21.12.2009, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1 ).

Ухвалою суду від 18.05.2016 задоволено заяву арбітражного керуючого - ліквідатора Хомишина Ігора Григоровича про дострокове припинення його повноважень, як ліквідатора ТзОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач", припинено повноваження арбітражного керуючого Хомишина Ігора Григоровича, як ліквідатора банкрута та призначено ліквідатором у справі арбітражного керуючого Козія Володимира Юрійовича (свідоцтво №163 від 07.02.2013; поштова адреса: 79041, м. Львів, вул. Рівна, 21/31).

05.04.2023 на електронну адресу суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 04.04.2023 (вх. №8535/23) про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11. Заявник вважає, що наявні об'єктивно обґрунтовані факти, які ставлять під сумнів безсторонність судді Чорній Л.З. та як наслідок, до даного складу суду відсутня довіра з боку Уповноваженої особи учасників ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" - ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування".

Ухвалою від 06.04.2023 Господарський суд Львівської області (суддя Чорній Л.З.) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 05.04.2023 за вх. №8535/23 про відвід судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11 визнав необґрунтованою та ухвалив передати матеріали справи №5015/118/11 та заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" про відвід судді Чорній Л.З. для автоматизованого розподілу з метою визначення судді, який вирішуватиме питання про відвід судді Чорній Л.З. у порядку, встановленому ч. 1 ст. 32 ГПК України та ч. 3 ст. 39 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.04.2023, для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначено суддю Артимовича В.М. для розгляду даної заяви про відвід судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11.

У відповідності до ч. ч. 7, 8 ст. 39 Господарського процесуального кодексу України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи.

У заяві про відвід від 04.04.2023 (вх. № 8535/23 від 05.04.2023) ТзОВ „Львівські заводи автомобілебудування" вважає, що суддя Чорній Л.З. підлягає відводу з розгляду даної справи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, а саме, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Заява про відвід мотивована тим, що в результаті розгляду справи № 5015/118/11 протягом 12 років головуючою суддею Чорній Л.З. порушено конституційну засаду судочинства (розумні строки розгляду справи), яка передбачена у п. 7 ч. 1 статті 129 Конституції України та п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, порушено п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також внаслідок позбавлення боржника права самостійно управляти і розпоряджатись своїм майном протягом 12 років (на весь час розгляду спору) суддею Чорній Л.З. порушено ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ТзОВ "Львівські заводи автомобілебудування" вважає, що додатковими негативними наслідкам розгляду справи поза межами розумного строку є радикальна зміна законодавства, на підставі якого здійснюється розгляд справи, та збільшення витрат боржника на оплату послуг ліквідаторів.

Заявник посилається на те, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом в силу п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України. Принцип розумності строків розгляду справи судом передбачається пунктом 7 частини першої статті 129 Конституції України, норми якої мають пряму дію. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006у справі "Красношапка проти України")". Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Касаційного господарського суду від 20 липня 2021 року у справі № 910/12515/19 (910/19887/20), у Постанові Касаційного господарського суду від 27 липня 2021 року у справі № 910/4436/19 та у Постанові Касаційного господарського суду від 16 березня 2021 року у справі № 5011-15/2551-2012.

У заяві про відвід судді заявник вказує на те, що у вересні 2016 року ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" звернулось до Господарського суду Львівської області із скаргами на бездіяльність ліквідатора у проведенні технічної інвентаризації майна та виявлення майна, що є предметом забезпечення вимог ПрАТ "Оргхім". У грудні 2016 року ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" звернулось до Господарського суду Львівської області із вимогою зобов'язати ліквідатора Козія В.Ю. надати докази належного проведення інвентаризації, в результаті якої із ліквідаційної маси вилучено майно загальною площею понад 500 м2. 16.08.2017 на адресу Господарського суду Львівської області від ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" надійшла заява-скарга на дії ліквідатора Козія В.Ю. із проведення технічної інвентаризації майна банкрута та визнання недійсними результатів технічної інвентаризації 2016 р.; рішення про поділ на окремі об'єкти нерухомості та скасування державної реєстрації прав власності. До даної заяви-скарги від 16.08.2017 року здійснювались уточнення, які пов'язані із незаконними діями ліквідатора Козія В.Ю. при повторній технічній інвентаризації 2018 р. та незаконними рішеннями щодо об'єднання та поділу об'єктів нерухомості, внаслідок чого ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" просило скасувати державну реєстрацію цих об'єктів нерухомості. Лише 25.07.2022 головуюча суддя Чорній Л.З. прийняла ухвалу у справі № 5015/118/11, якою частково задовольнила заяву-скаргу ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" на дії ліквідатора Козія В.Ю. із проведення технічної інвентаризації майна банкрута та визнання недостовірними результатів технічної інвентаризації 2016; рішення про поділ на окремі об'єкти нерухомості та скасування державної реєстрації прав власності, з врахуванням заяв про збільшення та уточнення, визнала незаконними дії ліквідатора ТОВ "Управляюча компанія "Львівський Автонавантажувач" Козія Володимира Юрійовича із проведення технічної інвентаризації майна банкрута, а у решті вимог заяви-скарги ПрАТ "ВНК "Розточчя СТ" відмовила.

ТзОВ "Львівські заводи автомобілебудування" вважає, що головуюча суддя Чорній Л.З. здійснювала розгляд заяви-скарги на дії арбітражного керуючого протягом п'яти з половиною років, що є неприпустимим з огляду на основну конституційну роль суду (ст. 55 Конституції України) - забезпечення права на захист, складовим елементом якого є розумний строк розгляду справи. Судовий розгляд повинен здійснюватися не задля створення видимості розгляду справи, а задля забезпечення ефективного та реального захисту порушених прав. Заявник стверджує, що розгляд заяви-скарги протягом п'яти з половиною років підтверджує, що здійснення суддею Чорній Л.З. розгляду справи №5015/118/11 відбувалось неефективно та завдавало шкоди боржнику здійснення оплати послуг арбітражного керуючого Козія В.Ю., який неналежно виконує свої повноваження. Варто звернути увагу, що за час довготривалого розгляду даного спору відбулось зміна законодавства внаслідок чого став неможливим повноцінний розгляд заяви-скарги на дії ліквідатора.

На думку ТзОВ "Львівські заводи автомобілебудування", суддею Чорній Л.З. не забезпечується належний, ефективний та реальний судовий захист прав та інтересів боржника та всіх кредиторів та постійно допускається порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Розглянувши доводи поданої заяви ТзОВ "Львівські заводи автомобілебудування", суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви про відвід судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11 з огляду на наступне.

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

В силу приписів ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу.

Як вбачається зі змісту поданої заяви, заявник, як на підставу відводу, посилається на п. 5 ч. 1 ст. 35 ГПК України, відповідно до яких, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Суд зазначає, що вичерпний перелік таких обставин чинним законодавством не визначено і тому вирішення питання про визнання тих чи інших обставин тими обставинами, мова про які йде у наведеному вище пунктах 3, 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, лежить в межах повноважень суду.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Папазова та інші проти України» від 15.03.2012 р. суд зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25.01.2006, № 1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [. . .] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Австрії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточних, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Враховуючи наведені положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою надання учасникам судового процесу можливості для реалізації їх процесуальних прав, керуючись завданням господарського судочинства, визначеним ч. 2 ст. 2 ГПК України, судом здійснюється розгляд справ, заяв в розумні строки.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що, як слідує з усталеної практики Європейського суду з прав людини, за умови конкуренції у судовій практиці двох принципів вимог процесуального законодавства, а саме: дотримання змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи, суд має зберегти баланс забезпечення справедливого публічного розгляду справи та дотримання розумного строку.

Так, у своїй діяльності суд виходить з того, що бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальність провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), заява № 104/1995/610/698, п. 30). Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №134/18/13-ц, виходив також з того, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується "процесуальна" справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення "Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece" №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення "Mirolubovs and Others v. Latvia", №798/05, №103).

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов'язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

При цьому конкуренція двох принципів змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи повинна вирішуватися шляхом пошуку справедливого балансу між сутнісними та часовими вимогами для суду забезпечити справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Базовим у цьому аспекті є підхід, згідно з яким бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження. В свою чергу, за необхідності отримати належні докази та у разі залучення до участі у справі нових учасників суд має відкласти розгляд справи, оскільки сторонам повинна бути надана можливість повідомити про будь-які докази, необхідні для успіху їх справи.

Суд зазначає, що, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на матеріали справи та згідно з даними КП "Діловодство спеціалізованого суду", з 2014 по даний час у справі № 5015/118/11 зареєстровано 178 заяв, скарг, клопотань, які потребують винесення окремих процесуальних документів та підлягають оскарженню.

Також слід зазначити, що з огляду на матеріали справи, неодноразові відкладення судових засідань були зумовлені відсутністю представників сторін, клопотаннями учасників справи та їх заявами з процесуальних питань, обов'язок із всебічного дослідження та розгляду яких процесуальним законодавством покладено саме на суд.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що дана справа неодноразово перебувала, а частина і на даний момент перебуває на розгляді в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зазначити, що твердження, наведені ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» у заяві про відвід від 04.04.2023 (вх. № 8535/23 від 05.04.2023) є необґрунтованими належним чином та не доведені жодними належними та допустимими доказами. А відповідно до норм ч. 3 ст. 38 ГПК України відвід повинен бути вмотивованим.

Наведені в заяві ТОВ "Львівські заводи автомобілебудування" підстави для відводу судді Чорній Л.З. від розгляду справи №5015/118/11 зводяться виключно до незгоди заявника із процесуальними рішеннями судді, не підтверджують упередженість та необ'єктивність судді Чорній Л.З. при розгляді даної справи та свідчать про відсутність підстав, передбачених статтею 35 Господарського процесуального кодексу України для відводу судді.

При цьому, наявності інших підстав, які б викликали сумніви у неупередженості судді, не встановлено.

Суд звертає увагу заявника на те, що, як зазначається Європейським судом з прав людини, у контексті суб'єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (Заява № 33949/02) від 09.11.2006 р.). Право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Газета "Україна-Центр" проти України" від 15.07.2010 р., заява № 16695/04).

Суд зазначає, що обґрунтованих обставин, які б свідчили про упередженість судді стосовно заявника чи про необ'єктивне ставлення до сторін у справі, заявник не навів.

Отже, у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи атомобілебудування" про відвід судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11 заявником не зазначено та до заяви не долучено належних і допустимих доказів про наявність підстав для відводу. Заявником у поданій заяві документально не обґрунтовано обставин, визначених вимогами ст.ст. 35, 36 ГПК України.

З огляду на викладене, заявник не надав суду належних та допустимих доказів, які свідчили б про наявність передбачених ст. ст. 35, 36 ГПК України підстав для відводу судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11, тому такий відвід є необґрунтований та не підлягає до задоволення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 35, 36, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські заводи автомобілебудування" від 04.04.2023 (вх. № 8535/23 від 05.04.2023) про відвід судді Чорній Л.З. у справі № 5015/118/11 відмовити.

2. Справу № 5015/118/11 повернути раніше визначеному складу суду для розгляду.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строк, передбачений ст. 235 ГПК України, та оскарженню не підлягає.

Суддя Артимович В.М.