вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" січня 2023 р. м. Київ Справа № 911/3711/20
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент»
до Головного управління Держгеокадастру у Київській області
Садівничого товариства «Тополька-1»
про усунення перешкод у користуванні правом власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників учасників справи:
від позивача: Гарбарук С.М. (виписка б/н від 11.10.2019 року);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: Бегларян О.Ф. (ордер АА № 1254015 від 26.11.2022 року).
В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» (позивач) до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (відповідач 1) та Садівничого товариства «Тополька-1» (відповідач 2) про усунення перешкод у користуванні правом власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2020 року відкрито провадження у справі № 911/3711/20, справу № 911/3711/20 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.
В ході підготовчого провадження у справі судові засідання неодноразово відкладались у зв'язку з ненаданням витребуваних документів та неявкою сторін.
В підготовчому судовому засіданні 14.05.2021 року судом було розглянуто клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи та встановлено, що як зазначає позивач в позові, йому на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області на праві приватної власності належить земельна ділянка: площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ 441761, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020993800071 від 10.11.2009 року. Підстава набуття права власності - договір купівлі продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009 року.
Проте, як стало відомо позивачу, наказом Головного управління Держгеокадастру у Київської області (відповідач-1) № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення колективного садівництва СТ «Тополька-1» (відповідач-2) земельної ділянки площею 0,4872 га на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. 20.09.2013 року відповідач-2 отримав свідоцтво про право власності індексний номер 9701537 на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Позивач в позові зазначає, що за даними інформації з Публічної кадастрової карти відповідно до земельної ділянки площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, встановив, що земельна ділянка площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, належна відповідачу 2, накладається на земельну ділянку позивача.
Відповідно до зведеного плану земельних ділянок, виконаного в масштабі 1:2000 ФОП Яцюта В.В., сертифікованим інженером-землевпорядником, земельна ділянка відповідача-2 площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, накладається на земельну ділянку позивача, площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, орієнтовна площа накладання становить 0,2180 га.
У зв'язку з тим, що земельна ділянка площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 набута позивачем у власність ще у 2009 року і відповідне право було зареєстровано в установленому порядку, позивач в позові зазначає про незаконність виділення відповідачем 1 відповідачу 2 за спірним Наказом у 2013 році земельної ділянки кадастровий номер 3220881700:05:003:2538 за рахунок земельної ділянки позивача, просить усунути перешкоди у користуванні правом власності шляхом скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київської області № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність; визнати недійсним свідоцтво про право власності індексний номер 9701537 від 20.09.2013 року видане СТ «Тополька-1» на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області; скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (з відкриттям розділу) індексний номер 60557665 від 20.09.2013 року про державну реєстрацію за СТ «Тополька-1», код ЄДРПОУ 26146847, права власності на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Також, позивач повідомив суду та надав докази, що належна йому земельна ділянка площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 була ним поділена на декілька земельних ділянок і накладення має місце на одну з новоутворених земельних ділянок, а саме 3220881700:05:003:2976 площею 0,2571 га, яка є частиною і повністю в ходить в межі первісної земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 площею 0,9503 га.
В клопотанні про призначення експертизи позивач зазначає, що належним доказом в підтвердження факту та обсягу накладення земельних ділянок має бути саме висновок експертизи, оскільки іншим чином може бути заперечена достовірність покладених в основу позовних вимог доказів.
Відповідач 2 в ході підготовчого провадження заперечував проти призначення у справі судової земельно-технічної експертизи з тих підстав, що відповідний факт накладення земельних ділянок ним не заперечується.
Однак, відсутність заперечень факту та обсягу накладення земельних ділянок з огляду на ч. 1 ст. 75 ГПК України не є належним доказом в підтвердження обставин, які підлягають дослідженню в ході розгляду спору і мають бути покладені основу судового рішення.
У зв'язку з чим, з метою встановлення факту, обсягу та причин накладення земельних ділянок, суд дійшов висновку про необхідність застосування спеціальних знань та призначення у справі судової земельно-технічної експертизу експертизи з питань землеустрою.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2021 року судом призначено у справі № 911/3711/20 судову земельно-технічну експертизу з метою встановлення факту накладення земельних ділянок, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Провадження у справі зупинено.
На вирішення земельно-технічної експертизи поставлено питання:
- Чи входить земельна ділянка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976 площею 0,2571 га в межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 площею 0,9503 га?
- Чи має місце накладення земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» (первісної) з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 площею 0,9503 га (в тому числі новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976 площею 0,2571 га), та земельної ділянки Садівничого товариства «Тополька-1» з кадастровим номером 3220881700:05:003:2538 площею 0,4872 га? Якщо так, то в якому обсязі має місце накладення наведених земельних ділянок та які причини такого накладення?
17.05.2021 року через канцелярію суду від Садівничого товариства «Тополька-1» (відповідач-2 за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) надійшла зустрічна позовна заява б/н від 12.05.2021 року до Бориспільської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» (позивач за первісним позовом, відповідач-2 за зустрічним позовом) про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування запису про державну реєстрацію.
Ухвалою суду від 24.05.2021 року провадження у справі № 911/3711/20 поновлено для вирішення питання про прийняття зустрічної позовної заяви до провадження.
Ухвалою від 24.05.2021 року прийнято зустрічну позовну заяву б/н від 12.05.2021 року Садівничого товариства «Тополька-1» до Бориспільської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування запису про державну реєстрацію та об'єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 911/3711/20; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ; зупинено провадження у справі 911/3711/20 на час проведення судової земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2021 року.
Через канцелярію суду надійшов супровідний лист від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 23857 від 26.11.2021 року з доданими до нього матеріалами справи № 911/3711/20 та висновком експерта.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2021 року поновлено провадження у справі № 911/3711/20. Підготовче засідання призначено на 10.01.2022 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.02.2022 року зустрічну позовну заяву б/н від 12.05.2021 року Садівничого товариства «Тополька-1» до Бориспільської районної державної адміністрації та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування запису про державну реєстрацію у справі № 911/3711/20 залишено без розгляду, оскільки наведені в ній позовні вимоги вже перебували на розгляді в межах зустрічного позову у справі Бориспільського міськрайонного суду Київської області № 359/8064/20.
В ході подальшого підготовчого провадження у справі судові засідання неодноразово відкладались у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів та за клопотанням сторін.
01.07.2022 року Головним управлінням Держгеокадастру в Київській області на виконання вимог ухвали від 16.02.2022 року супровідним листом надіслано засвідчену копію Проекту відведення земельної ділянки на довгострокову оренду під розширення колективних садів Садівничому товариству «Тополька-1» на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, розроблений Приватним підприємством «Регіон», 2002 року.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.07.2022 року у справі № 911/3711/20, враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 24.08.2022 року.
Розгляд справи по суті неодноразово відкладався за клопотаннями сторін та у зв'язку із загрозою життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду і працівників суду, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до ст. 3 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указу Президента України від 12.08.2022 року № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та через загрозу нанесення військами Російської Федерації ракетно-бомбових ударів.
В судовому засіданні 18.01.2023 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача-2 проти позову заперечував, відповідач-1 в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 18.01.2023 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» звернулося до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Садівничого товариства «Тополька-1» про усунення перешкод у користуванні правом власності, визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування рішення про державну реєстрацію, в якому просить:
- Усунути перешкоди у користуванні правом власності шляхом скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність.
- Визнати недійсним свідоцтво про право власності індексний номер 9701537 від 20.09.2013 року видане Садівничому товариству «Тополька-1» на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
- Скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (з відкриттям розділу) індексний номер 60557665 від 20.09.2013 року про державну реєстрацію за Садівничим товариством «Тополька-1», код ЄДРПОУ 26146847, права власності на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» (позивач, ТОВ «Ермес-Менеджмент») на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області на праві приватної власності належить земельна ділянка площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, цільове призначення - ведення особистого селянського господарства, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ 441761, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020993800071 від 10.11.2009 року. Підстава набуття права власності - договір купівлі продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009 року.
Проте, як стало відомо позивачу, наказом Головного управління Держгеокадастру у Київської області (відповідач 1, ГУ Держгеокадастру у Київської області) № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення колективного садівництва СТ «Тополька-1» (відповідач 2, СТ «Тополька-1») земельної ділянки площею 0,4872 га на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
20.09.2013 року відповідач 2 отримав свідоцтво про право власності індексний номер 9701537 на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Позивач шляхом вивчення інформації Публічної кадастрової карти щодо земельної ділянки площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, встановив, що земельна ділянка площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, надана відповідачем-1 у власність відповідачу-2, накладається на належну позивачу земельну ділянку кадастровий номер 3220881700:05:003:0539.
Відповідно до Зведеного плану земельних ділянок, виконаного в масштабі 1:2000 ФОП Яцюта В.В., сертифікованим інженером-землевпорядником, земельна ділянка відповідача-2 площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, накладається на земельну ділянку позивача, площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, орієнтовна площа накладання становить 0,2180 га.
Земельна ділянка позивача площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 на момент укладення Договору купівлі-продажу № 1054 від 20.08.2009 року була визначена в натурі у межах цих площ (на місцевості), закріплена межовими знаками, що підтверджується положеннями п. 1.2 договору купівлі-продажу та планом меж земельної ділянки.
Як зазначає позивач, надання відповідачем-1 у власність відповідачу 2 земельної ділянки площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538 на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, порушує наявне у позивача право власності на земельну ділянку площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, оскільки виділена відповідачу-2 земельна ділянка накладається на земельну ділянку позивача.
У зв'язку з чим, позивач просить усунути перешкоди у користуванні правом власності на його земельну ділянку шляхом скасування наказу відповідача 1, на підставі якого відповідачу 2 надана земельна ділянка, яка накладається на земельну ділянку позивача, визнати недійсним свідоцтво про право власності на видану відповідачу 2 земельну ділянку та скасувати державну реєстрацію права власності на таку земельну ділянку відповідача 2.
В ході розгляду спору відповідач 2 подав відзив на позов, в якому позовні вимоги заперечував. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що Садівниче товариство «Тополька-1» є громадською організацією, яка створена на підставі рішення загальних зборів товариства, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію, серії А00 № 090982 від 18.12.2001 року. Основною метою діяльності Садівничого товариства «Тополька-1» є захист прав і свобод членів товариства, сприяння утворенню умов для використання ділянок для вирощування фруктів, ягід, овочів та іншої сільськогосподарської продукції, а також забезпечення умов для відпочинку членів товариства та їх сімей.
Рішенням Вороньківської сільської ради від 18.12.2001 року № 187 затверджено проект відведення та передано на праві постійного користування Садівничому товариству «Тополька-1» (колишня назва ТОВ «Спецтехнологія») земельну ділянку площею 7,4557 га (піски) для розміщення колективних садів. 28.12.2002 року СТ «Тополька-1» видано Державний акт на право постійного користування вказаною земельною ділянкою серії І-КВ №000973. У подальшому вказана земельна ділянка була розподілена між членами товариства та приватизована ними для ведення садівництва.
На момент передачі у постійне користування садівничому товариству вищенаведеної земельної ділянки питання щодо організації під'їзду до земельних ділянок його членів не вирішувалося. У зв'язку з цим, окремим Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 03.10.2002 року № 637 було затверджено проект відведення земельної ділянки для СТ «Тополька-1» на умовах довгострокової оренди під розширення колективних садів.
Зокрема, даним Розпорядженням садівничому товариству передавалася в довгострокову оренду земельна ділянка загальною площею 2,4986 га, з яких 1,4168 га - землі загального користування (проїзди, тимчасові стоянки автомобілів, пожежні заїзди, майданчики для сміття) та 1,0818 га - землі до виділені під розміщення колективних садів.
10.12.2003 року між СТ «Тополька-1» та Бориспільською районною державною адміністрацією укладено Договір оренди, відповідно до п. 2.2. якого строк дії договору оренди становить 49 років, починаючи з дати його реєстрації. Реєстрація Договору оренди відбулася 17.12.2003 року у Бориспільському районному відділі земельних ресурсів про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди земель вчинено запис № 7.
Таким чином, СТ «Тополька-1» стверджує, що починаючи з 17.12.2003 року є належним та єдиним користувачем земельної ділянки площею 2,4986 га, яка була передана йому в оренду, у тому числі й земельної ділянки площею 1,4168 га, яка увесь цей час використовується як землі загального користування, а саме як дорога, яка проходить вздовж земельних ділянок усіх членів садівничого товариства.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 Земельного кодексу України до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчує право на земельну ділянку.
Відповідач 2 зазначає, що реалізуючи надане законом право, СТ «Тополька-1» звернулося до Головного управління Держземагентства у Київській області з відповідним клопотанням про передачу у власність товариству земельної ділянки, яка використовується його членами як дорога (місця загального користування) на підставі Договору оренди від 10.12.2003 року.
29.04.2013 року Головним управлінням Держземагентства у Київській області видано наказ № КИ/3220881700:05:003/00000032, яким СТ «Тополька-1» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність товариству земельної ділянки орієнтовною площею 1,4237 га, яка розташована на території Вороньківської сільської ради для ведення колективного садівництва (землі загального користування).
На підставі цього наказу ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Горизонт» було розроблено відповідний проект відведення, яким передбачалася передача у власність СТ «Тополька-1» земельної ділянки загальною площею 1,3751 га, яка використовується членами товариства як дорога (місця загального користування), та яка складається із 11-ти з'єднаних між собою земельних ділянок.
На підставі цього наказу ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Горизонт» було розроблено відповідний проект відведення, яким передбачалася передача у власність СТ «Тополька-1» земельної ділянки загальною площею 1,3751 га, яка використовується членами товариства як 1 дорога (місця загального користування), та яка складається із 11-ти з'єднаних між собою земельних ділянок.
Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення колективного садівництва (землі загального користування) СТ «Тополька-1» на території Вороньківської сільської ради та передано у власність СТ «Тополька-1» земельну ділянку площею 0,4872 (кадастровий номер 3220881700:05:003:2538)
20.09.2013 року державним реєстратором Реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції видано відповідні свідоцтва про право власності на нерухоме майно на СТ «Тополька-1».
Таким чином, відповідач-2 стверджує, що починаючи з 2003 року по 20.09.2013 року СТ «Тополька-1» та його члени користувалися земельною ділянкою площею 1,4168 га як землями загального користування (дорога) на підставі Договору оренди від 10.12.2003 року. А починаючи з 20.09.2013 року цю ж земельну ділянку було передано у власність СТ «Тополька-1» на підставі відповідних наказів ГУ Держземагентства у Київській області і з того часу СТ «Тополька-1» продовжує її використовувати як власник цього нерухомого майна.
Щодо набуття ТОВ «Ермес-Менеджмент» у власність земельної ділянки площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, із цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», яка знаходиться на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району, відповідач 2 зазначив, що таке набуття відбулося на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_1 20.08.2009 року, яка, у свою чергу, набула право власності на цю земельну ділянку на підставі Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 2509 від 28.07.2009 року та виданого на підставі цього розпорядження Державного акту від 12.08.2009 року, серії ЯД № 900612.
У зв'язку зх. Чим, відповідач-2 стверджує, що передача у 2009 році у приватну власність громадянці ОСОБА_1 земельної ділянки, яка з 2003 року фактично використовувалась садівничим товариством як землі загального користування (дорога), відбулася з порушенням вимог закону. Відповідно подальший продаж цієї ділянки позивачу ТОВ «Ермес-Менеджмент» та її поділ на частини також вчинено з грубим порушенням вимог закону.
Відповідач-2 також зазначив, що протягом 2020 року за заявою керівника ТОВ «Ермес-Менеджмент» вказану земельну ділянку площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 поділено на декілька земельних ділянок, тому відомості про неї відсутні у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Однією із таких новосформованих земельних ділянок, утворених у результаті поділу первісної земельної ділянки площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 є земельна ділянка площею 0,2571 га, із кадастровим номером 3220881700:05:003:2976.
Як первісна земельна ділянка площею 0,9503 га кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, так і сформована у результаті її поділу земельна ділянка площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976, накладаються на межі земельної ділянки площею 0,4872 (кадастровий номер 3220881700:05:003:2538), яка належить на праві власності СТ «Тополька-1».
Оскільки земельна ділянка, яка була передана Бориспільською районною державною адміністрацією у приватну власність ОСОБА_1 станом на 28.07.2009 року не була вільною, а перебувала у користуванні СТ «Тополька-1» на підставі Договору оренди від 10.12.2003 року, таке Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідач 2 зазначає, що Бориспільська районна державна адміністрація не мала права у 2009 році передавати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, оскільки межі цієї ділянки накладаються на межі земельної ділянки площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, яка з 2003 року використовувалась СТ «Тодолька-1» на підставі Договору оренди, а з 2013 року належить товариству на праві власності. Відповідно набуття ТОВ «Ермес-Менеджмент» цієї ділянки у приватну власність також є незаконним.
Крім того, як первісна земельна ділянка площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, так і сформована за її рахунок земельна ділянка площею 0.2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976, належать до земель водного фонду, а тому не могли передаватися ні у приватну власність ОСОБА_1 , ні відчужуватись нею за Договором купівлі-продажу ТОВ «Ермес-Менеджмент».
Зокрема, відповідач 2 стверджує, що земельна ділянка площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, за рахунок якої було сформовано земельну ділянку площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976, знаходиться між захисною дамбою Канівського водосховища р. Дніпро та земельними ділянками, що належать на праві власності членам СТ «Тополька-1».
При цьому, межі земельної ділянки площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976 перетинаються безпосередньо з межами земельної ділянки, що використовуються членами СТ «Тополька-1» як дорога (ділянка площею 0,4872 га кадастровий номер 3220881700:05:003:25381), площа перетину становить 0,1037 га. Інша частина земельної ділянки ТОВ «Ермес-Менеджмент» загальною площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 взагалі накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Дніпровського басейнового управління водних ресурсів для обслуговування захисних споруд Канівського водосховища р. Дніпро і є землями водного фонду. Площа перетину складає 0,3104 га.
Враховуючи доводи позивача та заперечення відповідача, дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.
Позивачем в підтвердження факту набуття у власність земельної ділянки площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, яку в подальшому було поділено з виділенням земельної ділянки площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976, надано Державний акт на право власності на земельну ділянку ЯИ 441761, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020993800071 від 10.11.2009 року та Договір купівлі-продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009 року, за яким позивач придбав земельну ділянку кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 площею 0,9503 га у громадянки ОСОБА_1 .
У зв'язку з запереченням відповідачем 2 правомірності набуття громадянкою ОСОБА_1 та, відповідно позивачем, земельної ділянки кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 у власність, позивачем в ході розгляду спору надано суду Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 5-ом громадянам для ведення особистого селянського господарства на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (кадастрова справа П-7323 від 26.06.2009 року (далі - Проект землеустрою на ОСОБА_1 ) та Технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки (згідно договорів купівлі-продажу земельної ділянки) ТОВ «Ермес-Менеджмент» для ведення підсобного сільського господарства на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (кадастрова справа А-1510 від 10.09.2009 року) (далі - Технічна документація на позивача).
З наданого позивачем Проекту землеустрою (на ОСОБА_1 ) вбачається, що за Розпорядженням Бориспільської районної державної адміністрації від 28.07.2009 року № 2509 затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства громадянам на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області за рахунок земель державної власності з категорії земель сільськогосподарського призначення.
На підставі наведеного Розпорядження РДА громадянці ОСОБА_1 було надано у власність земельну ділянку площею 0,9503 га, відповідний Державний акт передано на зберігання до Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі, підписано головою Бориспільської РДА та начальником Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі.
Згідно з наявною у Проекті землеустрою (на ОСОБА_1 ) Реєстраційною карткою земельної ділянки Центру державного земельного кадастру Серія АБЕ № 848509, ОСОБА_1 набула на праві приватної власності земельну ділянку кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 площею 0,9503 га за рахунок сільськогосподарських угідь (ріллі) на території Вороньківської сільської ради.
Також з наявної у Проекті землеустрою (на ОСОБА_1 ) довідки від 26.06.2009 року Управління земельних ресурсів у Бориспільському районі 6-зем, за даними державної статистичної звітності відповідні землі (в загальній площі 9,9997 га на 5-х громадян) обліковувались як сільськогосподарські землі (рілля) та землі запасу.
В той же час, як вбачається з наданого відповідачем 2 Договору оренди земельної ділянки від 10.12.2003 року, відповідачу-2 Бориспільською РДА надавалась в оренду земельна ділянка площею 2,4986 га без визначення кадастрового номера за рахунок земель загального користування на території Вороньківської сільської ради за межами населеного пункту. Відповідний Договір оренди земельної ділянки укладено на підставі Розпорядження Бориспільської РДА від 03.10.2002 року за проектом відведення. Однак, Проект відведення земельної ділянки на довгострокову оренду під розширення колективних садів Садівничому товариству «Тополька-1» на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області 2002 року відповідачем 2 до відзиву не було додано.
З наявного в матеріалах справи Проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність Садівничому товариству «Тополька-1» для ведення колективного садівництва (землі загального користування) на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 2013 року вбачається, що відповідачу 2 надано у власність земельну ділянку площею 1,3751 га за рахунок земель загального користування. В матеріалах проекту наявна довідка від 06.06.2013 року Управління держземагенства у Бориспільському районі 6-зем, згідно з якою за даними державної статистичної звітності відповідні землі обліковувались як землі загального користування та забудови.
Крім того, наданий відповідачем Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність Садівничому товариству «Тополька-1» 2013 року не містить Акту про встановлення меж в натурі на місцевості.
З огляду на суперечливість наданих сторонами доказів, з метою встановлення факту, обсягу та причин накладення земельних ділянок, суд дійшов висновку про необхідність застосування спеціальних знань та призначення у справі судової земельно-технічної експертизу експертизи з питань землеустрою.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2021 року судом призначено у справі № 911/3711/20 судову земельно-технічну експертизу з метою встановлення факту накладення земельних ділянок, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення земельно-технічної експертизи поставлено питання:
- Чи входить земельна ділянка Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976 площею 0,2571 га в межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 площею 0,9503 га?
- Чи має місце накладення земельної ділянки Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» (первісної) з кадастровим номером 3220881700:05:003:0539 площею 0,9503 га (в тому числі новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 3220881700:05:003:2976 площею 0,2571 га), та земельної ділянки Садівничого товариства «Тополька-1» з кадастровим номером 3220881700:05:003:2538 площею 0,4872 га? Якщо так, то в якому обсязі має місце накладення наведених земельних ділянок та які причини такого накладення?
Згідно з Висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНІДСЕ) від 26.11.2021 року № 23857/21-41 встановлено, що земельна ділянка площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976 повністю виділена за рахунок земельної ділянки площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 ТОВ «Ермес-Менеджмент».
Також встановлено, що земельна ділянка ТОВ «Ермес-Менеджмент» площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 перетинається із земельною ділянкою Садівничого товариства «Тополька-1» площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, площа перетину складає 0,1037 га. Аналогічно і земельна ділянка ТОВ «Ермес-Менеджмент» площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976, яка утворилась внаслідок її виділення з земельної ділянки площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539, перетинається із земельною ділянкою Садівничого товариства «Тополька-1» площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, площа перетину складає 0,1037 га. Щодо причин такого накладення експерт відповіді не надав.
В ході розгляду спору у відповідача 2 також витребовувався Проект відведення земельної ділянки на довгострокову оренду під розширення колективних садів Садівничому товариству «Тополька-1» на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, розроблений Приватним підприємством «Регіон», 2002 року та пояснення щодо встановлення у 2003 році в натурі на місцевості меж земельної ділянки.
Однак, відповідач 2 не надав витребувані судом докази, зазначив про відсутність у нього Проекту відведення 2002 року та подав клопотання про його витребування у Головного управління держгеокадастру у Київській області. З приводу встановлення меж земельної ділянки пояснень та доказів не надав.
Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області надано копію Проекту відведення земельної ділянки на довгострокову оренду під розширення колективних садів Садівничому товариству «Тополька-1» на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, розроблений Приватним підприємством «Регіон», 2002 року.
В наведеному Проекті відведення 2002 року мова йде про виділення відповідачу 2 земельної ділянки площею 2,4986 га, з яких 1,4168 га землі загального користування та 1,0818 га землі, довиділені під розміщення колективних садів.
Після надходження до суду Проекту відведення земельної ділянки на довгострокову оренду під розширення колективних садів Садівничому товариству «Тополька-1» на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, розробленого Приватним підприємством «Регіон», 2002 року, відповідачем 2 не надано пояснень по суті спору з врахуванням відповідних документів, зокрема за якими ознаками вбачається накладення земельних ділянок позивача на орендовані відповідачем 2 земельні ділянки, враховуючи що мова йде про земельні ділянки різного цільового використання.
Також відповідачем 2 не заявлено про призначення експертних досліджень факту накладення спірних земельних ділянок на орендовані ним з 2003 року земельні ділянки.
Таким чином, у суду відсутні підстави для висновків, що у відзиві мова йде про одні й ті ж землі і що земельні ділянки позивача виділялись за рахунок орендованих відповідачем-2 земель, як і для того, що виділені відповідачу-2 у власність земельні ділянки надавались з орендованих ним земель.
Крім того, станом на момент виділення у власність у 2009 році ОСОБА_1 придбаної позивачем земельної ділянки, згідно з ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла протягом 2009 року (станом на момент передачі земельної ділянки у власність) районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) сільськогосподарського використання;
б) ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.
З огляду на повноваження, визначені ст. 122 Земельного кодексу України у редакції, яка діяла у 2013 році (станом на момент передачі земельної ділянки відповідачу 2) до повноважень Центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів належала передача земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Однак, за даними Проекту землеустрою 2013 року земельні ділянки надавалась відповідачу 2 за рахунок земель загального користування, про що також свідчить довідка 6-зем. Про землі сільськогосподарського призначення ні в Розпорядженні Бориспільської районної державної адміністрації від 03.10.2002 року № 637 та Договорі оренди від 10.12.2003 року, ні у Проекті землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення колективного садівництва СТ «Тополька-1» земельної ділянки площею 0,4872 га на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області у 2013 році, не зазначено.
Оцінюючи подані до справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності у даному випадку підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Норми статті 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами ст. 20 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 року у справі № 338/180/17).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 152 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
У частині 2 статті 16 Цивільного кодексу України закріплений загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Глава 29 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).
Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).
Слід зазначити, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює в користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від учинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямовано на усунення порушень прав власника, не пов'язаних із позбавленням його володіння майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 653/1096/16-ц).
Негаторний позов пред'являється у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення третьої особою перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпоряджання річчю.
Предмет негаторного позову становить вимога вододіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.
Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення цих правомочностей.
Поряд з цим, статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного вище, з приводу вимоги позивача щодо усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України (ч.ч. 1, 2 ст. 373 Цивільного кодексу України).
У відповідності з ч. 1 ст. 374 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі оспорюваного наказу) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (ч. 5 ст. 116 ЗК України).
Поряд з цим, за приписами ч.ч. 1, 2 ст. 131 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час видачі оспорюваного наказу) громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до Цивільного кодексу України з урахуванням вимог цього Кодексу.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Як вбачається із матеріалів справи, наказом Головного управління Держгеокадастру у Київської області № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року був затверджений Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення колективного садівництва СТ «Тополька-1» земельної ділянки площею 0,4872 га на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, надано у власність СТ «Тополька-1» земельну ділянку загальною площею 0,4872 га (кадастровий номер 3220881700:05:003:2538) для колективного садівництва (землі загального користування), розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області. Також наказом встановлено приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав; земельну ділянку використовувати за цільовим призначенням, з дотриманням вимог статтей 20, 91, 103 Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Водночас, як слідує з матеріалів справи, на той час право власності ТОВ «Ермес-Менеджмент» належало на земельну ділянку площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 з цільовим призначенням - ведення особистого селянського господарства, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ 441761, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020993800071 від 10.11.2009 року. Підстава набуття права власності - договір купівлі продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009 року.
За наслідками проведеної у даній справі судової земельно-технічної експертизи, згідно з Висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНІДСЕ) від 26.11.2021 року № 23857/21-41 встановлено, що земельна ділянка ТОВ «Ермес-Менеджмент» площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976 повністю виділена за рахунок земельної ділянки площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539.
Також встановлено, що земельна ділянка ТОВ «Ермес-Менеджмент» площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 перетинається із земельною ділянкою Садівничого товариства «Тополька-1» площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, площа перетину складає 0,1037 га, аналогічно і земельна ділянка ТОВ «Ермес-Менеджмент» площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976, перетинається із земельною ділянкою Садівничого товариства «Тополька-1» площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, площа перетину складає 0,1037 га. Щодо причин такого накладення експерт відповіді не надав.
Таким чином, за наслідками призначеної у справі експертизи та враховуючи черговість надання земельних ділянок у часі, встановлено, що земельна ділянка Садівничого товариства «Тополька-1» площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538 частково порушує межі (накладається) земельної ділянки ТОВ «Ермес-Менеджмент» площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 (та виділеної з неї земельної ділянки площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976). Площа порушення меж (накладання) становить 0,1037 га.
Статтею 104 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів щодо прийняття органами виконавчої влади чи місцевого самоврядування рішення щодо припинення права власності стосовно земельної ділянки, яка належить ТОВ «Ермес-Менеджмент», зокрема, в тій її частині, на яку накладається земельна ділянка, що належить СТ «Тополька-1».
При цьому, суд також зауважує про безпідставність тверджень відповідача-2, що виділена йому у 2013 році земельна ділянка площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538 надавалась за рахунок земель, які ним орендувались з 2003 року. Також безпідставними є твердження відповідача-2 про незаконність перебування у власності позивача земельної ділянки площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 (та виділеної з неї земельної ділянки площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976), оскільки її виділення протиправно відбувалось за рахунок тих же земель, які орендувались відповідачем 2 з 2003 року.
Зокрема, після надходження до суду Проекту відведення земельної ділянки на довгострокову оренду під розширення колективних садів Садівничому товариству «Тополька-1» на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, розробленого Приватним підприємством «Регіон», 2002 року, відповідачем-2 не надано пояснень по суті спору з врахуванням відповідних документів, зокрема за якими ознаками вбачається накладення земельних ділянок позивача на орендовані відповідачем 2 земельні ділянки.
Також відповідачем 2 не заявлено про призначення експертних досліджень факту накладення спірних земельних ділянок на орендовані відповідачем 2 земельні ділянки.
Таким чином, у суду відсутні підстави для висновкі, про те, що мова йде про одні й ті ж землі і що земельні ділянки позивача виділялись за рахунок орендованих відповідачем-2 земель, як і для того, що виділені відповідачу 2 земельні ділянки надавались з орендованих ним земель.
Правомірність набуття позивачем у власність земельної ділянки площею 0,9503 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:0539 (та виділеної з неї земельної ділянки площею 0,2571 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2976) не спростована відповідачем 2 належними та достатніми доказами, оскільки не надано доказів визнання незаконним та скасування Розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації № 2509 від 28.07.2009 року та виданого на йогопідставі Державного акту від 12.08.2009 року, серії ЯД № 900612 (на ОСОБА_1 ), так само і Договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1054 від 20.08.2009 року та оформленого позивачем на його підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ 441761, зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 020993800071 від 10.11.2009 року.
З приводу наведених відповідачем-2 обставин виділення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, яка була придбана позивачем, суд зазначає, що за приписами ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, і лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Водночас, суд відзначає, що матеріали справи також не містять ані доказів визнання недійсним правочину, на підставі якого позивачем було набуто право власності, за захистом якого ТОВ «Ермес-Менеджмент» звернулося з позовом у даній справі, ані доказів скасування державного акта на право власності на земельну ділянку позивача.
Також матеріали справи не містять доказів скасування розпорядження Бориспільської РДА № 2509 від 28.07.2009 року, на підставі якого гр. ОСОБА_1 був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку, відчужену нею у подальшому позивачу, як і доказів скасування зазначеного державного акту.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Таким чином, оскільки наказом Головного управління Держгеокадастру у Київської області № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення колективного садівництва СТ «Тополька-1» земельної ділянки площею 0,4872 га на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, надано у власність СТ «Тополька-1» земельну ділянку загальною площею 0,4872 га (кадастровий номер 3220881700:05:003:2538) і, як встановлено судом у даній справі, вона накладається на земельну ділянку ТОВ «Ермес-Менеджмент», право власності на яку, на час прийняття відповідачем-1 спірного наказу, не було припинено і земельну ділянку не було вилучено, суд дійшов висновку про незаконність прийнятого відповідачем 1 спірного наказу, який підлягає скасуванню.
З урахуванням зазначеного позовні вимоги ТОВ «Ермес-Менеджмент» в частині усунення перешкод у користуванні правом власності шляхом скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київської області № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність є обґрунтованими та підлягають задоволенню судом.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності індексний номер 9701537 від 20.09.2013 року, виданого Садівничому товариству «Тополька-1» на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, суд відзначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до викладених у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.01.2020 р. у справі № 910/10987/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 р. у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 р. у справі № 916/675/15 висновків, за змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, позаяк такої підстави закон не передбачає.
Суть державної реєстрації прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.01.2021 р. у справі № 922/3042/16.
Поряд з цим, свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права, і не породжує, не змінює і не припиняє певні права та обов'язки, тобто не є правочином. Однак, свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі. Чинність документа, в даному випадку - свідоцтва, є показником, який характеризує його юридичну силу, тобто якщо правова підстава, у зв'язку з якою був виданий документ, визнана недійсною, то така підстава (у даному випадку - наказ) не породжує виникнення прав, а відтак свідоцтво як посвідчувальний документ втрачає свою юридичну силу, і не може підтверджувати право, яке вже відсутнє.
У даному випадку підставою для видачі свідоцтва про право власності СТ «Тополька-1» на земельну ділянку загальною площею 0,4872 га кадастровий номер 3220881700:05:003:2538 є наказ Головного управління Держгеокадастру у Київської області № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність, тобто видача свідоцтва відповідачу 2 є дією з оформлення права власності на підставі наказу.
При цьому суд вважає за необхідне відзначити, що оскільки свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, то оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача 2 відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності, видається на підтвердження наявності права і є дійсним, до поки чинною є правова підстава його видачі.
Оскільки правовстановлюючий документ (наказ), яким обґрунтовується набуття права власності СТ «Тополька-1» на земельну ділянку, скасовано, то свідоцтво, яким посвідчено вже неіснуюче право власності відповідача 2, не відповідає вимогам закону щодо відповідності зазначених у ньому відомостей дійсним обставинам, пов'язаним з переходом права власності на об'єкт нерухомості, не може вважатись дійсним, і позовна вимога про визнання його недійсним узгоджується із вказаними нормами чинного законодавства.
Таким чином, оскільки судом скасовано наказ про надання у власність СТ «Тополька-1» земельної ділянки загальною площею 0,4872 га кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, то свідоцтво про право власності на майно, яким посвідчено право власності СТ «Тополька-1» на спірну земельну ділянку, підлягає визнанню недійсним.
Щодо позовної вимоги про скасування рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (з відкриттям розділу) індексний номер 60557665 від 20.09.2013 року про державну реєстрацію за Садівничим товариством «Тополька-1», код ЄДРПОУ 26146847, права власності на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, суд відзначає наступне.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Поряд з цим, відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.
Згідно з положеннями частини 2 статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Як зазначалося вище, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Згідно із частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.
У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.
Таким чином, внаслідок визнання судом незаконним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права власності СТ «Тополька-1» на земельну ділянку загальною площею 0,4872 га кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію такого права підлягає скасуванню.
Водночас, відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судом враховано висновки, викладені у пунктах 57, 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 823/2042/16, згідно із якими спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим, а тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження є особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Таким чином, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» у даній справі у повному обсязі.
Судом залишені без розгляду подані відповідачем 2 клопотання про долучення доказів № 392 від 07.11.2022 року та про зупинення провадження № 394 від 07.11.2022 року та № 393 від 07.11.2022 року, оскільки такі клопотання подані з порушенням процесуальних строків на стадії розгляду спору по суті без обгрунування поважності причин пропуску строку. При цьому, суд зазначає, що за результатами вирішення справи № 359/8064/20, до розгляду якої відповідач 2 просив зупинити провадження у справі, що розглядається, так само і за результатами остаточного розслідування у кримінальній справі, відповідні обставини можуть бути заявлені як нововиявлені.
Факт знаходження земельної ділянки позивача на землях водного фонду не доведено відповідачем 2 жодними належними доказами і відповідні обставини не стосуються прав та інтересів відповідача 2, тому не підлягають дослідженню по суті в межах даного спору.
Щодо решти пояснень та доводів учасників судового процесу суд зауважує наступне.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Крім того, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову у даній справі не спростовує.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 1 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів, відповідно до кількості задоволених позовних вимог щодо кожного з них.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Усунути перешкоди у користуванні правом власності шляхом скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області № КИ/3220881700:05:003/00004164 від 07.08.2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність.
3. Визнати недійсним свідоцтво про право власності індексний номер 9701537 від 20.09.2013 року видане Садівничому товариству «Тополька-1» на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
4. Скасувати рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень державного реєстратора реєстраційної служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (з відкриттям розділу) індексний номер 60557665 від 20.09.2013 року про державну реєстрацію за Садівничим товариством «Тополька-1», код ЄДРПОУ 26146847, права власності на земельну ділянку площею 0,4872 га, кадастровий номер 3220881700:05:003:2538, цільове призначення - землі загального користування, розташовану на території Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
5. Стягнути з Головного управління Державного управління Держгеокадастру у Київської області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код 39817550) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 72, кв. 117, код 36204270) 11 390 (одинадцять тисяч триста дев'яносто) грн. 28 коп. судових витрат за подачу позовної заяви та проведення експертного дослідження.
6. Стягнути із Садівничого товариства «Тополька-1» (08352, Київська обл., Бориспільський район, Сільрада Воронківська, код 26146847) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ермес-Менеджмент» (03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 72, кв. 117, код 36204270) 11 390 (одинадцять тисяч триста дев'яносто) грн. 28 коп. судових витрат за подачу позовної заяви та проведення експертного дослідження.
7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено: 07.04.2023 року
Суддя Т.П. Карпечкін