ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2023Справа № 910/1872/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши матеріали справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит - Сервіс»
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»
про стягнення 97 971, 58 грн.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до відповідача про стягнення 97 971, 58 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
10.03.2023 від Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» надійшов відзив на позовну заяву.
20.03.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит - Сервіс» надійшла відповідь на відзив.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частиною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд -
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Негабарит - Сервіс» як автомобільним перевізником (далі - Страхувальник/Позивач) було укладено з Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Провідна» (далі - Страховик/Відповідач) - Договір добровільного страхування відповідальності міжнародного автомобільного перевізника №12/1326642/9069/22 від 20.06.2022р. (далі - Договір).
За умовами Договору - предметом страхування є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать закону, пов'язані із відшкодування заподіяної шкоди, під час надання Страхувальником третім особам транспортних послуг. Ліміт відповідальності Страховика за одним страховим випадком - 10 000 000грн., франшиза - 14 000грн.
На підставі заявки №3283833 від 22.08.2022р. до контракту №H27012012 від 27.01.2012 Позивачем було отримано від іноземної фірми СLAAS GLOBAL SALES GMBH - замовлення на здійснення перевезення тракторів Axion з Франції на Україну (Калинівка) на користь ТОВ «Агротехсоюз».
Позивач зазначає, що 24.08.2022 стався страховий випадок, а саме: на стоянці Rastplatz Fuchsgrund, що при платній автомобільній дорозі А-2 (Німеччина) невідомими особами було викрадено елементи тракторів, що перевозилися транспортним засобом Позивача д.н.з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . На місце події одразу ж було викликано працівників поліції, повідомлено Відповідача, де відкрито страхову справу №2300385257.
В подальшому Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротехсоюз» виставлено вимогу вих.№123 від 06.09.2022р. на адресу Позивача про відшкодування збитків на суму 106753,2 грн., до якої було долучено копії CMR накладних, рахунків на запчастини та копія Договору на придбання тракторів.
07.09.2022 Позивачем вказані документи були надіслані на електронну пошту заступника начальника управління врегулювання збитків ПАТ «СК «Провідна» Скуретної Є. ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідачем електронною поштою надіслало лист вих.№17-10/2255 від 07.10.2022. про відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування по причині того, що вищезгадана стоянка без охорони, тому не відповідає вимогам безпечного місця стоянки.
Відповідно до п.11.4.2. договору страхування, відшкодуванню не підлягають претензії щодо крадіжки вантажу з будь-якого транспортного засобу Страхувальника. зазначеного у даному Договорі, залишеного на парковці на довгий час (більше 15 хвилин) без нагляду, на місці, що не є безпечним місцем для паркування (спеціально обладнаною стоянкою для автомобільних перевізників («TIR Parking») або територією дорожніх постів ДАІ.
Безпечне місце паркування - це таке місце паркування або стоянки ТЗ, що в обов'язковому порядку повинно відповідати одній із наступних вимог:
- виключно за межами України: на територіях дорожніх постів поліції, або територіях наближених до них (на відстані до 200 м) та/або на стоянках автозаправних станцій, що знаходяться на платних дорогах при цьому водій, що здійснює перевезення зобов'язаний отримати документ, що підтверджує оплату за користування такою дорогою (такий документ має бути наданий Страховику, якщо на такій стоянці відбудеться подія, що матиме ознаки страхового випадку)
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем було неправомірно відмовлено у виплаті страхового відшкодування через настання страхової події, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 97 971, 58 грн.
Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що ним правомірно було відмовлено у виплаті страхового відшкодування, оскільки, позивачем не надано відповідачу документи, які підтверджують факт находження на стоянці, що охороняється, тобто, страхувальником не підтверджено належними доказами факт розміщення транспортного засобу та вантажу на охоронюваній стоянці, що в свою чергу є порушенням обов'язків страхувальника (п. 12.4.8.2 Договору) і в зв'язку з порушенням яких наступають наслідки передбачені договором страхування, а саме зазначене є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).
Згідно зі статтею 354 ЦК України за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник - сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності), віднесені до об'єктів страхування.
Згідно з частиною 2 статті 8 та частиною 2 статті 9 Закону України "Про страхування" страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Пунктом 3 частини 1 статті 20 Закону України "Про страхування" встановлено, що страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про страхування" здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
На підставі заявки №3283833 від 22.08.2022р. до контракту №H27012012 від 27.01.2012 Позивачем було отримано від іноземної фірми СLAAS GLOBAL SALES GMBH - замовлення на здійснення перевезення тракторів Axion з Франції на Україну (Калинівка) на користь ТОВ «Агротехсоюз».
Відповідно до частини 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з частиною 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про страхування" підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на дії, пов'язані з виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації. Кваліфікація дій страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, встановлюється відповідно до чинного законодавства України; вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного кримінального правопорушення, що призвів до страхового випадку; подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; інші випадки, передбачені законом.
Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.
Рішення про відмову в страховій виплаті приймається страховиком у строк не більший передбаченого правилами страхування та повідомляється страхувальнику в письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.
Відмову страховика у страховій виплаті може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку.
Відповідно до п. 17.1.6 Договору підставами для відмови страховика у здійсненні виплати страхового відшкодування є невиконання або неналежне виконання Страхувальником своїх обов'язків, зазначених у п. 12.4 Договору. Крім того, підставою для відмови страховика у виплаті страхового відшкодування є настання події, внаслідок причин, які є виключенням зі страхових випадків та (або) обмеженням страхування згідно з розділом 11 договору (п.17.1.7. договору).
Відповідно до п. 12.4.8.2 Договору страхувальник зобов'язаний здійснювати перевезення вантажів у транспортних засобах в технічно справному стані, із застосуванням всіх норм та правил здійснення подібних перевезень, та не допускати дій або бездіяльності по відношенню до факторів, виникнення яких має вплив на ступінь страхового ризику, зокрема, вантаж не повинен залишатися без догляду та (або) охорони в будь-який час впродовж перевезення. Водій зобов'язаний обирати маршрут та графік руху таким чином, щоб під час зупинки та (або) відпочинку розміщувати транспортний засіб та вантаж на стоянці, яка охороняється (наприклад «TIR Parking»), або іншій стоянці.
Згідно з п. 2.1, 2.2 Додатку 2 до Договору (Інструкції про порядок дій водія внутрішніх автомобільних перевезень) вантаж не повинен залишатися без нагляду в будь-який час протягом його перевезення (водій зобов'язаний потурбуватися про обмін валюти, продукти харчування, особисті речі і документи заздалегідь, до рейсу, щоб уникнути зупинок в місці, що не є зупинкою, яка охороняється - біля банку, магазину, будинку тощо). Під час зупинки автомобіля для відпочинку водія вантаж повинен перебувати на безпечній стоянці.
При цьому, відповідно до п.11.4.2. договору страхування, відшкодуванню не підлягають претензії щодо крадіжки вантажу з будь-якого транспортного засобу Страхувальника. зазначеного у даному Договорі залишеного на парковці на довгий час (більше 15 хвилин) без нагляду, на місці що не є безпечним місцем для паркування (спеціально обладнаною стоянкою для автомобільних перевізників («TIR Parking») або територією дорожніх постів ДАІ.
Так, матеріали справи не містять доказів дотримання позивачем умов договору, зокрема, п. 12.4.8.2 Договору, а саме позивачем не надано доказів на підтвердження обставини розміщення транспортного засобу в момент крадіжки вантажу у безпечному місці для паркування, як це визначено умовами договору страхування.
Надана Позивачем довідка поліції, перекладена на українську мову не може бути прийнята в якості доказу, оскільки не є нотаріально завіреною.
Крім того, в матеріалах справи відсутні пояснення водія, який керував транспортним засобом.
Подібний правовий висновок кореспондується з постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 у справі № 910/5194/21.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем всупереч ст. 74 ГПК України не доведено належними доказами обставин протиправності відмови Відповідача у виплаті страхового відшкодування, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування, а відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Алєєва