ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2023Справа № 910/1932/23
За позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс"
до Фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни
про стягнення 27800,45 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни (далі - відповідач) на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (КМДА) "Київкомунсервіс" (далі - позивач) боргу та санкцій за договором про надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.06.2016, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором від 01.06.2016 №13514-П про надання послуг з вивезення побутових відходів (далі - Договір) в частині здійснення повної та своєчасної оплати за надані послуги в період 01.12.2016-30.11.2017 за адресою Червоноармійська, 23, м. Київ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2023 відкрито провадження у справі №910/1932/23 за вищевказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом подати письмові заперечення проти позову (відзив), або будь-які інші письмові заперечення чи пояснення по справі та/або заяви процесуального характеру.
До матеріалів справи (до позовної заяви) залучені докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачу копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі, оскільки відповідна ухвала суду про відкриття провадження у справі надсилалися на адресу місцезнаходження відповідача, яка вказана у позові та зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (м. Київ, вул. Введенська, 29/58, кв. 8)
Із залученого до матеріалів справи конверту, у якому відповідачу направлялася копія ухвали суду про відкриття провадження вбачається, що конверт було повернуто суду поштою із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Інформації щодо наявності у відповідача іншої поштової адреси у суду та позивача відсутні.
В матеріалах справи також наявне повідомлення, яке підтверджує факт направлення ухвали про відкриття провадження у даній справі на електронну адресу відповідача (elvira.gusak@gmail.com) з відміткою «документ доставлено до електронної скриньки 13.02.2023».
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та повернення її до суду є наслідками діяння (бездіяльності) самого відповідача щодо його належного отримання, тобто, його власною волею, оскільки відомості, зокрема, про адресу місцезнаходження у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань подає сам відповідач.
Суд також звертає увагу, що відповідач обізнаний про наявність спору між сторонами за Договором, оскільки позивач вже звертався до Господарського суду міста Києва про видачу наказу в порядку наказного провадження про стягнення боргу з Фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни за Договором про надання послуг з вивезення побутових відходів №13514-П від 01.06.2016 року в розмірі 14128,70 грн, суми інфляційних втрат в розмірі 10618,86 грн, суми 3% річних в розмірі 2297,68 грн.
Господарським судом міста Києва від 19.12.2022 № 910/13787/22 було видано відповідний наказ, проте за заявою Фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни ухвалою суду від 06.01.2023 цей наказ було скасовано.
За відсутності відзиву у даній справі суд вирішує спір за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
01.06.2016 між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Договір, відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з вивезення (збирання, перевезення, знешкодження, захоронення) твердих побутових відходів (далі - послуги), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити послуги.
Відповідно п. 2.1 Договору Позивач надає Відповідачу послуги відповідно графіку вивезення твердих побутових відходів (ТПВ). Графік вивезення ТПВ є Додатком №1 до даного Договору.
У п. 2.2 Договору зазначено, що послуги надаються за контейнерною схемою. Для вивезення ТПВ за контейнерною схемою використовуються технічно справні контейнери місткістю 1,1м3.
Сторони у п. 2.3 Договору погодили, що конкретні обсяги та вартість наданих відповідачу послуг визначаються на підставі щомісячних актів приймання-передачі наданих послуг, в яких вказується фактичний обсяг вивезення позивачем ТПВ за місяць - в м3 та загальна вартість послуг, наданих позивачем за місяць.
У п. 2.5 Договору передбачено, що місце надання послуг зазначається в графіку вивезення ТПВ, що є Додатком №1 до даного Договору.
Так, у Додатку №1 до Договору вказано адресу (Червоноармійська, 23, м. Київ) та графік вивезення ТПВ.
Разом з цим п. 4.2, передбачає, що розрахунки за надані Послуги здійснюються Відповідачем до 20 (двадцятого) числа місяця, що є наступним за місяцем в якому здійснено надання Послуг.
Оформлення послуг здійснюється за актом надання послуг, який складається кожного місяця виконавцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання Послуг та направляється замовнику. У разі не підписання акту наданих послуг замовником протягом 5-ти календарних днів з моменту його отримання та не надання протягом цього ж строку обґрунтованих заперечень, акт вважається підписаний та вважається, що замовник не має жодних претензій до обсягів наданих послуг. В актах наданих послуг вказується фактичний обсяг зібрання і вивезення позивачем ТПВ за місяць - в кубічних метрах, та загальна вартість послуг, наданих позивачем за місяць - в гривнях (п. 4.3 Договору).
Пунктом 4.4 передбачено, що при надходженні коштів, які перевищують вартість наданих Послуг, різниця оплати зараховується для погашення заборгованості попереднього періоду, а при відсутності заборгованості як авансування майбутніх платежів.
Відповідно до п. 4.5 Договору тарифи на послуги, що надаються за даним договором, та норми накопичення ТПВ можуть бути змінені на підставі відповідних актів, прийнятих органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, або в інших випадках, передбачених чинним законодавством. Офіційне опублікування та оголошення в засобах масової інформації про зміну тарифів на послуги, що надаються за даним договором та про зміну норм накопичення ТПВ є підставою для зміни вартості надання Послуг за цим Договором, з дати опублікування такого акту у засобах масової інформації. При цьому, така зміна тарифів не потребує складання окремого письмового документу (додаткової угоди до Договору) і такі нові тарифи та норми накопичення ТПВ будуть застосовуватись при наданні Послуг за цим Договором з дня їх офіційного вступу в законну силу.
За умовами п. 5.1 Договору відповідач зобов'язаний сплачувати за надані послуги у строки зазначені у п. 4.2 Договору.
Відповідно до умов пунктів 9.1, 9.2 цей договір набирає чинності з моменту укладення і діє до 31 грудня 2016 року. Якщо за місяць до закінчення строку Договору жодна із сторін не заявить (у письмовому вигляді шляхом надсилання рекомендованого листа) про припинення його дії, Договір вважається автоматично пролонгованим на кожен наступний календарний рік.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором надання послуг.
Згідно із частиною першою статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частини першої статті 19 вказаного вище Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач зазначає, що ним на виконання умов Договору було надано відповідачу послуги за Договором на загальну суму 25559,29 грн, на підтвердження чого надано відповідні акти наданих послуг.
Разом з тим, відповідачем було здійснено оплату наданих йому послуг у сумі 11430,59 грн на підтвердження чого позивачем долучено копії банківських виписок.
Таким чином, позивач стверджує, що заборгованість відповідача за надані по Договору послуги у період з 01.12.2016 по 30.11.2017 складає 14128,70 грн.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Так, на підтвердження наданих відповідачу послуг за Договором у період з 01.12.2016 по 30.11.2017 позивачем було надано відповідні акти наданих послуг, які підписані лише зі сторони позивача. Крім того, матеріали справи містять банківські виписки з яких вбачається, що відповідач періодично оплачував отримані послуги за спірний період від позивача, та у реквізитах посилався на виставлені позивачем рахунки за спірний період, примірники яких було надано з позовом.
Приймаючи до уваги наведений вище принцип «вірогідності доказів», суд дійшов висновку, що надані позивачем докази є вірогідними та такими, що в більшій мірі підтверджують факт надання позивачем відповідачу послуг за спірний період відповідно до умов Договору.
Відповідачем у свою чергу не спростовано доводів позивача та не надано жодних доказів на підтвердження протилежного.
Станом на день ухвалення даного рішення, матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем 14128,70 грн основної суми боргу за Договором, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Крім основного боргу позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 11292,79 грн інфляційних втрат, 2378,96 грн 3% річних (нараховано по кожній сумі окремо у період з 21.12.2016 по 31.01.2023).
За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню 2378,96 грн 3% річних та 11167,30 грн інфляційних втрат, у решті заявлених до стягнення 125,49 грн інфляційних втрат суд відмовляє.
За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає частковому задоволенню.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись статтями 129, 168, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути фізичної особи-підприємця Гусак Ельвіри Олександрівни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на Користь комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23, ідентифікаційний код 33745659) 14128 (чотирнадцять тисяч сто двадцять вісім) грн 70 коп. боргу, 11167 (одинадцять тисяч сто шістдесят сім) грн 30 коп. інфляційних втрат, 2378 (дві тисячі триста сімдесят вісім) грн 96 коп. 3 % річних та 2671 (дві тисячі шістсот сімдесят одну) грн 88 коп. судового збору.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя Сташків Р.Б.