ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.03.2023Справа № 910/4287/21
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування"
до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення 100000 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Секретар судового засідання Гарашко Т.В.
Представники сторін:
від позивача - Мельник І.В.,
від відповідача - Москаленко Т.А.,
від третьої особи - не з'явився.
У березні 2021 року Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Колоннейд Україна» (далі - Відповідач) про стягнення 100000 грн матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), що сталася 07.11.2019, оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок цієї ДТП.
Позивач обґрунтовуючи позовну вимогу зазначив, що:
- ним на користь свого страхувальника - потерпілої в результаті зазначеної ДТП особи, - здійснено страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспорту, внаслідок чого він набув право вимоги до Відповідача, як страховика володільця транспортного засобу, яким завдано шкоду, і яким на момент спірної ДТП був ОСОБА_1 ;
- відсутність постанови про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - страхувальника Відповідача, на думку Позивача, не означає відсутність його вини в спричиненні спірної ДТП та настання його цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду;
- Позивач вважає, що саме цим водієм були порушені Правила дорожнього руху України, що і спричинило настання спірної ДТП;
- порушення ОСОБА_1 пунктів 8.10 та 16.4 Правил дорожнього руху України перебуває в безпосередньому причинному зв'язку з пошкодженням автомобіля, який був застрахований у Позивача.
Ухвалою суду від 25.03.2021 у порядку частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - ОСОБА_1 (далі - Третя особа).
Відповідач позов не визнав з тих підстав, що, на його думку, Позивачем не доведено, що спірна ДТП сталася з вини саме Третьої особи.
Третя особа в судові засідання не з'являлась, у наданих до суду 15.04.2021 письмових поясненнях щодо обставин справи вказує, що в момент ДТП не порушувала ПДР, проти вимог позову заперечує, а також 26.04.2021 надала суду диск з відео фіксацією моменту ДТП.
Ухвалою суду від 07.05.2021 витребувано у Галицького районного суду м. Львова засвідчені копії матеріалів адміністративної справи №461/9037/19.
31.05.2021 до Господарського суду міста Києва надійшли засвідчені копії матеріалів адміністративної справи №461/9037/19 разом з диском відеозапису ДТП.
Ухвалами суду від 30.06.2021 судом було призначено у даній справі автотехнічну судову експертизу та зупинено провадження у справі на час проведення цієї експертизи.
Ухвалою суду від 02.11.2022 після повернення матеріалів справи з експертизи, провадження у справі було поновлено.
Позивачем були подані письмові пояснення щодо оцінки як доказу у справі висновку судового експерта, відповідно до яких Позивач вважає, що цей висновок не може бути прийнятий судом як належний та допустимий доказ, оскільки є неповним, і не спростовує інші наявні у справі докази на підтвердження вини Третьої особи.
Протокольною ухвалою від 15.02.2023 судом закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
У судовому засіданні 29.03.2023 при розгляді справи по суті представник позивача підтримала позовні вимоги повністю, під час дослідження судом відеозапису з моменту спірного ДТП зауважила, що на відео видно, що Третя особа виїжджала на перехрестя на забороняючий рух сигналу світлофору.
Представник відповідача проти вимог позову заперечив, з вище викладених мотивів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд
03.01.2019 між ОСОБА_2 як страхувальником та Позивачем як страховиком було укладено Договір №777.19.2441093 добровільного страхування наземного транспортного засобу, відповідно до якого було застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням транспортним засобом «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 зі строком дії з 09.01.2019 по 08.01.2020.
07.11.2019 о 13:05 год. на перехресті вул. Староміська - вул. Торгова - пр. Свободи у місті Львові сталася ДТП за участю автомобіля «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобілем «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження.
Щодо вказаного ДТП поліцією було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №067700 від 13.11.2019 у якому вказано, що водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті вул. Староміська - вул. Торгова, пр.Свободи у м. Львові, був неуважним та не стежив за дорожньою обстановкою, відповідним чином не відреагував на її зміну, перед початком руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху, на регульованому перехресті при ввімкненні сигналу світлофора, що дозволяє рух, не надав дорогу транспортному засобу марки «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , який завершував рух через перехрестя, в результаті чого відбулося зіткнення, що спричинило технічні пошкодження транспортних засобів. ОСОБА_2 порушив вимоги п.2.3.Б, п.10.1, п.16.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП.
Постановою Галицького районного суду міста Львова від 29.11.2019 у справі №461/9037/19 було закрито провадження у справі, стосовно притягнення ОСОБА_2 до відповідальності по спірному ДТП, за відсутністю складу правопорушення.
Так, у постанові від 29.11.2019 у справі №461/9037/19 судом було встановлено наступні обставини ДТП.
З відеозапису, який долучено до матеріалів справи №461/9037/19 та оглянутого у судовому засіданні вбачається, що автомобіль марки «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_1 , стоїть на місці перед світлофором, та розпочинає рух після того, як загоряється дозволений рух сигнал світлофору.
З наявного у матеріалах справи пофазного режиму роботи, циклограми та розміщення засобів регулювання на світлофорному об'єкті на перехресті пр. Свободи пр. Чорновола пл. Торгова у м. Львові, а також наданої Львівським комунальним підприємством «Львівавтодор» інформації, встановлено, що станом на 07.11.2019 несправностей у роботі вказаного світлофорного об'єкта не зафіксовано.
ОСОБА_2 у судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що на своєму автомобілі на вул. Князя Осмомисла в напрямку пл. Торгова у м. Львові рухався в крайньому правому ряду, зупинився перед світлофором. Коли загорівся сигнал світлофору, який дозволяє рух, він разом із іншими автомобілями, які рухалися в попутному напрямку, розпочав рух, в цей момент з пр. Свободи в напрямку вул. Староміська, рухався автомобіль марки «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 , який раптово виїхав та здійснив водію автомобіля «Mersedes» перешкоду в русі, внаслідок чого відбулася дорожньо-транспортна пригода. Окрім того, ОСОБА_2 зазначив, що в лівому ряду по вул. Князя Осмомисла в напрямку пл. Торгова, в попутному з ним напрямку, рухався мікроавтобус, внаслідок чого, для ОСОБА_2 не виявлялось за можливе бачити дорожню обстановку зліва від нього.
З наданих суду пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mersedes», д.н.з. НОМЕР_1 , на вул. Князя Осмомисла в напрямку пл. Торгова у м. Львові рухався в крайньому правому ряді та зупинився перед світлофором. Розпочав рух після того, як загорівся дозволений рух сигнал світлофору.
Галицький районний суд міста Львова дійшов висновку, що ОСОБА_2 не порушив правил дорожнього руху України, відтак його звільнено від адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова Галицького районного суду міста Львова від 29.11.2019 у справі №461/9037/19 не оскаржувалася та є чинною.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як слідує з матеріалів цієї господарської справи, 08.11.2019 до Позивача звернувся ОСОБА_2 із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом перерахуванням коштів на рахунок СТО ПрАТ «Галичина-Авто» для відновлення автомобіля «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до Рахунків-фактур ПрАТ «Галичина-Авто» №СЧ-0003760 від 13.11.2019 №СЧ-0003992 від 02.12.2019 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 становить: 215076,30 грн + 63115,32 грн = 278191,62 грн.
Згідно п. 13 частини А Договору страхування передбачено опцію пріоритету виплати страхового кодування на підставі рахунку СТО.
Відповідно до п. 9.8.2 частини Б Договору страхування розмір завданих збитків визначається та страхове відшкодування виплачується страховиком у випадку обрання страхувальником опції «пріоритет СТО на підставі кошторису ремонтних робіт, рахунків-фактур, нарядів-замовлень, актів виконаних робіт та інших документів, які підтверджують вартість та факт виконання відновлювального ремонту на СТО.
Позивачем відповідно до умов Договору страхування було проведено виплату страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 в сумі: 122648,95 грн + 63115,32 грн + 92427,35 грн = 278191,62 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №ЦО05893 від 28.11.2019, №ЦО06091 від 06.12.2019, №ЦО06005 від 03.12.2019.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 також підтверджується Актами виконаних робіт ПрАТ «Галичина-Авто» №ЗН-0016477 від 19.12.2019 та № ЗН-0016478 від 19.12.2019 разом на суму 278191,62 грн.
Відповідно до Звіту № 2244 про оцінку КТЗ від 16.03.2021 вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 після пошкодження в ДТП становить 306059,30 грн, коефіцієнт зносу - 0,00.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
У такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови виконання встановлених Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вимог, в т.ч. щодо подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання відповідної заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 була застрахована у Відповідача на підставі полісу №АМ/006733135, яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну - 100000 грн, франшиза - 0.
Так, Позивач стверджує, що хоч на водія автомобіля «Mersedes» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 і було оформлено протокол про адміністративне правопорушення, проте постановою суду Галицького районного суду міста Львова від 29.11.2019 у справі №461/9037/19 було встановлено відсутність вини у діях ОСОБА_2 під час ДТП, однак адміністративного провадження щодо притягнення до відповідальності іншого водія ОСОБА_1 відсутнє, разом з тим, Позивач вважає, що вина цієї особи підтверджується сукупністю поданих в межах даної справи доказів.
Таким чином спірним питанням в межах даного спору є встановлення наявності чи відсутності вини у діях водія ОСОБА_1 під час ДТП.
З позовною заявою Позивачем було надано висновок №112/20 від 10.10.2020 судового експерта Скороход К.М. (свідоцтво №1900 від 18.10.2017) у якому вказано, що в даній дорожній ситуації, дії автомобіля «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п. 16.4 та 8.10 Правил дорожнього руху України.
Забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів (п. 16.4 Правил дорожнього руху України).
У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.69 , якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів (п. 8.10 Правил дорожнього руху України).
Висновок №112/20 від 10.10.2020 було зроблено експертом на основі наданих йому матеріалів: флеш носія з фотографіями пояснень водія ОСОБА_2 , схеми ДТП, циклограми роботи перехрестя, відеозаписів з місця ДТП, постанови Галицького районного суду міста Львова від 29.11.2019 у справі №461/9037/19.
Судовим експертом Скороход К.М. при проведенні експертного дослідження було проаналізовано надані обома водіями письмові пояснення ДТП та відео з камер спостереження перехрестя на якому сталася ДТП та зауважено, що водій «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_2 виїхав на перехрестя, де сталася ДТП на забороняючий рух сигнала світлофора.
У матеріалах справи наявний ще один висновок експерта №24442/21-52 від 03.10.2022 проведений експертом КНДІСЕ Валентином Гутником.
На вирішення цієї експертизи судом в ухвалі від 30.06.2021 були поставлені наступні питання:
- як повинен був діяти водій ОСОБА_1 (який керував автомобілем "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_3 ) у даній дорожній обстановці (під час ДТП з автомобілем "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , що сталося 07.11.2019 на перехресті вул. Староміська - вул. Торгова - пр. Свободи у м. Львові) згідно з вимогами Правил дорожнього руху України?
- чи відповідали дії водія ОСОБА_1 (який керував автомобілем "Volkswagen Caddy" д.н.з. НОМЕР_3 ) у даній дорожній обстановці (під час ДТП з автомобілем "Мерседес" д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 , що сталося 07.11.2019 на перехресті вул. Староміська - вул. Торгова - пр. Свободи у м. Львові) вимогам Правил дорожнього руху України?
Експерт КНДІСЕ зробив висновок, що у даній дорожній обстановці водій автомобіля Фольксваген ОСОБА_1 з технічної точки мав діяти у відповідності з вимогами п.16.8 ПДР (водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.69 він повинен керуватися сигналами кожного світлофора), а при виникненні небезпеки для його руху водій автомобіля Фольксваген ОСОБА_1 з технічної точки зору мав діяти у відповідності з вимогами п.12.3 ПДР (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди).
У даній дорожній обстановці водій автомобіля Мерседес ОСОБА_2 з технічної точки зору мав виконувати обсяг вимог п.п.10.1 ПДР (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху), 16.5 ПДР (у разі подання сигналу регулювальником або ввімкнення сигналу світлофора, що дозволяє рух, водій зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що завершують рух через перехрестя, а також пішоходам, які закінчують перехід).
У даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля Фольксваген ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР з технічної точки зору, у тому числі вимогам п.п.16.8, 12.3 ПДР, які є стосовно конкретних обставин даної пригоди.
У даній дорожній обстановці дії водія автомобіля Мерседес ОСОБА_2 з технічної точки зору не відповідали обсягу вимог п.п.10.1, 16.5 ПДР.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Досліджуючи наявні у справі докази, та зокрема, висновки експертів, суд зауважує, що відповідно до ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Так, у висновку експерта №24442/21-52 від 03.10.2022 наводяться відповіді на питання, які не є предметом дослідження у даному спорі, а саме щодо дій водія ОСОБА_2 під час спірної ДТП, оскільки є відповідна постанова суду, якою встановлено факт відсутності вини у діях цього водія під час ДТП.
Експерт КНДІСЕ дійшов висновку, що у діях водія ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР з технічної точки зору, у тому числі вимогам п.п.16.8, 12.3 ПДР.
З повного аналізу висновку №24442/21-52 від 03.10.22 вбачається, що судовий експерт взяв до уваги як за основу виключно вихідні дані водія ОСОБА_1 та виходив з того, що водій автомобіля «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_1 виїхав на перехрестя на дозволяючий рух сигнал світлофора.
Разом з тим, такі твердження протирічать тому, що видно на відеозапису з моменту ДТП.
Так, судом у судовому було переглянуто надані Галицьким районним судом міста Львова та Третьою особою відеозаписи моменту ДТП, яка сталася 07.11.2019 о 13:05 год. на перехресті вул. Староміська - вул. Торгова - пр. Свободи у місті Львові. На відеозаписах видно, як автомобіль «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_4 рухається у заторі з проспекту Свободи у напрямку вулиці Староміська, спочатку їде у крайньому правому ряду, де всі автомобілі повертають праворуч, перед самим пішохідним переходом перелаштуваєся у лівий ряд і їде прямо при цьому на відеозаписі чітко видно, що в момент перелаштування автомобіля «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_4 у інший ряд, для пішоходів, які стоять перед цим автомобілем на переході та автомобілів по вулиці у конфліктному напрямку вже загорівся зелений колір світлофору, а отже автомобіль «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_4 виїжджав на перехрестя на забороняючий рух світлофора.
У матеріалах справи наявна копія листа №2075 від 26.11.2019 де Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор» підтверджує, що несправностей в роботі на світлофорному об'єкті на перехресті пр. Свободи - вул. Торгова - пр. Чорновола у місті Львові станом на 07.11.2019 не зафіксовано, до листа додається пофазний режим роботи циклограми та розміщення засобів регулювання на цьому світлофорному об'єкті.
Крім того, експерт КНДІСЕ під час проведення експертного дослідження не взяв до уваги встановлені факти у постанові Галицького районного суду міста Львова від 29.11.2019 у справі №461/9037/19, зокрема, щодо відсутності правопорушення у діях водія ОСОБА_2 .
На підставі наведених вище обставин, суд відхиляє експертний висновок №24442/21-52 від 03.10.2022 КНДІСЕ.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд відзначає, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.
Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з частиною першою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
Судом встановлено, що наявними у матеріалах справи №910/4287/21 доказами підтверджується факт того, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_2 в момент спірного ДТП здійснив виїзд на перехрестя на забороняючий рух сигналу світлофора, що є порушенням п.16.4 ПДР України та підтверджує наявність вини останнього у ДТП.
Таким чином, оскільки спірна ДТП сталася внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_1 під час керуванням автомобілем «Volkswagen Caddy» д.н.з. НОМЕР_2 , цивільна відповідальність якого була застрахована у відповідача на момент ДТП, у останнього виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду, в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком у сумі 100000 грн, але не більше вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля.
Доказів сплати страхового відшкодування Відповідачем Позивачу до або після подання до суду даного позову матеріали справи також не містять, а тому позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по оплаті судового збору та витрати за проведену Позивачем експертизу відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. 86, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Колоннейд Україна" (м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 25395057) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (м. Київ, пр-т Степана Бандери, 22; ідентифікаційний код 36086124) 100000 (сто тисяч) грн страхового відшкодування, 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн судового збору, 5000 (п'ять тисяч) грн витрат на експертизу.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення підписано 10.04.2023.
Суддя Сташків Р.Б.