ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.04.2023Справа № 910/13785/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ватутіна Генерала, буд. 14; ідентифікаційний код 43015083)
до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661)
про стягнення 501 552, 03 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
1. Стислий виклад позиції позивача
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення заборгованості в розмірі 501 552, 03 грн, з яких: 405 600, 00 грн - основного боргу, 86 417, 65 грн - інфляційних втрат та 9 534, 38 грн - 3% річних, яка утворилась у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на постачання товару № 53-123-01-21-07246 від 05.11.2021. Також позивач просить суд зазначити у рішенні суду про нарахування 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 405 600,00 грн. (чотириста п'ять тисяч шістсот гривень), починаючи з 09.12.2022 року до моменту виконання рішення суду за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, 3-3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих відсотків з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код ЄДРПОУ 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 43015083).
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що на виконання зобов'язань за договором № 53-123-01-21-07246 Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" було поставлено, а Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийнято аналізатор розчиненого кисню ЛІДЕР-651 (5 шт). Ціна товару 67 600 грн за 1 шт., заг. сума - 338 000,00 грн; всього разом з ПДВ вартість товару складає 405 600,00 грн.
Натомість відповідачем в порушення умов договору не було виконано своє зобов'язання та не здійснено оплату поставленого товару, внаслідок чого в останнього й утворилась заборгованість.
У відповіді на відзив позивач вказує, що поставка за договором № 53-123-01-21-07246 була здійснена 22.12.2021, про що свідчить видаткова накладна № 16 від 22.12.2021. Тобто договір і поставка товару згідно з цим договором була здійснена у листопаді-грудні 2021, тоді як акти в документи, на які посилається відповідач, прийняті у липні і вересні 2022 року (йдеться про протокол № 7 від 13.09.2022, наказ № 799 від 12.07.2022).
Також, позивач звертає увагу, що у Протоколі № 7 від 13.09.2022, на який посилається відповідач, ТОВ "Атомтеплоенерго" не зазначено. Протокол № 7 від 13.09.2022 та наказ № 799 від 12.07.2022 є внутрішніми документами відповідача та носять односторонній характер.
2. Стислий виклад позиції відповідача
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог та вказує, що поставлений товар виробництва ООО "НІШ "ТЕХНОПРИБОР" (російська федерація).
У рамках виконання Постанов КМУ від 03.03.2022 № 187 та постанови НБУ від 24.02.2022 № 18 проведено аналіз чинних договорів за якими виконано постачання та для уникнення здійснення видаткових операцій за договорами укладеними з контрагентами в частині товару країною-походження якого є країни агресори.
Відповідно до п. 5 Протоколу № 7 від 13.09.2022 засідання комісії щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану повідомляємо, що результатами попередньої перевірки контрагента ТОВ "Атомтеплоенерго" було прийнято рішення, зупинити здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" в частині товару, країною-походження якого є рф.
Для виключення можливості постачання товарів країною-походження якого є рф та рб, на ВП "Південноукраїнська АЕС" діє відповідний Наказ № 799 від 12.07.2022.
Згідно вищевказаного рішення протоколу, запис даного контрагента заблокований в SAP ERP (реєстрація договору, здійснення оплат/фактурування тощо). За результатами проведеного аналізу анульовані платежі за відвантаженні товари, в тому числі ТОВ "Атомтеплоенерго". Платіж за договором № 53-123-01-21-07246 від 05.11.2021 на суму 405 600,00 грн. з ПДВ видалений в системі SAP ERP 20.11.2022 року.
Що стосується нарахування інфляційних втрат та 3% річних, що відповідач зазначає, що вина як підстава для відповідальності Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" відсутня.
3. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.
03.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.
06.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.
27.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивачем фактично продовжено період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, зокрема, здійснено таке нарахування за листопад 2022 рік, відтак, позивач просить стягнути з відповідача 405 600, 00 грн - основного боргу, 86 717, 68 грн - інфляційних втрат та 9 234, 35 грн - 3% річних.
Дослідивши заяву про уточнення позовних вимог, суд відзначає наступне.
Згідно ч. 1-3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідно ч. 1, 2 та 3 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Суд зазначає, що позивачем жодних клопотань про поновлення строку на подання заяви про уточнення позовних вимог не заявлялось.
Частиною 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви позивача про уточнення позовних вимог у відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України
Таким чином, приймаючи до уваги, що відповідач повідомлявся про відкриття провадження у справі належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
05.11.2021 між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (постачальник) був укладений договір на постачання товару № 53-123-01-21-07246 за умовами якого постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець приймає на себе зобов'язання прийняти і сплатити товар - код СРV 338430000-8 по ДК 021:2015 - Детектори та аналізатори (Аналізатор розчину кисню), (далі - товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеними у специфікації № 1 (додаток до договору № 1), що є невід'ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2020 року.
Відповідно до п. 2.1. договору загальна вартість товару є твердою і складає:
разом: 338 000,00 грн. без ПДВ;
крім того ПДВ 20 % : 67 600,00 грн;
всього з ПДВ: 405 600,00 грн. (чотириста п'ять тисяч шістсот гривень нул копійок).
В п. 2.2. договору сторони погодили, що за даним договором оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно специфікації № 1 (додаток до договору № 1) та виконанн постачальником умов п.п. 3.2., 6.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.
На виконання зобов'язань за договором № 53-123-01-21-07246 від 05.11.2021 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято аналізатор розчиненого кисні ЛІДЕР-651 (5 шт). Ціна товару 67 600 грн за 1 шт., заг. сума - 338 000,00 грн; Всього разом з ПДВ вартість товару складає 405 600,00 грн.
Факт здійснення поставки підтверджується видатковою накладною № 16 від 22.12.2021, яка підписана обома сторонами та містить відтиски печаток обох сторін.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати товару, яка мала бути здійснена протягом 45 робочих днів після постачання товару, за видатковою накладною № 16 від 22.12.2021, відтак, починаючи з 26.02.2022 вбачається прострочення виконання зобов'язань з боку відповідача.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є, договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 53-123-01-21-07246 від 05.11.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою є договором поставки.
Частиною 7 ст. 179 ГК України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства, які у свою чергу кореспондуються зі ст. 628 ЦК України.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Як було встановлено судом вище, постачальником здійснено поставку товару на загальну суму 405 600,00 грн з ПДВ, підтверджується видатковою накладною № 16 від 22.12.2021.
Суд відзначає, що видаткова накладна підписані сторонами та скріплені відтисками печаток товариств без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем.
Означеного факту відповідачем не заперечується та не спростовується.
Більш того, відповідач у відзиві не заперечує факту отримання товару.
Натомість відповідач вказує, що поставлений товар виробництва ООО "НІШ "ТЕХНОПРИБОР" (російська федерація).
Відповідно до п. 5 Протоколу № 7 від 13.09.2022 засідання комісії щодо ризиків співпраці з учасниками/контрагентами в умовах воєнного стану, за результатами попередньої перевірки контрагента ТОВ "Атомтеплоенерго" було прийнято рішення, зупинити здійснення видаткових операцій за договорами, укладеними з Товариством з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" в частині товару, країною-походження якого є рф.
Для виключення можливості постачання товарів країною-походження якого є рф та рб, на ВП "Південноукраїнська АЕС" діє відповідний Наказ № 799 від 12.07.2022.
Згідно вищевказаного рішення протоколу, запис даного контрагента заблокований в SAP ERP (реєстрація договору, здійснення оплат/фактурування тощо). За результатами проведеного аналізу анульовані платежі за відвантаженні товари, в тому числі ТОВ "Атомтеплоенерго". Платіж за договором № 53-123-01-21-07246 від 05.11.2021 на суму 405 600,00 грн. з ПДВ видалений в системі SAP ERP 20.11.2022 року.
Водночас, суд вказує, що як було встановлено судом вище поставка була здійснена 22.12.2021, про що свідчить видаткова накладна № 16 від 22.12.2021, тоді як акти в документи, на які посилається відповідач, прийняті у липні і вересні 2022 року (йдеться про протокол № 7 від 13.09.2022, наказ № 799 від 12.07.2022).
У Протоколі № 7 від 13.09.2022, на який посилається відповідач, ТОВ "Атомтеплоенерго" не зазначено.
Протокол № 7 від 13.09.2022 та наказ № 799 від 12.07.2022 є внутрішніми документами відповідача та носять односторонній характер.
В п. 3.3. договору передбачено, що датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.
При цьому, суд вказує, що в п. 3.6. договору передбачено, що у разі виявлення невідповідностей товару зазначеним стандартам, нормам і правилам, покупець має право відмовитися від товару, якщо невідповідності не будуть усунені у строк, який дозволить здійснити його постачання у термін, визначений договором.
Відповідно до п. 3.8. договору, якщо постачальником поставлені товари, які не відповідають специфікації договору (неналежної якості, без належного оформлення документів, тощо) постачальник зобов'язаний своєчасно вивезти такі товари зі складів вантажоодержувача в строк 30 робочих днів або укласти з вантажоодержувачем договір про надання послуг відповідального зберігання на період до повного врегулювання невідповідностей, виявлених в процесі вхідного контролю (п. 6.1. договору).
Згідно п. 6.1. договору прийняття товару по кількості і якості здійснюється відповідно до Інструкцій П-6 "Про порядок приймання продукції по кількості" і П-7 "Про порядок приймання продукції по якості", та відповідно до вимог Стандарту державного підприємства НАЕК "Енергоатом": "Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції АЕС" СОУ НАЕК 038:2021 (даний Стандарт є загальнодоступним в електронному вигляді і знаходиться на офіційному сайті ДП НАЕК "Енергоатом" в розділі Стандарти НАЕК "Енергоатом" за відповідним посиланням).
У рамках гарантії постачальник зобов'язується змінити неякісний товар. Термін виконання претензій складає 4 (чотири) тижні з моменту їх пред'явлення (п. 7.3. договору).
В той час, судом встановлено, що жодних звернень покупця до постачальника щодо заміни товару в матеріалах справи не міститься.
Більш того, навіть й сам відповідач не зазначає, що ним були вчинені будь які дії щодо повернення товару, з причин того, що країною походження поставленого постачальником товару є російська федерація.
Оскільки, відповідачем не було вчинено жодних дій щодо повернення товару, або ж його заміни, та відповідно в матеріалах справи не міститься відмови позивача (постачальника) щодо заміни такого товару, то за таких обставин доводи відповідача з якими останній обумовлює підстави для нездійснення оплати товару не приймаються судом.
Таким чином, суд вказує, що відповідачем було допущено порушення виконання договірних зобов'язань та не здійснено оплату прийнятого без будь яких зауважень товару протягом 45 робочих днів після його постачання, відтак, з огляну на приписи п. 2.2. договору та зважаючи на те, що податкову накладну було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 31.12.2021 (що є загальнодоступною інформацією та не заперечується сторонами), то за таких обставин момент оплати настав 07.03.2022 (45 робочих днів після 31.12.2021).
При цьому, суд відзначає, що доказів здійснення відповідачем оплати поставленого позивачем товару на суму 405 600,00 грн з ПДВ станом на час розгляду даної справи в її матеріалах не міститься.
Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Так, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача щодо порушення строків здійснення оплати поставленого товару та відповідно не надав суду доказів здійснення такої оплати та не висловив жодних зауважень щодо країни походження даного товару під час його прийняття, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 53-123-01-21-07246 від 05.11.2021 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Що стосується здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3% річних, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Додатково суд звертає увагу, що у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду роз'яснив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Оскільки, як було встановлено судом вище момент оплати настав 07.03.2022, в той час, оплати здійснено у вказаний строку не було, то з 08.03.2022 почався період прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, суд здійснивши перерахунок 3% річних у період з 08.03.2022 до 08.12.2022 та інфляційних втрат березень 2022 - жовтень 2022 (з урахуванням роз'яснень Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 86 417, 65 грн - інфляційних втрат та 9 201, 01 грн - 3% річних.
Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов'язань в частині здійснення оплати за отриманий товар, відсутність в матеріалах справи доказів на спростування заявлених вимог, а також відсутність жодних зауважень щодо країни походження даного товару під час його прийняття, або ж вимог щодо заміни товару та відповідно перевіривши наведені в позовній заяві розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" та відповідно стягненню з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" належить 405 600,00 грн - основного боргу, 86 417, 65 грн - інфляційних втрат та 9 201, 01 грн - 3% річних.
Разом із тим, у позовній заяві позивачем у порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України просить суд зазначити у рішенні суду про здійснення нарахування 3% річних на суму боргу до моменту виконання рішення в частині основного боргу, з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності повторно звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Згідно ч. 11 та 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3 % річних на грошові кошти у сумі 405 600,00 грн, починаючи з 09.12.2022 до моменту повної оплати вказаних грошових коштів, з урахуванням приписів законодавства України.
Перерахунок боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за такою формулою:
(СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних,
де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3 % річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" - задовольнити.
2. Стягнути Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ватутіна Генерала, буд. 14; ідентифікаційний код 43015083) основний борг в сумі 405 600 (чотириста п'ять тисяч шістсот) грн 00 коп., інфляційні втрати в сумі 86 417 (вісімдесят шість тисяч чотириста сімнадцять) грн 65 коп., 3% річних в сумі 9 201 (дев'ять тисяч двісті один) грн 01 коп. та судовий збір в сумі 7 518 (сім тисяч п'ятсот вісімнадцять) грн 28 коп.
3. В іншій частині позову - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2023 у справі № 910/13785/22, в порядку частини десятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3 % річних на суму основного боргу у розмірі 405 600, 00 грн, починаючи з 09.12.2022 до моменту повної оплати безпідставно набутих коштів за такою формулою: (СОБ*3*КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 відсотка річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атомтеплоенерго" (65007, Одеська обл., м. Одеса, вул. Ватутіна Генерала, буд. 14; ідентифікаційний код 43015083).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 10.04.2023
Суддя Дмитро БАРАНОВ