майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"29" березня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/971/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кудряшової Ю.В.
секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.
за участю представників сторін:
від позивача: не прибув;
від відповідача: не прибув;
від третіх осіб: не прибув.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Ковалюка Олександра Васильовича
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика"
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований 26.11.2021 в реєстрі за № 43300 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ковалюка Олександра Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованості в розмірі 114093,98 грн.
Позовну заяву обґрунтовує ст.ст. 88, 89 Закону України "Про нотаріат", гл. 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 та вказує на те, що: позивач не підписувала кредитний договір на підставі якого вчинений виконавчий напис; відповідний договір не посвідчений нотаріусом; вимоги ТОВ "Бізнес позика" не є безспірними у розумінні ст. 88 Закону України "Про нотаріат".
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 29.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог стосовно предмету спору, на стороні відповідача:
- Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Бригіду Володимира Олександровича (02068, м. Київ, пр. Григоренка, 15 прим. 3);
- Приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинецького Павла Вікторовича (10014, м. Житомир, Бульвар Новий, 5 офіс 2.8);
призначено підготовче засідання.
25.01.2023 до суду надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, в якій позивач повідомив суд, що за час перебування справи в провадженні суду в межах виконавчого провадження № НОМЕР_2 було проведено стягнення коштів, у зв'язку з чим позов доповнено вимогою про стягнення 20643,72 грн. До вказаного клопотання додано уточнену позовну заяву, відповідно до якої позивач просить суд:
- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, зареєстрований 26.11.2021 в реєстрі за № 43300 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ковалюка Олександра Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованості в розмірі 114093,98 грн.;
- стягнути з відповідача безпідставно стягнуті кошти за виконавчим провадженням № НОМЕР_2, відкритим на підставі виконавчого напису 43300 від 26.11.2021, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. у розмірі 20643,72 грн.
Ухвалою суду від 16.02.2023 прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Ковалюка Олександра Васильовича (вх. № 01-44/273/23 від 25.01.2023) про зміну предмету позову та постановлено здійснювати подальший розгляд справи № 9206/971/22 з її урахуванням.
20.02.2023 на електронну пошту суду надійшов відзив на позов, згідно якого відповідач визнав, що в ході виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса отримав лише 18130,65 грн., 2513,07 грн. виконавець ймовірно утримав в рахунок витрат на проведення виконавчих дій.
Ухвалою суду від 20.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
- 28.02.2023 до суду повернулася не врученою ухвала суду від 16.02.2023 по справі № 906/971/22, яка направлялася на адресу позивача, з довідкою поштового відділення щодо причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою";
- 14.03.2023 до суду повернулася неврученню ухвала суду від 20.02.2023 по справі № 906/971/22, яка направлялася на адресу позивача, з довідкою поштового відділення щодо причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою";
- 15.03.2023 до суду повернулася не врученою ухвала суду від 20.02.2023 по справі № 906/971/22, яка направлялася на адресу позивача, з довідкою поштового відділення щодо причин повернення: "адресат відсутній за вказаною адресою";
- 28.03.2023 через загальний відділ суду (канцелярію) надійшла заява позивача про розгляд справи без участі їх представника.
В судове засідання учасники судового процесу не направили належним чином уповноважених представників, хоч про час та місце розгляду справи повідомлялись вчасно та належним чином.
Оскільки явка учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи 08.02.2021 між позивачем (позичальник) та відповідачем (кредитодавець) укладено договір № 177370-КС-002 про надання кредиту.
26.11.2021 Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу В. Бригіда вчинив виконавчий напис № 43300 на договорі № 177370-КС-002 про надання кредиту від 08.02.2021 про стягнення заборгованості в сумі 114093,98 грн.
Як зазначено у виконавчому написі, строк платежу настав. Боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості проводиться за період з 14.06.2021 по 09.11.2021. Сума заборгованості становить 113443,98 грн., що складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 54215,10 грн., прострочена заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом - 57571,36 грн., комісія 1657,52 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 Закону України "Про нотаріат" стягнуто плату з стягувача в розмірі 650,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, яка підлягає стягненню з боржника на користь стягувача, становить 114093,98 грн.
15.12.2021 постановою приватного виконавця виконавчого округу Житомирської області Лужинцем П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису нотаріуса №43300 від 26.11.2021.
З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли спірні правовідносини, пов'язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса та його законністю, регулювання яких здійснюється ЦК України, Законом України "Про іпотеку", Законом України "Про нотаріат", Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Приписами ст. 18 ЦК України унормовано, що нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Відповідно до ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України "Про нотаріат" визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
З урахуванням приписів ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
За п. 1.1.-1.4. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України. Нотаріуси відмовляють у вчиненні виконавчого напису у випадках, коли витребовується майно, звернення стягнення на яке забороняється законодавством України або здійснюється виключно на підставі рішення суду. Виконавчий напис вчинюється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, місцезнаходження боржника або стягувача.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Так, згідно з п. 1 цього Переліку стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого п. 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з п. п. 3.1, 3.2, 3.4 п. 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Отже, оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів) є одним з обов'язкових документів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, на підставі яких вчиняється виконавчий напис.
Як установлено судом, однією з підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, є його вчинення на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчувався.
При цьому суд зауважує, що постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 Перелік документів доповнено розділом "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" такого змісту: "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".
Заразом постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Судом установлено, що укладений між банком та позивачкою кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника (відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17).
Зазначене дає підстави для визнання виконавчого напису № 43300 від 26.11.2021 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат" та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Щодо інших аргументів, на які посилався позивач та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. У справі "Серявін та інші проти України" зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. У справах "Волошин проти України", "Бацаніна проти Росії" зазначено, що принцип рівності сторін вимагає "справедливого балансу між сторонами", і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище. У справі "Проніна проти України" вказано, що суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше суд не виконає свої зобов'язання щодо п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Крім цього у справі "Бендерський проти України" вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (…). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом.
Ураховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви у зв'язку з порушення ст. 87 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, у суду відсутня необхідність надавати правову оцінку іншим аргументам позову.
Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 20643,72 грн. безпідставно стягнутих коштів.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що під час вчинення виконавчих дій у рамках ВП № НОМЕР_2 приватним виконавцем з позивача було стягнуто 20643,72 грн., що підтверджується меморіальним ордером № М0920SMCXR від 20.09.2022 та банківською випискою від 14.12.2022.
Частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.
Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Відповідно до статті 1213 Цивільного кодексу України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі №906/1279/16, Верховного Суду України від 2 жовтня 2013 року по справі № 6-88цс13.
До матеріалів справи позивачем долучено копії меморіального ордеру № М0920SMCXR від 20.09.2022 на суму 15081,30 грн. та банківської виписки від 14.12.2022 на суму 5562,42 згідно з якими під час вчинення виконавчих дій у рамках ВП № НОМЕР_2 приватним виконавцем було стягнуто кошти у загальному розмірі 20643,72 грн.
Проте, до відзиву відповідачем долучено платіжна інструкція № 15140 від 12.10.2022 на суму 18130,65 грн. і у відзиві зазначено, що різницю суми 2513,07 грн. відповідач не отримував.
Доказів повного перерахування стягнутої суми 20643,72 грн. приватним виконавцем відповідачу позивач в ході розгляду справи не подав.
Враховуючи, що суд аналізуючи попередню вимогу щодо визнання виконавчого напису нотаріуса №43300 від 26.11.2021 таким, що не підлягає виконанню, суд дійшов висновку про її обґрунтованість, тому отримані відповідачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти в сумі 18130,65 грн. (підтверджені перерахування приватного виконавця ТОВ "Бізнес Позика" підлягають поверненню позивачу на підставі ст. 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані відпала.
При цьому судом враховано, що питання наявності та/або відсутності заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором № 177370-КС-002 від 08.02.2021 може бути предметом окремого судового розгляду.
Аналогічний правовий висновок про можливість застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 910/1531/18 та у постанові Верховного Суду від 28 січня 2020 у справі № 910/16664/18.
З урахуванням встановлених вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення 18130,65 грн. безпідставно отриманих коштів у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання виконавчого напису, зареєстрованого 26.11.2021 в реєстрі за № 43300 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О. таким, що не підлягає виконанню та стягнення 18130,65 грн. безпідставно отриманих коштів обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В решті позову суд відмовляє.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати виконавчий напис, зареєстрований 26.11.2021 в реєстрі за № 43300 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою Володимиром Олександровичем про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ковалюка Олександра Васильовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" заборгованості в розмірі 114093,98 грн., таким, що не підлягає виконанню.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес позика" (01133, м. Київ, Бульвар Лесі Українки, 26 офіс 411, ід. код 41084239)
- на користь Фізичної особи-підприємця Ковалюка Олександра Васильовича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) 18130,65 грн. коштів, а також 4838,26 грн. сплаченого судового збору.
4. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.04.23
Суддя Кудряшова Ю.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу (рек. )
+ на ел. пошту: yuristo.odessa2020@gmail.com
3 - відповідачу (рек.)
+ на ел. пошту: office@bizpozyka.com
+ на ел. пошту представника Шкромиди Ю.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1
4, 5 - третім особам :
Приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Бригіді В.О. (02068, м. Київ, пр. Григоренка, 15 прим. 3) (рек.);
Приватному виконавцю Лужинецькому П.В. (10014, м. Житомир, Бульвар Новий, 5 офіс 2.8) (рек.)
+ на ел. пошту: ІНФОРМАЦІЯ_2