майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"30" березня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/893/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретаря судового засідання: Круглецької А.І.,
за участю представників сторін:
від позивача: Довгалюк Р.О. - довіреність №01-119-1222 від 22.12.2022;
від відповідача: Лук'янець Л. О. - ордер серії АМ №1034595 від 20.10.2022;
від третьої особи: Луцюк В.В. - ордер серія АІ №1323787 від 21.12.2022,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на
стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пежо Сітроен
Україна"
про стягнення 844 962,47 грн.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" 844 962,47грн, з яких: 824 717,19грн основного боргу, 18 076,00грн пені та 2 169,28грн 3% річних, а також судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки №13А-100-253-46 від 20.03.2020.
Ухвалою суду від 04.11.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.12.2022 відповідачу поновлено процесуальний строк для подачі відзиву; залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пежо Сітроен Україна"; відкладено підготовче засідання на 23.12.2022.
Ухвалою суду від 23.12.2022 відкладено підготовче засідання на 18.01.2023 та продовжено третій особі - ТОВ "Пежо Сітроен Україна" строк для підготовки пояснень по справі.
Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 18.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 14.02.2023.
Ухвалою суду від 14.02.2023, зокрема, закрито підготовче провадження та призначено справу №906/893/22 до судового розгляду по суті на 22.03.2023.
У засіданні суду 22.03.2023 оголошено перерву до 30.03.2023.
Представник позивача в судових засіданнях 22.03.2023 та 30.03.2023 позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві від 20.10.2022, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, заперечував проти розстрочення суми основної заборгованості.
Представник відповідача в судових засіданнях 22.03.2023 та 30.03.2023 визнала суму основного боргу, однак просила розстрочити його сплату на дванадцять місяців, заперечила щодо стягнення пені та 3% річних та просила звільнити від їх сплати.
Представник третьої особи на стороні відповідача вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу обґрунтованими, підтримав розстрочення його сплати, заперечив щодо стягнення з відповідача пені та 3% річних.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи на стороні відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,
20.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (постачальник, відповідач) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" (покупець, позивач) укладено договір поставки №13А-100-25346-21 (далі - договір) (а.с. 11-14).
Згідно з п.1.1 вказаного договору постачальник зобов'язувався передати у власність покупцю автомобілі Peugeot Boxer FG L3H2, колір - білий, рік випуску - 2022, кількість - 2 шт., сума з ПДВ - 1 490 245,60грн, а покупець зобов'язувався прийняти товар і оплатити його згідно договору.
За умовами п.1.2 договору, постачальник зобов'язався передати покупцеві товар у комплектності відповідно до додатку №1, що є невід'ємною частиною договору (а.с.15-16).
Згідно з п.1.4 договору гарантійні зобов'язання викладені в додатку №2 до договору (а.с.17-21).
Пунктом 1.5 договору визначено, що імпортером товару є ТОВ "Пежо Сітроен Україна", адреса: 04080, Україна, м.Київ, вул. Кирилівська, 60.
Відповідно до п.2.1 договору передача товару здійснюється на складі постачальника (за адресою: 10001, м.Житомир, вул.Київська, 77). Сторони засвідчують даний факт шляхом підписання акту приймання-передачі товару, який є невід'ємною частиною договору та підтверджує належні якість, комплектність та кількість товару в цей момент.
У пункті 2.2 договору визначено строк поставки товару - до 30.04.2022 за умови оплати покупцем ціни товару згідно з п.3.1 договору.
Відповідно до п.3.1 загальна вартість (ціна) товару за цим договором становить 1 490 245,60грн з ПДВ.
Відповідно до абз.2 п.4.1 договору постачальник, який прострочив виконання своїх грошових зобов'язань за договором на вимогу покупця зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни товару за кожен день прострочення (але не більше трьох відсотків ціни товару).
За умовами п.3.3 договору сторони домовились про те, що до моменту підписання акту прийому-передачі товару постачальник у передбачених в п.3.4 договору випадках має право в односторонньому порядку змінити (індексувати) ціну товару шляхом надання покупцеві відповідного рахунку-фактури, позначеного написом "з урахуванням змін ціни товару".
Відповідно до п.3.4 договору постачальник має право в односторонньому порядку змінити (індексувати) ціну товару у наступних випадках:
3.4.1 якщо законодавство, яким встановлюється оподаткування автомобілів (акцизний податок, ввізне мито, інші податки, збори (обов'язкові платежі), зазнає змін (шляхом зміни ставок податків, запровадження нових податків, початку/відновлення застосування податків тощо) на величину, яка є різницею величин (розмірів) податків "до" та "після" змін оподаткування;
3.4.2 зміна офіційного валютного курсу гривні до долару США до моменту оформлення постачальником товарно-супровідної документації для державної реєстрації товару в органах МВС (відносно офіційного валютного курсу на день підписання договору) дає постачальнику право змінити залишок несплаченої суми (ціни) товару, який підлягає оплаті за вказаною у цьому пункті формулою.
За умовами п.3.4.3.2 договору, офіційний курс валют української гривні до долара США, визначений відповідно до п.3.4.3.1 договору, на момент укладення договору дорівнює 27,80грн за 1 (один) долар США. Таким чином, на момент укладення договору, ціна товару визначена в п.1.1 договору є еквівалентною 26 776,00 доларів США.
Згідно з п.6.3 договору будь-які зміни договору вважаються здійсненими, якщо вони оформлені письмовими угодами, підписаними сторонами та скріплені печатками (за наявності), якщо інше не передбачено сторонами прямо і в письмовій формі. Будь-які правочини або дії, вчинені однією зі сторін, які містять розбіжність з положеннями договору, не повинні сприйматись іншою стороною як правочини, спрямовані на зміну або припинення окремих умов договору, якщо сторона, яка їх здійснює, прямо, у письмовій формі, не зазначає, що вчинюваний правочин направлений на зміну або припинення певних (конкретно визначених) умов договору.
В пункті 6.4 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але у будь-якому випадку - до виконання зобов'язань за договором та припинення відносин, пов'язаних з договором.
Даний договір підписано представниками сторін та їх підписи скріплені печатками підприємств.
Позовними вимогами, що розглядаються у даній справі є стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 824 717,19грн, на яку відповідачем не було поставлено товар за укладеним між сторонами договором поставки №13А-100-25346-21 від 20.03.2020, а також пені в сумі 18 076,00грн та 3% річних 2 169,28грн.
Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.
У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ч.1,2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч.1 ст.693 ЦК України у випадку, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У свою чергу, частиною 1 статті 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено судом, відповідачем на виконання умов договору поставки №13А-100-25346-21 від 20.03.2020, було виставлено позивачу рахунки: №СА-01190 від 09.11.2021 на 1 398 136,16грн та №СА-01190 від 03.02.2022 на суму 754 810,38грн (а.с.22, 24).
За умовами п.3.1.1 договору, покупець повинен сплатити за товар 10% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в п.3.1 договору, що становить 149 024,56грн, у строк не пізніше 15.11.2021, у безготівковій формі на вказаний у договорі рахунок продавця.
Згідно з п.3.1.2 договору, 90% від загальної вартості (ціни) товару, що зазначена в п.3.1 договору, що становить 1 341 221,04грн покупець повинен сплатити протягом 5 календарних днів після прибуття автомобіля на склад продавця у безготівковій формі на вказаний у договорі рахунок продавця.
Відповідно до умов договору поставки №13А-100-25346-21 від 20.03.2020 позивачем було здійснено проплати на загальну суму 824 717,19грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №13076 від 08.11.2021 на суму 139 813,61грн, №1358 від 03.02.2022 на суму 684 903,58грн (а.с.23,25).
Отже, позивач здійснив передплату товару на загальну суму 824 717,19грн.
Умовами пункту 2.2 договору визначено строк поставки постачальником товару - до 30.04.2022 за умови оплати покупцем ціни товару згідно з п.3.1 договору.
Однак, відповідач у встановлений договором строк взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару не виконав.
У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по поставці товару, позивач направив відповідачу вимогу вих.№100007.2-Сл-14436-0922від 08.09.2022 у якій повідомив, що станом на 08.09.2022 умови договору не виконані, що обумовлює виникнення фактичних та правових підстав для розірвання договору від 20.03.2020 та вимагав повернути кошти у розмірі 824 717,19грн на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 робочих днів з моменту отримання даної вимоги (а.с.26).
У відповідь на вказану вимогу, відповідач в листі від 13.09.2022 вих.№897 визнав наявність заборгованості перед позивачем за договором поставки №13А-100-25346-21 від 20.03.2020 у розмірі 824 717,19грн, а також факт розірвання договору, однак просив погодити розстрочку повернення позивачу вказаних коштів та не нараховувати пеню та штрафи за несвоєчасне виконання зобов'язань, посилаючись при цьому на неможливість здійснювати повноцінну господарську діяльність в зв'язку зі збройною агресією РФ та веденням бойових дій в місті Житомирі, а також на лист Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено настання форс-мажорних обставин з 24.02.2022 (а.с.28-29).
З матеріалів справи також вбачається, що листом від 21.11.2022 за №1033 відповідач звертався до позивача з пропозицією про укладення додаткової угоди про розстрочення повернення коштів у сумі 824 717,19грн на 17 місяців відповідно до доданого графіку (а.с.63-68).
Однак додаткова угода сторонами укладена не була, суму попередньої оплати відповідач позивачу не повернув.
Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю, а у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.02.2019 у справі №912/2275/17).
Тобто, у даному випадку, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки боржника, як повернення суми попередньої оплати, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.
Проте, станом на час розгляду справи сума попередньої оплати відповідачем не повернута. Тоді як, в силу приписів ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
З огляду на вищенаведені встановлені обставини справи, вимоги позивача про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" заборгованості в сумі 824 717,19грн, яка фактично є поверненням попередньої оплати, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
У позові позивач просить також стягнути з відповідача 18 076,00грн пені та 2 169,28грн 3% річних.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статі 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
За умовами абзацу 2 пункту 4.1 договору, постачальник, який прострочив виконання своїх грошових зобов'язань за договором на вимогу покупця зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни товару за кожен день прострочення (але не більше трьох відсотків ціни товару).
У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №904/4156/18 від 10 грудня 2019 року зроблено висновок про те, що можливість стягнення пені за неналежне виконання зобов'язань за договором має бути встановлена в договорі; строк нарахування пені сторонами може бути встановлений в договорі більше шести місяців; розмір пені в договорі може бути встановлено сторонами, проте, вона не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч.1 ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Підстави для зміни або розірвання договору передбачені статтею 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Частинами 1, 2 статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.
У даному випадку, ініційоване позивачем розірвання договору поставки №13А-100-25346-21 від 20.03.2020 було підтримано відповідачем у листі від 13.09.2022 вих.№897, а відтак з цієї дати договір вважається припиненим за взаємною згодою сторін, що не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні.
Відповідно до поданого позивачем розрахунку, за прострочення виконання зобов'язання відповідачу нараховано пеню в сумі 18 076,00грн за 32 дні, тобто з 13.09.2022 по 14.10.2022 (розрахунок а.с.5).
Однак, нарахування пені позивачем здійснено після припинення дії договору поставки, умовами якого передбачалось забезпечення виконання постачальником зобов'язання по сплаті пені за прострочення виконання своїх грошових зобов'язань за договором. При цьому за змістом договору, постачальник зобов'язувався поставити покупцеві товар. Натомість, відповідальність постачальника за прострочення повернення суми попередньої оплати в порядку приписів ч.1 ст.547 ЦК України, сторонами не погоджувалась.
За викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 18 076,00грн заявлена безпідставно, тому суд у її задоволенні відмовляє.
У відповідності до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до зазначеної норми, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 3% річних за 32 дні в сумі 2 169,28грн за період з 13.09.2022 по 14.10.2022 (розрахунок, а.с. 5).
Здійснивши перевірку проведених позивачем нарахувань 3% річних суд враховує таке.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Направивши відповідачу листа №100007.2-Сл-14436-0922 від 08.09.2022 позивач вимагав від ТОВ "Союз Автомотів" повернути кошти в розмірі 824 717,19грн протягом 5 робочих днів з моменту отримання даної вимоги.
Зі змісту відповіді відповідача (лист від 13.09.2022 №897) вбачається, що вимогу позивача №100007.2-Сл-14436-0922 від 08.09.2022 ТОВ "Союз Автомотів" одержало 13.09.2022.
Відповідно до встановлених позивачем строків (5 робочих днів з моменту отримання даної вимоги), відповідач мав повернути позивачу суму попередньої оплати в строк до 20.09.2022.
Отже, з урахуванням наведеного, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 21.09.2022 по 14.10.2022 в сумі 1 626,44грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення 3 % річних в сумі 542,84грн (2 169,28грн - 1 626,44грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.
Відповідачем заявлено клопотання про звільнення відповідача від сплати штрафних санкцій з посиланням, зокрема на те, що невиконання взятих за вказаним договором зобов'язань було зумовлено невиконанням постачальником ТОВ "Пежо Сітроен Україна" перед відповідачем зобов'язань згідно з умовами дилерського договору. Зазначено, що листом ТПП України від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України. Згідно з Експертним висновком ТПП України від 16.11.2022 №2454, виданим для ТОВ "Союз Автомотів" встановлено, що мають місце та існують документально підтверджені об'єктивні обставини, які не дали можливості ТОВ "Союз Автомотів" вчасно виконати поставку транспортних засобів за договором від 20.03.2020 за №13А100-25346-21 в зазначений термін (а.с.56-57).
Позивач у відповіді на відзив (а.с.81-84) та його представник в судовому засіданні заперечив проти зменшення штрафних санкцій та зазначив, що Експертний висновок ТТП України є неналежним та недопустимим доказом, оскільки існування форс-мажорних обставин підтверджується виключно сертифікатом ТПП України.
З даного приводу суд враховує, що у задоволенні вимог позивача про стягнення пені судом відмовлено за безпідставністю, тому відсутні об'єктивні підстави для задоволення клопотання відповідача про звільнення його від сплати пені.
Клопотання відповідача щодо звільнення його від сплати 3% річних, в основу якого покладено наявність форс-мажорних обставин, суд оцінює критично та не приймає такі доводи до уваги з врахуванням того, зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю тобто, що 3 % річних не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання (Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19.
Також суд вважає за необхідне відзначити, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19 червня 2020 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних, відповідно до ст. 625 ЦК України, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020 по справі №918/631/19 вказала, що за змістом ст.509, 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч.2 ст.625 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від сплати 3% річних, оскільки вказане зобов'язання не є штрафними санкціями, а є акцесорним, додатковим до основного та входить до складу грошового зобов'язання.
Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 824 717,19грн заборгованості, яка фактично є поверненням суми попередньої оплати, та 1 626,44грн 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 18 076,00грн та 3 % річних в сумі 542,84грнгрн суд відмовляє.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву від 23.11.2022 вих.№1039 (а.с.50-55) заявлено клопотання про розстрочення виплати заборгованості згідно наведеного графіку платежів на 17 місяців. При цьому, у судовому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про розстрочку сплати заборгованості на 12 місяців.
Представник позивача у судовому засідання щодо заявленого клопотання про розстрочення сплати заборгованості заперечив, просив у його задоволенні відмовити з посиланням на його необґрунтованість.
Відповідно до ч.1 ст.239 ГПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч.1 ст.331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.331 ГПК України).
Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
Згідно ч.4 ст.331 ГПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Клопотання відповідача про розстрочку заборгованості обґрунтовано тим, що ТОВ "Союз Автомотів" є Уповноваженим дилером ТОВ "Пежо Сітроен Україна", у зв'язку з чим діяльність товариства напряму залежить від діяльності постачальника-імпортера - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пежо Сітроен Україна", що підтверджується Дилерським договором №2022/17/Р від 29.12.2021 року, за умовами якого предметом даного договору є вре гулювання співпраці між Уповноваженим Дилером згі дно з українським законодавством та постачальником в процесі реалізації уповноваженим Дилером нових транспортних засобів марки PEUGEOT (надалі Марки) та запчастин до них та аксесуарів (надалі - "Договірні то вари") та встановлення умов, правил та зобов'язань, які Уповноважений Дилер приймає та зобов'язується ви конувати. Вказує, що постачальник ТОВ "Пежо Сітроен Україна" своїм листом повідомив, зокрема, про примусове вилучення з перших днів війни представниками військових частин (ЗСУ, прикордонники, військові адміністрації та інші) понад 600 автомобілів і, що на даний момент неможливо ввезти в Україну та поставити нові автомобілі (замість відчужених у примусовому порядку) для виконання умов Договорів поставки. Вказує, що в числі тих 600 автомобілів, вилучених державою в особі ЗСУ, прикордонниками та військовими адміністраціями у ТОВ "Пежо Сітроен Україна", були і автомобілі, постачання яких було передбачено договором від 07.12.2021 №13А330-19181-21. То ж невиконання взятих ТОВ "Союз Автомотів" вищезазначеним договором зобов'язань було зумовлено невиконанням перед нашим товариством зобов'язань згідно з умовами Дилерського договору Постачальником - ТОВ "Пежо Сітроен Україна". Також зазначає, що наразі перераховані постачальнику-імпортеру автомобілів ТОВ "Пежо Сітроен Україна" кошти в сумі 824 717,19грн відповідачу не повернуті. Посилається на те, що товариство відповідача виявилося "заручником" обставин непереборної сили. Однак в такий скрутний час товариство не зупинило діяльність і з перших днів війни працювало і працює безкоштовно на потреби держави, сприяє військовим у виконанні їхнього обов'язку із захисту нашої країни, зокрема, зусиллями працівників товариства організовано роботу станцій технічного обслуговування для ремонту пошкодженого в зоні бойових дій різного роду автотранспорту. Крім того вказує, що з початку 24.02.2022 товариство не звільнило жодного працівника, а четверта частина працівників призвані до лав ЗСУ та несуть там службу. Наголошує, що до Господарського суду Житомирської області Операторами газорозподільних систем, окрім "Житомиргазу", звернулись ще "Рівнегаз" та "Хмельницькгаз" із позовами про стягнення суми більш як дев'ять мільйонів, де лише 2/3 частин є штрафні санкції, що суттєво ускладнює виконання відповідачем зобов'язань. Доводить, що позивачем не надано доказів дійсного (фактичного) збитку та/або матеріальної шкоди від прострочення виконання відповідачем зобов'язань. Також в судовому засіданні представник відповідача вказала, що одночасне стягнення коштів у цій справі та інших справах вплине на можливість продовження здійснення господарської діяльності відповідачем та одержання позивачем та іншими контрагентами стягнутих сум.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає перелік обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.
Разом з тим, суд також враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини боржника у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому воєнний стан неодноразово продовжено, в тому числі і по теперішній час.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30, 34, 38, 39, 41, 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб у межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною 1 статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Судом встановлено, що наявний в матеріалах справи Експертний висновок ТПП України від 16.11.2022 №2454, виданий для ТОВ "Союз Автомотів", в якому серед іншого експертизою було встановлено, що 16.11.2022 мають місце та існують документально підтверджені об'єктивні обставини, які не дали можливості ТОВ "Союз Автомотів" вчасно виконати поставку транспортних засобів по договору в зазначені терміни від 20.03.2020 за №13А100-25346-21.
Судом враховується, що у період з 24.02.2022 по початок квітня 2022 року у третьої особи - ТОВ "Пежо Сітроен Україна" було примусово вилучено всі автомобілів марок Peugeot, Citroen, Opel і навіть преміум класу DS, які перебували на території України: на складах, митних терміналах, портах - понад 56 автомобілів були примусово відчужені на користь Збройних Сил України, інших силових структур. Ще 149 авто були викрадені з митного терміналу с. Копилів Київської області і по сьогоднішній день 49 з них значаться в угоні (інші були повернуті, та/або передані ЗСУ, та/або знайдені знищеними/згорівшими/розібраними, тощо), що підтверджено третьою особою. ТОВ "Пежо Сітроен Україна" це єдиний імпортер нових автомобілів вказаних марок в Україну, оскільки є дочірнім підприємством групи PSAі STELLANTISв Україні. Тобто, після того, як наявні авто були примусово вилучені, а ситуація в країні була важка і ніхто з імпортерів не ввозив нові автомобілі мінімум до кінця літа 2022 року, - лише це є беззаперечним фактом існування і впливу форс-мажорних обставин на зобов'язання ТОВ "Союз Автомотів".
В межах вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду у цій справі суд не встановлює обставини виникнення розміру збитків у ТОВ "Союз Автомотів", однак враховує інші обставини, які об'єктивно вплинули на фінансовий стан відповідача та його неспроможність одномоментно розрахуватись з позивачем. Зокрема, судом враховується, що одержані від позивача кошти були відповідачем перераховані постачальнику-імпортеру автомобілів ТОВ "Пежо Сітроен Україна" і відповідачу не повернуті; нові автомобілі майже не ввозяться в країну, а доходи від продажу автомобілів у зв'язку з війною критично впали, що є загальновідомою обставиною, яка впливає на фінансову спроможність відповідача. Крім того, судом враховується дії відповідача по забезпеченню технічного обслуговування та ремонту пошкодженого в зоні бойових дій різного виду автотранспорту - від транспортних засобів військових адміністрацій, територіальної оборони - до підприємств критичної інфраструктури, які спрямовані на оборону держави в умовах воєнного стану військовослужбовцям та цивільному населенню.
Отже, відповідач не припинив свою господарську діяльність, не звільнив працівників, а продовжує працювати, що дасть можливість виконати рішення у даній справі.
За викладеного, суд приходить до висновку, що у даному випадку одночасне і повне виконання рішення суду у даній справі може призвести до зупинки господарської діяльності підприємства відповідача та подальшого його банкрутства у зв'язку з неплатоспроможністю, що не сприятиме виконанню рішення.
Суд враховує, що надання відстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому, затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та такою, що порушує саму сутність права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (рішення ЄСПЛ у справі Іммобільяре Саффі проти Італії, заява №22774/93, пункт 74).
За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (ухвала ЄСПЛ від 07.10.2003р. у справі Корнілов та інші проти України, заява №36575/02, тривалість виконання вісім місяців).
При вирішенні питання про надання розстрочки суд дотримується балансу інтересів як стягувача так і боржника, позаяк останній не може надаватися виключно в інтересах боржника, із посиланням на необхідність поліпшення його фінансового стану.
Розстрочення виконання рішення суду має здійснюватися з метою недопущення погіршення економічної ситуації боржника, а також з метою недопущення невиконання рішення суду на користь кредитора. Товариство стягувача також знаходиться в складних економічних умовах. Тобто, важливим є досягти балансу інтересів сторін.
При цьому суд наголошує, що розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідачем відповідальності, а навпаки організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду.
У даному випадку судом враховуються інтереси обох сторін, адже розстрочення виконання рішення надає боржнику можливість без суттєвого погіршення майнового стану належним чином виконати рішення суду на користь стягувача.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява №6962/02).
Відповідно до ч.5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наявні особливі та непереборні обставини, введений воєнний стан, складну економічну ситуацію та враховуючи безпосередню дилерську діяльність ТОВ "Союз Автомотів", суд приходить до висновку, що заява ТОВ "Союз Автомотів" про розстрочення виконання рішення підлягає частковому задоволенню та розстроченню виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 826 343,63грн (824 717,19 + 1 626,44грн) строком на 6 місяців згідно графіка: 137 724,13грн - до 30.04.2023, 137 723,90грн - до 31.05.2023, 137 723,90грн - до 30.06.2023, 137 723,90грн - до 31.07.2023, 137 723,90грн - до 31.08.2023, 137 723,90грн - до 30.09.2023.
При цьому, судом приймається до уваги, що розстрочка виконання рішення суду надасть можливість стягувачу у нетривалий проміжок часу одержати виконання від боржника рішення суду без ускладнень, які можуть виникнути у разі погіршення фінансового становища боржника, що в свою чергу може призвести до ускладнення виконання рішення або ж до неможливості його виконання. Крім того, вжиття заходів щодо негайного примусового виконання рішення, які визначені Законом України "Про виконавче провадження", та які дозволено вживати протягом дії воєнного стану, не гарантує негайного та повного задоволення грошових вимог стягувача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз Автомотів" (10001, Житомирська область, м.Житомир, вул.Київська, буд. 77; ідентифікаційний код 38623994) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільних систем "Житомиргаз" (10002, Житомирська область, м.Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, буд. 35; ідентифікаційний код 03344071):
- 844 962,47грн заборгованості,
- 1 626,44грн 3% річних,
- 12 698,83грн витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Розстрочити виконання даного рішення в частині стягнення заборгованості у загальному розмірі 846 588,91грн на шість місяців згідно наступного графіка:
- 141 098,16грн - до 30.04.2023,
- 141 098,15грн - до 31.05.2023,
- 141 098,15грн - до 30.06.2023,
- 141 098,15грн - до 31.07.2023,
- 141 098,15грн - до 31.08.2023,
- 141 098,15грн - до 30.09.2023.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 10.04.23
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2,3 - сторонам у справі (рек.)
4 - третій особі (рек)
та на ел.пошту 3418516632@gmail.com, olena.gratiy@peugeot.thitomyr.ua, v_lutsyuk@ukr.net, Yurist_L@ukr.net.