вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.03.2023м. ДніпроСправа № 904/8895/21
За позовом Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ"
до Відповідача -1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Сістем"
Відповідача -2 - ОСОБА_1
про захист порушеного права Кредитора, шляхом стягнення заборгованості, яка виникла за Договором про надання овердрафту №015/3170/397659 від 24.04.2018 у солідарному порядку
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судових засідань: Юрченко В.В.
Представники:
Позивача - Собчук О.В.
Відповідача -1 - не прибув
Відповідача -2 - ОСОБА_3
Позивач просить солідарно стягнути з Відповідачів борг за Договором про надання овердрафту № 015/3170/397659 від 24.04.2018 у сумі 325 667,63 грн., з яких: 300 000,00 грн. - боргу за кредитом, 25 667,63 грн. - боргу за відсотками.
06.05.2022 від Відповідача -2 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, мотивуючи тим, що до матеріалів справи не надано доказів, що представник Позивача - Пасечник Ю.А. є адвокатом.
Від Відповідача -2 надійшло клопотання про витребування у Позивача доказів, зокрема оригіналу Договору про надання овердрафту № 015/3170/397659 від 24.04.2018, мотивоване тим, що з наданої Позивачем копії даного договору не можливо встановити відповідність копії оригіналу Договору.
12.05.2022 від Відповідача -2 надійшло клопотання про визначення доказу недопустимим, неналежним, недостовірним, зокрема виписки по рахункам (24.04.2018-31.12.2018, 01.01.2019-31.12.2019, 01.01.2020-31.12.2020, 01.01.2021-25.04.2021 ) є незрозумілими та не підписані відповідним уповноваженими особами Позичальника, тому є недостовірними доказами.
Від Позивача надійшла заява, у якій останній зазначив, що ч. 1 ст. 58 ГПК України передбачено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи. Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Пасечник Ю.А. діє в порядку самопредставництва юридичної особи АТ "Райффайзен Банк" на підставі: статуту, наказу про прийняття на роботу та посадової інструкції, якою передбачені повноваження на представництво інтересів АТ "Райффайзен Банк" у всіх судах загальної юрисдикції в порядку самопредставництва, про що і було зазначено у позовній заяві та додано відповідні документи у якості додатків до позовної заяви.
Відповідач -2 позов заперечує, мотивуючи тим, що 24.04.2018 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступник АТ "Райффайзен Банк" та ТОВ "Адванс Сістем" (Позичальник) уклали Договір про надання овердрафту № 015/3170/397659. 24.04.2018 Кредитор та Горбунов С.М. (Поручитель) уклали Договір поруки № 119118/3170/305653, в якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальником за Договором про надання овердрафту № 015/3170/397659 від 24.04.2018. Максимальний ліміт за Договором складає 600 000,00 грн., на дату укладання Договору поточний ліміт складає 200 000,00 грн. Поточний ліміт діє до останнього дня третього календарного місяця від дати укладання Договору, тобто до - 31.07.2018. Враховуючи п. 2.5 Договору, збільшення поточного ліміту можливо виключно за умови, коли Кредитор письмово повідомив Позичальника про встановлення поточного ліміту шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом, таке збільшення поточного ліміту встановлюється на наступний банківський день після дати відправлення Кредитором Позичальнику відповідного повідомлення. Позивач не надав суду докази того, що поточний ліміт за Договором збільшений більше ніж 200 000,00 грн. Також, з наданих Позивачем доказів не зрозуміло коли і у якій сумі передавалися кошти Позичальнику, також не зрозуміло з якої дати Позичальник почав використовувати збільшений поточний ліміт. Виписки по рахунку (24.04.2018- 31.12.2018; 01.01.2019-31.12.2019 ; 01.01.2020-31.12.2020; 01.2021-25.04.2021) є незрозумілими та не підписані відповідними уповноваженими особами Позичальника, тому є недостовірними, недопустимими доказами (ст. 78, 79, ЦПК України.), так як обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи п. 1.3.1. Договору поруки, при збільшенні поточного ліміту (збільшення забезпечених зобов'язань), який на день укладання Договору поруки складав 200 000,00 грн., Кредитор зобов'язаний направити Поручителю письмове повідомлення із зазначенням умов, що підлягають зміні. Такі докази Позивач також не надав. 26.08.2021 Кредитор направив на адресу Позичальника вимогу від 25.08.2021 про виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, а саме "Банк вимагає протягом не більше ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги, здійснити погашення Кредиту в повному обсязі разом зі сплатою пені у сумі 325 667,63грн.(станом на 16.08.2021)". 26.08.2021 Кредитор направив на адресу Поручителя Вимогу від 25.08.2021 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, а саме "пропонуємо терміново, але в будь-якому разі не пізніше 10 календарних днів з дати цієї вимоги, погасити вищезгадану заборгованість Позичальника у сумі 325 667,63 грн. (станом на 16.08.2021)". Позивач зазначив, що згідно з п. 2.2 Договору поруки Поручитель зобов'язаний здійснювати виконання порушених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Згідно з п. 8.4. Договору в разі невиконання Позичальником зазначеної вимоги, Кредитор має право звернути стягнення за Договором забезпечення, пред'явити вимогу Поручителям. Втім, текст вимоги Відповідачеві-1 від 25.03.2021 суперечить умовам Договору (п. 8.4.), щодо перебігу строку виконання з дати вимоги, а не з дати направлення. А текст Вимоги Відповідачеві-2 від 25.03.2021 суперечить умовам Договору поруки (п. 2.2.) щодо зобов'язання здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання Вимоги від Кредитора. Втім, Позивачем не надані докази отримання Поручителем вказаної вимоги. У п. 4 ст. 599 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Враховуючи той факт, що Позивачем у позовній заяві не визначений строк основного зобов'язання, але Позивач посилається на п. 2 ст. 530 ЦК України (якщо строк виконання зобов'язання не визначений у Договорі), тому направив Вимогу про погашення заборгованості станом на 16.08.2021, тому є підстави вважати Договір поруки від 24.04.2018 припиненим з 23.04.2021.
У відповіді на відзив Позивач зазначив, що вказане вмотивування відзиву спростовується умовами Кредитного договору і Договору поруки, приписами чинного законодавства та позиціями Верховного Суду з аналогічних питань. Згідно з п. 1.1. Договору поруки Поручитель зобов'язується відповідати солідарно з Позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, в тому числі тих, що виникають в майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору, за умовами якого Позичальник зобов'язаний: повернути кредит в розмірі 600 000,00 грн. в порядку, передбаченому Кредитним договором не пізніше 24.04.2021 або іншої дати визначеної відповідно до умов Кредитного договору. У разі порушення Боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність Поручителя. Тому, твердження Поручителя, що обсяг його відповідальності дорівнює 200 000,00 грн. є бездоказовим і спростовується умовами підписаного ним Договором поруки. Ввимога є способом досудового врегулювання спору та не має процесуальних наслідків для судового захисту порушеного права кредитора. Непред'явлення повідомлення (вимоги) про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, чи в разі її направлення: до встановленої дати дострокового добровільного повернення всієї суми кредиту й пов'язаних із ним платежів, або до закінчення терміну, визначеного кредитором у повідомленні (вимозі) для його дострокового добровільного повернення, саме по собі не є необхідною умовою подальшого задоволення позову. Таким чином, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів. Ненаправлення такого повідомлення кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав, а, як наслідок, Кредитор може вимагати їх захисту через суд - виконати боржником обов'язок з дострокового повернення кредиту. Строк виконання зобов'язань Позичальника зазначений в п. 1.1. Договору поруки, а строк дії поруки встановлений у п. 7.2. Договору поруки. Так, згідно з п. 7.2. Договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою Кредитора. Строк поруки, що встановлено Договором, за кожним забезпеченим зобов'язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо Кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до Поручителя. Таким чином, строк дії поруки - не менш ніж до 24.04.2026.
14.07.2022 від Відповідача -2 надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, мотивоване тим, що Позивачем не надано повноважень на підписання позовної заяви, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (само представництво юридичної особи), або через представника. Отже, представник у разі самопредставництва юридичної особи повинен надати у якості підтвердження своїх повноважень посилання на закон, статут, положення, трудового договору (контракту). Нормою права не передбачено "або", тобто всі зазначені документи є обов'язковими.
У запереченнях на відповідь на відзив, Відповідач -2 зазначив, що Позивач стверджує, що доказами наявності боргу є первинні документи та виписки з особових рахунків клієнтів банку (ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність"). Інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного). Банк самостійно розробляє форми регістрів синтетичного та аналітичного обліку, які повинні містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях такі регістри: особові рахунки та виписки з них; аналітичні рахунки з обліку внутрішньобанківських операцій; книги реєстрації відкритих рахунків; оборотно-сальдовий баланс/оборотно-сальдову відомість. Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Отже, виписки з особового рахунку є регістрами аналітичного обліку. Обов'язковою вимогою до регістрів є наявність назви, періоду реєстрації операції, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні. Таким чином, виписки надані Позивачем у якості доказів у справі не містять вказаних обов'язкових реквізитів, неможливо встановити, яка саме посадова особа склала вказані виписки. У відповіді на відзив, як і у позові Позивач не навів аргументи та не надав докази того, що поточний ліміт за Договором збільшений більше ніж на 200 000,00 грн. 3 урахуванням того, що поточний ліміт діє до останнього дня третього календарного місяця від дати укладання Договору, тобто до - 31.07.2018, а враховуючи п. 2.5 Договору, збільшення поточного ліміту можливо виключно за умови, коли Кредитор письмово повідомив Позичальника про встановлення поточного ліміту шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом, таке збільшення поточного ліміту встановлюється на наступний Банківський день після дати відправлення Кредитором Позичальнику відповідного повідомлення. Позивач не надав суду докази збільшення поточного ліміту у відповідності до ст.2 Кредитного Договору, а саме не надав докази письмового повідомлення Позичальника про встановлений поточний ліміт шляхом відправлення письмового повідомлення рекомендованим листом. Поточний ліміт встановлюється на наступний банківський день після дати відправлення Кредитором Позичальнику відповідного повідомлення.
13.01.2023 від Позивача надійшли пояснення, у яких зазначено, що в ході розгляду справи постало питання порядку та підстав збільшення поточного кредитного ліміту за Договором про надання овердрафту № 015/3170/397659 від 24.04.2018 з 200 000,00 грн. до 300 000,00 грн. у зв'язку з чим Позивач надав докази збільшення кредитного ліміту, зокрема письмове повідомлення про таке збільшення.
За клопотанням Позивача судові засідання проводилися в режимі відеоконференції.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
23.03.2018 Відповідач -1 підписав анкету-заяву на отримання кредиту (форма для юридичної особи) № ДН-В41/9-44.
24.04.2018 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", правонаступник АТ "Райффайзен Банк" (Кредитор) та ТОВ "Адванс Сістем" (Позичальник) уклали Договір про надання овердрафту № 015/3170/397659 (далі Договір овердрафту), за п. 1.1. якого Кредитор на умовах Договору надає Позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту в межах поточного ліміту.
Максимальний ліміт за Договором складає 600 000,00 грн. у межах якого встановлюється поточний ліміт (п. 1.3. Договору овердрафту).
На дату укладання Договору поточний ліміт складає 200 000,00 грн. Поточний ліміт за Договором не може перевищувати 70 % від середньомісячних надходжень за останні три календарних місяці на всі поточні рахунки Позичальника, відкриті у Кредитора. При цьому, розрахунок середньомісячних надходжень здійснюється відповідно до пункту 2.4. Договору. В подальшому поточний ліміт встановлюється та визначається відповідно до статті 2 Договору (п. 1.4. Договору овердрафту).
З моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку, Кредитор вважається таким, що надав Позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо, зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня, або сума кредитної заборгованості є заборгованістю Позичальника за овердрафтом (п. 1.6. Договору овердрафту).
Строк овердрафту: з дати виконання Позичальником умов, передбачених пунктом 2.1 Договору по дату закінчення строку овердрафту (включно) (п. 1.7. Договору овердрафту).
Пунктом 2.1 Договору овердрафту передбачено, що поточний ліміт встановлюється після виконання таких обов'язкових умов:
- сплати комісії, передбаченої пунктом 4.9 Договору (підп. 2.1.1. Договору овердрафту);
- укладення та належне виконання договорів забезпечення та набрання чинності договорами страхування (полісами) на користь Кредитора, як вигодонабувача, відповідно до пункту 3 Договору (підп. 2.1.2. Договору овердрафту);
- відсутність обставин дефолту (підп. 2.1.3. Договору овердрафту).
Проценти за користування овердрафтом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 21,5 % річних (п. 4.1. Договору овердрафту).
З дати скасування максимального ліміту та поточного ліміту з будь-яких підстав, зазначених в пунктах 8.2 та 8.3 (крім підпункту 8.3.4) Договору, проценти за користування кредитною заборгованістю розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 40 % річних (п. 4.2. Договору овердрафту).
Відповідно до п. 4.4. Договору овердрафту процента ставка, визначена пунктом 4.1. Договору, збільшується на 200 Базисних пунктів при кожному невиконанні або неналежному виконанні Позичальником будь-якої з умов, передбачених пунктом 1.12, та/або пунктом 3.2, та/або пунктом 6.1, та/або пунктом 6.4, та/або пунктом 7.1.1, та/або пунктом 8.1.3 Договору. Зазначене збільшення процентної ставки за овердрафтом застосовується, починаючи з першого банківського дня календарного місяця, наступного за місяцем, в якому Кредитору стало відомо про настання обставин, визначеної першим абзацом цього пункту Договору (Дата змін). Підвищення процентної ставки відповідно до цього пункту Договору не є зміною умов Договору в односторонньому порядку та така зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди до Договору.
Позичальник надає згоду Кредитору кожного разу до дати зміни на власний розсуд приймати рішення не здійснювати збільшення процентної ставки за овердрафтом згідно з умовами цього пункту Договору.
Відповідно до п. 5.1 Договору овердрафту протягом строку овердрафту Позичальник зобов'язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо та не пізніше дати закінчення строку овердрафту, в залежності від того, яка дата настане раніше.
Якщо останній календарний день максимального строку безперервного дебетового сальдо не є банківським днем, то для погашення такого дебетового сальдо Позичальник має забезпечити наявність грошових коштів на поточному рахунку на кінець останнього банківського дня, що передує останньому календарному дню максимального строку безперервного дебетового сальдо.
Якщо дата закінчення строку овердрафту не є банківським днем, то для погашення овердрафту Позичальник зобов'язаний забезпечити наявність грошових коштів на поточному рахунку для погашення дебетового сальдо, процентів та інших платежів, на кінець банківського дня, що передує даті закінчення строку овердрафту.
Погашення овердрафту здійснюється за рахунок коштів, що надходять на поточний рахунок Позичальника. Повним погашенням овердрафту вважається відсутність на поточному рахунку дебетового сальдо на кінець банківського дня.
Погашення кредитної заборгованості здійснюється за рахунок будь-яких коштів Позичальника (п. 5.2. Договору овердрафту).
Відповідно до п. 8.1. Договору овердрафту в разі настання обставин дефолту Кредитор має безумовне право на власний розсуд, без необхідності укладення будь-яких додаткових угод/договорів про зміни вжити один або декілька таких заходів:
- скасувати максимальний та поточний ліміт або встановити розмір всіх або окремих лімітів в розмірі фактичної заборгованості Позичальника (підп. 8.1.1. Договору овердрафту);
- вимагати дострокового повного/часткового погашення заборгованості (підп. 8.1.2. Договору овердрафту);
- вимагати надання забезпечення (додаткового забезпечення) виконання зобов'язань Позичальника за Договором (підп. 8.1.3. Договору овердрафту).
Кредитор має право скористатися правами, зазначеними в п. 8.1. Договору та пред'явити Позичальнику відповідні вимоги при настанні будь-якої з обставин дефолту, зокрема в таких випадках: порушення Позичальником строків виконання або невиконання будь-яких грошових зобов'язань за Договором (підп. 8.2.1. п. 8.2. Договору овердрафту).
Позичальник засвідчує та гарантує, що на момент укладання Договору Позичальник володіє достатнім рівнем платоспроможності і кредитоспроможності, необхідним для вчасного виконання ним своїх зобов'язань за Договором, та не існує відомих Позичальнику обставин, які можуть негативним чином вплинути на рівень його платоспроможності і кредитоспроможності (підп. 10.1.2. Договору овердрафту).
24.04.2018 Кредитор та ОСОБА_1 (Поручитель, Відповідач -2) уклали Договір поруки № 119118/3170/305653 (далі Договір поруки), за п. 1.1. якого Поручитель зобов'язується відповідати перед Кредитором солідарно з Позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов Кредитного договору, за умовами якого Позичальник зобов'язаний:
- повернути кредит у розмірі 600 000,00 грн. (далі Кредит), в порядку, передбаченому кредитним договором, не пізніше 24.04.2021, або іншої дати, визначеної відповідно до умов кредитного договору;
- сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 21,5 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим Договором;
- сплатити комісії в розмірах, передбачених кредитним договором;
- сплатити пені, штрафи, передбачені кредитним договором, а також відшкодувати витрати та збитки Кредитора, пов'язані з неналежним виконанням Позичальником умов кредитного договору.
Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, в порядку та строки визначені Кредитним договором, у тому числі, при виникненні підстав дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань (п. 1.2. Договору поруки).
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позивальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань, Поручитель та Позичальник відповідають перед Кредитором як солідарні боржники.
У випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) Позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань в порядки та строки, встановлені Кредитним договором, Кредитор набуває права вимоги до Поручителя щодо сплати заборгованості за порушеними забезпеченими зобов'язаннями (п. 2.1. Договору поруки).
Поручитель зобов'язується здійснити виконання порушених забезпечених зобов'язань протягом 10 банківських днів з дати отримання вимоги від Кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі. Вимога Кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання Поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному Кредитором у вимозі.
Кредитор має право направляти вимоги Поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечення зобов'язань (п. 2.2. Договору поруки).
Виконання забезпечених зобов'язань здійснюється Поручителем шляхом переказу грошових коштів на зазначені в вимозі рахунки Кредитора (п. 2.5. Договору поруки).
Поручитель зобов'язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання Позичальником забезпечених зобов'язань перед Кредитором, отримувати інформацію про зміну забезпечених зобов'язань (п. 2.6. Договору поруки).
У разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим Договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього Договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані цим Договором, застосовується відповідні норми чинного законодавства України (п. 6.1. Договору покури).
Цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками Кредитора. Строк поруки, що встановлена Договором, за кожним забезпеченням зобов'язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного забезпечення зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо Кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до Поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов'язання (п. 7.2. Договору поруки).
На виконання умов Договору овердрафту Позивач перерахував Відповідачеві кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку.
04.03.2019 Позивач направив Відповідачеві -1 листа, яким повідомив, що відповідно до п. 2.4. Договору поточний ліміт овердрафту встановлюється щомісяця відповідно до факту сум/обсягу середньомісячних безготівкових надходжень на поточний рахунок Позичальника відкритого у Банку. Згідно п. 2.5. Договору поточний ліміт встановлюється на наступний банківський день після відправлення Банком Позичальнику відповідного повідомлення. В період з 01.11.2018 по 31.01.2019 Банком зафіксовано збільшення обсягу щомісячних безготівкових надходжень на поточні рахунки Позичальника. На виконання вимог Договору, Банк повідомив, що починаючи з 26.02.2019 поточний ліміт овердрафту за Договором про надання овердрафту становить 300 000,00 грн., в межах якого Позичальник може здійснювати платежі (перекази) в разі відсутності (недійсності) грошових коштів на поточному рахунку, зазначеному в Договорі.
26.08.2021 Позивач направив Відповідачеві -1 вимогу № 11443/3-189630 від 25.08.2021 про дострокове виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором, у якій повідомив, що 24.04.2018 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Адванс-Сістем" уклали Договір про надання овердрафту № 015/3170/397659, відповідно до якого Банк надав кредит у розмірі 300 000,00 грн. ТОВ "Адванс-Сістем" припинило належним чином виконувати свої зобов'язання за Кредитним договором, внаслідок чого станом на 16.08.2021 заборгованість складає 300 000,00 грн. - заборгованості за простроченим кредитом, 21 073,11 грн. - прострочена заборгованість за відсотками, у зв'язку з чим Банк вимагає протягом не більше ніж 30 календарних днів з дати вимоги, здійснити погашення Кредиту в повному обсязі зі сплатою пені.
26.08.2021 Позивач направив Відповідачеві -2 вимогу № 11443/3-189625 від 25.08.2021 про дострокове виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором, у якій повідомив, що Позичальник за Договором про надання овердрафту № 015/3170/397659 від 24.04.2018 - ТОВ "Адванс-Сістем" припинив належним чином виконувати свої зобов'язання за Договором, внаслідок чого заборгованість перед Банком станом на 16.08.2021 складає: 300 000,00 грн. - заборгованості за кредитом, 25 667,63 грн. - заборгованості за відсотками. Керуючись Договором поруки, ОСОБА_1 запропоновано терміново, але в будь-якому разі не пізніше 10 календарних днів з дати цієї вимоги погасити вищезазначену заборгованість.
За даними Позивача, зазначені вимоги залишені Відповідачами без відповіді та задоволення.
Наведене стало причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є обставини надання кредитних коштів, наявність прострочення, обґрунтованість нарахувань.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За частиною ж другою цієї статті якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі (ст. 553 ЦК України).
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно зі ст. 554 ЦК України Боржник та Поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач -1 відзив на позов не надав, Відповідач -2 позов заперечує з викладених у відзиві підстав.
Перевіривши доводи і докази сторін, суд погоджується з Позивачем та не приймає позицію Відповідача -2.
Заперечення Відповідача -2 з приводу не уповноваженого представника Позивача, суд не приймає, оскільки Пасечник Ю.А. (особа яка підписала позовну заяву) діє в порядку самопредставництва юридичної особи АТ "Райффайзен Банк" на підставі: Статуту АТ "Райффайзен Банк", наказу про прийняття на роботу та посадової інструкції, якою передбачені повноваження на представництво інтересів АТ "Райффайзен Банк" у всіх судах загальної юрисдикції в порядку самопредставництва.
Відповідно до п. 8.1. Статуту Позивача право підпису документів від імені Банку мають особи, які діють від імені Банку без довіреностей на підставі цього Статуту або на підставі довіреності, виданої від імені Банку.
Повноваження представляти інтереси Банку в усіх судах загальною юрисдикції в порядку самопредставництва мають працівники Банку, до посадових обов'язків яких віднесено здійснення представництва інтересів Банку в судах. Зазначені працівники представляють інтереси Банку в суді без довіреності на підставі цього Статуту та мають право одноосібно підписувати від імені Банку документи, що подаються до суду. В посадових інструкціях працівників Банку можуть бути визначені обмеження повноважень щодо представництва Банку в судах (п. 8.6. Статуту).
Згідно з п. 3.22. Посадової інструкції головного менеджера із забезпечення судового провадження представлення у встановленому порядку інтересів Банку в судах, правоохоронних та контролюючих органах, органах державної виконавчої служби, перед приватним виконавцями та інших державних органах з питань, що належить до компетенції Управління та Департаменту.
До матеріалів справи додано належні та допустимі докази на підтвердження того, що Пасечник Ю.А. має право, представляти Позивача у справі.
Відповідач стверджує, що виписка по рахунку є недостовірним та недопустимим доказом, однак, належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 14 частини 3 Розділу 1 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі Положення) вказує, що первинний документ - документ, який містить відомості про операцію.
Пункт 50 Розділу 3 Положення встановлює, що первинні документи складаються на бланках форм, затверджених відповідно до законодавства України. Документування операцій може здійснюватися з використанням бланків, виготовлених банком самостійно, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити форм, затверджених відповідно до законодавства України.
Первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов'язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування банку, від імені якого складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі (п.51 Розділу 3 Положення).
В свою чергу, п. 62 Положення встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".
Зазначений висновок викладено Верховним Судом у постановах від 30.01.2018 у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц.
При цьому, суд бере до уваги, що виписку з особового рахунку Відповідача -1 засвідчено повноважною особою Позивача - Пасечник Ю.А .
Щодо вжитих Позивачем заходів досудового врегулювання спору шляхом звернення до Відповідачів з вимогами про дострокове виконання грошових зобов'язань за Кредитним договором, суд бере до уваги, що направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання цих спорів, та є правом, а не обов'язком Кредитора, ненаправлення ж такого повідомлення Кредитором не може свідчити про відсутність порушення його прав і не позбавляє Кредитора права на судовий захист. Як наслідок, Кредитор може вимагати захисту своїх прав через суд, подавши позов про виконання боржником обов'язку з дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та просити стягнення цієї частини кредиту, як і його простроченої частини.
Аналогічна правова позиція щодо розуміння поданого позову як вимоги в порядку ст. 1050 ЦК України про дострокове повернення частини позики, що залишилась, наведена в постанові Великої Палати Верховного суду від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц, постановах Верховного суду від 16.08.2019 у справі №754/882/15-ц, від 05.02.2020 у справі №755/17616/15-ц.
Вирішуючи спір, суд враховує і положення п. 2.6. Договору поруки, за яким Поручитель зобов'язується самостійно контролювати дотримання та своєчасне виконання Позичальником забезпечених зобов'язань перед Кредитором, отримувати інформацію про зміну забезпечених зобов'язань.
Також суд бере до уваги, що з наведених вище Договорів вбачається, що на момент їх укладання, Відповідач -2 - ОСОБА_1 обіймав посаду директора підприємства Відповідача -1.
Суд також враховує, що після набрання чинності Законом від 03.10.2017 № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" принцип "об'єктивної істини", який полягав в обов'язку суду з'ясовувати усі дійсні обставини, пов'язані зі спірними правовідносинами, починаючи 15.12.2017 виключений із ГПК України.
17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким внесено зміни до ГПК, зокрема, змінено назву ст. 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів", викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає Позивач та Відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини, з урахуванням поданих доказів, видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. 1 ст. 32 Конвенції). Так, зокрема, в рішенні від 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Таким чином суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №923/875/19 від 31.03.2021.
З урахуванням встановлених обставин, беручи до уваги надані сторонами докази (заява-анкета, Договір про надання овердрафту, виписки з особового рахунку Відповідача -1, Договір поруки, вимоги, докази їх направлення Відповідачам, розрахунок заборгованості), з яких вбачається факт укладення Договорів, видачі кредиту, допущення Відповідачем -1 прострочки з погашення кредиту, вимоги Позивача дострокового повернення кредиту, що передбачено п. 8.1., 8.2. Договору, суд визнає обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи вимогу про стягнення боргу за кредитом та відсотками.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Сістем" (49000, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 2, код 39411148) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код 14305909) 300 000,00 грн. - боргу за кредитом, 25 667,63 грн. - боргу за відсотками.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адванс Сістем" (49000, м. Дніпро, вул. Океанська, буд. 2, код 39411148) на користь Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код 14305909) 2 442,01 грн. - судового збору, з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" (01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9, код 14305909) 2 442,00 грн. - судового збору.
Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.
Повне судове рішення складене 10.04.2023.
Суддя С.Г. Юзіков