пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
10 квітня 2023 року Справа № 903/266/23
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А. С., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Компані”
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Трейд Ойл”
про стягнення 1165540,03 грн,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Компані” звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “СК Трейд Ойл” про стягнення 1165540,03 грн, з них 1151719,40 грн основної заборгованості, 13820,63 грн пені.
При обґрунтуванні позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки нафтопродуктів №71/22пр від 06.12.2022, в частині повної та своєчасної оплати отриманого товару.
Ухвалою суду від 20.03.2023 дану позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
22.03.2023 позивач подав заяву про усунення недоліків позовної заяви. Дана заява приєднана до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 23.03.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 11.04.2023, запропоновано відповідачу надати відзив на позов, позивачу - відповідь на відзив.
07.04.2023, з метою забезпечення виконання рішення, позивачем подано заяву про забезпечення позову в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в сумі 1165540,03 грн, що належать ТзОВ “СК Трейд Ойл”. При обґрунтуванні даної заяви вказує, що позивачу стало відомо про наявність рішення Господарського суду Волинської області по справі № 903/118/23 від 29.03.2023 про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену партію пального, що свідчить про систематичне та цілеспрямоване невиконання зобов'язань з його боку. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Отже, забезпечення позову це, по суті обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання судового рішення відповідачем без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Надаючи оцінку доводам заяви про забезпечення позову та доданим до неї позивачем доказам, суд відмічає, що наявність у відповідача статусу відповідача в інших судових спорах та гіпотетичний складний фінансовий стан відповідача самі по собі не належать до кола підстав, визначених ч.2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України, для вжиття заходів забезпечення позову.
Суд також зауважує, що інших доказів, крім посилань на іншу судову справу та витяг з державного реєстру речових прав на об'єкт нерухомості про відсутність нерухомого майна, на підтвердження наявності обставин (підстав), визначених ч.2 ст.136 ГПК України, позивачем до заяви про забезпечення позову не надано.
До того ж, звернувшись з проханням накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми грошової вимоги в розмірі 1165540,03 грн., позивачем не надано інформації про наявність у відповідача банківських рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.
Разом із цим, частинами 1, 2 статті 144 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
У постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 зазначено, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.
Суд зауважує, що одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статтею 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову не містить достатніх доказів наявності обставин для забезпечення позову і в такому разі накладення арешту на обігові кошти відповідача до вирішення спору по суті було би непропорційним втручанням у господарську діяльність відповідача, у т.ч. його здатність виконувати платіжні зобов'язання у межах звичайної господарської діяльності.
З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову від 07.04.2023.
Керуючись ст.ст.136-138, 140, 234, 235 ГПК України, суд, -
ухвалив:
у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Транс Ойл Компані” №195 від 07.04.2023 про забезпечення позову у справі №903/266/23 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Ухвала підписана 10.04.2023.
Суддя А. С. Вороняк