пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
05 квітня 2023 року Справа № 903/1524/13
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон", м. Ковель
про банкрутство
Суддя Кравчук А. М.
Секретар судового засідання Мачульська Л.В.
Представники:
від кредиторів: ТОВ «Динеро Капітал» Губар Н.В., ордер від 20.03.2023
ліквідатор: Василюк І.М.
встановлено: ухвалою суду від 23.12.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Камертон".
Постановою від 28.01.2014 ТОВ "Камертон" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Королюка М. Г. Зобов'язано ліквідатора надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, дані про фінансове становище і майно боржника, використання коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, ліквідаційний баланс банкрута та пояснювальну записку до нього.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 13.05.2015 повноваження ліквідатора Королюка М. Г. припинено достроково, ліквідатором ТзОВ "Камертон" призначено арбітражного керуючого Василюка І. М.
На адресу суду надійшло клопотання голови комітету кредиторів боржника ТОВ “Динеро-Капітал” від 12.12.2022 про припинення повноважень ліквідатора боржника Василюка І.М., призначення ліквідатором арбітражного керуючого Слободяна В.М. (том 8, а.с. 200-202).
У зв'язку з надходженням до Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" на ухвалу Господарського суду Волинської області від 25.05.2022 матеріали справи супровідним листом від 09.12.2022 направлені до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 22.12.2022 відкладено вирішення питання про прийняття клопотання до повернення матеріалів справи № 5004/1524/13 Господарському суду Волинської області.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Динеро-Капітал" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 25 травня 2022 року без змін.
Матеріали справи повернуті Господарському суду Волинської області 02.03.2023.
Ухвалою суду від 03.03.2023 розгляд справи призначено у судовому засіданні 22.03.2023 о 12 год. 00 хв. Зобов'язано ліквідатора до 20.03.2023 подати суду пояснення по суті скарги.
17.03.2023 на адресу суду надійшли пояснення ліквідатора, згідно яких клопотання заперечує. Зазначає, що запропонований комітетом кредиторів арбітражний керуючий Слободян В.М. не може бути ліквідатором ТОВ «Камертон», оскільки є ліквідатором ПАТ «Ковельсільмаш», яке є засновником ТОВ «Камертон», а тому являється заінтересованою особою стосовно боржника. Подання заяви арбітражним керуючим Слободяном В.М. про відсутність обмежень для призначення ліквідатором у даній справі є поданням неправдивих відомостей до суду. Подане комітетом кредиторів боржника клопотання про припинення повноважень ліквідатора Василюка І.М. не обґрунтоване, наявність будь яких порушень не доведена доказами.
У судовому засіданні 22.03.2023 представник ТОВ “Динеро-Капітал” зазначила, що пояснення ліквідатора по суті клопотання про припинення його повноважень на адресу товариства не надходили. Клопотання про надання згоди на продаж майна боржника, заміну кредитора його правонаступником вважає за доцільне розглядати після вирішення питання про заміну ліквідатора боржника.
Враховуючи вищевикладене, рівність всіх учасників судового процесу, з метою повного та всебічного розгляду справи, неотримання ТОВ “Динеро-Капітал” пояснень ліквідатора Василюка І.М. по суті клопотання про його відсторонення від виконання обов'язків ліквідатора, суд протокольною ухвалою від 22.03.2023 розгляд справи відклав на 05.04.2023 об 11 год. 00 хв.
ТОВ «ФК «Ідеа Капітал» у поясненнях від 04.04.2023 у задоволенні клопотання про відсторонення ліквідатора просить відмовити, оскільки воно не обґрунтоване доводами про наявність будь яких порушень в його діяльності. Подане клопотання є реакцією ТОВ «Динеро-Капітал» на незгоду ліквідатора виконати рішення товариства щодо відкладення розгляду умов продажу майна боржника до закінчення воєнного стану в Україні.
У судовому засіданні ліквідатор клопотання заперечив з посиланням на пояснення від 17.03.2023.
Представник ТОВ «Динеро-Капітал» у судовому засіданні та у поясненнях від 05.04.2023 клопотання підтримала. Зазначила, що товариство не погоджується з умовами продажу майна боржника, оскільки воно могло бути продане за більшу ціну. КУзПБ не вимагає обґрунтувань причин прийняття комітетом кредиторів рішення про відсторонення ліквідатора. Арбітражний керуючий Слободян В.М., як ліквідатор ПАТ «Ковельсільмаш», ніяким чином не може впливати на питання управління ТОВ «Камертон», оскільки на час звернення з клопотанням про його призначення ПАТ «Ковельсільмаш» не є власником частки у статутному капіталі боржника.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов'язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.
Судом встановлено, що ч. 1 ст. 3 ГПК України передбачено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"(Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 440 із наступними змінами); Постанову Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України "Про банкрутство" (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 31, ст. 441).
Ч. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Ухвалою суду від 13.05.2015 повноваження ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Камертон" Королюка Миколи Григоровича припинено достроково, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича.
Арбітражний керуючий є суб'єктом незалежної професійної діяльності (частина 1 статті 10 КУзПБ). Вимоги до арбітражного керуючого визначені положеннями статті 11 Кодексу.
Права та обов'язки арбітражних керуючих під час виконання відповідних повноважень, зокрема, розпорядника майна, визначені у Кодексі (стаття 12, розділ ІІ. Розпорядження майном боржника).
Арбітражний керуючий має здійснювати неупереджене правозастосування, діючи з додержанням принципів незалежності і самостійності. Передумовою набуття незалежності і збереження самостійності є виключення, або зведення до мінімуму суб'єктивного фактору при призначенні та відстороненні арбітражного керуючого.
Згідно п. 2 ч. 1, п. 1, 4 і 6 ч. 2, ч. 3 ст. 12 Кодексу України з процедур банкрутства арбітражний керуючий користується усіма правами розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією, ліквідатора відповідно до законодавства, у тому числі має право: скликати збори і комітет кредиторів та брати в них участь з правом дорадчого голосу; арбітражний керуючий зобов'язаний: неухильно дотримуватися вимог законодавства; подавати відомості, документи та інформацію щодо діяльності арбітражного керуючого у порядку, встановленому законодавством; під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов'язки надано (покладено).
Відповідно до абзацу першого частини 4 статті 28 КУзПБ арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.
Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:
1) невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого;
2) зловживання правами арбітражного керуючого;
3) подання до суду неправдивих відомостей;
4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;
5) припинення діяльності арбітражного керуючого;
6) наявності конфлікту інтересів (абзац другий частини 4 статті 28 КУзПБ).
Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав (абзац третій частини 4 статті 28 КУзПБ).
За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень (абзац четвертий частини 4 статті 28 КУзПБ).
Таким чином законодавцем визначено три випадки (і відповідні їм підстави) відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень:
- за заявою самого арбітражного керуючого - абзац перший частини 4 статті 28 КУзПБ;
- за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою господарського суду за наявністю підстав, визначених у самому Кодексі -абзац другий частини 4 статті 28 КУзПБ;
- за клопотанням комітету кредиторів незалежно від наявності підстав - абзац третій частини 4 статті 28 КУзПБ.
Імперативною нормою Кодексу (абзац третій частини 4 статті 28) комітету кредиторів надане право у будь-який час (що фактично означає - на будь-якій судовій процедурі банкрутства) звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень, при цьому вказана правова норма прямо вказує на незалежність такого клопотання від наявності підстав відсторонення арбітражного керуючого.
Відповідна норма - абзац третій частини 4 статті 28 Кодексу, якою передбачено право комітету кредиторів у будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень не залежно від наявності підстав, викладена з достатньою чіткістю і ясністю, що виключає можливість її неоднозначного тлумачення.
Таке право комітету/зборам кредиторів надано законодавцем з метою забезпечення прав кредиторів у судових процедурах банкрутства, підвищення як їх впливу на саму процедуру так і їх відповідальності, прискорення строків проведення такої процедури шляхом заміни одного арбітражного керуючого на іншого, який має довіру комітету/зборів кредиторів та може, на думку кредиторів виконувати повноваження у справі більш ефективно.
Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності, суттєве значення має принцип судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.
Суд у справі про банкрутство повинен сам приймати рішення стосовно виду та інтенсивності нагляду з урахуванням процедури провадження, особи боржника та арбітражного керуючого, а також інших обставин справи.
Процедура відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень в кінцевому підсумку охоплюється компетенцією суду.
Рішення комітету кредиторів не може мати для господарського суду заздалегідь встановленої сили і має оцінюватися відповідно до статті 86 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Європейського суду з прав людини "Олюджіч проти Хорватії"). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Мала проти України", "Богатова проти України").
Більш того, у визначенні справедливого судового розгляду справи сторін не можна не враховувати загальні фактичні та юридичні обставини справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станкевич проти Польщі").
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду; відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").
З наведеного вище вбачається, що за змістом статті 6 Конвенції та усталеної практики ЄСПЛ однією із іманентних ознак справедливої судової процедури є мотивоване, аргументоване судове рішення.
Саме такий підхід застосований і на рівні національного законодавства. Так, вимога щодо мотивування судового рішення міститься в статтях 234, 238, 282, 315 ГПК України, статті 39 КУзПБ.
Відповідно до пунктів 3) та 4) частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, змагальність сторін і диспозитивність. Відповідно до частини 2 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Зі змісту статей 161, 162, 166, 167, 168, 169, 170 ГПК України вбачається, що за загальним правилом, і заяви по суті справи, і заяви з процесуальних питань мають містити підстави заяви (клопотання, заперечення).
Одним із принципів господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункт 11) частини 3 статті 2 ГПК України). Учасники справи мають право зокрема, подавати заяви та клопотання ( пункт 3) частини 1 статті 42 ГПК України). Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина 1 статті 43 ГПК України). Частиною 2 статті 43 ГПК зловживанням процесуальними правами визнаються дії, що суперечать завданню господарського судочинства, невичерпний перелік яких наведений у пунктах 1) - 5) частини 2 цієї статті, серед яких «подання завідомо безпідставного відводу», «подання завідомо безпідставного позову», «завідомо безпідставне залучення особи» тощо.
Слід зауважити на тому, що хоча абзацом третім частини 4 статті 28 КУзПБ комітету кредиторів і надано право у будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень не залежно від наявності підстав, комітет кредиторів не позбавлений можливості навести у відповідному клопотанні підстави прийнятого рішення, не охоплені пунктами 1) - 6) абзацу другого частини 4 статті 28 КУзПБ. Такими підставами можуть бути зокрема, загальна тривалість процедур банкрутства, недосягнення позитивних фінансових результатів у процедурі санації тощо, не пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням арбітражним керуючим покладених на нього обов'язків або існуванням обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень.
Водночас, оскільки абзацом третім частини 4 статті 28 КУзПБ комітету кредиторів надано право у будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень не залежно від наявності підстав - здійснення цього права саме по собі не може apriori свідчити про зловживання комітетом кредиторів боржника процесуальними правами, наданими йому як учаснику у справі про банкрутство.
Проте господарський суд у разі надходження клопотання комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень без зазначення підстав, що є виключенням із загального правила про процесуальний обов'язок учасника справи зазначати підстави заяви (клопотання, заперечення), під час розгляду відповідного клопотання зобов'язаний, поряд із встановленням обставин вжити заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/3369/19 від 20.05.2021.
19.12.2022 на адресу суду надійшло клопотання голови комітету кредиторів ТОВ «Динеро Капітал» про припинення повноважень ліквідатора боржника Василюка І.М., призначення ліквідатором арбітражного керуючого Слободяна В.М. (том 8, а.с. 200-202). Зазначає, що 09.12.2022 комітетом кредиторів вирішено, зокрема звернутись до господарського суду з клопотанням про припинення повноважень ліквідатора боржника Василюка І.М., призначення ліквідатором арбітражного керуючого Слободяна В.М. (том 8, а.с. 201-202).
Клопотання про припинення повноважень ліквідатора Василюка І.М. взагалі не обґрунтоване та не підтверджене будь якими доказами. Обґрунтування причин відсторонення арбітражного керуючого Василюка І.М. від виконання обов'язків ліквідатора боржника не викладене.
В той же час, на засіданні комітету кредиторів 09.12.2022 прийнято рішення про прийняття звіту ліквідатора Василюка І.М. про виконання ліквідаційної процедури, про розподіл коштів від реалізації майна боржника під час виконання ліквідаційної процедури ТОВ «Камертон» до відома.
Будь які скарги щодо діяльності ліквідатора Василюка І.М. в протоколі не висвітлені.
Судом встановлено, що ухвалою суду від 01.07.2020, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2020, у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія “Ідеа Капітал” на дії (бездіяльність) ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю “Камертон” відмовлено.
Починаючи з жовтня 2020 року будь які скарги на дії ліквідатора на адресу суду не надходили.
Нормами КУзПБ визначено, що дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
ТОВ «Динеро Капітал» не вказано, які порушення вчинені ліквідатором в межах ліквідаційної процедури, у зв'язку з чим клопотання про припинення повноважень ліквідатора боржника Василюка І.М. не підлягає задоволенню у зв'язку з необґрунтованістю.
Кодексом України з процедур банкрутства (ст. 48) передбачено право комітету кредиторів в будь який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав, проте й обов'язок суду встановити наявність підстав для такого відсторонення.
У зв'язку з відмовою у задоволенні клопотання про заміну ліквідатора, відсутні підстави для задоволення клопотання про призначення ліквідатором арбітражного керуючого Слободяна В.М.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно рішення КСУ №3-рп/2003 від 30.01.2003 року правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 234-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Динеро Капітал» від 12.12.2022 про припинення повноважень арбітражного керуючого Василюка Ігоря Миколайовича, призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю «Камертон» арбітражного керуючого Слободяна Василя Миколайовича відмовити.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України
Ухвала суду підписана 10.04.2023.
Ухвали суду можуть бути оскаржені до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Суддя А. М. Кравчук