05.04.2023 м.Дніпро Справа № 876/11/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі судді Іванова О.Г.
при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.
представники сторін:
від позивача: Лісовий Д.О., адвокат (поза межами суду);
від відповідача: Чапала Ю.О., адвокат (поза межами суду);
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (у складі третейських суддів: головуючого - Палій Є.А., судді-доповідача - Петрової Т.А., судді - Терещенко О.В.) від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР”, м. Вознесенськ Миколаївської області
до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн.,
У серпні 2022 року Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” (далі - позивач, або заявник) звернулося до Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" (далі - Третейський суд) з позовом до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (далі - відповідач, або боржник) про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн.
Рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого - Палій Є.А., судді-доповідача - Петрової Т.А., судді - Терещенко О.В., від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР”, м. Вознесенськ Миколаївської області до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” 33 085,50 грн - основного боргу з оплати поставлених ресурсів за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 2321,01 грн - пені за порушення строку оплати ресурсів за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 476,91 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 4491,06 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” 850,00 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.
Вказане третейське рішення отримано заявником 16.02.2023.
08.03.2023 на адресу Центрального апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” надійшла заява про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого - Палій Є.А., судді-доповідача - Петрової Т.А., судді - Терещенко О.В., від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22.
Заява мотивована тим, що станом на 08.03.2023 відповідачем не виконано в добровільному порядку рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого - Палій Є.А., судді-доповідача - Петрової Т.А., судді - Терещенко О.В., від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22.
Також у п.2 прохальної частини заяви зазначено, що в разі необхідності чи недостатності для суду долучених до заяви документів (доказів) заявник вважає можливим витребувати третейську справу із відповідного третейського суду.
Крім того, у п.3 заяви викладено клопотання про її розгляд без участі позивача (заявника).
До того ж, заявник у заяві просить стягнути з відповідача (боржника) витрати на правничу допомогу за розгляд заяви у розмірі 10 000 грн. та судовий збір за подачу заяви (1342,00 грн).
Таким чином, заяву про видачу наказу подано у строки, визначені ч.2 ст.352 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.03.2023 для розгляду справи визначений головуючий суддя - Іванов О.Г. (доповідач).
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2023 розгляд заяви призначений на 22.03.2023; сторонам запропоновано надати інформацію щодо наявності третейського застереження та його дійсності, чинності рішення третейського суду від 09.12.2022, наявності у провадженні компетентного суду заяви про оскарження чи скасування рішення третейського суду.
14.03.2023 через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано судом 15.03.2023) надійшла заява представника відповідача - ПрАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» адвоката Чапали Ю.О. про вступ у справу як представника та наведено клопотання про витребування із Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" третейської справи № № 14/18К-22.
Ухвалою суду від 16.03.2023 витребувано у Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" третейську справу №14/18К-22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР”, м. Вознесенськ Миколаївської області до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн.
16.03.2023 через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано судом 17.03.2023) надійшла заява відповідача щодо дослідження матеріалів третейської справи на предмет наявності повноважень у особи, що підписала позовну заяву, а також відмові ТОВ «Сонар» у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
Заява мотивована тими обставинами, що згідно підпункту 3 ч. 3 ст. 35 Закону України «Про третейські суди» до позовної заяви серед іншого додаються документи, що підтверджують повноваження представника. Оскільки до позовної заяви не було надано копії повної редакції Статуту ТОВ «СОНАР» та інших належних доказів, обсяг повноважень особи, що підписала документ - заступника директора Тетяни Лушко судом не було встановлено. А отже, були відсутні підстави щодо розгляду позовної заяви ТОВ «СОНАР» в цілому.
Боржник наголошує, що у випадку, коли у представника взагалі відсутні повноваження на вчинення конкретного правочину, такі дії не можна вважати перевищенням повноважень в розумінні ст. 241 ЦК України, оскільки вони де-факто відсутні. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України). А отже слід вважати, що Тетяна Лушко подала позов не від імені ТОВ "Сонар", а від власного імені. Проте, ПрАТ "ІНГЗК" третейську угоду з Тетяною Лушко не укладав.
Таким чином, вважає, що рішення третейського суду у справі № 14/18К-22 прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, оскільки особа, що підписала позов, не є ні стороною третейської угоди, укладеної товариством з обмеженою відповідальністю «Сонар» з приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ні представником сторони такої третейської угоди, оскільки докази на підтвердження повноважень представництва Тетяни Лушко матеріали третейської справи № 14/18К-22 не містять. До того ж, розгляд третейським судом третейської справи в порушення норм Закону України «Про третейські суди» та власного регламенту в частині дотримання вимог до форми і змісту позовної заяви (ст. 35 Закону та пп. 3.7, 3.8 Регламенту), призвели до прийняття рішення про захист прав та охоронюваних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» у спосіб, не передбачений законом. Наведенні обставини та вчинені третейським судом порушення відповідно до п.п. 4, 7 ч. 1 ст. 355 ГПК України є достатньою підставою для відмови господарським судом у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду товариству з обмеженою відповідальністю «Сонар».
Одночасно відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У клопотанні відповідач зазначає, що, по-перше, заявником надано докази на оплату лише 5000,00 грн, а не 10 000 грн, як наведено у заяві; по-друге, відображена у поданих заявником доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом відповідача роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Так, заявлена сума за складання стандартної заяви становить 25% від суми, що підлягає стягненню, в той час, як витрачений час, який до речі не зазначений у акті, очевидно є незначним; при цьому, передбачена сума згідно акту №1 від 06.03.2023 не передбачала участі адвоката у судових засіданнях, подання будь-яких процесуальних заяв чи здійснення інших дій на представництво ТОВ «Сонар» у суді.
17.03.2023 до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання представника Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” адвоката Чапали Юрія Олександровича про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке задоволено ухвалою суду від 17.03.2023.
18.03.2023 до суду апеляційної інстанції через підсистему ЄСІТС “Електронний суд” надійшло клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” адвоката Лісового Дениса Олександровича про його участь у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (зареєстровано судом 20.03.2023), яке задоволено ухвалою суду від 20.03.2023.
18.03.2023 через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано судом 20.03.2023) надійшли додаткові пояснення позивача на заперечення відповідача стосовно заяви.
У поясненнях позивач на виконання вимог ухвали суду від 09.03.2023р. повідомив, що наявне у договорі №1005-09 від 18.02.2020 третейське застереження не визнавалось недійсним; рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 не скасоване компетентним судом; наразі, у провадженні судів України немає заяви про оскарження чи скасування рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 09.12.2022р. у справі № 14/18К-22.
Щодо самих заперечень Відповідача проти видачі наказу, позивач стверджує, що в даному випадку, Центральний апеляційний господарський суд не є судом апеляційної інстанції і рішення третейського суду не переглядається в апеляційному порядку та наразі не оскаржується. Натомість, доводи Боржника (Відповідача) відносно видачі судового наказу стосуються саме незгоди із рішенням третейського суду. Так, у своїх запереченнях Боржник (Відповідач) зазначає про те, що позовна заява була підписана не уповноваженою особою та просить Суд дослідити матеріали справи на предмет того, хто підписав позовну заяву подану до третейського суду, проте, незгода Боржника (Відповідача) із рішенням третейського суду не є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Із приводу заперечень Відповідача проти стягнення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в яких він просить Суд повністю відмовити у стягненні таких витрат, то зауважує, що положеннями ч.6 ст. 126 ГПК України передбачено можливість Сторони просити лише про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, а не про відмову у її стягненні, як було заявлено Відповідачем у клопотанні від 16.03.2023. При цьому, відповідно до правової позиції, Верховного суду, яка викладена у постановах від 30.01.2023 у справі №910/7032/17, від 04.10.2021 у справі №640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів стягувача (Позивача).
Звертає увагу, що дії і поведінка Боржника (Відповідача) не є добропорядною, є недобросовісною та такою, що не сприяє подальшій діловій взаємовигідній співпраці. Боржник (Відповідач) постійно зловживає довірою Позивача (Стягувача). Прострочка за отриманий товар на сьогоднішній день складає понад 1 рік, хоча за умовами Договору погоджений строк на відстрочку оплати складає 45 днів. Позивач (Стягувач) навіть не одразу звертався за видачою судового наказу, а розраховував все ж таки на добровільне погашення боргу, хоча мав право подати таку заяву ще 09.01.2023 (фактично подано - 06.03.2023).
Станом на 22.03.2023 третейська справа не надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду, у зв'язку з чим ухвалою суду від 22.03.2023 розгляд заяви відкладений на 05.04.2023; наступне судове засідання вирішено проводити із представниками сторін в режимі відеоконференції.
24.03.2023 матеріали третейської справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні 05.04.2023 заявник підтримав доводи заяви про видачу наказу; боржник заперечив щодо видачу наказу, з підстав, наведених у запереченнях, підтримав клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу.
В судовому засіданні 05.04.2023 Центральним апеляційним господарським судом оголошена вступна та резолютивна частина ухвали.
Оцінивши матеріали заяви та додані до неї документи, та заперечення щодо видачі наказу, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що заява ТОВ "Сонар" підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.3 ст.354 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в судовому засіданні господарський суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 355 цього Кодексу.
Відповідно до ст.355 Господарського процесуального кодексу України суд відмовляє у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:
1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу наказу рішення третейського суду скасовано судом;
2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;
3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею наказу, а причини його пропуску не визнані господарським судом поважними;
4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;
5) третейська угода визнана недійсною;
6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;
7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;
8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу господарського суду відповідну справу;
9) третейський суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Перевіривши вищезазначені обставини, судом встановлено наступне.
18.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сонар" (Постачальник) та Приватним акціонерним товариством “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (Покупець) укладений договір поставки № 1005-09 (далі - Договір), відповідно до умов якого Позивач (Постачальник) зобов'язався передати, а покупець - прийняти та оплатити матеріали (далі - ресурси) на умовах, передбачених даним договором.
Кількість, номенклатура ресурсів зазначається у специфікаціях до даного договору, які є його невід'ємною частиною (далі - специфікації).
Пунктами 9.1-9.2 договору сторони погодили, що спори та розбіжності, які виникають у зв'язку з даним договором або які стосуються його укладання, зміни, виконання, порушення, розірвання, недійсності, будуть за можливості вирішуватись шляхом перемовин.
У разі, якщо спори та розбіжності, які виникли у зв'язку із виконанням цього договору чи які стосуються його укладання, зміни, порушення умов, недійсності, не будуть врегульовані шляхом перемовин, їх розгляд здійснюється у Постійно діючому регіональному третейському суді України при Асоціації «Регіональна правова група» у відповідності із Регламентом зазначеного суду, в тому числі і після закінчення строку дії даного договору. Ідентифікаційний код 34340324. Місцезнаходження суду: 50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Отто Брозовського, 74а. Свідоцтво про державну реєстрацію №14-тс від 30.05.2006. Регламент суду розміщений на сайті: http://www.rpgua.com. Даний порядок вирішення спорів застосовується сторонами договору в тому числі після закінчення терміну дії договору.
Рішення третейського суду є остаточним та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню у строки, зазначені у рішенні суду.
За приписами п.10.4-10.5 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог статутних документів сторін щодо необхідності надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (за наявності таких вимог). Даний договір діє до 31 січня 2022 року. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання взятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) по даному договору.
Даний договір підписаний представниками обох сторін та посвідчений печатками юридичних осіб.
Додатковою угодою №1 до договору від 07.02.2022 внесені зміни у п.11 сторін щодо банківських реквізитів, решта умов договору залишилась незмінною.
Додатковою угодою №2 від 31.01.2022 сторони продовжили термін дії договору до 31.01.2023 та внесли зміни до договору, доповнивши його пунктом 11 Міжнародні санкції та Антикорупційне застереження.
Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних, господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про третейські суди" третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.
Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди.
За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту.
Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.
Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.
У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження.
Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.
Як вбачається з матеріалів справи, третейське застереження від 18.02.2020, укладене шляхом підписання Договору поставки №1005-092 від 18.02.2020 (пункт 9.2) повноважними сторонами та оформлено згідно з вимогами ст.12 Закону України "Про третейські суди".
Дана третейська угода є дійсною, іншого не встановлено, та такою, що підлягає виконанню. Доказів визнання недійсним вказаного пункту договору відповідачем не надано.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сонар" відповідно до третейського застереження, передбаченого п. 9.2. договору, укладеного між сторонами, звернулось до Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" з позовом до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивачем на виконання умов Договору свій обов'язок виконано у повному обсязі та відповідно до видаткових накладних від 10.01.2022 №РН-0000065, рахунок-фактура №СФ-0000086, від 08.02.2022 №РН-0000779, рахунок-фактура №СФ-0000927, підписаних відповідачем, здійснено поставку товару на загальну суму 33085,50 грн., Відповідачем же взяті на себе зобов'язання за означеним Договором щодо оплати товару у повному обсязі протягом 45 календарних днів (п.5 специфікації №12 від 11.11.2021, п.7 специфікації №13 від 14.12.2021) не виконано.
Таким чином, сума боргу складає 40 374,48 грн., з яких: 33085,50 грн основної заборгованості, 2321,01 грн пені, нарахованої згідно з п.7.2 договору, 476,91 грн. - 3% річних та 4491,06 грн інфляційних втрат, нарахованих згідно зі ст.625 ЦК України. Несплатою цієї суми порушені права позивача та наявні підстави для стягнення суми боргу.
Рішенням Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР”, м. Вознесенськ Миколаївської області до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн - задоволено у повному обсязі.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” 33 085,50 грн - основного боргу з оплати поставлених ресурсів за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 2321,01 грн - пені за порушення строку оплати ресурсів за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 476,91 грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 4491,06 грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” 850,00 грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом.
Суд констатує, що дане рішення є чинним, докази його скасування відсутні. Рішення не містить способів захисту прав, які не передбачені законами України. Рішення прийнято у спорі, передбаченому третейською угодою, питання, які вирішені третейським судом, не виходять за межі третейської угоди. Суд не вирішував питання про права і обов'язки осіб, які не брали участь у справі.
Посилання відповідача на те, що рішення третейського суду у справі № 14/18К-22 прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, оскільки особа, що підписала позов, не є ні стороною третейської угоди, укладеної товариством з обмеженою відповідальністю «Сонар» з приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат», ні представником сторони такої третейської угоди, оскільки докази на підтвердження повноважень представництва Тетяни Лушко матеріали третейської справи № 14/18К-22 не містять, відхиляються судом в силу наступного.
По-перше, у назві комбінату міститься описка, оскільки стороною третейської справи є Інгулецький, а не Північний гірничо-збагачувальний комбінат.
По-друге, компетентний суд при розгляді заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду не здійснює оцінку та перегляд третейського рішення по суті, відтак, за наявності чинного, не оскарженого рішення третейського суду, не є підставою для відмови у видачі наказу відсутність у особи, що підписала позовну заяву до третейського суду повноважень на її підписання.
По-третє, суд надає оцінку наявності у договорі, укладеному між сторонами, третейського застереження і його змісту, перевірки рішення третейського суду на предмет ухвалення його в межах третейського застереження, а не здійснює перевірку наявності повноважень у особи, що підписала позов до третейського суду (зазначене віднесено до компетенції третейського суду).
В четверте, відповідач не був позбавлений права заперечити відповідні обставини на стадії розгляду справи третейським судом, що ним і було здійснено, з огляду на зміст його відзиву на позов. В той же час, позивачем подані третейському суду докази на підтвердження повноважень особи, що підписала позов - Тетяни Лушко, в порядку самопредставництва від ТОВ «Сонар» (відповідь/пояснення на відзив відповідача - а.с. третейської справи 54-68), чим спростовуються доводи відповідача. Відтак, зазначені обставини третейським судом перевірено і жодної невідповідності нормам чинного законодавства не встановлено.
Також відхиляються доводи відповідача стосовно розгляду третейським судом третейської справи в порушення норм Закону України «Про третейські суди» та власного регламенту в частині дотримання вимог до форми і змісту позовної заяви (ст. 35 Закону та пп. 3.7, 3.8 Регламенту), що призвели до прийняття рішення про захист прав та охоронюваних інтересів товариства з обмеженою відповідальністю «Сонар» у спосіб, не передбачений законом.
По-перше, як вже зазначалось вище відповідач рішення третейського суду не оскаржив, а перевірка дотримання форми і змісту позовної заяви до третейського суду не передбачена главою 2 розділу VІІ Господарського процесуального кодексу України при розгляді заяви щодо видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду.
По-друге, способи захисту прав і охоронюваних законом інтересів наведені у ч.2 ст.16 ЦК України, а ст.6 Закону України «Про третейські суди» містить лише виключення щодо справ, які не підвідомчі третейському суду. І стягнення заборгованості за поставлений за договором товар відповідає наведеним у законі способам захисту права.
Для розгляду справи за позовом ТОВ "Сонар" до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення заборгованості, відповідно до п.2.2 Регламенту Постійно діючого третейського суду обрано колегію суддів: Палій Є.А. (головуючий), Петрова Т.А. (доповідач), Терещенко О.В. (а.с.37 третейської справи - ухвала про обрання колегії суддів).
З огляду на викладене, суд констатує, що справа, у якій прийнято рішення, підвідомча третейському суду, зокрема не підпадає під винятки, передбачені п.6 ст.6 Закону України "Про третейські суди". Склад третейського суду відповідає вимогам закону. Докази того, що склад третейського суду не відповідав вимогам статей 16 - 19 Закону України "Про третейські суди" суду не надано.
Відповідно до ч.1 ст.55 Закону України "Про третейські суди" рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні. У разі, коли рішення третейського суду не виконується добровільно зобов'язаною цим рішенням стороною, інша сторона може подати до компетентного суду заяву про видачу виконавчого документа, яким у господарському судочинстві згідно зі ст.327 Господарського процесуального кодексу України та п. 1-1 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є наказ.
Згідно ч.2 ст.352 Господарського процесуального кодексу України заява про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного господарського суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня ухвалення рішення третейським судом.
Рішення Третейського суду ухвалено 09.12.2022 та набрало чинності в цей же день.
Статтею 55 Закону України "Про третейські суди" встановлено, що рішення третейського суду виконується зобов'язаною стороною добровільно в порядку та строки, що встановлені в рішенні. Якщо в рішенні строк його виконання не встановлений, рішення підлягає негайному виконанню.
Згідно рішення від 09.12.2022 строк для добровільного виконання цього рішення становить 30 (тридцять) днів з моменту набрання ним чинності.
Рішення добровільно виконане не було і заявник в межах установленого законом строку звернувся до компетентного суду із заявою про видачу наказу на примусове виконання рішення.
У відповідності до норм чинного законодавства при розгляді заяви про видачу виконавчого документа господарський суд не здійснює оцінки законності і обґрунтованості рішення третейського суду в цілому, а лише встановлює відсутність або наявність підстав для відмови в задоволенні заяви про видачу виконавчого документа, визначених ст. 56 Закону України "Про третейські суди" та ст. 355 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №910/8665/17, від 04.06.2019 у справі №873/8/19, від 27.06.2019 у справі №873/19/19, від 11.07.2019 у справі №910/8692/17, від 13.11.2019 у справі №873/51/19, від 24.12.2019 у справі №870/45/19.
Таким чином, оскільки відсутні підстави для відмови у видачі наказу на примусове виконання рішення третейського суду, передбачені ст.355 Господарського процесуального кодексу України, ч.6 ст.56 Закону України "Про третейські суди", та враховуючи, що вказане рішення добровільно не виконано, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сонар" про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого - Палій Є.А., судді-доповідача - Петрової Т.А., судді - Терещенко О.В., від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР”, м. Вознесенськ Миколаївської області до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн.
Сплачена Позивачем сума судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладається на Відповідача, оскільки станом на дату звернення Позивача до суду з даною заявою рішення третейського суду Відповідачем виконано не було, а отже, Відповідач є винним у виникненні спору (у зверненні Позивача до суду з даною заявою).
Щодо витрат на правничу допомогу.
Так, у своїй заяви від 06.03.2023 про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду при Асоціації “Регіональна правова група” від 09.12.2022 у справі №14/18К-22 позивачем було заявлено клопотання про стягнення з Відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Колегія суддів констатує, що позивачем дотримано вимоги статті 124 Господарського процесуального кодексу України в частині подання разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
На підтвердження понесених витрат позивачем до заяви надано наступні матеріали:
- копію Договору про надання правничої допомоги №4 від 06.03.2023;
- рахунок на оплату № 1 від 06.03.2023 на суму 5 000,00 грн;
- копію Акту здачі-приймання послуг №1 від 06.03.2023 до Договору про надання правничої допомоги №4 від 06.03.2023;
- видатковий і прибутковий (№102) касові ордери від 06.03.2023 на суму 5000 грн.
Так, згідно договору від 06.03.2023, укладеному між ТОВ «Сонар», як клієнтом, та адвокатом Лісовим Д.О., як адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально та є самозайнятою особою, адвокат зобов'язався за завданням клієнта надати йому професійну правову допомогу (надалі - послуги), в порядку та на умовах, визначених цим договором, а клієнт - прийняти та оплатити їх.
За умовами пп.2.1.4 п.2.1 договору згідно цього договору клієнт доручає адвокату здійснювати захист його прав та інтересів, які полягають у наступному, зокрема, підготовка та подання до апеляційного господарського суду від імені клієнта заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 09 грудня 2022 року по справі №14/18К-22.
Згідно п.3.2 Договору про надання правничої допомоги №4 від 06.03.2023, сторони домовились, що вартість наданих послуг зазначених у п.2.1.4 даного Договору становить 10 000,00 грн. До вартості зазначеної послуги входить аванс 5000 грн за підготовку відповідної заяви із додатками та її подання до суду. У подальшому клієнт сплачує адвокату 5000 грн протягом 30 днів від дня повного чи часткового задоволення заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 09 грудня 2022 року по справі №14/18К-22.
06.03.2023 між Клієнтом та Адвокатом був підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг №1 до Договору про надання правничої допомоги №4 від 06.03.2023, згідно якого, в рамках виконання договору від 06.03.2023 адвокатом було: у період з 01.03.2023 по 06.03.2023 надано юридичні (правові) послуги, передбачені договором №4 від 06.03.2023, а замовником прийнято ці послуги. Вартість послуг адвоката становить - 10 000,00 грн. за підготовку та подання до апеляційного господарського суду від імені клієнта заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група» від 09 грудня 2022 року по справі №14/18К-22.
Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).
17.03.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, вмотивовані тим, що:
- заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн. є неспівмірними, та керуючись приписами ч. 6 ст. 126 ГПК відповідач заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
- на підтвердження оплати послуг адвоката заявником (позивачем) додано до заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, серед іншого, копію Договору; копію акта № 1 від 06.03.2023 здачі-приймання послуг; копію видаткового касового ордеру від 06.03.2023 про видачу готівкових коштів у розмірі 5 000,00 грн. та копію прибуткового касового ордеру № 102 від 06.03.2023 про отримання адвокатом готівкових коштів у розмірі 5 000,00 грн. Доказів оплати Адвокату решти витрат суду не надано, з огляду на що, розмір судових витрат позивача в частині витрат на правничу допомогу, що підлягають сплаті на умовах п. 3.2. Договору, за твердженням відповідача, документально підтверджений лише на суму 5000,00 грн.
- враховуючи стандартність заяви та незначний обсяг виконаних робіт (надані послуги), ПрАТ “ІнГЗК” вважає, що витрати адвоката Лісовим Д.О. не відповідають критеріям їх дійсності та необхідності.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19.
Відповідні доводи відповідача про підтвердження несення судових витрат лише у сумі 5000,00 грн, викладені в запереченнях про відшкодування судових витрат відхиляються як такі, що суперечать сталій судовій практиці з цього питання.
Таким чином, розподілу підлягають документально підтверджені судові витрати з надання правничої допомоги у розмірі 10 000,00 грн.
Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі № 925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.
Згідно зі ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), обґрунтованості, розумності і співмірності, відповідно до ціни позову, з урахуванням складності справи та значення справи для сторін.
Такі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
При цьому суд зазначає, що дійсно згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 визначено, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Поряд з цим, при вирішенні питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує висновки, викладені саме у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд приймає до уваги, що справа не є складною, не впливає на репутацію сторін та не має публічного інтересу. В рамках надання правової допомоги адвокатом було складено заяву про видачу наказу на примусове виконання рішення третейського суду від 09.12.2022 у справі №14/18К-22, яка не є складною.
У зв?язку з наведеним апеляційний суд вважає, що фактичний об'єм виконаних адвокатом робіт із розгляду справи у суді апеляційної інстанції, є частково обґрунтованим, оскільки 10 000 грн. не є співмірними із виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг), а їх стягнення у зазначеній сумі не відповідає критеріям розумності, необхідності, співрозмірності і справедливості.
Суд визнає за необхідне задовольнити частково клопотання Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” про зменшення відшкодування витрат на правничу допомогу і розподілити до стягнення з відповідача суму витрат у розмірі 5 000 грн, поклавши обов'язок несення іншої частини витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн на позивача.
З огляду на викладене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” підлягає частковому задоволенню в сумі 5 000 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.129, 256, 354, 356 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” про видачу наказу на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого - Палій Є.А., судді-доповідача - Петрової Т.А., судді - Терещенко О.В., від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР”, м. Вознесенськ Миколаївської області до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн., - задовольнити частково.
Видати наказ на примусове виконання рішення Постійно діючого Регіонального Третейського суду України при Асоціації "Регіональна правова група" у складі третейських суддів: головуючого - Палій Є.А., судді-доповідача - Петрової Т.А., судді - Терещенко О.В., від 09.12.2022 у справі № 14/18К-22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР”, м. Вознесенськ Миколаївської області до Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат”, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області про стягнення заборгованості у сумі 40 374,48 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (адреса місцезнаходження: 50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд.47, код ЄДРПОУ 00190905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” (адреса місцезнаходження: 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Одеська, буд. 11, код ЄДРПОУ 24790030) 33 085,50 (тридцять три тисячі вісімдесят п'ять гривень 50 коп.) грн - основного боргу з оплати поставлених ресурсів за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 2321,01 (дві тисячі триста двадцять одна гривня 01 коп.) грн - пені за порушення строку оплати ресурсів за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 476,91 (чотириста сімдесят шість гривень 91 коп.) грн - 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 4491,06 (чотири тисячі чотириста дев'яносто одна гривня 06 коп.) грн. - інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором поставки №1005-09 від 18.02.2020, 850,00 (вісімсот п'ятдесят гривень 00 коп.) грн витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, витрати по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу на примусове виконання рішення Третейського суду в розмірі 1342,00 грн. (одна тисяча триста сорок дві гривні 00 копійок).
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат” (адреса місцезнаходження: 50064, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, буд.47, код ЄДРПОУ 00190905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СОНАР” (адреса місцезнаходження: 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Одеська, буд. 11, код ЄДРПОУ 24790030) 5000,00 (п'ять тисяч гривень 00 коп.) грн витрат на правничу допомогу.
В решті вимог заяви щодо стягнення правничої допомоги - відмовити.
Відповідні накази видати після набрання ухвалою законної сили.
Ухвала Центрального апеляційного господарського суду, якщо вона не була оскаржена в апеляційному порядку, набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалу на підставі ч. 3 ст. 356 та ч. 2 ст. 253 ГПК України може бути оскаржено в апеляційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 10.04.2023.
Суддя О.Г. Іванов