10.04.2023 року м.Дніпро Справа № 908/3413/21 (908/2262/22)
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф.,
суддів: Кузнецова В.О., Чередко А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2022 (суддя Сушко Л.М.)
у справі №908/3413/21(908/2262/22)
за заявою ОСОБА_1 , м. Київ
до
відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Буд Рітейл”, м. Запоріжжя,
відповідача 2: ОСОБА_2 , м. Київ
про визнання недійсними рішень державного реєстратора та правочинів боржника (в порядку ст. 42 КУзПБ)
в межах розгляду справи про банкрутство №908/3413/21
Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Техно Буд Рітейл”, 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64Д, код ЄДРПОУ 30770148
Розпорядник майна - Стецина Ігор Володимирович, 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, офіс 414
В провадженні господарського суду Запорізької області на стадії процедури розпорядження майном перебуває справа №908/3413/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Буд Рітейл”, 69005, м. Запоріжжя, вул. Патріотична, 64Д, код ЄДРПОУ 30770148.
До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Буд Рітейл” та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень державного реєстратора та правочинів боржника (в порядку ст. 42 КУзПБ).
Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Яворина Бетріб” (після перейменування - ТОВ “Техно Буд Рітейл”, код ЄДРПОУ: 30770148) оформлене протоколом Загальних зборів учасників Товариства від 26.10.2021 №4; визнати недійсним Договір іпотеки від 26.10.2021, укладений між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель, РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Яворина Бетріб” (Іпотекодавець, код ЄДРПОУ: 30770148, після перейменування - ТОВ “Техно Буд Рітейл”), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком Андрієм Леонідовичем, зареєстрований в реєстрі за № 813; визнати недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 870, виданий 05.11.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком Андрієм Леонідовичем; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61397390 від 05.11.2021 14:52:22, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Черняком Андрієм Леонідовичем та припинити речове право ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 232699432218, кадастровий номер: 3221810100:01:222:0101, площею: 0,881 гектарів, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 613966485 від 05.11.2021 14:36:20, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Черняком Андрієм Леонідовичем та припинити речове право ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна - фабрику по виробництву м'яких меблів, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 218234532218, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 14.11.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом доплати судового збору за вимоги майнового характеру.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2022 повернуто без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Буд Рітейл” та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень державного реєстратора та правочинів боржника (в порядку ст. 42 КУзПБ).
Не погодившись з вказаною ухвалою ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2022 у справі №908/3413/21(908/2262/22), направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, ним подано позову заяву про визнання недійними рішень державного реєстратора та правочинів боржника на підставі та в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства. У разі визнання недійсними правочинів боржника з підстав передбачених ч.1 та 2 цієї статті, кредитор що зобов'язаний повернути до складу ліквідаційної маси майно, яке він отримав від боржника, а в разі неможливості повернути майно в натурі відшкодувати його вартість грошовими коштами за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. В письмових поясненнях було зазначено, що оскільки правочини щодо нерухомого майна передбачають проведення обов'язкової державної реєстрації, з метою забезпечення виконання судового рішення в подальшому, похідними вимогами в позовній заяві є скасування реєстраційних дій (які судом першої інстанції сприймаються як майнові). Таким чином, вимоги сформовані на підставі прямої норми ч.3 ст. 42 КУЗПБ, тобто як результат застосування наслідків недійсності правочину. При цьому позовні вимоги сформовано так, щоб повернути майно на користь боржника ТОВ «Техно Буд Рітейл», а не позивача (кредитора у справі). Таким чином вимоги, сформовані у позовній заяві є немайновими. Разом з тим господарським судом в оскаржуваній ухвалі було зазначено, що у випадку задоволення позовних вимог та припинення речового права відповідача на об'єкти нерухомого майна та земельну ділянку відповідно відбудуться зміни (повернення) такого майна до власника, ТОВ «Техно Буд Рітейл» з наступним включенням до складу ліквідаційної маси такого майна. За рахунок ліквідаційної маси боржника будуть задовольнятися вимоги кредиторів, у т.ч. ОСОБА_1 , які складають 2 711 212,28 грн. З огляду на зазначене, господарський суд вважає, що позивачем, окрім немайнових, заявлено дві вимоги майнового характеру. Позивач не погоджується з висновками господарського суду та вважає, що ним було заявлено 5 вимог немайнового характеру та сплачено за них судовий збір у розмірі 12 405,00 грн., відповідно були відсутні підстави для повернення позовної заяви.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.01.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2022 у справі №908/3413/21(908/2262/22) у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно п.6 ч.1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку, ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Статтею 271 Господарського процесуального кодексу України встановлено порядок розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Зокрема частиною 2 статті 271 ГПК України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Враховуючи, що апеляційна скарга подана на ухвалу про повернення позовної заяви, оскарження якої передбачено пунктом 6 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, перегляд оскаржуваної ухвали суду першої інстанції підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Буд Рітейл” та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень державного реєстратора та правочинів боржника (в порядку ст. 42 КУзПБ).
Згідно позовної заяви позивач просить:
- визнати недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Яворина Бетріб” (після перейменування - ТОВ “Техно Буд Рітейл”, код ЄДРПОУ: 30770148) оформлене протоколом Загальних зборів учасників Товариства від 26.10.2021 №4;
- визнати недійсним Договір іпотеки від 26.10.2021, укладений між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель, РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Яворина Бетріб” (Іпотекодавець, код ЄДРПОУ: 30770148, після перейменування - ТОВ “Техно Буд Рітейл”), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком Андрієм Леонідовичем, зареєстрований в реєстрі за № 813;
- визнати недійсним Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 870, виданий 05.11.2021, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком Андрієм Леонідовичем;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 61397390 від 05.11.2021 14:52:22, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Черняком Андрієм Леонідовичем та припинити речове право ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 232699432218, кадастровий номер: 3221810100:01:222:0101, площею: 0,881 гектарів, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 613966485 від 05.11.2021 14:36:20, прийняте державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Черняком Андрієм Леонідовичем та припинити речове право ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на об'єкт нерухомого майна - фабрику по виробництву м'яких меблів, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 218234532218, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою господарського суду від 14.11.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено ОСОБА_1 строк 10 днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом доплати судового збору за вимоги майнового характеру.
Залишаючи позовну заяву без руху господарським судом було зазначено, що за подання позову позивачем сплачено 12 405,00 грн як за п'ять вимог немайнового характеру. Проте позивачем фактично окремо сформульовані позовні вимоги про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення речового права на об'єкти нерухомого майна - земельну ділянку та фабрику по виробництву м'яких меблів, що по своїй суті є двома позовними вимогами майнового характеру. Суд зазначив, що при поданні позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 7443,00 грн. за вимоги немайнового характеру (визнання недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Яворина Бетріб” (після перейменування - ТОВ “Техно Буд Рітейл”) оформлене протоколом Загальних зборів учасників Товариства від 26.10.2021 №4; визнання недійсним Договору іпотеки від 26.10.2021, укладений між ОСОБА_2 (Іпотекодержатель, РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Яворина Бетріб” (після перейменування - ТОВ “Техно Буд Рітейл”); визнання недійсним Договору про задоволення вимог іпотекодержателя, серія та номер: 870, виданий 05.11.2021 та за вимоги майнового характеру в розмірі 1,5 відсотка ціни позову (вартості земельної ділянки за кадастровим номером: 3221810100:01:222:0101 та вартості нерухомого майна - фабрики по виробництву м'яких меблів, реєстраційний номер: 218234532218). Окрім того суд зауважив, що в матеріалах справи немає доказів вартості відповідної земельної ділянки та фабрики по виробництву м'яких меблів, у зв'язку з чим суд не вказує точну суму судового збору, така буде визначена та сплачена позивачем за правилами, передбаченими пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”: 1,5 відсотка від визначеної вартості майна. Водночас, суд звертає увагу, що 12 405,00 грн судового збору уже зараховані до Державного бюджету, тому позивачу необхідно доплатити різницю між визначеною сумою судового збору відповідно до вартості майна та сумою, уже сплаченою.
На виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху позивачем надано письмові пояснення, згідно яких зазначив, що правочини, які останній просить визнати недійсними відносяться до правочинів, які вчинені протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство та можуть бути визнані судом недійсними за заявою арбітражного керуючого або кредитора, якщо вони завдали збитків боржнику або кредитору. Оскільки правочини щодо нерухомого майна передбачають проведення обов'язкової державної реєстрації, з метою забезпечення виконання судового рішення, в подальшому, похідними вимогами в позовній заяві є скасування рішення про державну реєстрацію та припинення речового права на земельну ділянку та об'єкт нерухомого майна. Тобто вимоги, викладені в позовній заяві, що спрямовані на повернення майна боржнику ТОВ «Техно Буд Рітейл» є немайновими, оскільки такі вимоги не направлені на збагачення позивача ОСОБА_1 , яке можна оцінити вартісно.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.12.2022 повернуто без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Техно Буд Рітейл” та ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень державного реєстратора та правочинів боржника (в порядку ст. 42 КУзПБ) у зв'язку з неусуненням позивачам недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі суду про залишення позовної заяви без руху.
Незгода позивача з ухвалою суду про повернення позовної заяви стала причиною звернення з апеляційною скаргою.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (ч.2.ст. 4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України).
Окрім того статтею 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора
Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.
Вимоги до змісту та форми позову, а також до документів, які додаються до позовної заяви, встановлено статтями 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Відповідно до приписів статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: 1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; 2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено в Законі України «Про судовий збір».
Частиною 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, судовий збір сплачується в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір за подання позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено вимоги про визнання недійсними рішення загальних зборів учасників товариства та двох договорів. Окрім того позивач просить застосувати наслідки недійсності правочинів шляхом скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права відповідача 2 на земельну ділянку та фабрику по виробництву м'яких меблів.
Згідно ч.1 ст.62 КУзПБ, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.
Положеннями частин 1, 2 ст. 131 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.
До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури погашення боргів боржника, крім майна, визначеного частинами шостою та сьомою цієї статті та статтею 132 цього Кодексу
Апеляційний суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.07.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20) звернула увагу, на те, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 КУзПБ, а спір є майновим у розумінні положень цього Кодексу.
Отже критерій впливу спору на розмір або склад ліквідаційної маси боржника є визначальним при вирішенні питання щодо розгляду в межах справи про банкрутство спорів, стороною в яких є боржник, незалежно від суб'єктного складу сторін такого спору.
У постанові від 20.02.2020 у справі №922/719/16 Верховний Суд вказав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.
Метою позову про повернення майна боржнику, у тому числі шляхом припинення речового права іншої особи на таке майно, є забезпечення введення власника - у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку нерухомого майна означене введення полягає у внесенні запису (відомостей) про державну реєстрацію за власником права власності на відповідне майно.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 у справі №916/368/18 зазначив, що судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях, як рухомих речей, так і нерухомості, визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
За умови, що позовну вимогу заявлено про визнання правочину недійсним без застосування наслідків такої недійсності, судовий збір сплачується як з немайнового спору. За позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину судовий збір сплачується залежно від вартості майна (суми коштів), стосовно якого (якої) заявлено вимогу. У випадку об'єднання відповідних вимог судовий збір піддягає сплаті з вимог як немайнового, так і майнового характеру.
Окрім того в ухвалі від 06.02.2023 у справі №5011-15/2045-2012(910/16312/20) Верховним Судом було зроблено висновок, що оскільки позовна заява банкрута в особі ліквідатора до осіб, які набули майно боржника, за наслідком укладення недійсного правочину в процедурі банкрутства, що встановлено судовим рішенням у справі про банкрутство із заявою про витребування майна (застосування наслідків недійсного правочину), є за своєю правовою природою правовим наслідком недійсності правочину з передачі зазначеного майна іншим особам, заявленого в межах справ в процедурі банкрутства, такий спір вважається майновим.
З урахуванням викладеного колегія зазначає, що позовні вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та припинення речового права ОСОБА_3 на земельну ділянку та фабрику по виробництву м'яких меблів є майновими в розумінні положень КУзПБ, оскільки за змістом позовних вимог склад ліквідаційної маси ТОВ «Техно Буд Рітейл» може змінитися у зв'язку із визнанням дійсності/недійсності Договору іпотеки від 26.10.2021, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Яворина Бетріб” (після перейменування - ТОВ “Техно Буд Рітейл”) та Договору про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже господарський суд дійшов правильного висновку, що позивачем заявлено, у тому числі дві вимоги майнового характеру, оскільки за змістом позовних вимог у разі їх задоволення склад ліквідаційної маси може змінитися через включення до неї об'єктів нерухомого майна переданого в іпотеку та відчуженого у власність іншої особи в рахунок забезпечення виконання зобов'язання.
Таким чином в ухвалі про залишення позовної заяви без руху правильно було зазначено, що судовий збір за вимоги майнового характеру справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову (вартості земельної ділянки за кадастровим номером: 3221810100:01:222:0101 та вартості нерухомого майна - фабрики по виробництву м'яких меблів, реєстраційний номер: 218234532218).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу (ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
За змістом частин 6, 7 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
До письмових пояснень, які надійшли до господарського суду Запорізької області 21.11.2022, позивачем не надано доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, що і стало підставою для повернення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо наявності підстав для повернення позовної заяви заявникові у зв'язку з неусуненням недоліків позовної заяви та несплатою у повному обсязі суми судового збору.
Доводи апеляційної скарги, що судом не зазначено точну суму судового збору, яку необхідно сплатити, апеляційним судом відхиляються, оскільки в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд зауважив, що в матеріалах справи немає доказів вартості відповідної земельної ділянки та фабрики по виробництву м'яких меблів, у зв'язку з чим суд не вказує точну суму судового збору, така буде визначена та сплачена позивачем за правилами, передбаченими пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”: 1,5 відсотка від визначеної вартості майна та звернув увагу, що 12 405,00 грн судового збору уже зараховані до Державного бюджету, тому позивачу необхідно доплатити різницю між визначеною сумою судового збору відповідно до вартості майна та сумою, уже сплаченою.
Щодо позбавлення позивача права надалі здійснювати захист своїх прав як кредитора у справі про банкрутство колегія зазначає, що частиною 8 статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2022 у справі №908/3413/21(908/2262/22) залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 07.12.2022 у справі №908/3413/21(908/2262/22) залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на ОСОБА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя В.О.Кузнецов