05.04.2023 року м.Дніпро Справа № 904/9932/16
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Кузнецова В.О., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Колесник Д.А.
представники сторін:
від ПАТ "Златобанк": Коваль Любов, адвокат довіреність №512/22 від 30.12.2022 року;
від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Ярошенко Анастасія Сергіївна, адвокат, довіреність №60-12806/22 від 22.12.2022 року
від ПАТ "Дніпровський завод мінеральних добрив": Снітько Едуард Вікторович, адвокат, довіреність №10-01/03 від 04.01.2023 року;
арбітражний керуючий Штельманчук Михайло Сергійович, посвідчення №194 від 28.02.2013 року;
інші представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином
розглянувши апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Караченцева А.Ю. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2022 року (про виправлення описки) у справі № 904/9932/16 (суддя Владимиренко І.В.)
боржник Приватне акціонерне товариство "ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ" (м. Кам'янське, Дніпропетровської області, пр. Аношкіна, 179, код ЄДРПОУ 31980517)
про визнання банкрутом, -
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2022 року у справі № 904/9932/16 відмовлено Публічному акціонерному товариству "ЗЛАТОБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Караченцева А.Ю. в задоволенні заяви № 361/22 від 30.09.2022 року про виправлення описки в ухвалі від 10.10.2019 року у справі №904/9932/16, надання строку для усунення недоліків заяви з грошовими вимогами до боржника.
Ухвала мотивована тим, що:
- за результатами розгляду грошових вимог Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" господарський суд ухвалою від 10.10.2019 року у справі №904/9932/16 грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" в розмірі 860 837 803,87 грн. відхилив;
- господарським судом не було допущено описки в резолютивній частині ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2019 року у справі №904/9932/16, натомість вказана ухвала постановлена у відповідності до вимог діючого на момент її прийняття процесуального законодавства;
- суд не вбачає підстав для внесення виправлень в ухвалу суду від 10.10.2019 року у справі №904/9932/16, оскільки наведені заявником обґрунтування заяви свідчать про незгоду із суттю прийнятого судового рішення (ухвали суду від 10.10.2019 року), що є підставою для його оскарження у встановленому законом порядку, а не для внесення виправлень згідно положень ст. 243 Господарського процесуального кодексу України.
Не погодившись з ухвалою суду, Публічне акціонерне товариство "ЗЛАТОБАНК" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "ЗЛАТОБАНК" Караченцева А.Ю. звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
За доводами скаржника ухвала суду від 12.10.2022 року є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Апелянт вказує, що:
- при постановленні господарським судом Дніпропетровської області ухвали від 10.10.2019 року, якою грошові вимоги ПАТ "ЗЛАТОБАНК" були відхилені, допущена описка, оскільки, встановивши відсутність повноважень у особи, яка підписувала заяву про визнання грошових вимог, суд повинен був надати ПАТ "ЗЛАТОБАНК" строк для усунення недоліків заяви про визнання грошових вимог, а не відхилити її;
- оскаржувана ухвала постановлена суддею, якому банком було заявлено відвід, і підстави такого відводу є обґрунтованими.
Просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2022 року у справі № 904/9932/16 про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Дніпровський завод мінеральних добрив" та направити заяву Публічного акціонерного товариства "ЗЛАТОБАНК" про виправлення описки в ухвалі від 10.10.2019 року до суду першої інстанції для продовження розгляду в іншому складі суду.
У відзиві на апеляційну скаргу Арбітражний керуючий Штельманчук М.С. спростовує доводи скаржника, вважає оскаржувану ухвалу законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Питання про внесення виправлень вирішується без повідомлення учасників справи, про що постановляється ухвала. За ініціативою суду питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні за участю учасників справи, проте їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.
Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року по справі № 18/114/17 наголошено, що судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його невірного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, невірні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Таким чином, під опискою необхідно розуміти зроблену помилку в написанні слів (спотворення слів); спотворення (неточність): прізвища, імені й по-батькові, в зазначенні ініціалів, назві юридичних осіб, їхніх адрес тощо. Опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при здійсненні певних розрахунків.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначив, що господарський суд в ухвалі від 10.10.2019 року, встановивши відсутність повноважень у особи, яка підписувала заяву про визнання грошових вимог, повинен був надати ПАТ "ЗЛАТОБАНК" строк для усунення недоліків заяви про визнання грошових вимог, а не відхилити її.
Тобто, по суті доводів апеляційної скарги апелянт не просить виправити граматичні помилки, а просить замінити зміст судового рішення, зокрема. змінити результати судового розгляду, за результатом яких судом постановлена ухвала від 10.10.2019 року у даній справі.
Фактично скаржник просить змінити резолютивну частину ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2019 року, в якій замість висновку суду: "Грошові вимоги Публічного акціонерного товариства " ЗЛАТОБАНК" в сумі 860 837 803,87 грн. відхилити" просить зазначити: "Надати ПАТ "ЗЛАТОБАНК" строк для усунення недоліків заяви про визнання грошових вимог", що не є за своєю правовою природою виправленням описки в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів зазначає, що відхилення грошових вимог та надання ПАТ "ЗЛАТОБАНК" строку для усунення недоліків заяви про визнання грошових вимог - це два різних процесуальних рішення, а тому задоволення заяви про виправлення описки фактично призведе до зміни судового рішення - ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2019 року.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.04.2021 року у справі № 826/15164/16, вирішуючи питання про виправлення описок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати остаточний результат розгляду справи для сторін, а усуває лише окремі технічні недоліки, які можливо заважатимуть виконанню рішення, чи роблять зв'язок між наявною доказовою базою та висновками суду менш видимим, хоча і не заперечують цього зв'язку. Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення, тоді як зміна змісту судового рішення шляхом виправлення описки порушує правило незмінності судового рішення.
Таким чином, встановивши, що заява скаржника про виправлення описки стосувалась зміни результатів судового розгляду, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про залишення такої заяви без задоволення.
Фактично апелянт не погоджується з резолютивною частиною ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2019 року та намагається переглянути судове рішення, що набрало законної сили.
Виходячи із принципу юридичної визначеності, суди при розгляді спорів не можуть ставити під сумнів рішення судів, які набрали законної сили, та надавати цим рішенням правової оцінки, перевіряти їх правильність (подібний правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 17.06.2020 року у справі №760/459/16).
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є обов'язковість судового рішення.
Згідно з ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до п. п. 33, 34 рішення Європейського суду з прав людини від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їх рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" п. 61).
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Колегією суддів встановлено, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2019 року у справі №904/9932/16 грошові вимоги AT "ЗЛАТОБАНК", подані заявою від 25.05.2017 року, були відхилені у повному обсязі, про що зазначено в резолютивній частині ухвали.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, уповноважена особа Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "ЗЛАТОБАНК" Караченцев А.Ю. звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2019 року по справі №904/9932/16 до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2021 року у справі №904/9932/16 у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, оскільки AT "ЗЛАТОБАНК" пропустило строк на апеляційне оскарження.
Остаточне рішення було прийняте Верховним Судом, який ухвалою від 14.02.2022 року у справі №904/9932/16 відмовив уповноваженій особі Фонду Гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT "ЗЛАТОБАНК" Караченцеву А.Ю. у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 03.09.2021 року.
Наведені обставини вказують на те, що ухвала господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2019 року, якою відхилені вимоги AT "ЗЛАТОБАНК" до боржника згідно Кредитного договору №247/12KLMV від 28.11.2012 року, набрала законної сили та є обов'язковою для виконання.
Таму доводи апелянта по своїй суті ставлять під сумнів судове рішення, яке є остаточним та набрало законної сили, що є порушенням принципу res judicata та є неприпустимим згідно з вимогами Конституції України та практикою Європейського Суду.
Стовно тверджень скаржника про те, що оскаржувана ухвала постановлена суддею, якому Банком було заявлено відвід, і підстави такого відводу є обґрунтованими, що в свою чергу є підставою для скасування судового рішення, колегія суддів зазначає наступне:
В апеляційній скарзі апелянт посилається на п.2 ч.3 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, є випадок, якщо: в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою.
З матеріалів справи вбачається, що 04.05.2022 року ПАТ "ЗЛАТОБАНК" був заявлений відвід судді Владимиренко І.В. - головуючому по справі №904/9932/16.
Заява про відвід була обгрунтована тим, що на думку ПАТ "ЗЛАТОБАНК" постановлені суддею ухвали від 10.10.2019 року, від 16.11.2021 року, від 01.12.2021 року були незаконними та такими, що прийняті на шкоду інтересам ПАТ "ЗЛАТОБАНК" і це свідчить про упередженість суду.
В задоволенні заяви про відвід судді заявнику було відмовлено ухвалою від 06.05.2022 року.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд зазначив, що заява ПАТ "ЗЛАТОБАНК" фактично зводиться до незгоди заявника із процесуальними діями судді, що не є підставою для виникнення сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді при розгляді відповідної справи в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
В апеляційній скарзі скаржник також посилається на те, що до підстав відводу судді відносяться факти упередженого ставлення до ПАТ "ЗЛАТОБАНК", які полягали в постановленні ухвал від 10.10.2019 року, від 16.11.2021 року та від 01.12.2021 року не на користь ПАТ "ЗЛАТОБАНК", що вказані ухвали є незаконними, необгрунтованими та прийнятими з порушенням процесуального законодавства, що призвело до обмеження прав та інтересів ПАТ "ЗЛАТОБАНК". Викладене на думку апелянта беззаперечно свідчить про наявність підстав для відводу.
Такі доводи скаржника відхиляються колегією суддів, оскільки вони є необґрунтованими.
Так, статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді.
Згідно ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання, не може бути підставою для відводу.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими".
За змістом ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб'єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000 року).
Наведені в апеляційній скарзі аргументи про наявність підстав для відводу судді фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від 10.10.2019 року, від 16.11.2021 року та від 01.12.2021 року у справі 904/9932/16, що не є підставою для відводу в силу ч.4 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
Окрім того, ухвала від 10.10.2019 року в установленому законом порядку не скасована, а тому є чинною, законною та обов'язковою для виконання.
Аргументи скаржника, які присвячені оцінці законності та обґрунтованості ухвали від 10.10.2019 року є безпідставними та не можуть бути прийняті до уваги в силу дії принципу юридичної визначеності судових рішень, які набрали законної сили.
Таким чином, доводи скаржника не містять посилань на наявність передбачених законом обставин, які є підставами для відводу, не містять належних обґрунтувань про те, що суддя прямо чи опосередковано зацікавлений в результаті розгляду справи та є упередженим.
Отже, апеляційна скарга є безпідставною, необгрунтованою та не підлягає задоволенню.
Оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, - ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2022 року (про виправлення описки) у справі № 904/9932/16 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст складено 10.04.2023 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя В.О. Кузнецов
Суддя Ю.Б. Парусніков