ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
06 квітня 2023 року Справа № 924/99/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Маціщук А.В. , суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Приступлюк Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна"
на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 23.01.2023
(постановлену у м. Хмельницькому)
у справі № 924/99/23 (суддя Заверуха С.В.)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна"
про забезпечення позову до подання позовної заяви
за участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" - Музиченко О.А.;
від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" звернулося до Господарського суду Хмельницької області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просило суд накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 1 592 230 грн 82 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна", що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування такої заяви заявник посилається на невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих заявником Товариством з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" послуг з організації перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України згідно укладеного договору транспортного експедирування № ТО0158 від 03.03.2020, вартість яких становить 1 509 021 грн 30 коп.
Як зазначає заявник, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" заявки № 8 від 04.01.2022, № 9 від 19.01.2022 до договору були виконані, а послуги надані експедитором в повному об'ємі, що підтверджується відмітками в CMR, актами надання послуг, актами звірки та виставленими рахунками. Згідно акта звірки та банківської виписки від 13.12.2022 клієнтом було сплачено заявнику 252 397 грн 26 коп. (призначення платежу: рахунок на оплату № 67 від 24.01.2022), тому непогашеною залишається заборгованість у розмірі 1 256 624 грн 04 коп.
Крім того, заявником надсилалася письмова претензія про сплату заборгованості, яка була проігнорована товариством.
Також на суму невиконаного основного зобов'язання заявником було нараховано інфляційні втрати та 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.01.2023 у справі № 924/99/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" від 20.01.2023 про забезпечення позову до подачі позовної заяви задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти в межах суми у розмірі 1 256 624 грн 04 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна", що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.
Постановляючи вказану ухвалу суд вказав, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" ухиляється від оплати вартості наданих заявником послуг по договору транспортного експедирування № ТО0158 від 03.03.2020, з огляду на наявні матеріали заяви та невиконання зобов'язань, є обґрунтованими та доведеними наявні у заявника припущення, що існує імовірність у зв'язку з невжиттям заходів ускладнення або неможливість подальшого виконання рішення суду у випадку задоволення позову, який заявник має намір подати до суду, або забезпечити ефективний їх захист.
При цьому, суд вказав, що обґрунтованим є забезпечення позову в межах фактично наданих послуг в розмірі 1 256 624 грн 04 коп., тобто за виключенням нарахованих інфляційних втрат та 3% річних, оскільки обґрунтованість та правомірність таких нарахувань підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна", в якій просить ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 23.01.2023 у справі №924/99/23 скасувати в частині задоволення заяви ТОВ "АФ-Групп" від 20.01.2023 про забезпечення позову, відмовити в задоволенні такої заяви.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, вказано таке.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, Товариством з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" жодним належним та допустимим доказом не доведено факту наявності у товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" грошового зобов'язання перед заявником, відтак, порушення прав та інтересів товариства зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна", що, в свою чергу, є безумовною підставою для відмови у задоволенні позовної заяви.
Суд першої інстанції, задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунки відповідача у межах суми позову, мав обґрунтувати, в тому числі з посиланням на відповідні обставини та належні докази, що невжиття таких заходів спроможне істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених (оспорюваних) прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Однак, відповідних обставин та належних доказів судом першої інстанції в ухвалі не наведено. Суд першої інстанції обмежився лише наведенням мотивів, викладених у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" про вжиття заходів забезпечення позову та посиланням на загальні норми Господарського процесуального кодексу України.
Разом з тим, в поданих суду матеріалах відсутні будь-які докази, які б підтверджували наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" у заяві про забезпечення позову обставини, якими останній обґрунтовує необхідність вжиття судом заходів до забезпечення позову у справі.
Товариством з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" не наведено у заяві про забезпечення позову і обставин на підтвердження вчинення відповідачем конкретних дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання до подання позову до суду, в тому числі і дій спрямованих на реалізацію належного йому майна, безпідставного витрачання ним коштів, приховування активів, тощо.
До того ж, посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість настання в майбутньому негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення відповідачем певних реальних дій, спрямованих на ухилення від виконання судового рішення чи зменшення його майна, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.
При вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти чи майно відповідача суд повинен дотриматися розумного балансу між необхідністю забезпечити можливе майбутнє виконання судового рішення та неприпустимістю блокування господарської діяльності відповідача з огляду на значний розмір заявленого у заяві боргу.
З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" не погоджується із ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.01.2023 у справі №924/99/23.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" просить залишити скаргу без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 23.01.2023 у справі № 924/99/23 без змін, з таких підстав.
03.03.2020 між ТОВ "АФ-Групп" та ТОВ "Екопікнік Україна" укладено договір № ТО0158 транспортного експедирування.
04.01.2022 та 19.01.2022 ТОВ "Екопікнік Україна" надано ТОВ "АФ-Групп" заявки № 8 та № 9 до Договору № ТО0158 від 03.03.2020. Вказані заявки були виконанні в повному об'ємі, а тому ТОВ "АФ-Групп" були виставлені рахунки на оплату.
З 07.02.2022 у ТОВ "Екопікнік Україна" існує заборгованість перед ТОВ "АФ-Групп" у розмірі 1 521 504 грн 76 коп., однак відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань.
22.04.2022 ТОВ "Екопікнік Україна" надіслало лист на адресу ТОВ "АФ-Групп" з проханням доставити контейнер CCLU7691101 в листі ТОВ "Екопікнік Україна" взяло на себе зобов'язання сплатити борг та попросило розстрочити борг.
Порушення взятого на себе зобов'язання, щодо сплати заборгованості є доказом ухилення ТОВ "Екопікнік Україна" від виконання зобов'язань, які виникли у відповідача перед ТОВ "АФ-Групп".
Відповідач продовжує вводити в оману не тільки ТОВ "АФ-Групп", а й суд та намагається уникнути відповідальності та не сплатити заборгованість за договором транспортно експедиторського обслуговування.
Таким чином, на думку ТОВ "АФ-Групп", відповідач не довів належними доказами необхідність скасування заходів забезпечення позову вжитих ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.01.2023 про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі № 924/99/23.
Одночасно з поданням відзиву, ТОВ "АФ-Групп" подало заяву, в якій просило поновити строк на його подання з тих підстав, що товариство не отримувало апеляційну скаргу на поштову адресу, а його представник знаходиться в м. Одесі, де тривалий час було відсутнє електропостачання, а тому підготовити відзив на апеляційну скаргу не було змоги.
Суд вказує, що ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" встановлений триденний строк з дня одержання ухвали для подання відзиву/письмових пояснень.
Відповідно до ч.1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч.2 ст. 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зі змісту наведеної норми випливає, що за заявою учасника може бути продовжений тільки строк, який встановлений судом і який не сплив на час звернення учасника справи із заявою. Процесуальний строк може бути продовжений також з ініціативи суду. Разом з тим на відміну від поновлення процесуального строку, вирішення судом питання про продовження процесуального строку не обумовлене вчиненням учасником процесуальної дії. Навпаки, процесуальний закон виходить з того, що процесуальний строк продовжується для вчинення процесуальної дії, яка ще не вчинена.
Однак, строк для подання відзиву, є таким, що встановлюється судом, і може бути лише подовженим за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
В той же час, суд бере до уваги, що представнику ТОВ "АФ-Групп" 24.02.2023 було надано доступ до матеріалів справи № 924/99/23 в електронному вигляді за його заявою (т. 1, а. с. 81-82), а відповідно, в цьому випадку, саме з 24.02.2023 слід відраховувати трьох денний термін для подання відзиву.
Враховуючи, що відзив на апеляційну скаргу був поданий 27.02.2023, тобто в межах вказаного вище строку, суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ "АФ-Групп" строк на подання відзиву не є пропущеним.
Окрім того, в додаткових поясненнях ТОВ "АФ-Групп" вказує, що апеляційна скарга ґрунтується на тому, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які правовідносини, вказані обставини мають вивчатись при розгляді позовної заяви ТОВ "АФ-Групп" до ТОВ "Екопікнік України", яке станом на теперішній час розглядається Господарським судом Хмельницької області у справі № 924/126/23, вже призначено три судові засіданні та на останньому відповідач запропонував вирішити питання мирним шляхом.
Продовжує, що наявність грошового зобов'язання обґрунтована ТОВ "АФ-Групп" актом наданих послуг № 62 від 24.01.2022, актом надання послуг № 128 від 03.02.2022, актом надання послуг № 189 від 07.02.2022, актом наданих послуг № 62 від 24.01.2022, актом наданих послуг №128 від 03.02.2022, актом наданих послуг № 390 від 13.12.2022, рахунком № 133 від 03.02.2022, рахунком № 194 від 07.02.2022, рахунком № 67 від 24.01.2022, рахунком № 375 від 13.12.2022, оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за 01.11.2021-13.12.2022 та актом звірки. Усі вище вказані документи надіслані замовною кореспонденцією та отримані директором ТОВ "Екопікнік Україна" Десятник Ольгою Олександрівною 30.05.2022 та надіслані за допомогою системи електронного документообігу в програмі "M.E.Doc".
Звертає увагу суду, що доводів та доказів, які б слугували підставою для скасування оскарженої ухвали скаржником не наведено, а аргументи апеляційної скарги висновків Господарського суду Хмельницької області не спростовують.
Вважає, що оскаржувана ухвала є вмотивованою, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки.
В судових засіданнях Північно-західного апеляційного господарського суду 23.03.2023 та 06.04.2023 представник ТОВ "АФ-Групп" заперечила проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою. Просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржену ухвалу - залишити без змін.
В судове засідання 06.04.2023 представник скаржника не з'явився.
Враховуючи приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки розгляду апеляційних скарг в апеляційній інстанції, той факт, що скаржник в апеляційній скарзі просить розглядати справи за відсутності свого представника, колегія суддів визнала за можливе завершувати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника ТОВ "Екопікнік Україна".
Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп", перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при постановлені ухвали норм процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржену ухвалу залишити без змін, виходячи з такого.
Судом апеляційної інстанції встановлено та як убачається з матеріалів справи, що 20.01.2023 на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій заявник просив суд накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову у розмірі 1 592 230 грн 82 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна", що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування такої заяви було вказано про невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих заявником послуг з організації перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів у міжнародному сполученні та по території України згідно укладеного договору транспортного експедирування № ТО0158 від 03.03.2020, вартість яких становить 1 509 021 грн 30 коп.
Як зазначає заявник, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" заявки № 8 від 04.01.2022, № 9 від 19.01.2022 до договору були виконані, а послуги надані експедитором в повному об'ємі, що підтверджується відмітками в CMR, актами надання послуг, актами звірки та виставленими рахунками. Згідно акта звірки та банківської виписки від 13.12.2022 клієнтом було сплачено заявнику 252 397 грн 26 коп. (призначення платежу: рахунок на оплату № 67 від 24.01.2022), тому непогашеною залишається заборгованість у розмірі 1 256 624 грн 04 коп.
Крім того, заявником надсилалася письмова претензія про сплату заборгованості, яка була проігнорована товариством.
Також на суму невиконаного основного зобов'язання заявником було нараховано інфляційні втрати та 3% річних.
Як зазначено вище, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 23.01.2023 у справі № 924/99/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" від 20.01.2023 про забезпечення позову до подачі позовної заяви задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти в межах суми у розмірі 1 256 624 грн 04 коп., які належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна", що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову у судовому процесі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За правилами цієї статті заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Суд зауважує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Згідно з частиною 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 12.06.2019 у справі №910/773/19.
Під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову необхідно враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, які не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 09.09.2019 у справі №924/433/19.
При цьому апеляційним господарським судом враховується, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22.07.2019 у справі №914/120/19.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Суд апеляційної інстанції бере до уваги, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Як убачається із заяви про забезпечення позову, заявник має намір подати позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" про стягнення 1 592 230 грн 82 коп.
Із Єдиного державного реєстру судових рішень, судом встановлено, що станом на перегляд ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, в провадженні Господарського суду Хмельницької області знаходиться справа № 924/126/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" про стягнення 1 592 230 грн 82 коп. заборгованості за надані послуги.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".
У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Із наявних в матеріалах справи доказів, вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "АФ-Групп" (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" (клієнт) виникли правовідносини на підставі Договору № ТО0158 від 03.03.2020 (т. 1, а. с. 12-14).
Зокрема, на підтвердження виконання заявником, як експедитором своїх зобов'язань по Договору, долучено заявки № 8 від 04.01.2022, № 9 від 19.01.2022, CMR від 07.02.2022 та №19105 від 24.01.2022, акти наданих послуг № 62 від 24.01.2022, № 198 від 07.02.2022, № 128 від 03.02.2022, № 390 від 13.12.2022 (а. с. 15-21, 23-24).
Після виконання своїх зобов'язань по договору № ТО0158 від 03.03.2020 експедитор виставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" рахунки на оплату №133 від 03.02.2022, № 194 від 07.02.2022, № 67 від 24.01.2022, № 357 від 13.12.2022 (а. с. 25-28).
Також, на підтвердження часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" заявник надає банківську виписку від 13.12.2022 (а. с. 30), відповідно до якої клієнтом було здійснено ряд оплат, а саме: 14.02.2022 на суму 2 397 грн 26 коп.; 18.02.2022 на суму 50 000 грн; 21.02.2022 на суму 50 000 грн; 13.05.2022 на суму 50 000 грн; 18.05.2022 на суму 50 000 грн; 30.05.2022 на суму 50 000 грн (призначення платежу: рахунок на оплату № 67 від 24.01.2022), що свідчить про часткове визнання боргу відповідачем.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (постанова Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).
Поряд з цим, накладення арешту на кошти у межах спірної суми забезпечить збалансованість інтересів сторін, оскільки надасть можливість виконати рішення у разі задоволення позову та не призведе до втручання у господарську діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо користування цими коштами відповідачем задля запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позову.
Разом із тим, застосування заходів забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність учасників судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо використання коштів, наявних у відповідача, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Отже, застосування заходу забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки залежить від наявності у відповідача грошових коштів у значному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 905/447/22 та від 17.11.2022 у справі № 922/1116/22.
Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові 17.06.2022 у справі № 908/2382/21.
Беручи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що заявником доведено наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційний господарський суд також вважає, що місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову в межах суми фактично наданих послуг, а саме в розмірі 1 256 624 грн 04 коп., оскільки обґрунтованість та правомірність нарахувань інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу підлягає дослідженню під час розгляду справи по суті.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 23.01.2023 у справі № 924/99/23 слід залишити без змін, а апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" - без задоволення.
Керуючись статтями 255, 269, 270, 273, 275-279, 282 ГПК України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екопікнік Україна" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 23.01.2023 у справі № 924/99/23 - без змін.
2. Справу № 924/99/23 надіслати Господарському суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "10" квітня 2023 р.
Головуючий суддя Петухов М.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.