Справа № 523/6021/23
Провадження №2-о/523/259/23
"10" квітня 2023 р. м. Одеса
Суворовський районний суд м. Одеси, в колегіальному складі:
головуючого судді Малиновського О.М.
присяжних : Шурдова С.М.
Шубіної Т.А.
за участі секретаря Славинського А.Ю.
прокурора Драгоєва М.О.
лікаря Баскіної В.В.
представника органу опіки та піклування Познякової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, цивільну справу за заявою Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку,
КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР звернулось до суду із заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_1 посилаючись на те, що останню було доставлено до лікарні БШМД за рапортом поліції. Під час огляду комісією лікарів-психіатрів їй був поставлений діагноз «Гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії F23.0.». Добровільно проходити лікування пацієнтка категорично відмовилась. Посилаючись на те, що у ОСОБА_1 зберігається патопсихологічнна симптоматика у вигляді емоційної лабільності, нетримання афекту, стійкого порушення мислення, схильності до агресивних та аутоагресивних дій, відсутності критики до хворобливого стану, а також, що вона в силу неможливості достатньо розуміти свої дії, що може призвести до небезпеки для оточуючих та самої пацієнтки, заявник вважає, що вона потребує примусового лікування в умовах стаціонару. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду.
Під час відкриття провадження у справі, за відсутності інформації з боку заявника, судом було вирішено питання про залучення до участі у справі органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради.
В судовому засіданні представника КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР лікар - Баскіна В.В. підтримала внесену до суду заяву.
ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти примусової госпіталізації, посилалась на відсутність у неї хвороби та відсутність з її боку агресивної поведінки.
Прокурор в судовому засіданні вважав, що є достатні підстави для примусової госпіталізації ОСОБА_1 в примусовому порядку.
Представник органу опіки та піклування підтримала заяву про примусову госпіталізацію ОСОБА_1 , просила її задовольнити.
Суд, вивчивши надані документи, історію хвороби, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Вирішуючи питання щодо розгляду заяви, суд виходить з наступного обґрунтування.
Так, згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Частина друга статті 28 Конституції України визначає, що жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам.
Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Згідно статті 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу доки наявність такого розладу не буде встановлена на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально - правовими обмеженнями.
Відповідно до частин першої та четвертої ст.11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання. Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем - психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутись родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь - яку медичну спеціальність, інші особи.
Статтею 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» встановлені вичерпні підстави примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу.
Так, особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливо лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона:
вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих;
неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Інших правових підстав для примусової госпіталізації особи до психіатричного закладу законодавцем не передбачено.
За положеннями статті 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яку було госпіталізовано до закладу з надання психіатричної допомоги за рішенням лікаря-психіатра на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону, підлягає обов'язковому протягом 24 годин з часу госпіталізації огляду комісією лікарів-психіатрів закладу з надання психіатричної допомоги для прийняття рішення про доцільність госпіталізації. У випадку, коли госпіталізація визнається недоцільною і особа не висловлює бажання залишитися в закладі з надання психіатричної допомоги, ця особа підлягає негайній виписці.
У випадках, коли госпіталізація особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку визнається доцільною, представник закладу з надання психіатричної допомоги, в якому перебуває особа, протягом 24 годин з часу госпіталізації направляє до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку на підставах, передбачених статтею 14 цього Закону.
До заяви, в якій повинні бути викладені підстави госпіталізації особи до закладу з надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, передбачені статтею 14 цього Закону, додається висновок комісії лікарів-психіатрів, який містить обґрунтування про необхідність такої госпіталізації.
Представлений висновку комісії лікарів - психіатрів КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» ООР від 07.04.2023р. не містить достатніх обґрунтувань для примусової госпіталізації ОСОБА_1 в поєднанні з обставинами передбаченими статтею 14 того ж Закону.
Так, з наданого суду висновку лікарів-психіатрів від 07.04.2023р., який є обов'язковим для вирішення питання про примусом госпіталізацію, оглянутому пацієнту був встановлений діагноз «Гострий поліморфний психотичний розлад без симптомів шизофренії F23.0.» Проте, у вступній частині висновку огляд проводився відносно ОСОБА_2 , 1982 року народження. Втім описова частина висновку містить посилання на ОСОБА_1 . Наявність таких суперечностей не спростовано заявником під час розгляду справи, зокрема кого стосується наданий суду висновок, - ОСОБА_2 або ОСОБА_1 .
Крім того, не містять матеріали справи і достатніх даних про те, що ОСОБА_1 вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, та/або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
З боку заявника, в якості обґрунтування агресивної поведінки ОСОБА_1 , покладено лише рапорт поліцейського під час її доставлення до лікарні, що не може бути прийнято судом, як безумовний доказ для примусової госпіталізації ОСОБА_1 .
Європейський Суд з прав людини у справі Winterwerpv. The Netherlands, від 24 жовтня 1979, SeriesAno. 33, S:37 висловив свою позицію, зазначивши, що для того щоб були дотримані вимоги законності позбавлення свободи в сенсі ст. 5 S: 1 (е) Конвенції, повинні бути дотримані три основних принципи:
по - перше, госпіталізована особа має бути визнана з точки зору об'єктивних медичних показників такою, що страждає на психічне захворювання, за виключенням невідкладної психіатричної допомоги;
по-друге, захворювання має бути такого ступеню, щоб вимагати недобровільної госпіталізації;
по - третє, захворювання повинно продовжуватись на протязі періоду госпіталізації.
Встановлені в судовому засіданні обставини вказують, що відносно ОСОБА_1 відсутній належний доказ підтверджуючий поставлений їй діагноз стійкого тяжкого психічного захворювання, в силу якого вона виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для оточуючих та/або для себе.
Представлені суду матеріали не містять достатніх належних та допустимих доказів, які б вказували на доцільність надання ОСОБА_1 психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,14,22 Закони України «Про психіатричну допомогу», ст.ст. 339-342 ЦПК України,
Заяву Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради про госпіталізацію до психіатричного закладу у примусовому порядку залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повне рішення суду складено 10 квітня 2023р.
Суддя
Присяжні: