Справа № 346/4276/21
Провадження № 2-п/346/3/23
06 квітня 2023 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі: головуючого судді Калинюка О.П.
з участю: секретаря Івантишин Д.Р.,
представника відповідачки адвоката Дикуна І.В.,
представника позивача адвоката Оліградського М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву адвоката Дикуна Ігоря Васильовича як представника відповідачки ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення, ухваленого 22.08.2022 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права на частку об'єкта нерухомого майна припиненим, визнання за позивачем права власності на дану частку та на 1/2 частку грошового вкладу як об'єкту спільного майна подружжя,
заочним рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.08.2022 року позовні вимоги задоволено частково і вирішено даний спір таким чином:
-проведено поділ майна колишнього подружжя сторін;
- в порядку поділу майна колишнього подружжя визнано за позивачем ОСОБА_2 право власності на 5/6 (п'ять шостих) часток будинковолодіння, яке складається із: житлового будинку - літера «А», загальною площею 167,6 кв.м., житловою площею 68,3 кв.м., та криниці («№1»), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- в порядку поділу майна колишнього подружжя визнати за відповідачкою ОСОБА_1 право власності на 1/6 (одну шосту) частку вказаного будинковолодіння,
- припинено право спільної сумісної власності колишнього подружжя сторін на вказане майно;
- в порядку, передбаченому ст.365 ЦК України, визнано припиненим право власності ОСОБА_1 , на 1/6 (одну шосту) частку зазанченого будинковолодіння з виплатою їй грошової компенсації вартості вказаної частки в розмірі 251 447 (двісті п'ятдесят одна тисяча чотириста сорок сім) гривень, які внесені 30.05.2022 року на депозитний рахунок Коломийського міськрайонного суду Івано - Франківської області;
- в порядку, передбаченому ст.365 ЦК України, визнано за ОСОБА_2 , право власності на 1/6 (одну шосту) частку даного будинковолодіння;
У задоволенні позовних вимог про визнання за ОСОБА_2 права власності на (одну другу) частку грошового депозитного вкладу ОСОБА_1 у АТ КБ "Приватбанк" відмовлено.
10.03.2023 року вказаний представник відповідачки звернувся до суду із заявою про перегляд даного заочного рішення, в якій зазначає такі обставини як підстави для поновлення строку на подачу даної заяви та перегляду заочного рішення.
Відповідачка в процесі розгляду по справі не отримувала жодного судового виклику, внаслідок чого не могла бути присутньою в судових засіданнях, а копія оскаржуваного заочного рішення не отримана відповідачкою навіть на час подання даної заяви про його перегляд.
Про порушення свого права власності на спірне майно відповідачка дізналася лише 05.03.2023 року, коли вона повернулася з Республіки Польща (де перебувала на роботі) і мала намір зайти до себе додому, тобто до спірного житлового будинку, однак, не могла цього зробити, оскільки виявила, що у вхідних дверях встановлено нові замки.
06.03.2023 року вона пішла до Коломийського центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) з метою отримання документів, які б підтвердили ту обставину, що вона є співвласником вищевказаного будинковолодіння. Однак, у вказаному ЦНАП відповідачці стало відомо, що дане нерухоме майно вже їй не належить, а також вона дізналася, що її місце проживання знято з реєстрації в даному житловому будинку. При цьому слід врахувати, що іншого житла відповідачка не має.
07.03.2023 року між відповідачкою та її вказаним представником укладено договір про надання правової допомоги. 08.03.2023 року ним у Єдиному державному реєстрі судових рішень (ЄДРСР) знайдено та видрукувано копію оскаржуваного заочного рішення.
Крім того, у розглядуваній заяві представник відповідачки зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, суд з незрозумілих причин відступив від основоположного принципу, що полягає в рівності часток сторін в спільному майні подружжя, та не врахував рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.01.2017 року (справа №346/4235/16 - ц), яким визначено саме рівність часток сторін у даному нерухомому майні. При цьому такий відступ від зазначеного принципу у оскаржуваному рішенні судом здійснено лише на підставі тверджень позивача про те, що він працював за кордоном, а зароблені кошти вкладав у будівництво спірного житлового будинку. Однак, жодних відомостей про те чи він отримував заробіток (дохід) і в якому розмірі суду не надано. При цьому судом не взято до уваги, що відповідачка згідно з договором купівлі - продажу від 26.09.2001 року продала квартиру і вклала отримані кошти в спільне (спірне) будинковолодіння. Крім того, вона фактично сама опікувалась сином сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і при цьому працювала, а зароблені кошти вкладала в спірне будинковолодіння (при чому дане твердження не оспорює позивач, що знайшло відображення в оскаржуваному рішенні від 22.08.2022 року). Отже, вона може стверджувати, що будинок добудовувався саме за її кошти, а не за кошти позивача.
Щодо припинення права відповідачки на на частку в спірному будинковолодінні, то судом при ухваленні вказаного заочного рішення всупереч вимогам ст.365 ЦК України не з?ясовано чи має відповідачка інше житло, крім спірного будинковолодіння. Як вже зазначалося вище, вона іншого житла не має, що стверджується документально. Крім того, якщо співвласник в будинку не проживає і забезпечений іншою житловою площею, то відсутні підстави для припинення права на частку цього співвласника.
Підсумовуючи вищевикладене, представник відповідачки вважає, що наявні достатні підстави для поновлення пропущеного з поважних причин строку на подання розглядуваної заяви про перегляд заочного рішення, і цей строк слід рахувати з 08.03.2023 року, а також наявні підстави, визначені ст.288 ЦПК України, для скасування оскаржуваного заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку. Тому представник відповідачки просить поновити вказаний строк, скасувати вказане заочне рішення та призначити справу до розгляду в порядку загального провадження.
В судовому засіданні представник відповідачки вказані вимоги підтримав із зазначених підстав. Він також зазначив, що відповідачка категорично відмовляється отримати грошову компенсацію за припинену її частку.
Представник позивача заперечив проти задоволення розглядуваної заяви, оскільки вважає що відповідачка була належним чином повідомлена про судові засідання та про вказане рішення, оскільки вона в процесі розгляду справи подавала до суду письмові заяви.
Заслухавши вказаних учасників, вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь - якого висунутого проти нього кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 1 ст.288 Цивільного процесуального кодексу України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Як вбачається з матеріалів справи, судові повістки-виклики в судові засідання, призначені на 04.11.2021 року та 30.05, 27.04.,17.06., 11.07., 22.08.2022 року, направлено відповідачці за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, і ці документи, і копія заочного рішення їй не вручені та повернуті до суду, оскільки адресат відсутній за цією адресою (а.с.35, 100, 109, 118, 137).
Таким чином, суд вважає не спростованою вказану представником відповідачки обставину про вперше ознайомлення ним з оскаржуваним заочним рішенням 08.03.2023 року.
Відповідно до положень ч.2 ст.284 ЦПК України заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Отже, встановлений ч.2 ст.284 ЦПК України строк на подання розглядуваної заяви слід поновити на підставі правил ч.4 цієї статі, яка передбачає, що строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Крім того, зі змісту заяви про перегляд заочного рішення та доданих матеріалів суд дійшов висновку про існування доказів, які можуть (могли) мати істотне значення для правильного вирішення даної справи, однак, суду не було відомо про них під час розгляду цієї справи. Зокрема, ці докази стосуються обставин про відсутність у відповідачки іншого житла, а також повідомлення її представником її позиції про категоричне заперечення отримання грошової компенсації за її частку у спірному майні.
Оцінюючи викладене, суд вважає за необхідне скасувати заочне рішення з метою забезпечення всебічності та повноти вирішення даного спору з урахуванням доводів сторони відповідачки, та призначити справу до розгляду в загальному порядку. При цьому суд вважає, що дана справа повинна розглядатися за правилами загального позовного провадження, враховуючи і клопотання сторони відповідачки про такий розгляд.
Керуючись ст.ст. 127, 287,288 ЦПК України, суд
поновити строк на подання стороною відповідачки ОСОБА_1 заяви про перегляд заочного рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.08.2022 року.
Скасувати заочне рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 22.08.2022 року, ухвалене в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, визнання права на частку об'єкта нерухомого майна припиненим, визнання за позивачем права власності на дану частку та на 1/2 частку грошового вкладу як об'єкту спільного майна подружжя, і призначити справу до розгляду в загальному порядку за правилами загального позовного провадження.
Підготовче судове засідання призначити на 26.04.2023 року об 11 год. 30 хв.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Калинюк О. П.