Справа № 944/6542/21
Провадження №2/944/259/23
(ЗАОЧНЕ)
27.03.2023 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - Швед Н.П.
з участю секретаря - Василиці Н.В.
розглянувши в судовому засіданні в м.Яворові в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат,-
Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення на підставі ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних витрат.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що відповідно до рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18.09.2010 року, у справі №460/2694/17, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих вилученням за рішенням суду житлового будинку, задоволено частково. До стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають збитки в розмірі 1 483 000 гривень, завданих йому вилученням за рішенням суду житлового будинку.
Постановою Львівського апеляційного суду від 02.03.2021 дане рішення залишено без змін.
Крім цього, постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №460/2694 І 7, касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах якої діяв адвокат Фостяк О.Я., вирішено таку залишити без задоволення. Рішення Яворівського районного суду Львівської області залишено без змін.
Тобто, вказане рішення суду залишено без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 18.07.2016 року у справі № 450/271/15. відтак, 18.07.2016 року набрало законної сили.
Судами встановлено, що у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування йому збитків у вигляді вартості придбаного ним житлового будинку, який в подальшому вибув з його власності не з його вини, а саме, за рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 15 квітня 2016 року у справі №450/271/15, яким визнано недійсною довіреність від 25.06.2010, що посвідчена приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сліпеньким Л.Р. та зареєстрована в реєстрі за №1969, визнано недійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 26.07.2010 року, посвідчений приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Борисовою (Карпа) Г.В. та зареєстрований в реєстрі за №738, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 житловий будинок.
Збитки, які підлягали відшкодуванню по факту витребування у ОСОБА_1 житлового будинку, виражені як певні негативні зміни в майновому стані ОСОБА_1 , спричинені витребуванням житлового будинку з його власності не з його вини, що породило у ОСОБА_4 зобов'язання грошового характеру відносно ОСОБА_1 . Рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18.09.2019 року підтвердженням факту наявності грошового зобов'язання, що виражене у ринковій вартості витребуваного майна у розмірі 1 483 000 грн.
Відтак, предметом позову у даній справі є стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до етапі 625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме сплати відповідачем вартості витребуваного майна у розмірі 1 483 000 грн.
Варто заначити, що "Інфляційні" та річні є одним із заходів цивільно-правової відповідальності, що випливає з назви ст.625 ЦК України та гл.51 "Правові наслідки порушення зобов'язання. Відповідальність за порушення зобов'язання" ЦК України. "Інфляційні" та річні не є штрафною санкцією, а способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення щодо їх сплати.
Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно- правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуї. Індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін па товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Тобто, зволікання відповідача з виконанням грошового зобов'язання щодо відшкодування збитків призвело до девальвації (знецінення) грошових коштів, та інших втрат, а отже, позивач вправі вимагати від відповідача сплати не тільки суми боргового зобов'язання, а й з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Розмір інфляційних втрат становить 278 210,80 грн.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за період з 26.11.2018 по 26.10.2021 за зобов'язаннями з оплати збитків в розмірі 408 024,09 грн, яка складається з інфляційних втрат в розмірі 278 210,80 грн та трьох процентів річних в розмірі 129 813,29грн.
12.10.2022року до початку судового засідання представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, у яких просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 18.09.2019 по 26.10.2021 в розмірі 93 733 грн 73коп та інфляційних витрат в розмірі 219 780 грн 60 коп. Всього стягнути 313 514 грн 33коп. та стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 080грн 30 коп.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав, просить такі задовольнити, не заперечив щодо винесення заочного рішення.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, не повідомила про причини неявки, хоч належно була повідомлена про час та місце слухання справи, клопотання щодо розгляду справи у її відсутності суду не надіслала.
Як вбачається, з позовної заяви, відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , саме на цю адресу були скеровані виклики до суду, а тому слід вважати, що рекомендовані повідомлення про виклик в судове засідання вручені.
Відповідно до ч.6 ст.128 ЦПК України судова повістка, у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом із повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
З матеріалів справи вбачаються права та взаємовідносини сторін, тому суд вважає за можливе справу слухати у відсутності відповідачки, яка належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи та згідно ч.6 ст.128, ст.280 ЦПК України, постановити заочне рішення, проти чого не заперечує позивач.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд, приходить до переконання, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно вимог ст.5 ЦПК України, суд здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтями 12,13,77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
На підставі ч.1ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18 вересня 2019 року по цивільній справі №460/2694/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих вилученням за рішенням суду житлового будинку, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування збитків, завданих вилученням за рішенням суду житлового будинку АДРЕСА_2 збитки в розмірі 1 483 000 гривень.
Постановою Львівського апеляційного суду від 02.03.2021 дане рішення залишено без змін.
В подальшому, постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі №460/2694 І 7, касаційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах якої діяв адвокат Фостяк О.Я., вирішено таку залишити без задоволення. Тобто, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18.09.2019року, залишено без змін і набрало законної сили.
Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи та особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У відповідності до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
З постанови про закінчення виконавчого провадження від 26.10.2021 року, винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Білецьким І.М. вбачається, що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №460/2694/17, виданого 21.04.2021 року Яворівським районним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування збитків, завданих вилученням за рішенням суду житлового будинку АДРЕСА_2 збитків в розмірі 1483 000,00 ( один мільйон чотириста вісімдесят три) гривні та 8810грн витрат по оплаті судового збору закінчено.
Згідно поданого розрахунку відсотків за користування грошовими коштами по сумі заборгованості 1483000 за період з 18.09.2019 по 26.10.2021 становить 93 733 грн 73коп.
Відповідно до розрахунку інфляційних збитків по сумі заборгованості 1483000 за період з 18.09.2019 по 26.10.2021
Згідно вимог ч.2 ст.625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відтак положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 30.03.2016 року у справі №6-2168цс15, а також підтверджена постановою Верховного Суду від 19.03.2018 року у справі №718/2080/17-ц.
Крім того, в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 року у справі №459/3560/15-ц зазначено, що оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов'язання, то його невиконання зумовлює застосування положень ч.2 ст.625 ЦК України.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до правової позиції, сформованої Великою Палатою Верховного Суду від 08.11.2019 року у справі № 127/15672-16-ц, правовий аналіз положень статей526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбаченихстаттею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Враховуючи, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідачкою не сплачена, рішення Яворівського районного суду Львівської області від 18.09.2019 року не виконане, при цьому суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про сплату йому відповідачкою трьох процентів річних та інфляційних втрат від простроченої суми заборгованості, передбачених ст. 625 ЦК України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 7, 12, 13, 258-259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення 3% річних та інфляційних витрат - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 3% річних за період з 18.09.2019 по 26.10.2021 в розмірі 93 733 (дев'яносто три тисячі сімсот тридцять три) грн 73коп та інфляційних витрат в розмірі 219 780 (двісті дев'ятнадцять тисяч сімсот вісімдесят) 60 коп. Всього слід стягнути 313 514 (триста тринадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн 33коп.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 080 (чотири тисячі вісімдесят) грн 30 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивачем апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлено в разі пропуску строку з інших причин.
Рішення виготовлене в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Позивач: ОСОБА_1 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 ,
проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
СУДДЯ: Швед Н.П.