Справа № 175/1269/23
Провадження № 2/175/305/23
05 квітня 2023 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Озерянської Ж.М.,
з участю секретаря Лещенко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком.
Позивач ОСОБА_1 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав (а.с.10).
Відповідачка ОСОБА_2 надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позов визнала(а.с.11).
Судом встановлено, що сторони з 25 жовтня 2013 року перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с.5). Від шлюбу сторони мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6). Спільне життя подружжя не склалося через відсутність взаєморозуміння між ними, розходження поглядів на сімейні відносини, сімейні обов'язки з ведення спільного господарства припинені, проживають окремо.
Відповідно до ч.1, 2 та 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За загальним правилом за відсутності спору щодо того з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини з матір'ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. Лише за наявності такого спору між батьками суд повинен роз'яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини. На вказаній відмінності визначення місця проживання дитини при наявності спору між батьками від залишення дитини з одним із батьків при відсутності спору наголошував Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 (провадження №61-14859св19).
Згідно ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції) наголошує, що п. 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками цивільного характеру (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (п. 36). На це «право на суд», в якому право на доступ до суду є одним з його аспектів, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав цивільного характеру є неправомірним (рішення від 13 жовтня 2009 року у справі «Салонтаджі-Дробняк проти Сербії» (п. 132).
Так, ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя. Поняття «приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа «Пек проти Сполученого Королівства» від 28 січня 2003 року, заява №44647/98).
На підставі наведеного, суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки в судовому засіданні встановлено, що сім'я сторін носить формальний характер і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить їх інтересам та відповідно до ст. 160 СК України оскільки спору між батьками відносно місця проживання їх малолітньої дитини немає, відповідачка позовні вимоги визнала, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебувають разом з батьком, суд вважає, що малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слід залишити проживати з батьком ОСОБА_1 .
Керуючись ст. 105, 110, 112, 160 СК України, ст.ст. 12, 13, 76, 130, 141, 263-266 ЦПК України, суд -
Шлюб, зареєстрований 25 жовтня 2013 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №849, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які від шлюбу мають спільну малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - вважати розірваним.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Після розірвання шлюбу прізвища ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - не змінюються.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Озерянська Ж.М.