іменем України
"10" квітня 2023 р. Справа153/400/23
Провадження3/153/210/23-п
Код суду: 231
Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Гаврилюк Т.В. розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від відділення поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця село Вербка Крижопільського району Вінницької області, проживаючого по АДРЕСА_1 , зареєстрованого АДРЕСА_2 , громадянина України, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №054869 15 березня 2023 року о 15 годині 22 хвилини в селі Довжок водій ОСОБА_1 керував трактором DW160SXL без номерного знаку з причіпом без номерного знаку в алкогольному сп'янінні. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився на Алкотестері «Драгер 6810» тест №1678 результат 1,52 проміле.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, подав до суду письмову заяву за вхід.№1967 від 27.03.2023, в якій просить суд справу розглядати в його відсутність, провадження у справі за крити відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, врахувавши його письмові пояснення. 27.03.2023 за вхід.№1968 надійшли письмові пояснення ОСОБА_1 , в яких останній вважає складений відносно нього протокол 15 березня 2023 року за ч.1 ст.130 КУпАП безпідставним та необґрунтованим, оскільки він правил дорожнього руху не порушував. У протоколі зазначено, що до нього додаються відеозапис з нагрудної камери (автомобільного відео реєстратора), копія постанови, акт огляду на стан сп'яніння. Вказав, що 26.04.2018 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у справі №338/855/17 адміністративне провадження №К/9901/18195/18 вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Зазначив, що Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Згідно висновку Верховного Суду відеозапис поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис. Звертає увагу суду на те, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення поліцейський здійснював відеозапис на автомобільний відео реєстратором, більше того даний протокол серії ААД №054869 від 15.03.2023 не містить посилань на вище зазначений технічний засіб. Вказав, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи №524/5536/17 адміністративне провадження №К/9901/1403/17 досліджував питання відео фіксації адміністративного правопорушення як доказу у справі, зазначив, що відеозапис не є належним доказом по справі, адже протокол та постанова про притягнення особи до відповідальності не містить посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснювалося фіксування. Зазначив, що поліція склала протокол за керування у стані сп'яніння, однак із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що він як водій допустив будь-які порушення ПДР, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим, всі наступні вимоги працівників поліції він як водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами. Зупинка водія поліцією «просто так» є незаконною, тому всі подальші вимоги поліції до нього, зокрема й проходження огляду на стан сп'яніння, водій виконувати не зобов'язаний. Такого висновку дійшов Чернівецький апеляційний суд у рішенні 13 жовтня 2022 року по справі №718/1824/22, тобто на думку апеляційного суду, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов'язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Такі висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15.03.2019 у справі №686/11314/17. Зазначає, що у відповідності із ст.265-2 КУпАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, працівник уповноваженого підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку. Однак всупереч чинному законодавстві його не було відсторонено від керування транспортним засобом, а тому вважає, що працівники патрульної поліції при складені протоколу про адміністративне правопорушення грубо порушили вимоги КУпАП та Інструкції. Зазначає, що у протоколі про адміністративне правопорушення у графі «гр.-ну роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП» відсутній його підпис. Вказане підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами, з яких вбачається, що водію уповноваженою особою не було роз'яснено його права, передбачені ст.ст.55, 56, 59, 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, що є порушенням його права на захист. Звертає увагу на те, що із відеозапису з нагрудної камери вбачається, що він є не безперервним та постійно переривається, що його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпція, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинності. Вважає, що у матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку із чим протокол про притягнення його до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , а саме: дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №054869 від 15.03.2023; результат тесту від 15.03.2023; Акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому не зазначені виявленні ознаки, які спонукали для проведення огляду, а також без дати його складання та проведення; рапорт від 17.03.2023; DVD диск із вмістом відеозапису з нагрудної відеокамери на якому запис складається із декількох файлів, тобто не є безперервним; а також враховуючи пояснення ОСОБА_1 , приходжу до наступних висновків:
Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід'ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.
Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.
Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст.53 КК України, а також передбачає обов'язкове позбавлення права керування транспортним засобом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у відповідній точності із законом.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясувати всі обставини, перелічені в ст.247, 280 КУпАП, надати оцінку не тільки тим доказам, які доводять винуватість, але й оцінити доводи та докази, які виправдовують особу.
Згідно з п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП передбачена відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку, що є різними складами адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.
Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів з метою виявлення ознак стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння передбачена ст.266 КУпАП та детально регламентована Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України та Мінохорони здоров'я України №1452/735 від 09.11.2015.
Так, відповідно до положень п.2 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
За приписами ч.3 ст.266 КУпАП у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейськими на місці, огляд водія проводиться у закладах охорони здоров'я.
У разі відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я поліцейський складає протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, у якому зазначає ознаки сп'яніння та дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду від 17.12.2008).
Недотримання визначеної законом процедури має наслідком її недійсність, що встановлено ч.5 ст.266 КУпАП.
Як свідчать матеріали справи, передбаченої процедури не було дотримано працівниками поліції.
Із матеріалів справи вбачається, що поліцейським згідно вимог ст.266 КУпАП додано диск без запису до протоколу про адміністративне правопорушення, доказів фіксації процедури огляду не встановлені, при якій використовувались спеціальні технічні засоби відеозапису.
В порушення вимог ст.266 КУпАП огляд проводитися без залучення свідків, у графі "свідки чи потерпілі" відсутні будь-які відомості про свідків, не містять матеріали справи і пояснення свідків, якщо такі мали місце. Також в акті огляду на стан сп'яніння не зазначено ознаки, які були виявлені і стали підставою для такого огляду. А також даний акт огляду без дати його проведення.
Також у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що до нього додано постанову, однак дана постанова у матеріалах справи відсутня.
Так до матеріалів справи працівником поліції долучено акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів в якому зазначено результат огляду на стан сп'яніння (проба позитивна) 1,52 % та що даний факт за відсутності свідків зафіксований на відео з місця події.
Суд не приймає як доказ по справі відеозапис із нагрудної камери записаний на DVD диск з огляду на наступне:
Порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них регулюється Наказом Департаменту патрульної поліції від 24.11.2015 №14/1 та п.4.1, 4.2 Розділу ІV Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них, яку затверджено наказом Департаменту патрульної поліції НПУ від 03.02.2016 №100. Згідно п.3.5. Інструкції №100 після активації нагрудної камери (відео реєстратора) все спілкування повинно бути записано безперервно.
Згідно Інструкції №100 працівникам патрульної поліції заборонено, зокрема змінювати, редагувати, видаляти, копіювати, передавати третім особам або іншим чином поширювати відеозаписи, зроблені на нагрудну відеокамеру без дозволу начальника Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті.
Згідно п.5.2 Інструкції №100 відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції надаються працівникам Департаменту патрульної поліції та управлінь патрульної поліції у містах з метою виконання ними функціональних обов'язків за погодженням з начальником Департаменту патрульної поліції або начальника управління патрульної поліції у місті.
На DVD диску містяться декілька відео на якому видно, що запис не є безперервний. Це свідчить про те, що відеозапис змінювався (редагувався) особою, яка копіювала відеозапис та DVD диск, що прямо заборонено Інструкцією №100. Враховуючи те, що доданий до протоколу відеозаписи на DVD диску, змінювався або редагувався, не є безперервним, а тому існують сумніви в автентичності оригіналу, у зв'язку із чим, доданий до протоколу відеозапис суд визнає неналежним та недопустимим доказом по справі.
За приписами ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу.
Виходячи з положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суд з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» від 30 травня 2013 року та «Карелін проти Росії» від 20 вересня 2016 року, у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт керування громадянином ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Наявний в матеріалах справи Акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому відсутні підписи свідків, породжує обґрунтовані сумніви у справжності отриманих даних результату тесту, а отже вказане судом визнається недопустимим доказом, і такий доказ не може свідчити про роз'яснення права громадянину ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі.
З даного випливає, що працівниками поліції не дотримано в повній мірі процедури огляду водія на виявлення стану сп'яніння, що регламентована ст.266 КУпАП, оскільки, до протоколу про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано проведення на місці огляду за допомогою спеціального технічного засобу, не додано доказів відео фіксації події, також відсутні свідки, які могли б підтвердити процедуру проведення огляду водія ОСОБА_1 .
При цьому, вимогами ст.266 КУпАП передбачено, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Частиною першою статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Суддя наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Окрім того, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Таким чином, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, як кожен окремо та і в їх сукупності, судом встановлені обґрунтовані сумніви щодо дотримання працівниками поліції порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а враховуючи, що огляд особи на стан алкогольного сп'яніння який не проведений відповідно до вимог статті 266 КУпАП, вважається недійсним, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
При таких обставинах, враховуючи те, що вина особи не була доведена належними доказами та поза розумним сумнівом, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.7, 8, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.62, 68 Конституції України, ст.ст.13, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого Постановою КМУ №1103 від 17.12.2008 року, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015, суддя
Адміністративне провадження відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення.
Суддя Ямпільського районного суду
Вінницької області Т. В. Гаврилюк